РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ

4.1 Основні завдання аналізу організації праці й критерії оцінки її рівня

 

Досвід роботи підприємств різних галузей показує, що використання внутрішньовиробничих резервів удосконалення організації праці не вимагає більших матеріальних і трудових витрат. Для цього, насамперед, необхідний глибокий і всебічний аналіз організації праці, у результаті проведення якого оцінюється рівень її, недоліки й плануються заходи щодо вдосконалення виробничих зв'язків між членами колективу.

Сутність оцінки рівня організації праці полягає в:

- визначенні й розрахунках системи показників, що характеризують цей рівень;

- вивченні впливу організації праці на використання робочого часу, працездатність працівників.

У процесі аналізу стану організації праці вирішуються наступні завдання:

- виявляються фактори й визначається вплив кожного з них на рівень організації праці;

- вивчається виконання плану організаційних заходів щодо вдосконалення організації праці;

- виявляються недоліки в організації праці на підприємстві, а також передовий досвід такої організації;

- установлюються зміни в організації праці за аналізований період;

- розробляються заходи щодо вдосконалення організації праці й розраховується їхня економічна ефективність.

У практиці аналізу організації праці застосовується багато різних методик, які можна згрупувати за такими напрямками:

- методики, у яких показники аналізу й оцінки рівня організації праці не зводяться до одного (інтегрального) еталона, тобто система показників не зводиться до єдиного знаменника;

- система показників формується на базі одного еталона;

- розрахунки показників оцінки проводиться із застосуванням різних коефіцієнтів, що враховують особливості організації праці на цьому підприємстві.

На думку дослідників, найбільш прийнятним для показників оцінки організації праці є моноеталон – сукупний потенційний фонд робочого часу, використання якого в значній мірі залежить від рівня організації праці. Практично всі зміни в організації праці впливають на витрати робочого часу. Наприклад, впровадження багатоверстатного обслуговування, поєднання професій і функцій, розширення зон обслуговування, скорочує або повністю усуває втрати й непродуктивні витрати часу, знижує питому вагу підготовчо-заключних операцій.

Таким чином, критерієм ефективності заходів щодо вдосконалювання організації праці є раціональне використання робочого часу. Отже, і система показників аналізу організації праці та кількісна оцінка її рівня повинні будуватися на раціональному використанні робочого часу.

Процес аналізу в цьому випадку зводиться до порівняння показників, що характеризують стан організації праці за різні періоди. Динаміка цих показників покаже, які зміни відбулися в аналізованому процесі. Крім того, така система показників безпосередньо зв'язує організаційний рівень із іншими економічними показниками, зокрема із продуктивністю праці. При цьому не потрібно складних розрахунків для визначення впливу змін у рівні організації праці на результативність праці.

Разом із тим, сукупний потенційний фонд робочого часу не дозволяє врахувати вплив на організацію праці соціальних факторів. Тому поряд із цим моноеталоном необхідне використання ряду додаткових показників: зниження плинності кадрів; ріст кваліфікаційного рівня; зменшення питомої ваги ручних робіт та ін.

 

4.2 Система показників оцінки рівня організації праці

 

Стан організації праці характеризується сукупністю показників, які повинні охоплювати всі сторони аналізованого й відбивати вплив факторів на нього. Показники можуть бути виражені у відсотках, коефіцієнтах, балах. Найбільш прийнятними є коефіцієнти, тому що вони легко розраховуються й у достатній мірі відбивають стан організації праці.

У якості основних показників рівня організації праці використовується ступінь поділу й кооперації праці. На підприємствах поділ і кооперація праці здійснюється між цехами, ділянками, а усередині підструктурних підрозділів – між бригадами й окремими виконавцями. Основними цілями поділу й кооперації праці є найбільш раціональне розміщення й завантаження працівників, повне використання сукупного фонду робочого часу й в остаточному підсумку – ріст продуктивності праці. Із соціальної точки зору поділ і кооперація праці повинні сприяти створенню умов для підвищення її змістовності й привабливості, прояву творчої активності, росту культурно-технічного рівня.

Розглянемо конкретні показники, що характеризують рівень організації праці на підприємстві.

 

1. Коефіцієнт поділу праці характеризує ступінь конкретизації функцій працівника, обумовлений видом поділу праці:

(4.1)

де – сумарний час виконання робітниками не передбачених завданням робіт протягом аналізованого періоду, людино-година;

Т – фонд робочого часу одного робітника за аналізований період, годину;

– середньоблікова чисельність робітників, осіб;

– сукупний фонд робочого часу робітників, людино-годин.

 

Для основних робітників, не передбаченими завданнями можуть бути такі: участь у ремонті встаткування, технічне обслуговування машин.

Приклад розрахунків:

Абсолютний приріст показника:

 

Відносний приріст

Зниження за аналізований період відбулося за рахунок різкого збільшення часу відволікання робітників на непередбачувані завданням роботи:

людино - година.

2. Коефіцієнт кооперації праці

Як відомо, кооперація праці полягає у встановленні погодженої роботи виконавців у рамках технологічних процесів підприємства і його підрозділів, а також у поєднанні професій і функцій.

