Мета розвідки, способи ведення розвідки взводом
Розвідка (військова, тактична) — це найважливіший вид бойового забезпечення дій військ у будь-яких умовах обстановки, який представляє собою сукупність заходів, щодо добування, збору і вивченню зведень про противника, місцевість і погоду в районі майбутніх дій підрозділів. Вона організується командирами всіх ступенів і штабами з метою одержання розвідувальних даних, необхідних для підготовки й успішного ведення бою. Для розгрому противника, кожен командир повинен знати його сильні і слабкі сторони, вчасно розкрити його наміри (передбачити характер його майбутніх дій), сили, склад і т.п. Без цих зведень важко розраховувати на успіх. Незалежно від того, де знаходяться війська і які бойові задачі вони виконують, їхні командири завжди повинні мати максимально повну і достовірну інформацію про противника і місцевість, на якій вони будуть діяти. Досягається це грамотно організованими діями спеціальних розвідувальних підрозділів, а також мотострілкових (танкових) підрозділів, призначених для ведення військової розвідки. Характер сучасного бою, застосування засобів масової поразки різко підняли значення розвідки, що підвищило вимоги до неї. Особовий склад, що призначається для ведення розвідки, повинний володіти: високою фізичною витривалістю, відмінними військовою майстерністю, сміливістю, спритністю, кмітливістю, розумною ініціативою і військовою хитрістю. Усьому складу підрозділу, призначеному в розвідку, забороняється мати при собі які-небудь службові й інші документи (особисті речі, ордени і медалі, листи, фотографії, формуляри бойових машин і т.п.), а на топографічні карту-дані про свої війська. У період підготовки взводу до ведення розвідки виробляються ретельне чищення, змащення і пристрілювання всього озброєння, поповнення до встановлених норм (а найчастіше і понад норми) усіма видами боєприпасів, продовольства і медичним майном. Усе бойове майно повинне бути ретельно, надійно і компактно покладене і закріплено. Бойові машини повинні бути перевірені, технічно справні, цілком заправлені ПММ, засоби зв'язку налаштовані на визначені частоти. Прилади нічного бачення, навігаційне устаткування і гіронапівкомпаси перевіряються і підготовлюються до роботи. Про готовність взводу до ведення розвідки і про початок виконання бойової задачі командир взводу зобов'язаний у встановлений час доповісти старшому командиру (начальнику), що поставив задачу на розвідку. У загальновійськових з'єднаннях, частинах і їхніх підрозділах для ведення тактичної наземної військової розвідки можуть бути призначені різні розвідувальні органи; їхня кількість, можливий склад і глибина ведення розвідки приведені в таблиці 22.1.
Таблиця 22.1. Розвідувальні органи, їхній склад, задачі і видалення
Задачами вищевказаних розвідувальних органів є: - визначення координат засобів застосування зброї масової поразки противника (це першорядна задача розвідників у будь-якій обстановці); - ведення спостереження за противником і місцевістю, за діями своїх підрозділів і сусідів у зазначених секторах і смугах спостереження, у напрямку і смугах дій розвідки; - виявлення проміжків, стиків, відкритих флангів у бойовому порядку чи противника його ділянок, що слабко обороняються; - виявлення противника, визначення районів його розташування, його сили, складу, угруповання, характеру дій, намірів, боєздатності, нумерації частин і підрозділів; - установлення точного положення пунктів керування, вузлів зв'язку, радіотехнічних засобів, вогневих засобів, танків (БМП, БТР, БРДМ), артилерії, мінометів, протитанкових засобів і інших видів зброї; - розвідка оборонних споруджень і інженерно-хімічних загороджень; - вивчення характеру і захисних властивостей місцевості, рельєфу, природних перешкод, стану доріг, мостів, водяних перешкод, районів майбутніх бойових дій і впливу місцевості на бойові дії підрозділів; - захоплення нових зразків озброєння противника з метою вивчення їхніх бойових якостей і ефективності бойового застосування. Командир, що організовує чи веде розвідку, завжди виконує зазначені задачі як в інтересах своєї бойової задачі, так і в інтересах бойової задачі старшого командира (начальника).
