Показники використання одного середньорічного еталонного трактора

Показник	Символ	Краще господарство	Аналізоване господарство
1. Річний виробіток, га умовної оранки	y

 

Закінчення таблиці 2.5

2. Тракторо-дні перебування в господарстві
3. Відпрацьовані тракторо-дні
4. Коефіцієнт використання на роботах		0, 70	0, 60
5. Відпрацьовані тракторо-дні
6. Коефіцієнт змінності		1, 2	1, 25
7. Вироблення за зміну, га		6, 05	5, 60

Річний виробіток на трактор y залежить від кількості днів перебування в господарстві , коефіцієнта використання тракторів на роботах , коефіцієнта змінності й змінного вироблення в гектарах умовної оранки . Річний виробіток трактора можна представити у вигляді взаємозв'язку:

(2.7)

Виходячи з формули, менше вироблення трактора в аналізованім господарстві в порівнянні із кращим пояснюється впливом таких факторів (в еталонних га):

загальне відхилення з вироблення

(1510 - 1860) = - 350,

у тому числі за рахунок:

рівня використання тракторів у роботі

365 · (- 0, 10) · 1, 2 · 6, 05 = - 265;

змінності роботи тракторів

365 · 0, 60 · (+0, 05) · 6, 05 = + 66, 247;

змінного вироблення

365 · 0, 60 · 1, 25 · (- 0, 45) = - 123, 187.

 

Спосіб абсолютних різниць

(2.8)

1. Загальне відхилення з вироблення

га

2. У тому числі, за рахунок:

коефіцієнта використання на роботах

га

коефіцієнт змінності:

га

змінного вироблення:

га

 

Висновки

Зниження коефіцієнта використання тракторів на роботах і зменшення змінного вироблення знизило газове вироблення на 388, 2 га (265 + 123, 2). Підвищення змінності роботи, навпаки, збільшило щорічну продуктивність на 66, 25 га.

Конкретна оцінка впливу окремих факторів дає управлінському персоналу можливість звернути увагу на фактори, що негативно впливають на результати господарювання. У наведеному розрахунку перший і останній фактори вплинули на розробку негативно й знизили її на 415 га. За рахунок підвищення змінності роботи додатково оброблено 66 га умовної оранки. Характер і величина впливу кожного із цих факторів залежить від фронту робіт у господарстві, стану техніки, забезпеченості господарства механізаторами та ін. На змінне вироблення впливають виконання норм виробітку, раціональна організація праці протягом зміни на робочих місцях, кваліфікація механізаторів, максимальна завантаженість трактора причіпними й навісними агрегатами, швидкість його руху, використання факторів на роботах із призначення та ін.

Інтегральний метод визначає вплив різних факторів при двофакторній моделі. Відхилення за одним з факторів множиться на базисне значення другого фактора плюс половина добутку відхилень за факторами:

(2.9)

де в – сума витрат;

а – кількість спожитого ресурсу;

b – ціна одиниці ресурсу.

I. (2.10)

(2.11)

II. (2.12)

(2.13)

(2.14)

Таким чином, інтегральний метод розкладає нерозкладний залишок, який утворюється при використанні методу ланцюгових підстановок і методу різниць.

Особливе місце приділяється в процесі аналізу методам кореляції.

Аналіз кореляційної залежності економічних показників від окремих факторів більш складний. Ступінь впливу таких факторів при аналізі визначається за допомогою методів кореляції. Зв'язок між кореляційним фактором і результатом показників характеризується насамперед коефіцієнтом кореляції, який може змінюватися від нуля до одиниці. Чим ближчий він до одиниці, тим тісніший зв'язок між аналізованими показниками. Коефіцієнт кореляції із плюсом указує на прямий зв'язок, з мінусом – на зворотній.

Індексний метод ґрунтується на складанні показників звітного й базисного періодів. Основною умовою при цьому є те, що величини, що зіставляються, повинні бути ідентичні, тобто розраховуватися однаково (в одній методології) або в одних цінах (у цінах базисного або звітного періоду) і обов'язково в одних одиницях виміру. Індексний метод – один з найпоширеніших, оскільки з його допомогою можна виявити вплив на досліджуваний сукупний показник різних факторів. У практиці статистичних і аналітичних розрахунків відомо кілька форм індексів: агрегатна, арифметична, гармонійна та інші.

Існує п'ять найбільш загальних елементів методу аналізу.

1. Виконання й встановлення взаємозв'язків досліджуваного явища.

2. Розчленовування або деталізація.

3. Порівняння.

4. Визначення величини впливу факторів або елімінування.

5. Узагальнення.

Без застосування при аналізі всіх названих елементів методу неможливо глибоке й всебічне вивчення економічних показників і процесів, що відбуваються в економіці.

