Особливості організації і ведення наступу у горах

Організувати наступ в горах, командир взводу крім загальних питань, що передбачаються при підготовці наступу в звичайних умовах, ретельно вивчає систему вогню противника на всіх ярусах, звертаючи увагу на вогневі засоби, що ведуть фланговий вогонь; вибирає сховані підступи для наступу і напрямку для маневру відділень; визначає, якими вогневими засобами і відкіля вигідно уражати противника, місця можливих завалів, обвалів, каменепадів, зсувів, наявність і характер природних перешкод і порядок їхнього подолання, а також враховує різкі добові коливання температури.

При підготовці до наступу в горах колісні і гусеничні машини забезпечуються засобами підвищення прохідності і гірськими гальмівними колодками. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) щоб уникнути розморожування двигунів заправляються низькозамерзаючою рідиною.

Підрозділам, що діють у відриві від головних сил, видається збільшена кількість боєприпасів, ручних і димових гранат, сигнальних засобів, сухих пайків, а також гірського спорядження. При діях у маловодних гірських районах створюються додаткові запаси води. Командир взводу повинен вчасно вживати заходів по попередженню сонячних ударів і опіків, шкідливої дії на очі яскравого світла, обмороження і виникнення гірської хвороби.

При атаці висоти з багатоярусною позицією противника його вогневі засоби і жива сила придушуються артилерією одночасно на всіх ярусах і на зворотних схилах висот. Найбільш щільний вогонь зосереджується по цілях, розташованих на нижньому ярусі.

Спосіб атаки взводу залежить від рельєфу місцевості. На важкодоступних ділянках місцевості мотострілковий взвод може діяти самостійно, у відриві від роти і, як правило, у пішому порядку. Під час атаки першого ярусу частина вогневих засобів взводу веде вогонь по противникові на наступних ярусах і по його вогневих засобах, що веде фланговий вогонь. Танки, бойові машини піхоти (бронетранспортери) вогнем з місця підтримують атаку відділень і в міру їхнього просування переміщаються по доступній місцевості, ведучи вогонь на ходу. Ручні гранати при атаці знизу нагору необхідно кидати точно в траншею чи перекидати через неї, а при атаці зверху вниз — у траншею чи недокидати до неї з таким розрахунком, щоб граната встигла до розриву скотитися в траншею (окоп) противника.

Для знищення противника відділення охоплюють чи обходять його, широко використовуючи мертві простори, проміжки в бойових порядках, дими, а іноді і важкодоступні ділянки, для того щоб атакувати зверху вниз.

Відділення при зустрічі перешкод, важких для подолання їх танками, бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами) освоюють ці перешкоди і забезпечують подальше просування техніки.

При подоланні крутих підйомів перед черговим кидком, якщо дозволяє обстановка, доцільно робити короткі зупинки для перепочинку особового складу. Для цього використовуються складки місцевості й укриття.

При наступі по вузькій полонині для виключення раптового нападу підсилюється спостереження на фланзі, особлива увага звертається на своєчасне придушення вогневих засобів противника, що веде фланговий вогонь, на виявлення і знищення засідок, а також на використання кулеметів і снайперської гвинтівки.

У ході наступу необхідно змушувати противника контратаку проводити знизу нагору по схилах висоти, навмисно втягти його у вогневий мішок і вогнем з місця знищити. Якщо противник контратакує зверху вниз, то для відбиття атаки необхідно закріпитися на вигідному рубежі і вогнем усіх засобів нанести йому поразку.