Особливості приймання та визначення технічних показників якості цукрових буряків

Викопані коренеплоди цукрових буряків з агроформувань за допомогою автотранспортних засобів доставляються на буряко-приймальні пункти цукрових заводів. Бурякоприймальні пункти об­ладнані оглядовим майданчиком, де приймальник сировини, згідно з діючими нормативними документами проводить реєст­рацію автомобілів, які доставили коренеплоди цукрових буряків, направляє їх у сировинну лабораторію та визначає місце виванта­ження автомобілів. Для визначення маси коренеплодів встанов­лені автомобільні ваги, які обладнані комп'ютерною технікою для автоматизації процесу зважування автомобілів та обліку сирови­ни.

Якісні показники коренеплодів визначаються у сировинній лабораторії. Для визначення загальної забрудненості встановле­на механізована лінія «РЮПРО», а для визначення вмісту цукру в коренеплодах - автоматична лінія УЛС-2 та інше обладнання.

Коренеплоди цукрових буряків, які надходять на цукрові заво­ди від бурякосійних господарств, за якістю повинні відповідати ви­могам стандарту (ГОСТ 17421-82), які наведено у табл.6.9.

Таблиця 6.9

Технічні вимоги до коренеплодів цукрових буряків

Назва показників	Норма
1	2
Фізичний стан	Які не втратили тургору
Цвітушні коренеплоди, %, не більше	1, 0
Підв'ялені коренеплоди, %, не більше	5, 0
Коренеплоди з сильними механічним пошкодженнями, %, не більше	12, 0
Зелена маса, %, не більше	3, 0
Підморожені коренеплоди зі скловидними тканинами, які відшаровуються, або є почорнілими	Не допускається
Муміфіковані коренеплоди	Не допускається
Загнилі коренеплоди	Не допускається

 

Цукрові буряки, в яких вміст цвітушних, підв'ялених та з силь­ними механічними пошкодженнями коренеплодів більше норми, а також підморожені, але не почорнілі, відносять до некондиційних. Некондиційні цукрові буряки господарству і тому, хто їх здає, оплачуються на 20% менше від встановленої закупівельної ціни.

Коренеплоди цукрових буряків приймаються за їх цукристі­стю. Для розрахунків за цим показником спочатку визначається базисна цукристість. Базисна цукристість за сировинними зона­ми цукрових заводів встановлюється Міністерством аграрної політики і харчової промисловості України на 5-тирічний термін як середньоарифметична цукристість коренеплодів цукрових бу­ряків за попередні п'ять років. При вищій фактичній цукристості проти базисної проводиться доплата, а якщо нижче, то оплата зменшується.

Цукрові буряки приймаються партіями. Партією вважається будь-яка кількість цукрових буряків, яка знаходиться в одній транспортній одиниці (автомобілі або причепі) і оформлена одним транспортним документом.

Визначення якісних показників проводиться за кожною 5 або 10 партією (залежно від інтенсивності надходження коренеплодів цукрових буряків на бурякоприймальний пункт і в сировинну ла­бораторію).

Відбір об'єднаних проб (проба коренеплодів цукрових буряків, яка складається з серії точкових проб) проводиться таким чином: пробовідбірником механізованої лінії по діагоналі кузова транспор­тної одиниці, а напівавтоматичним (автоматичним) пристроєм - по середині лінії, від першої партії, виділеної для відбору, - біля перед­нього борту; від другої - в середині, від третьої - біля заднього борту.

З цією метою транспортні засоби встановлюються під щупом пробовідбірника, який опускається, відкриваючи створи, до дна кузова. Створи закриваються, щуп піднімають, відводять від ку­зова, а пробу, виштовхуючи, передають до лабораторії для прове­дення аналізу. Якщо шар буряків у кузові менше 40 см, то поруч з першою пробою відбирають другу. Проба повинна бути масою не менше 12 кг.

Для визначення загальної забрудненості (мінеральні доміш­ки - земля, каміння; органічні домішки - сухі листки, бокові корінці, хвостики діаметром менше 1 см; зелена маса - зелені листки, черешки листків, ростки і бур'яни) пробу зважують з по­хибкою не більше 100 г і визначають її масу. Потім залежно від ступеня забрудненості коренеплоди відмивають у бурякомийці барабанного типу - від 1, 5 до 3 хв., вертикального - від 1 до 2 хв.

Після миття коренеплоди надходять на перфорований стіл з отворами діаметром 3 мм або транспортер, де їх дочищають вруч­ну, обрізуючи металевим ножем хвостики та бокові корінці діа­метром менше 1 см, відділяючи дерев'яним ножем або немета­левими щітками залишені органічні й мінеральні рештки. Чисті коренеплоди і весь бій зважують з відхиленням не більше 100 г і визначають масу проби коренеплодів після їх мит­тя. Для контролю за роботою бурякомийки під зливний кран вста­новлюють сито з отворами діаметром 5 мм. Якщо на ситі вияв­ляться шматочки буряків розміром більше 5 мм завтовшки, їх повертають у відмиту пробу.

