Ситуація консультативної бесіди з директором типографії за результатами дослідження.

П: Два тижні тому Ви звернулися до мене з питанням щодо причин значної кількості помилок окремих працівників. Впродовж цього часу я спостерігав за працівниками. У Вашому колективі напрочуд тепла і дружня атмосфера.

Д: Дякую. Ми витратили чимало сил для створення належного психологічного клімату.

П.: Якщо Ви настільки уважні до загальних організаційних питань, гадаю, Вам простіше буде вирішити ті виробничі труднощі, які виникли.

Д.: У чому ж, на Ваш погляд, суть проблеми?

П.: Очевидно, суть її в тому, що досягаючи необхідного рівня результативності праці, Ваші працівники, образно кажучи, платять різну ціну за результат. Одні працівники майже не відчувають утоми, їм легко вдається бути зосередженими на своїй роботі впродовж тривалого часу. Іншим доводиться частіше відволікатися, щоб із новими силами продовжувати працювати. Причому саме ці працівники допускають найбільшу кількість помилок.

Д.: Ви хочете сказати, що вони не є професіоналами?

П.: Скоріше, вони дотримуються нераціонального режиму праці.

Д.: Що Ви маєте на увазі?

П.: Справа в тім, що деякі працівники швидше за інших втомлюються, але, продовжуючи працювати на рівні з усіма, починають допускати помилки, оскільки у них відбувається наростання втоми і падає рівень зосередженість. Це спричинює те, що вони набагато частіше відволікаються.

Д.: Набагато – це скільки?

П.: Приблизно у чотири-п’ять разів. Але примітно, що продуктивність праці при цьому у них залишається в межах норми.

Д.: То що з ними накажете робити? Звільняти, чи що?

П.: Це не достатня підстава для звільнення, хоча в майбутньому можна враховувати деякі психофізіологічні показники для відбору працівників на роботу. Я помітив, що Ваші працівники часто працюють у парах, виконуючи певне замовлення. Тому я рекомендую таких працівників, які швидше за інших виснажуються, ставити в пари. У них простіше сформувати однаковий стиль роботи. Їм важко працювати з тими, хто має відмінний стиль діяльності. Для них необхідно збільшити кількість перерв, стежити за тим, щоб на початку тижня вони не викладалися на повну, не виконували завдань, які вимагають підвищеної відповідальності чи складності. Їм треба допомогти виробити оптимальний для них темп праці.

Д.: Це основна причина великої кількості помилок?

П.: Є ще одна категорія працівників, яка теж припускається помилок, однак з іншої причини. Вони не так швидко втомлюються, проте швидше потрапляють у стан монотонії, про який я казав Вам на першій зустрічі. Їхня особливість полягає в тому, що вони швидко загальмовуються, у них зникає усвідомленість того, що вони роблять і водночас їм починають важко даватися автоматизовані дії. Відбувається ніби збій у звичних діях.

Д.: А що в цій ситуації робити? (посміхається). Стояти і кричати їм на вухо, щоб не заснули?

П.: (теж посміхається жарту). Достатньо урізноманітнити інтер’єр робочого місця. У типографії він надто бідний.

Д.: А чи не буде це відволікати від виконання роботи? Ми принципово були проти того, щоб працівники не завішували типографію різноманітними плакатами, навіть виготовленими власними руками.

П.: До певної міри, це відволікатиме. Однак такі працівники, як показують результати дослідження, демонструють високі показники працездатності, а незначні відволікання, як не дивно, тільки допоможуть їм залишатися сконцентрованими. Тож працівники невипадково завішували типографію плакатами. Очевидно, інтуїтивно вони відчували, що це їм необхідно. Крім того, можна урізноманітнити їх виробничі функції, що допоможе підтримувати їхню зосередженість. Можна спланувати їхню діяльність таким чином, щоби вони чергували окремі види діяльності, переключалися на іншу роботу. Та й плакати, виготовлені власноруч, мають додати їм сил і впевненості.

Д.: Гаразд. Ваші зауваження видаються доречними. Проте як нам реалізувати Ваші рекомендації?

П.: Для Вашого менеджера я зауважив щодо тих працівників, яким потрібно збільшити кількість перерв і яким слід урізноманітнити діяльність. Він уже намітив шляхи, яким чином реалізувати таку програму змін у діяльності окремих працівників.

Д.: Дякую за допомогу. Сподіваюся, тепер наша робота стане ефективнішою.