Коефіцієнт кооперації праці визначається за формулою:

(4.2)

де – чисельність робітників, неохоплених колективними формами організації праці, осіб;

– загальна чисельність робітників, осіб;

 

Приклад розрахунків:

Абсолютний приріст показника:

Відносний приріст

Збільшення відбулося за рахунок зменшення чисельності робітників, не охоплених колективними формами організації праці на:

осіб.

Причинами збільшення можуть бути такі:

- збільшення кількості бригад;

- укрупнення бригад за рахунок залучення в них робітників індивідуальної праці.

 

3. Коефіцієнт раціональності прийомів праці визначається на основі порівняння даних про витрати часу при виконанні тих самих операцій усіма робітниками й передовиками.

(4.3)

де – сумарний нормований час на виконання обсягу робіт, нормо-година;

– відношення середнього відсотка виконання норм виробітку передовими робітниками до того ж показнику в цілому за ділянками;

– сумарний фактичний час роботи групи одержуваних робітників (сумарний змінний фонд робочого часу за винятком втрат), хв.

 

Якщо на підприємстві не проводиться хронометражні спостереження, то можна розрахувати за іншою формулою:

(4.4)

де – чисельність робітників, що не виконують норми, осіб;

– відносне відхилення рівня виконання норм робітниками, що не виконують ці норми, від середнього рівня їх виконання по ділянці, підприємстві;

– чисельність робітників, що виконують норми на рівні нижчому за середній по ділянці, осіб.;

– відносне відхилення рівня виконання норм робітниками, що виконують норми нижче середнього рівня, від середнього рівня по ділянці, підприємстві;

– загальна чисельність робітників, осіб;

– коефіцієнт, що враховує середнє виконання норм по ділянці, підприємства.

Формула для розрахунків коефіцієнта :

(4.5)

де – відсоток виконання плану вироблення одного робітника за рік, %

Приклад розрахунків (за другою формулою).

Вихідні дані

Таблиця 4.1

Динаміка вироблення

Періоди	Вироблення 1-го робочого дня	Відхилення, %
Базис	План	Факт	Факт до плану	Факт до базису
Iе півріччя, грн
IIе півріччя, грн				100, 9	105, 8

 

Таблиця 4.2

Рівень виконання норм

Показники	Iе півріччя	IIе півріччя
Чисельність, осіб
Виконання до 90 %
Виконання 90–100 %
Виконання 100–101 і більш відсотків

 

Розраховуємо коефіцієнт, що враховує середнє виконання норм:

 

Відносні відхилення рівня виконання норм виробітку:

I півріччя:

II півріччя:

Розрахуємо коефіцієнти поділу праці

Абсолютне відхилення

0, 965 - 0, 967 = - 0, 02.

Відносне відхилення

 

4. Коефіцієнт використання змінного фонду робочого часу характеризує рівень безпосередніх витрат робочого часу на виконання виробничого завдання:

(4.6)

де – час підготовчо-заключних операцій, годин;

– оперативний час, годин;

– час обслуговування, годин;

– час на відпочинок і особисті потреби, годин;

– час зміни, годин.

Час зміни складається з раціональних витрат часу й резервоутворюючих елементів (втрати, простої). Рівень останніх певною мірою може характеризувати й стан організації праці робітників. Розрахунки цього коефіцієнта можуть бути наведені тільки за наявності даних хронометражних спостережень.

 

Приклад розрахунків .

Вихідні дані

Таблиця 4.3

Використання фонду робочого часу

за елементами витрат (у людино-годин)

№ з/п	Елементи витрат робочого часу	Символ	Базис I півріччя	Звіт II півріччя
1.	Підготовчо-заключний час
2.	Оперативний час
3.	Час обслуговування робочого місця
4.	Час на відпочинок і особисті потреби
5.	Усього нормовані витрати робочого часу
6.	Ненормовані втрати робочого часу
7.	Змінний фонд робочого часу
8.	у т. ч. відпрацьовано понаднормово

 

Розрахунки коефіцієнтів за даними таблиці:

 

Приріст коефіцієнта:

абсолютний 0, 995 – 0, 99 = 0, 005

відносний

5. Коефіцієнт поєднання професій

Він характеризує рівень виконання працівників, поряд з операціями з його професії, також роботи з іншої професії або декількох професій

(4.7)

де – чисельність працівників, що поєднують професії й функції, осіб;

– загальна чисельність працівників, осіб.

Приклад розрахунків

Відхилення коефіцієнта

абсолютне 0, 888 – 0, 904 = – 0, 016

відносне

6. Коефіцієнт раціональності режимів праці робітників розраховується на основі зіставлення понаднормованого відпрацьованого часу із загальним відпрацьованим робочим часом

(4.8)

де – час, відпрацьований понаднормово, годин;

– загальний час, відпрацьований робітниками, годин.