Загальну забрудненість (З_заг) у % розраховують за формулою (6.1):

(6.1)

 

де m₁ - маса проби до очищення або миття коренеплодів, г;

m₂ - маса проби після очищення або миття коренеплодів, г.

Середньодобовим показником загальної забрудненості по господарству є середнє арифметичне результатів аналізів усіх проб, відібраних упродовж доби.

Визначення вмісту зеленої маси, а також цвітушних, підв'я­лених, сильно механічно пошкоджених (тільки в пробі, яка відібра­на ручним способом), муміфікованих, підморожених і загнилих коренеплодів проводиться за такою послідовністю.

Для визначення вмісту зеленої маси пробу очищають від міне­ральних і органічних домішок, зважують з допустимою похибкою. Зелену масу (зелені листки, черешки листків, ростки і бур'яни) виділяють з про­би і зважують.

Для визначення якісних показників пробу очищають від міне­ральних, органічних домішок, а також зеленої маси, зважують з похибкою не більше 10 г. Визначення проводять у такій послідовності: попорядку зважують коренеплоди з сильними механічними пошкодженнями, цвітушні, підв'ялені, муміфіковані, підморожені, загнилі.

Вміст коренеплодів окремо за показниками якості, а також зеленої маси (С) у % знаходять за формулою (6.2):

(6.2)

 

де m₁ - маса цвітушних, підв'ялених, муміфікованих, підмо­рожених, загнилих або з механічними пошкодженнями очище­них коренеплодів окремо, а також зеленої маси, г;

m₂ - маса проби, очищеної від мінеральних і органічних до­мішок, при визначенні вмісту зеленої маси або маси проби, очи­щеної від усіх домішок, при визначенні вмісту коренеплодів за окремими показниками якості.

 

Визначення показників якості проводить сировинна лабора­торія цукрового заводу в присутності представника господарства або держінспектора з якості сільськогосподарської продукції, а у разі неможливості їх присутності допускається проведення відбору проб і визна­чення якості без них. В обох випадках за результатами досліджень складається акт. Результати досліджень поширюються на всю перевірену партію.

Визначення цукристості коренеплодів цукрових буряків у лабораторіях цукрових заводів проводиться на півавтоматичних лініях УЛС-2 методом холодної водної дигестії з тієї ж проби коренеплодів, що визначалась загальна забрудненість. Проба чистих цукрових буряків подається на транспортер. З транспортера вона поступає на м'язгоутворювач (декілька дискових кругів із зубовидною заточкою і швидкістю до 3 тисяч обертів за одну хвилину). З лабора­торії отримана м'язга надходить транспортером у дигестійну склянку вагового дозатора м'язги. Бурякова м'язга надходить до тих пір, поки її маса не буде становити 70-80 г, після чого дозуючий транспортер автоматично міняє напрям руху, а залишки м'язги змиваються у каналізацію.

Дигестійна склянка з м'язгою переставляється на ваговий дозатор дистильованої води, де автоматично у співвідношенні 3: 1 до маси м'язги додається дистильована вода. Оператор знімає дигестійну склянку з дозатора води і встановлює її на платформу подрібнювача тканин коренеплодів.

Протягом 1, 5-3 хв при великих обертах м'язга по­дрібнюється, додається 10 мл свинцево-кислого оцту, і розчин фільтрується. Фільтрат надходить у проточний поляриметр, на світловому табло висвічується величина цукристості, в квитанцію заноситься порядковий номер проби та результат аналізу.

Контроль точності роботи лінії проводиться методом порівняння цукристості п'яти зразків, визначених на лінії, та цукри­стості тих же проб, визначених методом гарячої водної дигестії в лабораторії. Контрольні перевірки точності роботи лінії проводять­ся не рідше одного разу в 5 днів. Абсолютна похибка визначення цукристості на лінії не по­винна перевищувати ± 0, 2%.

Визначення цукристості коренеплодів цукрових буряків за допомогою сахариметра (СУ-4) проводиться таким чином.

Після визначення загальної забрудненості цукрових буряків від загальної проби відбирається середній зразок в 10-25 коре­неплодів. Відбір середнього зразка проводиться, враховуючи розмір і форму коренеплодів, шляхом послідовного добору по 4-5 одна­кових коренеплодів, починаючи з найбільших. З кожної такої групи за механічним принципом відбирається середній зразок по одно­му коренеплоду. Потім механічною дисковою терткою з кожного коренеплоду вибирається м'язга у вигляді невеликого сектора по поздовжній осі. За відсутності механічної тертки застосовується ручна тертка з отворами діаметром 2 мм. У цьому випадку по­дрібнюється тільки 1/2 або 1/4 кожного коренеплоду (по по­здовжній осі). З добре подрібненої і перемішаної маси м'язги береться одинарна (26 г) або подвійна (52 г) наважка і визначається з неї цукор методом гарячого або холодного вод­ного дигерирування (дигестії).