СПОСОБИ ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ ВЗВОДОМ. Розвідка спостереженням за противником ведеться як командиром взводу, так і всім складом мотострілкового (танкового) взводу. Для спостереження за наземним і повітряним противником у взводі й у кожнім відділенні призначається спостерігач. З бойової машини піхоти (БМП), танка, БТР і БРДМ ведеться кругове спостереження. Сектори спостереження призначаються в залежності від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу. Спостереження зі постів (пунктів) спостереження ведеться за противником вдень і вночі, в умовах обмеженої видимості з застосуванням електронно-оптичних приладів спостереження, радіолокаційних станцій типу НРС, а також з використанням освітлювальних ракет. Особовий склад постів (пунктів) спостереження може мати для спостереження біноклі 6- чи 8-кратного збільшення, перископи інженерної розвідки 15-кратного збільшення, перископи великого збільшення 20- чи 40-кратного збільшення. У процесі спостереження оглядається спочатку прилегла місцевість з наступним переходом до огляду далі лежачих рубежів. На спостережливій посаді (пункті) у спостерігача повинна бути карта (схема місцевості), звірені з командиром точний годинник, компас, засоби зв'язку і журнал спостереження. Усі зміни в угрупованні і діях противника фіксуються на карті (схемі) і в журналі спостереження, точно за часом і періодично (у встановлений термін) доповідаються чи командиру старшому начальнику. У нічний час спостереження обов'язково супроводжується підслуховуванням у зазначеному секторі (смузі). Зведення, добуті підслуховуванням, обов'язково перевіряються іншими способами розвідки. Засідка як один зі способів ведення розвідки у всіх видах бою застосовується розвідувальним (окремим розвідувальної) дозором, дозорним відділенням (танком), що висилається від РД (ОРД), а також спеціально призначеним для цього взводом (відділенням, танком, групою). Добре організована і підготовлена засідка — це свого роду пастка для противника. У неї легко потрапити, але вирватися з її надзвичайно важко. Цей спосіб розвідки найбільше часто застосовується танковими підрозділами. Засідка організується на ймовірних напрямках руху противника в місцях, де супротивнику складно швидко розгорнутися в бойовий порядок, де забезпечується раптовість його поразки вогнем і Місцевість у районі засідки повинна сприяти потайливому розташуванню особового складу взводу, його ретельному маскуванню, зручному і швидкому нападу на противника і потайливий відхід у розташування своїх військ. Взводу, призначеному в засідку, можуть бути придані кулемети, гармати, вогнемети, танки, сапери й інші сили і засоби. Узлісся лісу (гаю), окраїна населеного пункту, цвинтаря, звернені убік очікуваного противника, підходи до моста, броду, залізничній станції не можуть бути зручними позиціями для організації засідки. Супротивник при підході до таких районів підвищує свою увагу і раптовість дій засідки (а це головне в засідці) може бути зведена до мінімуму. Тому позиції для засідки варто вибирати в дефіле, поблизу від вузьких проходів, перешкод, ближче до виходу з лісу, гаю, населеного пункту, у навмисно ушкоджених телефонних ліній противника, на шляхах руху зв'язкових, мотоциклістів, автомашин, підношувачів боєприпасів (їжі) у ходах повідомлення, у водойм і т.п. Ціль засідки — раптовим вогнем малих сил нанесення поразки переважаючому по силі супротивнику і захоплення полонених, важливих документів, зразків озброєння, спорядження, бойової техніки, а також створення паніки і знищення засобів ядерного нападу противника. Об'єктами засідки можуть бути одиночні чи солдати невеликі групи противника, бойові і транспортні машини, що знаходяться в русі по визначеному маршруті. Спостерігачі (спостережливі посади), вислані уперед від засідки, повинні вчасно знайти придатного противника і докласти про це командиру взводу по чи радіо встановленим потайливим сигналом. Дрібні групи противника, одиночні солдати й офіцери захоплюються раптовими зухвалими діями відділення (групи), нападом без відкриття вогню. Великі групи противника підпускаються на близьку відстань і знищуються кинджальним вогнем одного-двох відділень групи вогневого забезпечення. Офіцерів противника і солдатів, що залишилися в живих захоплює відділення (група) нападу, намагаючись атакувати противника тилу з чи флангів. Нові види озброєння і по можливості бойової техніки захоплюються, умовні знаки й емблеми на бойовій техніці — замальовуються чи фотографуються. Убиті і бойова техніка обшукуються, і усі виявлені документи По закінченні дій у