Студопедия — Князь і віче
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Князь і віче






 

Почавши від по­ло­ви­ни XI століття. Руська дер­жа­ва скла­да­ла­ся з низ­ки ав­то­ном­них (та­ких, що са­ми у се­бе усим по­ряд­ку­ють), не­за­леж­них зе­мель - князівств; во­ни ма­ли князів з од­но­го коліна та па­мя­та­ли, що на­ле­жать до од­ної, Руської дер­жа­ви, а за най­стар­шо­го вва­жа­ли київсько­го кня­зя. Ко­ли ж князівський рід ду­же розм­но­жив­ся, а землі под­ро­би­ли­ся (у XII віці), то та низ­ка не­за­леж­них князівств-зе­мель стає низ­кою не­за­леж­них князівств (по кілька в одній давнішій „землі"), що ува­жа­ють за най­стар­шо­го сво­го кня­зя.

Що по­ви­нен був ро­би­ти ко­жен князь? Од­но - „прав­дою суд су­ди­ти", то б то дба­ти про спра­вед­ливість в землі; дру­ге - обо­ро­ня­ти зем­лю од на­пас­ти; а „ліпші" лю­де, гро­ма­да з своїм „вічем" наг­ля­да­ли за тим, чи га­разд князь справ­ляється. Бо хоч як ви­со­ка бу­ла осо­ба кня­зя, але він не був па­ном чи влас­ни­ком землі, а тільки „пер­вим слу­гою" землі чи гро­ма­ди.

На Ук­раїні віче не дійшло до та­кої ве­ли­кої си­ли, як у Нов­го­роді; най­дуж­че бу­ло во­но в Київщині. Віче не бу­ло чимсь та­ким, що раз-у-раз пра­цює, як який­сь суд, або що - во­но да­ва­ло про се­бе зна­ти тільки тоді, ко­ли тре­ба бу­ло чо­мусь лад да­ти: от нап­рик­лад виб­ра­ти чи зап­ро­си­ти до се­бе кня­зя, пот­вер­ди­ти йо­го або ски­ну­ти, ко­ли він був не­го­дя­щий; ко­ли поч­неться бо­ротьба між їхнім, ба­жа­ним для них, кня­зем і якимсь ин­шим; ко­ли тре­ба бу­ло йти на ко­гось війною. Але вмішав­ши­ся в політичні спра­ви і поп­ра­вив­ши те, що тре­ба бу­ло поп­ра­ви­ти, гро­ма­да од­да­ва­ла зно­ву вдасть до рук ха­зяїна-кня­зя… Вся си­ла бу­ла в то­му, щоб князь був доб­рий і дба­лий для „землі", то тоді гро­ма­да до нього не чіпля­ла­ся.

Вдасть кня­зя бу­ла ду­же ши­ро­ка: він міг, що за­хо­че, ро­би­ти з своєю во­лостію: відсту­пи­ти її або проміня­ти, або й про­да­ти, роз­да­ва­ти в ній дрібнійші во­лос­ти; роз­по­ча­ти війну, виз­на­чи­ти похід, уло­жи­ти со­юз; він дбав про обо­ро­ну, дер­жав дру­жи­ну; ви­да­вав за­ко­ни, пра­вив всею зем­лею - чи сам, чи че­рез своїх уря­довців; су­див суд - сам, чи че­рез своїх зас­туп­ників; по­ряд­ку­вав до­хо­да­ми землі і виз­на­чав по­дат­ки, на­решті - брав участь у ви­борі ви­що­го ду­хо­венст­ва. Осо­ба кня­зя ма­ла ве­ли­ке по­ва­жан­ня, та про­те на ук­раїнсько­му грунті не прий­ня­ла­ся при­не­се­на з Візантії дум­ка про бо­го­ус­тав­ле­ну, свя­щен­ну власть кня­зя: князь, на дум­ку на­ших прадідів, - гро­мадський чо­ловік, і гро­ма­да завсігди мо­же йо­го пе­реміни­ти.

 

Боярська Рада

 

Князь мусів ра­ди­ти­ся у всіх важнійших спра­вах із своїми бо­яра­ми, що бу­ли під ру­кою, ина­че дру­жи­на, що вва­жа­ла се­бе за князівських спільників, мог­ла б погніва­ти­ся з ним. Ми ба­чи­ли, як мсти­ли­ся га­лицькі бо­яре на тих кня­зях своїх, що не лю­би­ли „ду­ми з му­жа­ми своїми". В важнійших спра­вах князі зак­ли­ка­ли важнійших бо­яр, особ­ли­во ти­сяцьких з дальших міст - найбільш в спра­вах воєнних. Бо­яре бра­ли участь і в князівських з'їздах і ма­ли го­лос нарівні з кня­зя­ми. На кня­жу ра­ду зап­ро­шу­ва­но ча­сом і ви­щих ду­хов­них особ та ви­датніщих лю­дей з гро­ма­ди, але се бу­ва­ло тільки вря­ди-го­ди, а зви­чай­на ра­да бу­ва­ла з стар­шо­го бо­ярст­ва.