За методом гарячої водної дигестії відважують і поміщають в дигестійну посудину 26 г кашки-м'язги. Додають 178, 2 мл роз­бавленого розчину свинцевого оцту, закривають кришкою і щільно закручують. Посудина після збовтування поміщається на 30 хв. до термостата або на водяну баню з температурою 80°С. Після чого посудина з розчином охолоджується до 20°С з наступним фільтру­ванням.

Отриманий розчин заливається в по­ляриметричну трубку і поляризується за допомогою сахариметра, за показниками якого визначається вміст цукру в буряках. Поля­риметрична трубка вставляється в кюветне відділення. Кришка кюветного відділення сахариметра закривається. Яск­равість полів порівняння зрівнюється за допомогою ручки клино­вого компенсатора. Сумістити нульову поділку ноніуса з нульовою поділкою шкали переміщуючи ноніус юстировочним ключем.

Кілька разів повторюється дослідження з метою порівняння яскравості полів. При цьому нульова поділка ноніуса повинна співпасти з нульовою поділкою шкали, якщо суміщення немає, ноніус знову пере­міщується ключем.

Перевіряється правильність встановлення нульової поділки не менше 6 разів. Середнє арифметичне з шести підрахунків за ноніусом складає нульовий підрахунок. Якщо нульовий підра­хунок відрізняється від поля не більше ніж на одну поділку ноніу­са, нуль вважається встановленим правильно. Потім кювета з розчином закладається у кюветне відділення. Встановлення кю­вети проводиться одночасно з обертанням її навколо осі в таке положення, щоб лінія розподілу полів порівняння ділила поле зору на дві рівні частини. Порівнюється яскравість полів порівняння обертанням ручки клинового компенсатора. Повторюється підра­хунок показників за шкалою і ноніусом з точністю до 0, 05°S. Повторюється порівнювання яскравості полів, порівняння і відлік за шкалою і ноніусом не менше 6 разів.

Положення ноніуса й шкали відповідає відрахунку «+11, 85°S» (нуль ноніуса розміщений правіше поля шкали на 11 повних поді­лок і в правій частині ноніуса з однією з поділок шкали співпадає його сімнадцята поділка).

У сахариметрі застосована міжнародна цукрова шкала, 100°S цієї шкали відповідає 34, 62°S кутовим. Сахариметр показує 100°S за температури навколишнього середовища +20°С, якщо на ньо­му вимірюють у кюветі довжиною 200 мм водний розчин цук­рози, який містить за температури +20°С в об'ємі 100 см³ 26 г хімічно чистої сухої цукрози, зважений у повітрі латунними гирями (нормальними наважками). Визначити за шкалою при­ладу безпосередньо % цукрози у дослідній речовині мож­на, якщо взята його нормальна наважка, розчин доведений до 100 см³ і вимірювання проведено в кюветі довжиною 200 мм. Якщо проводити безпосередньо поляризацію цукрового розчи­ну, тобто кювету довжиною 200 м наповнити дослідним розчином, то для визначення вагового процента цукрози необхідно відрахувати за шкалою сахариметра градуси, помножити на пере­відний коефіцієнт 0, 260 і розділити на питому вагу дослідного розчину. У тих випадках, коли в розчині, крім чистої цукрози, містяться інші оптично активні речовини (наприклад, цукроза в присутності рафінози), вміст цукрози визначається інверсійним методом.

Категорично забороняється використовувати випадкові поляметричні кювети і покрівельне скло. Перед використанням кюве­ти повинні бути вимиті, протерті нещільним фільтрувальним папе­ром, а потім висушені. Перед наповненням дослідним розчином кювети повинні бути промиті цим розчином 2-3 рази. Потім у кю­вету, закриту з одного боку склом і гайкою, повинно бути налито стільки рідини, щоб вона не виступала поверх країв трубки. Після того, як пухирці повітря, які є в рідині, піднімуться наверх, кювета повинна бути закрита зверху наперед вимитим і витертим насухо склом. Для того, щоб під склом не залишалось повітряних пухирців, його необхідно ставити швидко, насуваючи на торець трубки і при цьому як би зрізуючи рідину, яка виступає. Якщо ж повітряні бульбашки залишаться, установку скла потрібно повто­рити. Не слід натискати поляметричне скло, оскільки в результаті цього може виникнути додаткове обертання площини поляризації, що впливає на результат вимірювання. Проточна поляметрична кювета повинна бути наповнена дослідним розчином через лійку. Наливати розчин потрібно повільно, щоб уникнути утворення по­вітряних пухирців, які з потоком розчину можуть попасти в сере­дину кювети й ускладнять проведення вимірювання.

При інверсійній поляризації через кожух інверсійної поляметричної трубки повинна бути пропущена вода необхідної темпе­ратури. Вода підводиться і відводиться за допомогою гумових тру­бок, одягнених на штуцери інверсійної кювети. Періодично для контролю правильності показників поляриме­тра проводиться перевірка показників за контрольними поляметричними пластинками, які додаються до приладу.