Захист цукрових буряків від шкідників
Цукрові буряки в Україні пошкоджують багато шкідливих комах. Серед яких найбільш шкідливими є звичайний і сірий бурякові довгоносики, бурякові блішки, щитоноски, бурякова крихітка, личинки коваликів - дротяники, бурякова мінуюча муха та листкова бурякова попелиця. В окремі роки цукровим буряка шкодять листогризучі та підгризаючі совки, лучний метелик, коренева бурякова попелиця, личинки мідляків - несправжні дротяники, мертвоїди, мінуюча міль та деякі інші види фітофагів. Видовий склад шкідників у різних зонах бурякосіяння різний. Так, дротяники, бурякові блішки і сірий буряковий довгоносик трапляються в усіх районах бурякосіяння, а звичайний буряковий довгоносик, бурякова крихітка, щитоноски, мінуюча муха й бурякова листкова і коренева попелиця - тільки в окремих зонах. Залежно від ареалів шкодочинності цих комах у зоні бурякосіяння України виділяють райони з характерними комплексами фітофагів, а саме: - північно-західний (Рівненська і Волинська області, північні райони Львівської, Тернопільської і Хмельницької областей і центральні райони Житомирської області) - дротяники, бурякові блішки, сірий буряковий довгоносик, бурякова мінуюча муха, листкова бурякова попелиця; - західний (Чернівецька і Івано-Франківська області, центральні й південні райони Львівської, Тернопільської та Хмельницької областей, південні райони Житомирської області, північні й центральні райони Київської і Черкаської областей) - дротяники, бурякова крихітка, бурякові блішки, сірий буряковий довгоносик, щитоноски, листкова бурякова попелиця, бурякові мінуючі мухи; - центральний (центральні і південні райони Чернігівської області, східні райони Київської та Черкаської областей, західні райони Полтавської області) -дротяники бурякові блішки, звичайний та сірий бурякові довгоносики, щитоноски; - південний (південні райони Вінницької ї Черкаської областей, західні райони Кіровоградської області, північні райони Одеської і Миколаївської областей) - дротяники, бурякова крихітка, бурякові бляшки, звичайний і сірий бурякові довгоносики, щитоноски, бурякова коренева попелиця; - південно-східний (Сумська, Харківська, Дніпропетровська області, центральні і східні райони Полтавської і Миколаївської областей і центральні райони Одеської області) - дротяники, бурякові блішки, звичайний та сірий бурякові довгоносики, бурякова коренева попелиця. У кожному з названих комплексів виділяються види комах, які щорічно наносять найбільшої шкоди цукровим бурякам. Так, у північно-західному районі найбільшими шкідниками є дротяники та бурякові блішки, у західному - бурякова крихітка та дротяники, у північному - звичайний і сірий буряковий довгоносик (44% і 18%), в центральному, південному і південно-східному - звичайний буряковий довгоносик і дротяники.
Жуки нового покоління з'являються в серпні-жовтні й залишаються в ґрунті до весни наступного року. Довгоносик сірий буряковий (Tanymecus palliates F.) поширений в усіх бурякосіючих районах України, найбільшої шкоди завдає посівам у Вінницькій, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Кіровоградській і Житомирській областях. Жуки об'їдають на сходах вилочку й перші листки, дуже часто знищують проростки, які ще не з'явилися на поверхні ґрунту. Личинки живляться коренями осоту, берізки, рідше - інших рослин. Розвиток одного покоління шкідника триває два роки, з яких у стадії личинки - 13-14 місяців. Жуки нового покоління виходять з ґрунту лише весною наступного року. Зимують личинки на глибині до 100 см і більше, жуки - на 30-50 см. Жуки нового покоління виходять з ґрунту весною.
Жуки відгризають м'якуш листків зверху, а личинки - знизу, залишаючи епідерму і скелетні жилки. Після підсихання шкірочка розривається і в листку утворюються отвори різного розміру та форми. В Україні розвивається в основному одне покоління, друге - найчастіше буває факультативним. Зимують жуки в насадженнях дерев і чагарників, серед листків та рослинних залишків. Основною кормовою рослиною для жуків і личинок щитоноски бурякової є лобода біла. З якої жуки і личинки переселяються на буряки, а для щитоноски лободової - буряки й рідше лобода.
