Аналіз проблематики Т

Об’єктивування несвідомого змісту відбувається завдяки архетипній символіці, яку виражає та чи інша предметна модель. Так, ракушка дозволила виявити ідентифікацію протагоніста з бабусею, яка знаходиться у позиції сили. Згідно з генеральним захисним механізм " від слабкості до сили" [326], певні риси бабусі як інтроєкта і слугують заміщенням для Т. цієї особи. Психоаналітична робота дозволила побачити, що доцільним є довільний набір декількох предметних моделей, а психоаналітичний діалог з протагоністом дозволяє об’єктивувати логіку його несвідомого, виявляти глибинні і ситуативні умовні цінності, а також суперечливі тенденції психіки. Психоаналіз дозволив об’єктивувати амбівалентне ставлення Т. до батька і до самої себе, прагнення до соціального престижу (" зірковості") та до психологічної сили і водночас виявлено дію тенденцій отримувати любов та підтримку. Перенесення об’єктних відношень відбувається і на інтимного партнера: він повинен бути " зірковим" і їй підкореним, забезпечувати відчуття власної " високості". Гама різноманітних відчуттів, які породжуються і є типовими у стосунках із батьком, Т. змогла усвідомити завдяки проведеній психоаналітичній роботі. Потенціал " зірковості" Т. реалізується через складну внутрішню запрограмованість, яка спонукає до розвитку особистісного потенціалу і водночас призводить до його блокування. Відбувається внутрішнє єднання протагоніста із " зіркою" -батьком, який є емоційно скутим (" холодним”) - " місяць". Пріоритетності набуває проблема єднання і роз’єднання: автор відчувала безроздільне єднання з батьком в ранньому дитинстві, а згодом виникла дистанція (роз’єднання). Важливим у роботі було об’єктивування тенденції до психологічної смерті, яка проявилася у виборі автором свічки, що згорає; почуття відчуження від батька ми могли спостерігати в трансформації фігур-образів, коли одна перетворюється автором на іншу, тобто відбувається психологічне " омертвіння". Роботи з предметними моделями сприяла послабленню захисних тенденцій психіки і її інтеграції, розкриттю перспектив для соціально прийнятної (адекватної) поведінки Т. У ході діалогу було використано психодраму, яка сприяла об’єктивуванню вагомих для Т. глибинно-психологічних переживань, що розширило її самоусвідомлення.

Таким чином, довільний вибір учасниками АСПН предметних моделей

(іграшок) не залежить від їх вікових, статевих та інтелектуальних особливостей, а детермінується перш за все їх емотивною привабливістю. Діалог з психологом сприяє уточненню семантики вибору, яка спочатку є невідомою (особа орієнтується у спонтанному виборі іграшки іграшки лише на власне чуття). Психоаналіз сприяє виявленню об’єктних відношень та їх єдності із захисною системою, з процесами ідентифікації, проекції, перенесення тощо, з орієнтацією на об’єктивування глибинно психологічних детермінант в їх системній впорядкованості. У ситуації, коли психолог пропонує протагоністу працювати з предметною моделлю або неавторським малюнком (картиною), психіка орієнтується на окремі властивості предмету, що сприяє презентації суб’єктивно значущого психологічного змісту в об’єктивно спостережуваному матеріалі. Психокорекційний успіх роботи значною мірою зумовлюється діагностичною спроможністю діалогу.

Застосування методики психокорекційної роботи за допомогою предметних моделей й іграшок зорієнтовано в першу чергу на виявлення усталених характеристик психіки за рахунок матеріалізованих (статичних) форм предметів. Людині пропонується довільно обрати предмет (іграшку) із ряду представлених їй. Наголошується на важливості спонтанного вибору, орієнтуючись на власне відчуття його прийнятності. Необхідною складовою такої роботи є психокорекційні запитання психолога, які каталізують динаміку бесіди та дозволяють протагоністу довільно наповнювати її змістом. Твердження (аналітико-корекційний коментар) застосовується психологом лише тоді, коли у процесі діалогу виокремлена достатня кількість доказового для протагоніста матеріалу щодо виявлення асоціативних зв’язків в емпіричному матеріалі. Адже мета психокорекційного діалогу – не лише діагностувати глибинно-психологічні витоки проблеми, а й насамперед посприяти (допомогти) усвідомленню самим протагоністом причин власної особистісної проблематики, усвідомлення яких буде сприяти її розв’язанню. При цьому предмет або іграшка виступає лише каталізатором рефлексії, стабільною опорою, яка допомагає прояснити певний спектр проблематики. Уникнення жорсткої формалізованості запитань сприяє прояву індивідуальної неповторності суб’єкта. Застосовуючи предметні моделі та іграшки, психолог в залежності від психокорекційної мети допомагає протагоністу розпочати роботу каталізуючими запитаннями, наприклад:

1. Що в цій композиції відображає характеристики вашої особистості?

