Основи маршу і похідної охорони взводу. Похідний порядок

Пересування військ — це організоване переміщення їх маршем, пере­везення з використанням різних видів транспорту (автомобільного, заліз­ничного, морського, річкового, повітряного) або переміщення комбінованим способом з метою виходу до встановленого часу в призначений район або на вказаний рубіж в повній готовності до виконання поставленої задачі. Пересування, як свідчить досвід воєн, завжди займало значне місце в підготовці бою. Тому видатні полководці минулого вважали мистецтво пересування одним з чинників, що зумовлюють досягнення перемоги.

Розвиток засобів і способів озброєної боротьби, зміна умов і характеру бою, вдосконалення бойової техніки і транспортних засобів незмінно спричиняли вдосконалення традиційних способів пересування, породжували нові способи пересування і зумовлювали їх постійний розвиток, підвищували роль пересування в бойовій діяльності військ.

У сучасних умовах, коли діям військ властиві виняткова маневреність, динамічність, просторовий розмах, значення пересування ще більш зросло. Якщо в минулому пересування застосовувалося поза полем бою і проводилося в період підготовки бою, то тепер воно стало невід'ємною частиною бою. Зараз різні способи пересування широко застосовуються при висуненні військ в райони бойових дій, при перегрупуванні і маневрі силами і засобами, що проводяться з різними цілями при підготовці і в ході бою.

У сучасних умовах марш став основним способом пересування і є складовою частиною високоманевренних бойових дій військ. У зв'язку з цим різко зростає значення маршу як одного з вирішальних чинників досягнення перемоги.

Механізовані і танкові підрозділи завжди повинні бути готові до маршу і перевезення різними видами транспорту. При здійсненні маршу гусенична техніка, а також техніка, що має малий запас ходу, можуть перевозитися на важких автопоїздах в складі маршових колон.

Основні цілі маршу. Взвод завжди повинен бути готовим до маршу (пересування своїм ходом) і перевезення різними видами транспорту в умовах впливу уражаючих факторів ядерної, хімічної зброї, високоточної зброї та засобів дистанційного мінування противника, діяння його авіації, повітряних десантів, аеромобільних та диверсійно-розвідувальних груп і зруйнувань доріг та переправ. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу або перевезень, високої маршової дисципліни і виучки особового складу.

Марш — організоване пересування підрозділів в колонах по дорогах та колонних шляхах з метою своєчасного виходу в призначений район або на вказаний рубіж. Він може здійснюватися в передбаченні вступу в бій або поза загрозою зіткнення з противником, як правило, вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

В усіх випадках командир повинен забезпечити прибуття взводу (відділення, танка) в призначений район або на вказаний рубіж своєчасно, у повному складі і в готовності до виконання бойового завдання. Основні цілі зводяться до своєчасного зосередження військ у вказаний район або на вказаний рубіж для виконання бойової задачі шляхом наступу на противника, відбиттю його ударів для посилення вже діючих в бою військ або для заміни військ, що втратили боєздатність. Марші можуть здійснюватися також з метою виходу в новий район для доукомплектування, формування, проведення різних робіт і відпочинку. В умовах сучасного бою, враховуючи велику кількість авіації у військах, широке застосування повітряних десантів і диверсійних груп, а також можливий місцевий характер ведення бойових дій, війська на марші повинні постійно підтримувати високу бойову готовність, здібність до негайного ведення непередбачених бойових дій. У всіх випадках марш повинен здійснюватися потайно, в умовах обмеженої видимості.

При здійсненні маршу з вступом в бій вся його організація підпорядковується майбутньому бою. Побудова похідного порядку в цьому випадку повинна повністю відповідати задуму майбутнього бою, забез­печувати можливість нанесення противнику вогневої поразки, швидке розгортання в бойовий порядок і здійснення могутнього удару по противнику з ходу. Такий марш характеризується високими темпами пересування в умовах сильного впливу авіації, артилерії і інших вогневих засобів противника. У цьому випадку взвод може бути призначений в головну (бокову, тильну) похідну заставу, а іноді і в нерухому бокову заставу або головний (тильний) дозор із задачею не допустити раптового нападу противника на колону, що охороняється, виключити проникнення його наземної розвідки і забезпечити вигідні умови для вступу в бій головних сил.

При здійсненні маршу без загрози зіткнення з противником похідний порядок будується з урахуванням зручності руху, досягнення високих маршових швидкостей, найменшого напруження сил особового складу і збереження бойової техніки.

Взвод (відділення, танк) здійснює марш в колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25–50 м. Під час руху по дорогах з курявою, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрути руху вибираються вздовж ліній електропередач, зв'язку, по просіках в лісі, по ущелинах в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї дистанції між бойовими машинами збільшуються і можуть бути 100–150 м.

Під маршовими можливостями взводу потрібно розуміти його здатність долати своїм ходом протягом одної і більше доби максимально можливу відстань при збереженні високої боєздатності і повної готовності до виконання поставленої бойової задачі.

Основними показниками маршових можливостей взводу є: середня швидкість руху; величина добового переходу.

Визначальним показником маршових можливостей є середня швидкість руху колони — реальна швидкість руху взводу на марші без урахування часу на привали.