1. На початковій стадії аналізу того або іншого показника вивчення проводиться від загального до частки, що являє собою дедуктивне приймання дослідження. На стадії узагальнення вивчені складові частини аналізованого показника розглядаються з урахуванням впливу їх на загальні аналізовані показники, що являє собою індуктивний прийом дослідження. Дедуктивний і індуктивний прийоми дослідження – це дві сторони процесу вивчення явищ. У цьому проявляється єдність і нерозривний зв'язок аналізу й синтезу.

В економічних дослідженнях найпоширенішим і доцільним (а в умовах застосування сучасних засобів обробки інформації й управління виробництвом також необхідним) є зображення економічних взаємозв'язків і видів математичних формул або математичних моделей виробничих процесів. Використання при аналізі аналітичних моделей дозволяє абстрактно зобразити основні взаємозв'язки, які існують у реальній господарській системі, вивчити господарські процеси.

У загальному вигляді будь-який взаємозв'язок можна представити як виробничу функцію. Функція – математичне поняття, яке виражає залежність одних величин від інших. Якщо позначити досліджуваний показник в, а фактори, від яких він залежить - , то невизначений поки взаємозв'язок можна охарактеризувати як Ця формула дає найбільш загальне встановлення про будь-який взаємозв'язок економічних показників. Тому аналіз складається з декількох етапів вивчення того або іншого економічного показника.

Первинне встановлення взаємозв'язку аналізованого показника у вигляді аналітичної моделі може сформуватися на основі:

визначення конкретних факторів досліджуваного показника;

встановлення послідовності впливу окремих факторів і поділ їх на кількісні і якісні;

з'ясування характеру залежності досліджуваного показника від окремих факторів;

уява конкретного взаємозв'язку досліджуваного показника з факторами, що впливають на нього.

При аналізі економічних показників дотримуються такої послідовності вивчення окремих факторів, яка складається у виробничих умовах. Багато економічних показників можна аналізувати і як складні під впливом численних факторів, що обумовлює складність визначення послідовності їх впливу.

Важливе питання аналізу – з'ясування характеру залежності досліджуваного показника від окремих факторів і визначення конкретному їхньому взаємозв'язку.

Найпростіший функціональний зв'язок – пропорційна залежність між двома показниками або їх більшою кількістю, коли відповідний до значення величині фактора відповідає цілком певне значення аналізованого показника.

Іншим видом зв'язку є найскладніша залежність між економічними показниками, коли тому самому значенню фактора можуть відповідати кілька величин результативного показника.

Іншими словами ступінь, що відповідає, впливу проявляється в певному співвідношенні одного фактора з іншими. Такий взаємозв'язок явищ і показників називають кореляційним. Якщо пропорційний зв'язок можна виявити в кожному окремому випадку, то кореляційний – тільки за допомогою вивчення сукупності спостережень. Слід зазначити, що кореляційний зв'язок може бути результатом вивчення сукупності спостережень пропорційних зв'язків між факторами. Наприклад, собівартість одиниці продукції в одиничному випадку перебуває в пропорційній залежності від величини витрат на 1одиницю продукції й продуктивності. При вивченні сукупності цих взаємозв'язків одиниці продукції від рівня продуктивності або від величини витрат на одиницю продукції.

Як пропорційний, так і кореляційний зв'язок між економічними явищами може бути прямим і зворотним. Наприклад, рівень собівартості одиниці продукції прямо залежить від величини витрат на 1 одиницю продукції й назад – від продуктивності.

З'ясувавши при аналізі склад факторів, послідовність і характер їх впливу на результативний показник, визначають конкретний вид взаємозв'язку. Наприклад, залежність приросту обсягу продукції:

(2.15)

де – чисельність зайнятих, осіб;

– денна продуктивність праці 1 працівника, тис. грн;

– кількість робочих днів, дні.

 

У цьому випадку спостерігається простий пропорційний взаємозв'язок факторів і досліджуваного показника.

Для вивчення впливу на обсяг виробництва одного кореляційного фактора (наприклад, фондовіддачі), можна використовувати функцію , де в – обсяг виробництва; х – фондовіддача; а й b – параметри рівняння: а відбиває величину обсягу виробництва без фондовіддачі; b – постійну величину ступеня впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.

Тут наведені найпростіші аналітичні види функцій взаємозв'язки результативних показників з окремими її факторами. При аналізі господарської діяльності вивчають різні взаємозв'язки економічних показників. Тому в кожному конкретному випадку виникає питання вибору аналітичної функції, яка найбільшою мірою відповідала б суті досліджуваного економічного явища. Визначення виду функції – складний процес наукового дослідження.