 

Приклад розрахунків

За даними таблиці 4.3

Приріст коефіцієнта:

абсолютний 0, 886 – 0, 991 = – 0, 105

відносний

7. Коефіцієнт рівня організації робочих місць характеризує ступінь відповідності існуючої організації робочих місць типовим проектам:

(4.9)

де – кількість робочих місць, відповідних до типових проектів;

– загальна кількість робочих місць.

 

Приклад розрахунків:

Відхилення показника:

абсолютна 0, 97 – 0, 82 = 0, 15

відносна ріст 18%

8. Коефіцієнт стабільності кадрів характеризує сталість кадрів, пов'язаних з їхньою особистістою причиною плинності:

(4.10)

де – число працівників, що звільнилися із причин плинності (власне бажання, за порушення трудової дисципліни), осіб;

– загальне число працівників на початок звітного періоду, осіб.

 

Приклад розрахунків

Зміна показника:

абсолютна 0, 74 – 0, 68 = 0, 06

відносна

9. Коефіцієнт впровадження раціоналізаторських пропозицій може характеризувати рівень творчої активності членів виробничого колективу:

(4.11)

де – чисельність працівників, що не подали жодної раціоналізаторської пропозиції, осіб;

– загальне число працюючих, осіб

 

Приклад розрахунків

Відхилення показника:

абсолютна 0, 956 – 0, 952 = 0, 004

відносна

10. Коефіцієнт трудової дисципліни характеризує стан трудової дисципліни в колективі й може визначатися двома способами:

- за втратами часу через порушення трудової дисципліни:

(4.12)

- за числом порушників трудової дисципліни:

(4.13)

де – втрати часу в результаті порушень трудової дисципліни, людино-годин;

– змінний фонд робочого часу, людино-годин;

– число порушень трудової дисципліни, осіб;

– середньоспискова чисельність працівників, осіб

 

 

Приклад розрахунків

Відхилення коефіцієнта:

абсолютна 0, 976 – 0, 970 = 0, 006

відносна

Для оцінки загального рівня організації праці як узагальнюючого показника використовується знання кореня n- й ступені з добутків усіх основних показників:

(4.14)

Приклад розрахунків

Відхилення:

абсолютна 0, 91 – 0, 875 = 0, 035

відносна

У завершенні розрахунків системи показників рівня організації праці всі коефіцієнти зводяться в підсумкову таблицю 4.4.

 

 

Таблиця 4.4

Динаміка показників організації праці

№ з/п	Коефіцієнти	Базис	Звіт	Відхилення
абсолютні	Індекс
1.		0, 88	0, 75	- 0, 13	0, 852
2.		0, 87	0, 93	0, 06	1, 07
3.		0, 967	0, 965	- 0, 02	0, 998
4.		0, 99	0, 995	0, 005	1, 005
		0, 904	0, 888	- 0, 016	0, 98
6.		0, 991	0, 886	- 0, 105	0, 894
7.		0, 82	0, 97	0, 15	1, 18
8.		0, 68	0, 74	0, 06	1, 078
9.		0, 952	0, 956	0, 004	1, 006
10.		0, 99	0, 99	0, 0	1, 00
11.		0, 97	0, 976	0, 006	1, 006
12.		0, 875	0, 91	0, 035	1, 038

 

Дані таблиці показують, що рівень організації праці на підприємстві підвищився на 3, 8 %; разом із цим організація праці погіршується за такими елементами: знизився рівень поділу праці, знизилося використання прийомів праці, збільшився час, відпрацьовани понаднормово.

 

4.3 Розробка заходів щодо вдосконалювання організації праці

 

На підставі проведеного аналізу визначаються напрямки покращення організації праці на підприємстві:

- удосконалювання поділу й кооперації праці (розробка оптимальних варіантів поділу праці; використання поєднання професій і функцій, розширення зон обслуговування; сумісництва; багатоверстатне обслуговування);

- удосконалювання організації робочих місць на основі їх атестації й раціоналізації (покращення спеціалізації, оснащення, планування й обслуговування робочих місць);

- впровадження передових методів і прийомів праці, що забезпечують більш високу продуктивність праці, покращення використання встаткування, організація навчання передовим методам праці;

- удосконалювання методів матеріального й морального стимулювання, покращення мотивації праці;

- підвищення змістовності й покращення умов праці;

- удосконалювання підготовки, перепідготовки працівників, що звільняються, підвищення кваліфікації робочих кадрів;

- розробка заходів щодо зміцнення дисципліни праці й порядку на виробництві;

- підвищення творчої активності працівників шляхом залучення їх до діяльності так званих бригад управління продуктивністю, гуртків якості;

- удосконалювання форм, методів організаційного проектування на підприємстві;

- складання річних і перспективних планів підвищення рівня організації праці на підприємстві.

Аналіз організації праці на підприємстві завершується розрахунками економічної ефективності розроблених заходів. Для оцінки ефективності вдосконалювання організації праці можна використовувати наступні показники:

- ріст продуктивності праці, ріст обсягу виробництва;

- економія чисельності (зниження трудомісткості виготовлення продукції);

- річний економічний ефект, строк окупності витрат на впровадження заходів;

- показники соціальної ефективності.