Середня швидкість пересування механізованих і танкових підрозділів залежить передусім від середньої технічної швидкості гусеничних і колісних машин, що знаходяться в похідній колоні.

Середня швидкість руху одиночної сучасної бойової машини (БМП, БТР, танка) досягає по ґрунтовій дорозі 35–45 км/год, а по шосе — 45–60 км/год. Однак досвід маршової підготовки військ показує, що середня швидкість руху колони підрозділу на 25–30% нижча від середньотехнічної швидкості одиночної машини.

Одною з умов здійснення маршу компактною колоною є уміння більшості механіків-водіїв (водіїв) рухатися з однією і тією ж високою швидкістю в однакових дорожніх умовах. Для того, щоб не допустити розриву колони, швидкість руху головної машини повинна бути доступною іншим екіпажам.

Існують певні закономірності між середньою швидкістю руху машин і дистанціями між ними, які можуть визначатися вимогами безпеки або умовами обстановки.

Командир взводу на основі вивчення маршруту по карті і особистого спостереження за дорожньою обстановкою повинен своєчасно подавати підлеглим команди (сигнали) про зміну швидкості і дистанції для дотримання розрахункового графіка руху і дисципліни маршу.

Отже, швидкість маршу буде найбільшою, якщо дистанції між машинами змінюються у стільки ж разів, у скільки змінюється швидкість руху. Маршрути руху, по можливості, не повинні проходити через великі населені пункти, вузли доріг, тіснини, поблизу залізничних станцій (портів, аеропортів).

Механізований взвод (відділення) при необхідності може пересуватися в пішому порядку або на лижах.

Середня швидкість руху взводу без врахування часу на привали може бути: на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), танках — 20–25 км/год; на автомобілях під час руху у складі окремої автомобільної колони — 25–30 км/год; механізованого взводу в пішому порядку — 4–5 км/год, на лижах — 5–7 км/год. У горах, лісисто-болотистій місцевості, взимку та інших несприятливих умовах середня швидкість руху колон може зменшуватися до
15–20 км/год.

В усіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою в даних умовах швидкістю.

Привали та денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння і техніки, їх технічного обслуговування, приймання їжі та відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3–4 години руху тривалістю до 1 години і один привал тривалістю до 2 годин у другій половині добового переходу, а денний (нічний) відпочинок — в кінці кожного добового переходу.

На величину добового переходу впливає не тільки середня швидкість руху, але і час безпосереднього руху колони протягом доби. Досвідом навчань встановлено, що механіки-водії (водії) зберігають високу працездатність при русі 10–12 год. протягом доби. З урахуванням середньої швидкості руху (25–30 км/год), а також часу безпосереднього руху і визначається величина добового переходу.

Командир взводу на марші повинен постійно стежити за справним станом бойової техніки і вживати необхідних заходів, з тим щоб з підходом до району (рубежу) виконання бойової задачі вона була технічно справною і заправленою.

Похідний порядок взводу на марші — колона. Він повинен забез­печувати високу швидкість руху і швидке розгортання в передбойовий і бойовий порядок. Конкретна побудова похідного порядку взводу на марші залежить від задачі, місця по відношенню до інших взводів, умов обстановки, наявності засобів посилення, а також від стану доріг і рівня підготовки механіків-водіїв (водіїв).

З метою підтримки високого рівня управління, дисципліни і організованості при проведенні маршу призначаються вихідний пункт, пункти регулювання, привали і райони (район) відпочинку. Вихідний пункт і пункти регулювання призначаються для своєчасного початку маршу і регулювання швидкості руху. Вихідний пункт вибирається поблизу добре видимого вдень і вночі орієнтира на відстані, що забезпечує витягнення колони підрозділу. Пункти регулювання звичайно призначаються через 3–4 год руху. Їх не потрібно призначати безпосередньо біля помітних для противника місцевих предметів або об'єктів.

Привали призначаються через 3–4 год руху тривалістю до 1 год і один привал тривалістю до 2 год у другій половині добового переходу. При здійсненні маршу на велику відстань, крім того, призначається денний (нічний) відпочинок в кінці кожного добового переходу. На привалах, під час денного (нічного) відпочинку перевіряється стан і проводиться технічне обслуго­вування озброєння і бойової техніки, дозаправка машин пальним і мастильними матеріалами, організується прийом їди і відпочинок особового складу. Місця для привалів і районів відпочинку вибираються в районах, сприятливих для маскування, захисту від ядерної зброї і авіації противника, та з необхідною кількістю джерел води. Звичайно райони привалів призначаються перед рубежами регулювання на маршрутах руху, а район денного (нічного) відпочинку збоку від них. На цих привалах (в районах відпочинку) взвод зупиняється в складі колони роти на правому узбіччі дороги з дистанціями між машинами не ближче за 10 м або встановленими старшим командиром. Вихід з машин дозволяється тільки по команді командира роти, взводу праворуч від машини. Для спостереження за сигналами командира роти і повітряним противником призначаються спостерігачі. При необхідності організується чергування на радіозасобах. Чергові вогневі засоби знаходяться в готовності до ведення вогню. Розворот вежі ліворуч, в тому числі і при обслуговуванні машин, забороняється.