Захист цукрових буряків від хворіб

Цукрові буряки уражуються багатьма хворобами. Виникають вони внаслідок уражен­ня грибами, бактеріями, вірусами, квітковими рослинами-паразитами, а також під впливом несприятливих грунтово-кліматичних та інших факторів зовнішнього середовища. Найбільш поши­реними і шкодочинними хворобами цукрових буряків в Україні є: коренеїд сходів, церкоспороз та інші плямистості, борошниста роса, пероноспороз, вірусні хвороби, парша, суха фузаріозна, бура та інші гнилі коренеплодів під час вегетації, а також кагатна гниль при зберіганні.

Хвороби викликають порушення нормальних фізіологічних функцій, морфолого-біологічної будови рослин, що призводять до припинення їх росту і загибелі.

Хвороби сходів. Коренеїд уражує молоді проростки, що призводить до заги­белі їх ще до появи на поверхні ґрунту, а також сходи у фазі вилоч­ки, першої-третьої пари справжніх листків, що зумовлює зріджен­ня густоти рослин. У хворих рослин спостерігається деформація коренеплодів: перетяжки, багатохвостовість, викривлення їх, що призводить до втрати врожаю.

Збудниками коренеїду є складний комплекс мікроорганізмів, що знаходяться на насінні та в ґрунті (рис.6.5). Їх активність залежить від умов вирощування цукрових буряків. За несприятливих умов мікробіологічні процеси у ґрунті активізують патогенну мікрофлору, водночас порушуючи процеси життєдіяльності рослин. Зни­жується їх природна стійкість до збудників, в результаті чого за­хворювання швидко поширюється.

Пікніда Phoma betae Frank	Утворення ооспор Pythium debaryanum Hesse;	Конідієносій і конідії грибів з роду Fusarium Link

 

Рис.6.5. Види грибів, які є збудниками коренеїда

 

На основі аналізу грунтово-кліматичних умов, специфічних патогенних комплексів та даних фактичного ураження сходів ко­ренеїдом буряковий пояс України ділять на райони з високою, середньою і повільною загрозою розвитку коренеїду.

Система захисту цукрових буряків від коренеїду включає ши­рокий комплекс агротехнічних, біологічних і хімічних заходів, які дають можливість завчасного і якісного їх виконання звести роз­виток хвороби до господарсько-невідчутних розмірів.

Агротехнічними прийомами можна попередити або суттєво зменшити захворювання сходів. При цьому вирішальне значен­ня має висока культура землеробства, дотримання нау­ково-обґрунтованих сівозмін з внесенням оптимальних норм орга­нічних та мінеральних добрив, якісний основний та передпосів­ний обробіток ґрунту, строки та глибина зароблення насіння.

Важливим елементом цієї системи є обробка насіння компо­зиціями і захисно-стимулюючих речовин на насіннєвих заво­дах. Обов'язковим компонентом цих композицій є фунгіцид, який дозволяє повністю знищити збудників хвороби на насінні та змен­шити активність ґрунтових патогенів і, таким чином, обмежити розвиток коренеїду.

При нанесенні на насіння значної кількості хімічних речовин при висіванні його в ґрунт навколо кожної насінини створюється підви­щена концентрація розчину, що деякою мірою ослаблює пророс­ток. Тому в перші 7-10 днів спостерігається дещо пригнічений стан токсикованих рослин. Вони відстають у рості, у них менше інтенсивно забарвлені сім’ядолі. Такі рослини схильні до уражен­ня коренеїдом, тому при токсикації сходів вимоги до ефектив­ності фунгіцидів підвищуються.

За достатньо високого рівня абл.омані насіння і ґрунту на­вколо нього абл.омані сходи менше уражуються коренеїдом, а завдяки захисту їх від шкідників у подальшому значно випере­джають за темпами росту і розвитку нетоксиковані рослини. Уже в фазі 1-2 пар справжніх листків маса цих рослин в 1, 1-1, 5 раза більша.

У зоні постійної загрози появи коренеїду найбільш надійний захист забезпечує тачигарен у суміші з апроном або превікуром, чи сульфокарбатіоном-К у повних дозах (табл. 6.13).

Таблиця 6.13

Застосування фунгіцидів (протруйників)

Препарат	Діюча речовина	Норматив витрат на:
1 пос. од., г, мл	1 т., кг, л
1	2	3	4
Апрон ХL, 35% Т.К.С.	металаксил
Прсвікур 607 СЛ 70%в.р.	прокамокарб гідрохлорид
Сульфокарбатіон-К, 90-95% П	N-диоксотиолат 3-іл (дитиокарбамат)
*) Тачигарен, 70% з.п.	гімексазон

^*) - найбільш ефективний на важких за механічним складом грунтах