Оперативний аналіз виконання трудових показників

 

З метою прийняття обґрунтованих оперативних розв'язків з регулювання виробництва на підприємстві протягом року проводиться систематичний контроль за дотриманням установлених трудових показників. Залежно від тривалості аналізованого періоду оперативний аналіз може бути місячним і квартальним.

Оперативний контроль – врахування і порівняння показників за короткі відрізки часу: добу, тиждень, декаду, є основою оперативного аналізу й розробки заходів для виконання плану за більш тривалий період.

У завдання оперативного аналізу входять:

- оцінка ходу виконання плану;

- визначення величини відхилень трудових показників від плану;

- прийняття оперативних розв'язків за усуненням виявлених недоліків;

- виявлення передового досвіду усередині підприємства з метою поширення в інших підрозділах (цехах, ділянках).

Вихідними даними для оперативного аналізу є данні статистичної звітності, документи первинного внутрішньозаводського обліку й звітності, дані табельного обліку.

Оперативний аналіз проводиться в послідовності.

1. Збір необхідної інформації і її систематизація.

2. Виявлення відхилень трудових показників від плану.

3. Складання аналітичних таблиць.

4. Виявлення недоліків і резервів.

5. Підготовка пропозицій з використання резервів.

Основним методом оперативного аналізу є порівняння, при якому планові показники ухвалюються за еталон.

У ході оперативного аналізу дається оцінка основних трудових показників: продуктивності праці, використання робочого часу, чисельності працівників і професійно-кваліфікаційного складу робітників; фонду оплати праці (фонду споживання).

Розглянемо докладно особливості оперативного аналізу перерахованих вище трудових показників.

Оперативний аналіз показника “ріст продуктивності” починається із установлення відхилень досягнутої його величини від планових завдань. У якості вимірника ухвалюється вироблення на одого працюючого в застосовуваних одиницях виміру (натуральних, вартісних, трудових). Для усунення перекрученого впливу матеріалоємності переважно використовувати показник чистої продукції. Якщо фактичне вироблення нижче від плану, слід установити причини виявленого відхилення. Ними можуть бути: підвищення трудомісткості продукції, нераціональне використання робочого часу, зміна питомої ваги основних робітників і ін.

Абсолютні зміни рівня продуктивності праці визначаються за формулою:

ПП = , од. вим. (2.27)

 

Відносні зміни продуктивності праці:

відсоток приросту: ПП = , %

індекс росту: ,

приріст через індекси: ПП = , %

 

У ході оперативного аналізу визначається зміна трудомісткості продукції й для чого рівняється нормативна й фактична трудомісткість виробів на підприємстві в цілому й за окремими цехами; строки виконання запланованих заходів щодо зниження трудомісткості, їх розрахункова й фактична ефективність, зміни трудомісткості через порушення технології.

При оперативному аналізі використання робочого часу виявляються цілоденні й внутрішньозмінні втрати, непродуктивні витрати. Щомісячний оперативний аналіз цілоденних втрат робочого часу проводиться в такий спосіб: за даними табельного обліку визначають величину кожного виду неявок розраховуючи на одого працівника, порівнюють із аналогічними даними за попередні місяці й відповідним періодом минулого року для встановлення динаміки показника; виявляються причини неявок. Крім даних табельного обліку, використовуються заяви працівників на надання адміністративних відпусток, відпусток без утримання; інформація про кількість випадків і причини травматизму; дані про освоєння засобів, виділених на заходи щодо охорони праці.

Для аналізу внутрішньозмінних простоїв використовуються дані диспетчерського обліку робочого часу, хронометражних спостережень і фонду робочого часу, простійні листи. Однак, у подібному обліку, як правило, не фіксуються простої тривалістю менше 20–30 хв, хоча вони, за даними досліджень, проведених на підприємствах, становлять значну частку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Про нераціональне використання робочого часу свідчить наявність понаднормових робіт, які викликані, в основному, недоліками в організації виробництва й праці. Визначається кількість понаднормових годин, їх питома вага в загальному балансі відпрацьованого часу, проводиться порівняння з показниками попередніх робіт і плануються заходи для їхнього усунення.

Крім прямих втрат робочого часу, при оперативному аналізі визначається також розміри й причини непродуктивних витрат праці, пов'язаних з відхиленнями від установлених технологічних прогресів і з додатковими витратами на усунення браку продукції. Складається зведення таких витрат робочого часу за тижнями, декадами, за місяцями із вказівкою доплат за додаткові роботи. Перевіряється їхня обґрунтованість, установлюється питома вага в сукупному фонді робочого часу й розробляються заходи щодо усунення таких витрат праці. Якщо облік непродуктивних витрат робочого часу ведеться незадовільно, їхню величину можна розрахувати маючи: суму доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці й на усунення браку, а також середньогодинну тарифну ставку, за наступною формулою:

(2.28)

де – доплати за роботу в змінених умовах праці й усунення браку;

– середньорічна тарифна ставка, грн.

Наявність браку наносить значний економічний збиток, викликаючи не тільки зниження продуктивності праці, але й перевитрати сировини, матеріалів, підвищення вартості продукції. Брак розрізняють остаточний і поправний. Вартість браку встановлюється за даними ВТК, для чого складається відповідний акт про брак, у якому вказується цех, дата, шифр або назва виробу, причина й винуватець браку. Причинами браку можуть бути порушення технологічної дисципліни, низька кваліфікація виконавця, недоброякісна сировина, напівфабрикати за кооперованими поставками.