 

Княжий Двір

 

Окрім кня­зя та бо­ярської ра­ди до уп­ра­ви зем­лею на­ле­жав ще й кня­жий двір: „дво­рецький" (зас­ту­пав кня­зя в суді і уп­раві, на­чальник кня­жої дру­жи­ни), „ключ­ни­ки" і „тіуни" - князівські слу­ги, але ча­сом князь по­си­лав їх су­ди­ти та да­ва­ти по­ря­док замість се­бе; „би­ричі", „дітські" і „отро­ки" - князь по­си­лав їх, ку­ди тре­ба бу­ло.

 

Адміністрація

 

Окрім то­го бу­ли ще місцеві влас­ти: „ти­сяцький" - спо­чат­ку се був воєнний на­чальник в цілім ок­рузі, а пізніш - се най­більша світська осо­ба, не­мов би намістник кня­зя у „ти­сячі" (го­род з го­родською око­ли­цею). Ти­сяцькі (в XI-XI­II в.) бу­ли в Київі, Чер­ни­гові, Пе­ре­яс­лаві, Во­ло­ди­мирі, Ту­рові, Пе­ре­мишлі, Га­ли­чу.

Людність в „ти­сячі" поділя­лась на сотні й де­сят­ки і на чолі їх сто­яли: соцькі та де­сяцькі. Сі уря­ди за­дер­жа­лись на­дов­го на Ук­раїні, навіть до сього ча­су (але вже для ин­ших справ, як в ста­ро­ви­ну).

 

Суд

 

Судів бу­ло в ті ча­си аж чо­ти­ри: суд гро­мадський, суд кня­жий, суд цер­ков­ний і суд панський (над своїми невільни­ка­ми). Про гро­мадський та цер­ков­ний суд не знаємо сли­ве нічо­го, а кня­жий суд су­див або сам князь, або по­си­лав своїх „отроків" чи „дітських" (з мо­лод­шої Дру­жи­ни). Су­ди­ти бу­ло не труд­но, бо в за­ко­нах („Руській Правді") док­лад­но виз­на­че­но бу­ло за все ка­ру. Нап­рик­лад, хто вкрав, то бу­ла не­ве­ли­ка ка­ра за крадіж з по­ля, а за те більш як 3 грив­ни (грив­на на наші гроші - 25 кар­бо­ванців, або 230 ринських) за крадіж з хліва; за відру­ба­ну ру­ку або но­гу 20 гри­вен йшло на кня­зя, а 10 гри­вен - по­каліче­но­му. Тяж­ко ка­ра­ли за крадіж ко­ней і підпал дво­ра - за се бу­ла ка­ра не гро­ше­ва, а ви­го­ни­ли навіки з рідно­го краю. Хто вбив чо­ловіка (вільно­го) пла­тив од 40 до 80 гри­вен. На суді ча­сом ро­би­ли „про­бу" во­дою або залізом: об­ви­ну­ва­че­но­го ки­да­ли у во­ду і ко­ли він по­то­пав, то вва­жав­ся за не­по­вин­но­го, ко­ли плив - ви­нен; залізом: чи ос­та­нуться че­рез який­сь час сліди на тілі, чи ні; як що ні - то не­ви­нен.

 







Дата добавления: 2015-12-04; просмотров: 242. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Аальтернативная стоимость. Кривая производственных возможностей В экономике Буридании есть 100 ед. труда с производительностью 4 м ткани или 2 кг мяса...

Понятие о синдроме нарушения бронхиальной проходимости и его клинические проявления Синдром нарушения бронхиальной проходимости (бронхообструктивный синдром) – это патологическое состояние...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Выработка навыка зеркального письма (динамический стереотип) Цель работы: Проследить особенности образования любого навыка (динамического стереотипа) на примере выработки навыка зеркального письма...

Словарная работа в детском саду Словарная работа в детском саду — это планомерное расширение активного словаря детей за счет незнакомых или трудных слов, которое идет одновременно с ознакомлением с окружающей действительностью, воспитанием правильного отношения к окружающему...

Правила наложения мягкой бинтовой повязки 1. Во время наложения повязки больному (раненому) следует придать удобное положение: он должен удобно сидеть или лежать...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия