Ерозія грунтів — це різноманітне і дуже поширене
явище руйнування і переміщення грунтової маси і пухких порід
потоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозію
поділяють на водну і вітрову. Крім того, виділяють нормальну (або
геологічну) і сучасну (прискорену) ерозію.
Геологічна ерозія відбувається без втручання людини протя-
гом всієї геологічної історії Землі під впливом льодовиків, стіка-
ючої води, коливань температури, переміщення повітряних мас та
інших факторів. Інтенсивність її низька. Під впливом геологічної
ерозії відбуваються нівелювання рельєфу, формування схилів і
акумулятивних рівнин.
Прискорена ерозія відбувається під впливом виробничої діяль-
ності людини в усіх частинах світу. Основними її причинами є зни-
щення рослинного покриву і неправильний обробіток грунту, ін-
тенсивність руйнування орних грунтів на два-три порядки вища,
ніж цілинних ділянок.
Водна ерозія — це змивання родючого шару грунту, або розмив
його в глибину. Крім руйнування грунтового покриву в цьому ви-
падку втрачаються талі і дощові води, розчленовуються поля, за-
мулюються річки, ставки, водойми, зрошувальні і дренажні сис-
теми.
Інтенсивність і характер водної ерозії залежать від ряду фак-
торів: потужності снігового покриву і інтенсивності його танення;
кількості та інтенсивності дощів (зливові дощі інтенсивніше роз-
мивають грунт, ніж мрячні); форми, крутизни і довжини схилів
(ерозія посилюється на опуклих, крутих і довгих схилах); меха-
нічного і структурного складу грунту (на піщаних і структурних грунтах ерозія слабша, ніж на глинистих і погано оструктурених,
глинисті і суглинкові породи розмиваються легко).
В еродованих грунтах зменшується запас гумусу, азоту, фос-
фору, калію та інших поживних елементів. Грунт втрачає свою
родючість.
У боротьбі з водною ерозією застосовують організаційно-госпо-
дарські, агротехнічні і лісомеліоративні заходи.
Організаційно-господарськими заходами е протиерозійна ор-
ганізація території і впровадження грунтозахисних сівозмін.
Агротехнічні заходи послаблюють поверхневий стік і перево-
дять його у внутрішньогрунтовий. Для цього всі види обробітку
грунту проводять паралельно горизонталям місцевості («Контурне
землеробство»), впоперек схилу насипають валки грунту 15—25
см заввишки, проводять снігозатримання, щілювання і кротування.
грунту, обробіток плоскорізами, терасування схилів тощо.
Особливі заходи застосовують у боротьбі з ярами. В останні
десятиліття в Україні проведені роботи щодо вирівнювання діля-
нок, порізаних ярами. На вершинах ярів будують системи канава —
вал для відведення поверхневого стоку, закріплюють схили і дно
яру.
В окремих випадках будують протиерозійні гідротехнічні спо-
руди, які захищають населені пункти, дороги тощо. На прилеглій
до яру території вирощують грунтозахисні лісонасадження.
Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження
і низької відносної вологості повітря. Найбільше вітровій ерозії під-
даються сіро-бурі і бурі грунти пустинь, каштанові і чорноземні
грунти степів.
Основними причинами вітрової ерозії є велика швидкість віт-
ру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту, глинис-
то-пилуватий механічний склад, відсутність рослинного покриву,
порушення верхнього шару грунту грунтообробними машинами.
Вітром інтенсивно розвіюються розпушені звичайною оранкою,
глинисто-пилуваті, безструктурні грунти.
Виділяють два підтипи вітрової ерозії: пилові (чорні) бурі і по-
всякденна (місцева) вітрова ерозія.
Пилові бурі повторюються один раз за кілька років і бувають
при дуже сильних вітрах (15—40 м/с) у суху пору року і слабко-
му рослинному покриві. Як правило, вони бувають у весняно-літ-
ній період, їх характер залежить від добових змін швидкості віт-
ру. Пилові бурі виникають вранці, в полудень досягають макси-
мальної сили, а надвечір стихають.
Повсякденна (місцева) вітрова ерозія відбувається без пило-
вих бур. Найчастіше вона спостерігається на схилах, які сприй-
мають удари вітру. При сильному вітрі на схилах піднімаються
смерчі, стовпи пилу, при слабкому — курить поземок, частки грун- ту не піднімаються високо, вони переміщуються стрибками і при
цьому січуть листки рослин.
Вітрова ерозія буває і взимку. Вітер зносить з поля сніг, пере-
сушує грунт і розвіює його. На прилеглих ділянках сніг чорніє від
принесених часток грунту. Таке явище в народі називають «чор-
ними зимами».
Для захисту грунтів від вітрової ерозії застосовують комплекс
організаційно-господарських, агротехнічних і лісомеліоративних
заходів. При землевпорядкуванні виділяють ділянки, на яких час-
то спостерігається вітрова ерозія. Такі ділянки доцільно засівати
багаторічними травами або вирощувати на них плодово-ягідні
культури. В районах з посиленою вітровою ерозією слід впрова-
джувати грунтозахисні сівозміни.
Агротехнічні заходи мають забезпечити накопичення вологи
в грунті, формування міцних структурних агрегатів, зменшення
швидкості вітру в приземному шарі, повернення у грунт втраче-
них поживних елементів. Для цього на полях залишають стерню,
яка захищає грунт від ерозії, рівномірно розподіляє сніг на полі,
вносять добрива.
Ефективним заходом щодо боротьби з вітровою ерозією є обро-
біток грунту плоскорізами і сівба зернових культур спеціальними
стерньовими сівалками.
В районах з посиленою вітровою ерозією запроваджують зай-
няті, сидеральні і кулісні пари, створюють системи полезахисних
лісових смуг.