Дорослі безкрилі та крилаті самки й личинки висмоктують соки з листків та стебел (насінників) буряків, заселяючи колоніями переважно нижню частину листка і верхівки стебел. Внаслідок пошкодження листок скручується, стає зморшкуватим, жовтіє і засихає. Якщо пошкоджуються стебла, припиняється їхній ріст і розвиток, а коли рослини дуже заселені - вони передчасно засихають. Крім того, шкідник сприяє поширенню вірусних хворіб рослин. Навіть часткове пошкодження листків буряків та стебел призводить до зниження врожаю коренеплодів і насіння, а також зменшує вміст цукру чи якість насіння. Шкідник зимує в стадії яйця на гілках - брусниці, калини, жасмини. Протягом вегетації розвивається на бурякокультурах 6-8 поколінь.
Шкодять личинки зразу ж після відродження - в'їдаються в м'якуш листків, якими живляться протягом усього періоду розвитку. В одному листку може жити декілька личинок, і кожна з них прокладає під верхньою шкірочкою листка ходи, які поступово розширюються і можуть охоплювати весь листок. Верхня шкірочка листка вкривається пухирцями, стає жовтувато-білою, після підсихання розкривається і засихає. Від значного пошкодження листки відмирають, що негативно позначається на молодих рослинах (1-4 пари листків). Рослини з пошкодженими листками відстають у розвитку. Личинки живляться, крім буряків, листками лободи, дурману, блекоти, шпинату та інших рослин. Зимують личинки у пупаріях у ґрунті. Протягом року розвивається 2-3 покоління.
Гусениці першого-другого року життя вигризають «віконця» в листках, старші третього-п’ятого року - з'їдають їх повністю, залишаючи головні судини та черешки. Коли ж їх багато, вони обгризають навіть стебла, а також зелене насіння. Особливо великої шкоди завдають гусениці першого покоління. Протягом вегетаційного періоду розвивається 2-3 покоління. Зимує метелик в стадії гусениці (пронімфи) в коконі, який розміщується вертикально біля поверхні ґрунту. Совки листогризучі - капустяна (Mamestra brassiacae L .), гама (Autographa gamma) та інші – поширені всюди. Частіше трапляється совка капустяна. Гусениці об'їдають тільки листки: молоді шкідники виїдають у листку цукрових буряків отвори, старші - грубо скелетують листкову пластинку. Гусениці переважно живуть на верхніх частинах рослини. У спеку вони ховаються в тінь або в поверхневий шар ґрунту. При високих температурах і низькій вологості в серпні-вересні гусениці капустяної совки можуть сильно вигризати м'якуш коренеплоду. За вегетаційний період совка капустяна дає два або три покоління. Зимують у стадії лялечки. Совка-гама дає три покоління. Зимують переважно різновікові гусениці.
Зимують гусениці у поверхневому шарі ґрунту і заляльковуються весно. Протягом вегетаційного періоду рослин совки розвиваються в двох поколіннях. Попелиця коренева бурякова (Pemphigus fuscicornis Koch.) поширена в степових і східних лісостепових областях, а також трапляється в інших бурякосіючих областях України. Самки та личинки різного віку живуть колоніями на мичкуватих корінцях буряків (цукрових, столових, кормових) та їх насінників. З них шкідники висмоктують соки, внаслідок чого корінці відмирають. При достатній вологості ґрунту відростають нові корінці, коли ж стоїть спекотна, суха погода, рослини в'януть і засихають. Пошкодження найчастіше проявляється вогнищами, переважно на крайових смугах. Зимують партеногенетичні самки на глибині 20-100 см. Весною, при прогріванні ґрунту, вони відроджуються з личинок, які селяться на корінцях лободи, де попелиця розвивається в 4-6 поколіннях. Пізніше (найчастіше в червні-липні) личинки мігрують на посіви цукрових буряків. На лободу та буряках протягом вегетаційного періоду попелиця розвивається в 6-8поколіннях. У липні місяці з'являються крилаті самки-мігрантки, які народжують личинок, що перетворюються в партеногенетичних самок. Поява самок-мігранток сприяє розселенню попелиці на бурякових плантація і ускладнює боротьбу з цим шкідником.