2. Чи могли б ви втілитися в образ обраної вами фігурки і поговорити від її імені?

3. Виходячи з вашого актуального емоційного стану, спробуйте пояснити, за якими характеристиками ця композиція приваблива для вас?

4. Чи можете метафорично співвіднести цю модель з вашою власною сімейною ситуацією?

Психодинамічний підхід передбачає максимальну адаптацію застосовуваних психологом прийомів до індивідуальної неповторності протагоніста. Психоаналіз отриманого в діалозі матеріалу (в основу якого ставиться робота з предметом) передбачає синтез свідомих й несвідомих аспектів його психіки.

 

4.2. Робота з неавторським малюнком – картиною М.Реріха «Мадонна Лаборис»

Застосування, у контексті роботи з предметною, моделлю неавторського малюнку – картини М.Реріха " Мадонна Лаборис" дозволило дослідити об’єктні відношення, що мають почуттєво-інфантильний характер, проте переносяться у актуальну ситуацію соціальної взаємодії і тим самим нерідко деструктують особистісні та професійні стосунки.

Протагоністу представляється зміст картини Реріха (зображення подано вище – рис.1) та можливість втілити себе у певне зображеня цієї картини. Ось зміст авторської задумки: «Мадонна вночі кидає свій шарф у пекло, допомагаючи душам, які покаялися, потрапити у рай. Святий Павло на ніч закриває ворота раю, а вранці несподівано бачить, що з’являються нові душі. Святі Павло і Петро спостерігають вночі за діями Мадонни».

Робота із згаданою картиною кожного разу набуває індивідуально-неповторних відтінків, які відображають неповторність психіки та особистісної поблематики протагоніста. Разом з тим можна відмітити спільні характеристики психоаналітичної роботи з різними людьми. Перш за все це пропозиція втілити себе в певний образ на картині, рефлексувати себе в контексті обраного персонажу. Далі ж згідно з принципами процесуальної діагностики наступний крок (комунікат) психолога залежить від змісту висловлювання ппротагоніста. Це ілюструють числені фрагменти роботи з картиною М.Реріха, подані в наступних розділах.

Контрастність зображення у вигляді Раю і Пекла (добра і зла) і наявність на картині персонажів з архетипним навантаженням символізують різну причетність до “принципу задоволення”, який детермінує поведінку і набуває вираження через нормативні та умовні цінності. Останнє спонукає протагоніста до вибору фігурок на картині, ідентифікації з ними під впливом певних проекцій. Образи картини наповнюються індивідуальним змістом завдяки перенесенням, що об’єктивуються в психокорекційному діалозі. Формулювання психологом відповідних комунікатів й точність діагностики сприяє виявленню системних характеристик несвідомого. Робота з картиною дозволяє прояснити базальне самовідчуття протагоніста. Актуалізоване інстинктом самозбереження.

Практика роботи протагоніста з неавторським малюнком дозволяє визначити виражені індивідуальні тенденції психіки, що об’єктивуються шляхом проектування протагоністом особистісної проблеми в контексті тенденцій " до високості", домінування (бути вище, нижче, над кимось та ін.). В процесі діалогу актуалізується тенденція " до самопокарання", почуття провини, внутрішній конфлікт, душевні переживання, соціальну незрілість (втілення себе у образ фігурки у пеклі"); тенденція до покарання інших людей; прагнення отримати захист, підтримку; прагнення особистісного зростання та соціальних успіхів, тощо.

Архетипне навантаження картини проявляється перш за все в тому, що пекло символізує крайній спосіб покарання «за гріхи». Рай - заохочення за праведність життя й за страждання у житті.

Велику психодіагностичну роль відіграє образ Мадонни як рятівниці тих, хто страждає й осуджується. Протагоніст визначає сюжет в контексті власних емоційних тенденцій. За умов спонатнного вибору створюються адекватні усмови для діагностики. Робота з картиною М.Реріха дозволяє виявити об’єктні стосунки, які мають тенденцію переноситись на персонажів картини (інших людей). Здавалось би чужа картина, нейтральна за семантикою, починає оживлювати емоційність ставлення протагоніста до персонажів та ситуації взаємодії між ними (що стимулюється також попереднім приговорюванням сюжету), наповнюється конкретною семантикою, оживлюючи обєктні відношення під впливом проекції, перенесення та ін. Завдяки діалогу з протагоністом по картині ми можемо прояснити сутність внутрішньої проблематики людини, що має вплив на характер спілкування.

Існує широка варіативність поведінкових паттернів, але в кожному випадку проявляється індивідуально-неповторна усталеність тенденцій поведінки. Психоаналітична інтерпретація діалогічної взаємодії з протагоністом відкриває можливість прояснити глибинні детермінанти деформацій психіки, що деструктують поведінку. Представляє інтерес сам процес діалогічної взаємодії за картиною М.Реріха (введення елементів психодрами – оживлення в діалозі персонажів та ін.). У кожному конкретному випадку процес адаптований до індивідуальних особливостей психіки, особистісної проблематики, яка знаходить вираження у внутрішніх суперечностях психіки. Останні ппоявляються в суперечностях поведінки, які психолог обєктивує шляхом діалогічної взаємодії.

