Тема 14. Соціальне партнерство в організації

 

 

14.1. Соціальні партнери: роботодавці та наймані робітники.

Спільність і розходження їхніх інтересів, імовірність конфліктів.

14.2. Соціальне партнерство як спосіб узгодження інтересів

роботодавця і працівників. Форми соціального партнерства.

14.3. Роль профспілкової організації як представника інтересів найманих робітників.

14.4. Колективний договір як спосіб узгодження інтересів роботодавця і працівників організації.

14.5. Зміст і порядок складання колективного договору, контроль за його виконанням.

 

Соціальне партнерство можна визначити як систему інститутів, механізмів і процедур, покликаних підтримувати баланс інтересів сторін, що беруть участь у переговорах стосовно оплати і умов праці (роботодавців і найманих працівників), сприяти досягненню взаємоприйнятного для них компромісу заради реалізації як корпоративних, так і загальносоціальних цілей.

Соціальне партнерство виступає як специфічний тип суспільних відносин, притаманних цивілізованому суспільству з ринковою економікою і характеризується такими рисами:

1. Це відносини між суб'єктами, сторонами, що мають поряд з тотожними інтересами і принципово різні, протилежні соціальні, економічні, політичні інтереси.

2. Відносини орієнтуються не на конфронтацію сторін, а на пошук, досягнення соціального консенсусу, при якому власник може забезпечити собі стабільне отримання відповідного прибутку, а найманий працівник ― гідну освіту.

3. Це такий тип відносин, у якому об'єктивно зацікавлені всі найважливіші соціальні групи, держава в цілому, так як при ньому досягається соціальна стабільність суспільства, його прогрес, соціально-економічний розвиток.

Соціальне партнерство ― особливий тип соціально-трудових відносин, властивий ринковому суспільству, що забезпечує оптимальний баланс реалізації інтересів різних соціальних груп, у першу чергу найманих працівників і роботодавців. Система соціального партнерства включає в себе такі елементи: принципи, суб'єкти, рівні, функції, форми та механізм реалізації. Зупинимося послідовно на кожному з них.

Основні принципи соціального партнерства: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівноправність сторін у свободі вибору та обговорення питань, що становлять зміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін у прийнятті на себе обов’язків; систематичність контролю та відповідальність за виконання зобов'язань.

В якості суб'єктів (сторін) соціального партнерства виступають роботодавці й держава.

Представницькими органами, що виражають інтереси сторін у переговорному процесі, можуть бути такі:

- від імені працівників ― професійні спілки та інші вповноважені працівниками представницькі органи;

- від імені роботодавця на рівні організації ― керівник організації, власник майна, що виконує функції роботодавця або вповноважені ним особи; на федеральному, галузевому і територіальному рівнях ― представницькі органи відповідного рівня об'єднань роботодавців, наділені певними повноваженнями.

Література до вивчення: [10, 13, 15]