2. Деталізація. Вивчення будь-якого взаємозв'язку включає розчленовування, розкладання або деталізацію економічних показників на складові частини або окремі фактори. До речі, і саме слово “аналіз” у перекладі з грецької мови характеризує саме такий його зміст. Кожний економічний показник перебуває під впливом багатьох факторів. Такий взаємозв'язок у загальному виді прийнято відбивати одним рівнянням виробничої функції, у якій результат виробництва в являє собою функцію f незалежних величин факторів х:

(2.16)

Економічні показники деталізують за ознаками простору, часу, спеціальними ознаками, складовими частинами. Для поглибленого вивчання аналізовані показники розкладаються на окремі складові частини, фактори, які проявляють впливи як за часом, так і в просторі.

Слід ураховувати, що чим більше й ширше деталізація досліджуваних показників, тим глибше і якісніше аналіз причин, тим точніше аналітичні результати вивчення економіки виробництва.

3. Порівняння. Сутність економічного аналізу не вичерпується характеристикою взаємозв'язків і деталізацією досліджуваних показників. Важливий засіб аналізу – порівняння цих показників, а також їх складових частин з іншими аналогічними даними, прийнятими в якості базових. Без порівняння взагалі не може бути аналізу.

Залежно від мети вивчення економічних показників способи порівнянь розрізняють насамперед з врахуванням того, які показники ухвалюються в якості базисних для порівняння з ними аналізованих показників. У якості базисних показників можу бути:

планові з підприємства в цілому та з внутрішньогосподарських підрозділів;

показники за попередні роки й середні за ряд років;

показники інших окремих виробництв і середні дані по об'єднанню, району або групі однотипних зі спеціалізації виробництв;

нормативні або розрахункові можливі показники, які визначені з урахуванням досягнень передового досвіду, науки й техніки й ін.

Аналізованими показниками, звичайно, бувають фактично досягнуті, облікові або звітні. В окремих випадках у якості аналізованих можуть ухвалюватися планові, які зіставляються з базисними, фактично досягнутими показниками за минулий рік або ряд років.

Способи порівняння розрізняють за технікою зіставлення показників: використання абсолютних порівнянь знаходять абсолютні відхилення аналізованих показників від прийнятих у якості базисних:

– базисний показник

– аналізований показник

– абсолютні відхилення,

де верхні індекси й ´ позначають відповідно базисні й аналізовані показники, Δ – відхилення аналізованих показників від базисних, які можуть бути позитивними (із плюсом) і негативними (з мінусом). При цьому відхилення повинні відбивати фактори, що впливають на них.

При відносних порівняннях аналізовані показники або відхилення з них співвідносяться з базисними. У результаті таких порівнянь одержують показники, виражені у відсотках, коефіцієнтах, середніх величинах та ін.

Застосування прийомів порівняння припускає порівнянність порівнюваних величин, порівнянність календарних періодів, єдність оцінки виміру величини показників.

4. Визначення величини впливу факторів. У практиці більш простим і доступним є аналіз впливу на результати господарської діяльності окремих факторів, що перебувають у пропорційному взаємозв'язку. Для цього застосовують способи елімінування – ланцюгові підстановки, способи абсолютних і відносних різниць, балансовий або сальдовий спосіб. Техніка застосування методу ланцюгових підстановок полягає в тому, що для визначення розміру впливу на результат окремих факторів послідовно заміняють базисну величину фактора, вплив якого визначається аналізованою величиною (наприклад, планову – фактичною).

Виходячи із цього, розмір впливу окремих факторів на відхилення (наприклад, фактичного результату від планового ) знаходять послідовним порівнянням таких комбінацій факторів в:

(2.17)

(2.18)

(2.19)

(2.20)

…………………………………………………

(2.21)

(2.22)

де позначення слід читати як відношення в за рахунок першого фактора – умовні показники.

Застосування цієї узагальненої методики аналізу впливу окремих факторів на господарський результат має практичне значення. Її загальний зміст можна розкрити на прикладі одержання прибутку в. Відзначимо, що її величина залежить від кількості реалізованої продукції , реалізованої ціни й повної собівартості одиниці продукції . Ці фактори взаємозалежні з показником прибутку

Логіка цього методу полягає в тому, що, оскільки на кожний з показників діяльності підприємства в більшій або меншій мірі впливають різні показники, то, заміняючи за чергою звітну величину кожного показника на його базисне значення й допускаючи при цьому, що всі інші показники незмінні, визначаємо рівень впливу кожного фактора або показника, який залежить від кількості факторів або показників, що впливають на аналізований. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли його фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на 1 більше від кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого результату розрахунків першого, із третього – другого та ін.

Для ілюстрації методики аналізу візьмемо вихідні дані про реалізацію цукру (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6