Оперативний аналіз втрат, непродуктивних витрат робочого часу, браку дозволяє дати кількісну оцінку резервів росту продуктивності праці із цих причин:

- збільшення продуктивності праці через зниження затрат робочого часу:

∆ (2.29)

∆ , (2.30)

Де , – затрат робочого часу у звітному й базовому періодах, %

∆ , (2.31)

де – час затрат у хвилинах, годиннах;

– тривалість зміни, хв, година.

 

- збільшення продуктивності праці через зниження браку продукції:

∆ (2.32)

У ході оперативного аналізу вивчається зміна чисельності працівників. Для цього використовуються дані про плановий і досягнутий рівень виробництва, плановий і фактичний рівні продуктивності праці. Далі встановлюється відповідність запланованої й фактичної професійно-кваліфікаційної структури кадрів на основі даних балансу робочої сили, відомостей відділу кадрів про приймання й звільнення працівників за місяць, звіту про виконання плану підготовки й підвищення кваліфікації кадрів.

Наприклад, якщо змінюваність кадрів склала 50 осіб, середній розряд звільнених – 3, 15, а прийнятих – 2, 95, то можна затверджувати, що середній розряд робітників знижується й для його збереження на колишньому рівні 20 % знову прийнятих робітників повинні пройти навчання для підвищення розряду.

Крім того, необхідний аналіз відповідності середнього розряду робіт середньому розряду робітників. В ідеалі, середній розряд робіт повинен бути більше, або хоча б бути рівним йому. Про зміну середнього розряду робіт можна робити висновки за величиною заробітної плати, нарахованої з прямих відрядних розцінок.

Приклад розрахунків середнього розряду робіт.

Вихідні дані

1. Загальний відрядний заробіток робітників за місяць – 225000 грн.

2. У тому числі прямий відрядний – 180500 грн.

3. Відпрацьоване відрядниками – 27150 людино/година.

4. Середнє виконання – 135 %.

Визначимо кількість відпрацьованих нормо-годин

година-нормо-година.

Середня оплата однієї години-нормо-години:

грн = 492 коп.

Розрахуємо середній розряд робіт:

За тарифною сіткою для робітників з нормальними умовами праці знаходимо, що = 4, 92 грн, перебуває між (у діапазонах) II і III розрядом, що випливають меншим із двох суміжних буде другий розряд.

Середній розряд робітників розраховується за аналогічною формулою, тільки разом підставляються тарифні коефіцієнти. При цьому

(2.33)

. (2.34)

Про відповідність фактичного професійно-кваліфікаційного складу потребам виробництва роблять висновок за ступенем їх задоволення в різних підрозділах підприємства, а також за рівнем поєднання професій.

Метою оперативного аналізу витрати засобів на оплату праці є недопущення їх перевитрати або необґрунтованих виплат, виявлення помилок у вирахуванні заробітної плати й порядку її виплати.

Перевитрата ФОП може бути викликана невиконанням плану, змістом зайвої чисельності працівників, необґрунтованим ростом середньої заробітної плати, підвищенням різних цін, інфляцією страйковим рухом працівників.

Сума перевитрати через невиконання плану визначається як різниця між фактичним і зменшеним на величину перевиконання планового фонду оплати праці.

(2.35)

Перевитрата через зміст зайвої чисельності визначається множенням її на планову середню заробітну плату за категоріями персоналу. Перевитрата, викликана необґрунтованим ростом середньої заробітної плати визначається множенням фактичної чисельності на різницю між фактичною й плановою середньою заробітною платою.

грн. (2.36)

В останньому випадку необхідно перевірити наявність непланованих виплат (оплата простоїв, усунення браку продукції, понаднормових робіт, інших доплат до середнього заробітку).

Оперативний аналіз завершується визначення питомої ваги робітників, що не виконують норми. Підлягає вивченню і своєчасність перегляду норм. Підсумком такого аналізу є підтвердження правильності застосовуваних норм і нормативів і виявлення рівня їх виконання.

На основі оперативного аналізу встановлюється правильність і своєчасність перегляду норм у зв'язку зі зміною умов праці, техніки, технології права. При цьому здійснюється контроль наявних графіків перегляду норм.

Далі визначається частка робітників, що не виконують норми виробітку й рівняється з аналогічним показником за попередній період. Цей показник підлягає оперативному контролю, тому що зв'язок між зміною продуктивності праці й зміною частки робітників, що не виконують норми прямо пропорційний.

Якщо всіх робітників, що не виконують норми виробітку, згрупувати у дві групи.

1. Які не виконують норми виробітку від 80 до 90 %,

2. Які не виконують норми виробітку від 90 до 100 %,

то відносна зміна продуктивності праці за рахунок невиконання норм можна визначити за формулою:

% (2.37)

де – середній відсоток виконання (точніше - невиконання) норм робітниками в групі від 80 до 90 %;

– середній відсоток виконання норм виробітку робітниками в групі від 90 до 100 %;

d – питома вага робітників, що не виконують норми виробітку.

 

Можна розрахувати й ріст продуктивності праці за рахунок збільшення відсотка виконання норм за групами робітників:

, % (2.38)

де – відсоток виконання норм виробітку відповідно в плановому й базисному періодах, %;

d – питома вага даної групи робітників у загальній чисельності робітників;

0, 5 – коефіцієнт нерівномірності виконання норм.

 

Оперативний аналіз питомої ваги робітників, що не виконують необхідної норми для видачі термінових завдань відповідним до служб підприємства з метою виявлення:

конкретних причин невиконання норм;

проведенню роботи з удосконалювання нормативного господарства підприємства;

організації (при низькому рівні або при невиконанні норм виробітку) підвищення кваліфікації робітників;

удосконалюванню організації праці, якщо низький її рівень став причиною невиконання норм.