засідці взвод негайно знімається з позиції і потай іде, іноді по відділеннях у різних напрямках, щоб згодом зібратися в іншому районі за вказівкою командира взводу. У випадку виявлення засідки противником командир взводу (відділення, танка, групи) організує її відхід з боєм, прагнучи при цьому захопити полонених. Головне в засідці — потайлива підготовка і заняття вогневих позицій, ідеальне маскування, ефективний раптовий нищівний вогонь і швидкі зухвалі дії по захопленню. Організовуючи засідку, командир взводу (відділення, танка, групи) особисто визначає місця розташування спостерігачів (спостережливих посад) на підході до місця засідки, особливо ретельно організує систему вогню, порядок дій з появою противника і сигнали керування, а також порядок дій після виконання задачі. При наявності часу на позиції засідки відриваються і ретельно маскуються одиночні окопи для стрілянини лежачи, підступи до позиції звичайно мінуються. Пошук як спосіб ведення розвідки застосовується мотострілковим чи штатним розвідувальним взводом (танкові взводи пошук не проводять, тому що пошук завжди проводиться в пішому порядку). Взвод, призначений для проведення пошуку, як правило, підсилюється відділенням (групою) саперів із засобами загородження і підтримується артилерійським і мінометним вогнем. Пошук проводиться як у глибині розташування противника, так і перед нашим переднім краєм переважно вночі чи в умовах обмеженої видимості. Він полягає в потайливому підході до заздалегідь наміченого об'єкта противника і раптовому нападі на нього з метою захоплення полонених, документів, зразків озброєння, бойової техніки і спорядження. Пошуки організуються як перед настанням, так і при веденні оборони за рішенням командира. Задачу на проведення пошуку командир взводу одержує на місцевості, відкіля краще проглядається об'єкт пошуку і підступи до нього. Об'єктами пошуку можуть бути окремі офіцери, чи солдати групи противника, спостерігачі, зв'язкові, патрулі, екіпажі і розрахунки вогневих засобів і бойової техніки, вартовий, спостережлива посада, вузол зв'язку й ін. Для проведення пошуку в складі посиленого взводу так само, як і у відділенні, формуються три групи: - група (підгрупа) пророблювання проходів, що складається в основному із саперів, для забезпечення подолання загороджень і перешкод особовим складом, що проводить пошук; - група (підгрупа) нападу, безпосередньо здійснює захоплення на об'єкті пошуку, куди входять звичайно сміливі, фізично сильні й ініціативні солдати; - група (підгрупа) вогневого забезпечення, що прикриває вогнем дії нападаючих. Підготовка взводу до пошуку проводиться потай не тільки від противника, але і від своїх військ. Час, що відводиться на підготовку, залежить від сформованої обстановки і може коливатися від однієї до п'яти діб. Головне при організації пошуку — дуже ретельна підготовка, що полягає в наступному: - командир взводу в залежності від наявності часу організовує безупинне цілодобове спостереження за об'єктом пошуку і місцевістю, що прилягає до нього. Спостереження ведуть по черзі весь особовий склад взводу, а також особовий склад доданих підрозділів і командири артилерійських і мінометних підрозділів, що підтримують взвод при його діях у пошуку; - у ході спостереження помічаються і записуються за часом у журнали спостереження всі дрібні факти, щоб з'ясувати режим об'єкта пошуку вдень і вночі; - після визначення цілодобового режиму об'єкта пошуку, підходів до нього і всіх його особливостей командир взводу підбирає аналогічну місцевість у розташуванні своїх військ і обладнає її макетами місцевих предметів, мішенями, перешкодами й інженерними загородженнями таким чином, щоб макет об'єкта пошуку в натуральну величину максимально відповідав реальному об'єкту пошуку (дублював його); - на макеті об'єкта пошуку командир взводу неодноразово (спочатку вдень, а потім уночі) відпрацьовує методом тактико-стройових занять практичні дії кожної групи, кожного солдата при проведенні пошуку, а також взаємодія усередині взводу і з приданими і підтримуючими силами і засобами в ході пошуку. Командир взводу і його заступники (старші груп) зобов'язані знати, по яких ділянках (цілях) підготовлений вогонь, а також сигнали його виклику, переносу і припинення. Керування взводом у пошуку вночі командир взводу здійснює сигналами електроліхтара, за допомогою шнурів, командами голосом. Дії взводу при проведенні пошуку здійснюються в наступному порядку. Після перевірки готовності особового складу до пошуку взвод із засобами посилення виходить на вихідне положення для пошуку, що у ряді випадків може бути