Жуки пошкоджують сходи - корінці та підземну частину стебла, вигризаючи в них ямки різного розміру. Рідше вони пошкоджують сім'ядолі, виїдаючи дрібні отвори. Пошкоджені рослини відстають у рості, гниють, що призводить до зрідження посівів. Зимують жуки в ґрунті або на поверхні під рослинними рештками, переважно на полях з-під буряків та насінників, у лісосмугах. Протягом року розвивається одне покоління. Ковалики та їх личинки - дротяники: посівний (Agriotes sputator L.), степовий (Agriotes gurgistanus Fald.), широкий (Selatosomus latus Fbr.) та ін. - поширені всюди в різному співвідношенні видів. У значній кількості зустрічаються на Поліссі, у лісостеповій та степовій зонах, а також на зрошуваних землях півдня України. Цукрові буряки пошкоджують лише личинки (дротяники), які підгризають або перегризають підземні частини рослини - стебельця і корінці молодих сходів, а також вгризаються в насіння. Такі ураження викликають загибель рослин й істотне зрідження посівів урожаю. Пошкодження коренеплодів цими шкідниками викликає їх загнивання. Розвиваються личинки протягом 3-4 років, живлячись різними рослинами. Сприятливі умови для розмноження коваликів створюються під час вирощування багаторічних трав декілька років підряд на одному місці (рис.6.4).
Рис.6.4. Різні типи личинок комах з повним перетворенням. Примітки: а) червоподібні личинки: 1 - мухи, 2 - жука-довгоносика, 3 - жука-листоїда; б) гусеницеподібні личинки: 4 - гусениця метелика, 5 - псевдогусениці пилильника; в) камподієвидна личинка: 6 - дротяників. Мідляки та їх личинки - дротяники несправжні. Поширені мідляки: піщаний (Opatrum sadulosum L .), степовий (Blaps halophila H.), кукурудзяний (Pedinus fempralis L.) та інші переважно в степовій та лісостеповій зонах. Жуки об'їдають листки та сім'ядолі, особливо коли рослини втрачають тургор під час спекотної погоди. Личинки мідляків (дротяники несправжні) так само, як і личинки коваликів, в'їдаються в підземні частини молодих рослин цукрових буряків та інших культур.
Залежно від виду розвиток одного покоління продовжується: хруща травневого - 4, червневого та квітневого - 2, рідко 3, жука хлібного - 3 роки.
Жуки зимують у місцях їх живлення восени, переважно там, де ростуть лободові та гречкові рослини (на краях лісосмуг, доріг, ярів, серед рослинних залишків), а частково - у верхньому 2-3 см шарі ґрунту. Личинки розвиваються в ґрунті на корінцях лободових та гречкових рослин. Жуки нового покоління з'являються в липні місяці. Розвиваються блішки протягом року в одному поколінні. Лише на півдні можливий розвиток двох поколінь блішки південної.
Гусениці спочатку пошкоджують молоді листочки, а потім - пагінці, проточуючи в них ходи у вигляді мін, такі самі ходи роблять у головках коренеплодів, а на стеблах насінників утворюють глибокі борозенки. При значних пошкодженнях листки відмирають, утворюючи на головці коренеплоду чорний клубок. На насінниках можуть відмирати стебла. Молоді рослини від значних пошкоджень гинуть.
Нематода бурякова (Heterodera schachtii S.) поширена в багатьох бурякосіючих областях України (Вінницькій, Черкаській, Сумській тощо). Життєвий цикл нематоди складається з таких фаз розвитку:
Яйце нематоди ниткоподібної форми, інвазійна личинка також ниткоподібна, завдовжки 0, 44 мм і завширшки до 0, 025 мм. Паразитна личинка має булавоподібну форму, а сама самка – лимоноподібну форму. Нематода розвивається на корінцях уражених рослин. Навесні за температури ґрунту в орному шарі більше 10°С і вологості понад 20% із цист виходять личинки другого віку. Вони через корені рослин проникають у коренеплід. Плодючість нематоди - 80-200 яєць, іноді понад 500 яєць. За вегетаційний період вона утворює 2-4 покоління.
|