Підвищення коефіцієнта змінності працівників

Ефективність виробництва багато в чому визначається тим, наскільки раціонально використовується встаткування протягом доби, особливо при багатозмінному режимі роботи.

Одним з показників такої ефективності є величина коефіцієнта змінності. Коефіцієнт змінності характеризує рівномірність розподілу працюючих за змінами і визначається розподілом загальної кількості працюючих на число зайнятих у найбільш заповнену зміну:

(3.25)

Нерівномірний розподіл робітників за змінами має об'єктивну основу, тому що законодавством про працю передбачене обмеження застосування праці жінок у третю (четверту), а учнів – у другу зміну. Не можна залучати підлітків і вагітних жінок на роботи в нічну зміну. Цей контингент працівників називається перехідною групою, яка практично постійно працює в першу зміну.

Аналіз рівномірності завантаження змін починають із визначення величини перехідної групи й виявлення причин відхилення фактичного показника від планового. розраховують, виходячи із загальної чисельності робітників, і із загальної чисельності за мінусом величини перехідної групи.

Наприклад: = 300 осіб, число зайнятих у першій зміні – 200 осіб, величина перехідної групи – 30 осіб, тоді може мати два значення

без перехідної групи:

Для визначення рівномірності завантаження змін необхідне аналіз коефіцієнтів змінності окремих цехів, учасників підприємства. У тих підрозділах, де суттєво відхиляється від середнього з підприємства, з'ясовуються причини такого положення.

Після проведення аналізу з підприємства, за цехами, ділянками, виявлення причин зниження їх за окремими підрозділами, розробляються заходи щодо росту цього коефіцієнта, серед яких можуть бути й такі:

прискорення темпів вибуття морально й фізично застарілого обладнання;

перехід підприємств, що мають унікальне, високопродуктивне встаткування на 2-х, 3-х змінні режими роботи;

розвиток багатоверстатного (багатоагрегатного) обслуговування, поєднання професій, функцій;

виконання виробничих завдань із меншою, ніж розрахункова, чисельністю;

вирівнювання завантаження робітників протягом зміни й рівномірний розподіл робіт між виконавцями.

Аналіз ступеня рівномірності завантаження окремих робітників наводиться за матеріалами ФРЧ. Причому розподіл робіт необхідно вивчати за окремими цехами, ділянками. У ході такого аналізу рівняються величини штучного () і оперативного () часу, їх структура на різних робочих місцях.

Нерівномірне завантаження виконавців призводить до прихованих втрат робочого часу, тому необхідно розробляти заходи щодо усунення такої ситуації, що сприяє росту продуктивності праці, скороченню плинності й внутрішньовиробничої міграції кадрів.