призначене за переднім краєм нашої оборони в нейтральній смузі. Іноді перед проведенням пошуку доцільно вогнем артилерії і мінометів придушити (задимити) виявлені прилади нічного бачення противника. Група пророблювання проходів (в основному складається із саперів) просувається вперед і потай проробляє прохід в інженерних загородженнях противника (іноді два проходи) і подає сигнал про його готовність. З одержанням сигналу про готовність проходу група вогневого забезпечення переборює прохід і потай висувається на зазначену вогневу позицію. Слідом за групою вогневого забезпечення прохід потай переборює група нападу. Наблизившись безшумно, потай і максимально близько до об'єкта нападу, група нападу по сигналі командира взводу (як правило, він діє в групі нападу) раптово нападає і захоплює об'єкт пошуку. Якщо потайливий підхід до об'єкта нападу зробити не вдається, то по флангах від об'єкта нападу виробляється одночасний кидок гранат при інтенсивному вогні групи вогневого забезпечення. У ході нападу (якщо не удалося провести його потай) група нападу веде спрямований автоматичний вогонь короткими чергами з ходу (на бігу), група ж вогневого забезпечення веде прицільний автоматичний вогонь довгими чергами з місця (лежачи). Після виконання поставленої задачі спочатку швидко відходить через прохід у загородженнях група нападу під прикриттям вогню групи вогневого забезпечення, потім через прохід відходить група вогневого забезпечення. Останньою відходить група пророблювання проходів. Район відходу взводу (відділення) з пошуку, як правило, із фронту і флангів облямовується вогнем підтримуючої артилерії і мінометів, щоб виключити переслідування з боку противника. Сигнал (команду) на виклик вогню подає командир, що очолює пошук. Наліт є способом розвідки, багато в чому аналогічний пошуку, з тією лише різницею, що він проводиться в ході ведення розвідки РД (ОРД) з дозволу командира, що вислав дозор. Час на підготовку нальоту завжди, як правило, буде дуже обмежено і замість підтримуючого артилерійського і мінометного вогню буде використаний вогонь БМП, БТР, БРДМ і танків. Порядок дій дозору при нальоті багато в чому аналогічний порядку дій взводу (відділення) при здійсненні пошуку, з тією лише різницею, що в ряді випадків при нальоті призначається група знищення охорони об'єкта. Після нальоту дозор відходить у заздалегідь намічений район збору і продовжує діяти відповідно до раніше поставленого йому бойовою задачею. Порядок роботи командира взводу по підготовці до виконання поставленої задачі в розвідці залежить від конкретних умов сформованої обстановки, поставленої задачі на розвідку і наявності часу, особливо світлого. З одержанням бойової задачі на дії в розвідці командир мотострілкового (танкового) взводу проводить наступні заходи: - звіряє час з годинником командира роти; - усвідомлює отриману бойову задачу, тобто визначає роль взводу в одержанні найбільш повних даних про противника і вплив повноти, своєчасності і точності цих даних на успішне рішення бойової задачі командиром, що вислали розвідку; - проводить короткий розрахунок часу, що мається в наявності з моменту одержання бойової задачі до терміну готовності взводу до ведення розвідки, визначаючи при цьому, скільки часу мається на підготовку взводу (темного і світлого), скільки часу необхідно собі і скільки часу залишити на роботу підлеглих командирів (велику частину часу завжди необхідно залишати для роботи підлеглих). В усіх випадках необхідно відводити час для відпочинку підлеглих перед виходом у розвідку; - визначає захід, який необхідно провести негайно (поповнення боєприпасами, заправлення ПММ, перевірка й обслуговування матеріальної частини і радіостанцій, їхнє налаштування на нові частоти, чищення, змащення і пристрілювання зброї, одержання продовольства, медичного майна); - оцінює обстановку (противника, сусідні розвідувальні підрозділи, можливості взводу з приданими засобами, місцевість, час року і доби); кожний з пунктів оцінюється за принципом «факти — висновки — заходи»; - приймає рішення на ведення розвідки, віддає бойовий наказ, де ставить задачі підлеглим і доданим підрозділам, а також організує взаємодію між ними; - здійснює контроль виконання раніше відданих їм розпоряджень; - контролює роботу найменш досвідченого командира відділення (екіпажа) і допомагає йому в роботі; - приймає доповіді командирів відділень (екіпажів) про готовність їхніх підлеглих до дій у розвідці; - перевіряє готовність взводу й у встановлений час доповідає старшому командиру (начальнику) про готовність взводу до виконання бойової задачі.
|
