Фінансовий аналіз як підсистема фінансового менеджменту

 

 

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможність будь-якого підприємства може забезпечити тільки ефективне управління рухом його фінансових ресурсів. Для того щоб раціонально керувати рухом фінансових ресурсів, необхідно знати методологію фінансового менеджменту і володіти умінням використовувати її на практиці. Фінансовий менеджмент – це цілісна система знань про фінансові відносини в господарському процесі, фінансовому механізмі, технології управління фінансовою діяльністю компанії.

На думку одного з найвідоміших у діловому світі експертів в області фінансового менеджменту Э. Хелферта, будь-який бізнес можна розглядати як взаємопов’язану систему руху фінансових ресурсів, викликаних управлінськими рішеннями. Такий системний підхід корисний, тому що відбиває фінансову природу всієї діяльності бізнесу, а також представляє її у фінансово-економічних термінах. Успішна діяльність і довгострокова життєздатність будь-якого бізнесу залежать від безупинної послідовності рішень менеджерів, що мають економічний вплив на бізнес. Наслідками цих рішень є прямування фінансових ресурсів, які забезпечують бізнес.

Деякі рішення є основними: наприклад, інвестиції у нове обладнання, позика великих грошових сум чи випуск нового виду продукції. Більшість інших рішень є частиною щоденного процесу управління всіма учасниками фірми. Загальним для всіх рішень є принцип «економічного компромісу», відповідно з яким перед кожним рішенням менеджер зобов'язаний зважувати вигоди і фактичні витрати. Сукупний ефект від таких компромісів можна спостерігати, коли робота менеджера чи фінансова вартість бізнесу оцінюються шляхом аналізу фінансової звітності чи за допомогою спеціального аналізу.

Ефективність функціонування кожного підприємства залежить насамперед від того, відповідають чи не відповідають управлінські рішення, якими воно керується для досягнення успіху на ринку, цим умовам. Базою для обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень може бути тільки глибокий комплексний аналіз діяльності підприємства. У ході такого аналізу всі сторони діяльності підприємства оцінюються з позицій досягнення максимально можливого економічного результату (а саме – прибутку, рентабельності) за рахунок оптимально ефективного (в тому числі з точки зору ліквідності, уникнення ризику банкрутства) використання наявних ресурсів, насамперед фінансових.

Господарська діяльність будь-якого підприємства являє собою ніщо інше, як безперервну зміну форм вкладеного ним власного і залученого капіталу. Рух коштів підприємств, постійна зміна активів, у які вони вкладаються, обов'язково пов'язані з виникненням фінансових відносин підприємства зовні: з постачальниками, покупцями, з державою, з банками, власниками (акціонерами) тощо; а також фінансових відносин всередині підприємства з його працівниками, з приводу розподілу основних і оборотних коштів між структурними підрозділами, з приводу використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, з приводу безлічі інших економічних і соціальних явищ дійсності. У зв'язку з цим можна стверджувати, що не існує жодних сторін діяльності підприємства, жодних управлінських рішень, які не були б пов'язані з фінансовою діяльністю підприємства. Все це дає підставу розглядати всі, без винятку, сторони діяльності підприємств через призму фінансів, фінансового результату, а господарську діяльність підприємств – як фінансову діяльність.

Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об'єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого та очікуваного фінансового стану підприємства.

Загальним для успішного функціонування всіх компаній є раціональне управління в трьох сферах прийняття рішень:

обережне фінансування бізнесу, свідоме сполучення користі й ризику при використанні зовнішніх джерел фінансування (фінансова діяльність підприємства);

одержання прибутку від поточної діяльності завдяки ефективному використанню матеріальних та трудових ресурсів (операційна діяльність підприємства);

вибір і використання інвестицій на підставі зваженої оцінки й менеджменту (інвестиційна діяльність підприємства).

Основою успішного управління є логічно пов'язаний набір стратегій розвитку фірми, інвестиційних задач, задач основної діяльності і фінансової політики, де всі ці елементи підсилюють дієвість кожного, а не суперечать один одному. Особливу увагу варто приділяти пошуку шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів і інвестуванню коштів у проекти, які приносять високі доходи при мінімальному ризику. У ринковому середовищі дуже важливо визначити співвідношення між фінансуванням бізнесу за рахунок позикових коштів і продажу цінних паперів, а також приділяти увагу впровадженню оптимальної дивідендної політики. Усі ці елементи необхідно підбирати за допомогою детального аналізу економічної вигоди як окремо по елементах, так і в системі бізнесу в цілому.

Виходячи з загальної теорії управління – управління підприємством полягає в цілеспрямованому впливі керуючої системи на керований об'єкт для досягнення поставленої мети. Розгляд фінансового аналізу у взаємозв’язку з системою управління підприємством виступає конкретизованим принципом загальнонаукової діалектичної теорії пізнання.

Система управління підприємством є сукупністю трьох підсистем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи.

Розгляд фінансового аналізу в контексті системи управління підприємством, стає підставою для виділення інформації у якості зв’язуючого компонента з системою вищого порядку: вона зовні надходить до підсистеми аналізу, переробляється, та передається знову до системи управління. Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, який характеризує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об’єкт управління (систему, що управляється).

В об’єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відповідна первинна інформація, яка в порядку зворотного зв’язку направляється в інформаційну систему управління.

Компонентом, який пов’язує наведені складові частини в єдину систему, перш за все, виступає мета функціонування. Її з’єднувальна роль полягає в наданні фінансовим менеджерам інформації про фінансову діяльність, причини її зміни та перспективи подальшого розвитку. До інших компонентів, які характеризують фінансовий аналіз у якості підсистеми фінансового менеджменту, відносять: об'єкт, суб'єкт, засоби, операції, результати, забезпечення, умови, структуру, техніку проведення (табл. 1.1).

Таким чином, необхідно говорити про те, що роль мети функціонування системи фінансового менеджменту визначає сутність інших компонентів системи, та надає нові властивості простої сукупності. Поява емерджентних властивостей простежується завдяки функціям, які реалізуються системою фінансового аналізу та результатам його реалізації. Цілком очевидно, що фінансовий аналіз має усі ознаки системи: цілісність, подільність та цілеспрямованість.

Функція управління – це особливий вид управлінської діяльності, продукт спеціалізації в сфері управління. Функції управління класифікуються на загальні, чи головні, функції, що відбивають зміст самого процесу управління, і специфічні функції, що відбивають різні об'єкти управління.

Таблиця 1.1