Таким чином, застосування неавторського малюнку – картини М.Реріха " Мадонна Лаборис" дозволяє дослідити об’єктні відношення, а також характер проекцій, що мають почуттєво-інфантильний характер, проте переносяться у актуальну ситуацію соціальної взаємодії і тим самим маскують своє примітивно-дитяче походження, що нерідко деструктує особистісні й професійні аспекти взаємодії.

Для прикладу наведемо фрагмент роботи зі студентом четвертого курсу психологічного факультету Ю.

П.: Погляньте на картину. у яку фігуру ви можете втілити себе?

Ю.: Мені підходить роль фігурок, які піднімаються по шарфу. Мені не подобається їхня роль тому, що вони пасивні і їх витягують.

П.: Не зовсім пасивні, бо їм потрібно підніматися.

Ю.: На картині не видно, що вони докладають до того зусилля.

П.: Вони не впевнені, що то їм буде санкціоновано Мадонною.

Ю.: Мені імпонує фігурка угорі, на шарфі.

П.: Тому, що вона жіноча чи вас приваблює її позиція?

Ю.: Мені не потрібен рай, якщо мене туди хтось витягне. Лише якщо я потраплю туди сам. Якщо ні – то нехай навіть буду в пеклі.

П.: Звертає увагу, що рай як такий має відносну цінність. " Якщо я не сам туди потрапив, то не дуже гідний бути у раю". Чому ви все таки помістили себе в пекло? Ви схильні обрати собі тернії?

Ю.: Я обираю складний шлях, бо нецікаво йти там, де просто.

П.: Бачимо тенденцію переконатися, що " я сильний". Ви можете витрачати енергію на долання перепон, які можна обійти. Є приказка: " розумний в гору не піде, розумний гору обійде".

Ю.: Тоді, напевне, в мене інший розум. Нащо взагалі жити, якщо всі гори обходити?

П.: Якщо довелося б користуватися послугами Мадонни, ви швидше воліли б залишитися в пеклі?

Ю.: Так. Я не бачу в пеклі чогось жахливого.

П.: Не влаштовують саме послуги Мадонни? Якби послуги були надані Ісусом?

Ю.: Це більш для мене прийнятно.

П.: Ваша умовна цінність – " чоловіча" поведінка. Тому користуватися послугами жінки не дуже хочеться.

Ю.: Так.

П.: Яка різниця, хто " кидає шарф"? Є потреба ідентифікуватися з чоловіком? Можливо, важко просити?

Ю.: Мадонна робить послугу. Я б спитав у Мадонни: дійсно ти вважаєш, що я достойний бути в раю?

П.: В цьому – суперечність: ви самодостатній, проте її питаєте, чи вартий бути в раю. Хто з жінок виявив сумнів у ваших гідностях?

Ю.: Важко пригадати. Взагалі-то я сам сумніваюся в жінках.

П.: Тобто переконати жінці вас, що вона вас любить, не так просто?

Ю.: Так.

П.: В чиєму ставленні, любові ви розчарувалися?

Ю.: В мамі. Бабуся виділяє мене відносно брата. Мати занадто хвалить брата, коли він з’явився, любов мами перейшла на нього.

П.: Не виключено, що в дитинстві у вас з’явилися неусвідомлювані ревнощі до брата, оскільки йому приділяли увагу. Коли мати вас хвалить, чи не видається вам, що вона намагається згладити, замаскувати переваги, які віддає братові?

Ю.: Можливо.

П.: В образ Мадонни ви швидше втілили б маму чи бабусю?

Ю.: Маму.

Аналітико-корекційний коментар психолога: Це означає, що первинне притяжіння до матері складається у ранньому періоді і є дуже значущим для людини. У почуттєвих притяжіннях відіграє роль вік дитини. Нереалізоване бажання протагоніста бути разом з мамою втілюється тоді у критичну оцінку власних вчинків. Дехто з психологів вважає, що для ефективності психокорекції потрібно в людини породити сумнів відносно себе шляхом фрустрації. Ми бачимо, що уже є сумнів, який може нівелювати можливості самореалізації. Бо тоді себе також потрібно переконати, щоб бути задоволеним собою. Під сумнівом власні досягнення. Тоді ідеалізоване " Я" розповсюджується на те, що " я можу", а не на те, що " я дійсно роблю". Виникає ризик, що самореалізація у стосунках, досягненнях завжди не відповідатиме можливостям, досягненя будуть видаватися менш досконалими. Відбувається капсулювання себе у закритому, " ненародженому" стані.