В С Т У П. Як відомо, сім’я - це мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або уси­новлених)

Як відомо, сім’я - це мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або уси­новлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів. Це й основний інститут формування, соціалізації особистості дитини. Сім’я - це ще й первинний колектив, який забез­печує соціалізацію дитини, її самореалізацію, захищає від проблем, що існують у суспільстві. Родина є моделлю суспільства на конкрет­ному історичному етапі розвитку, відображає його моральні та духовні особливості.

Розібратися зі складним, багатогранним феноменом “сім’я” по­винні насамперед майбутні соціальні педагоги, професійна діяльність яких включатиме соціальну профілактичну роботу з сім’єю, допомогу, патронаж та реабілітацію, сімейну психотерапію.

До того ж, на сучасному етапі існування нашого суспільства сім’я опинилася у доволі скрутному становищі. Перехід до ринкових відносин негативно позначився на життєдіяльності сучасної сім’ї, зокрема на її матеріально-економічному становищі, житлово-побутових умовах, що негативно вплинуло на морально-психологічний клімат в сім’ї, організацію вільного часу, спричинило ще більший спад наро­джуваності. Сучасне українське суспільство на жаль продовжує втрачати ті цінності, норми, ідеали, які традиційно були в основі сім’ї, що призвело до розриву між батьками і дітьми, різкого зни­ження рівня психологічного здоров’я українського суспільства. Крім того, у зв’язку зі зміною сімейних цінностей, перше місце займають потреби і цінності низького рівня (харчування, одяг), а життєдіяльність сім’ї зводиться до елементарного фізичного виживання.

Ми вважаємо, що педагогіка сімейного виховання тісно взаємо­пов’язана з соціальною педагогікою, адже професійна діяльність соціального педагога включає сімейне виховання, впровадження різних форм соціально-педагогічної допомоги. Аналізуємо проблеми сучасності, пов’язані з сімейним вихованням, особливості та перспективи розвитку української сім’ї, функції сім’ї (матеріально-економічну, житлово-побутову, репродуктивну, комунікативну, виховну, рекреа­тивну, психогігієнічну). Як зазначалось, саме соціальний педагог покликаний у цей складний час допомогти сім’ї у виконанні нею цих функцій.

Як відомо, успіх соціальної роботи з сім’єю значною мірою залежить від врахування її типу, адже кожна родина має свої особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи. Тому у посібнику ми наводимо типології сімей залежно від виконуваних ними функцій, особливостей спілкування і міжособистісних взаємин у сім’ї та інші.

У посібнику також подані матеріали щодо основних напрямів та змісту роботи соціального педагога з проблемними та молодими сім’ями і наведено такі напрями роботи з проблемними сім’ями - соціальна профілактична робота, допомога сім’ї, патронаж, реабілі­тація, сімейна психотерапія; з молодими сім’ями - підготовка молоді до сімейного життя, робота з стабілізації сімейних стосунків, розв’я­зання проблем сімейного виховання та сімейна психотерапія. Розглянуто форми роботи соціального педагога з сім’ями та його функції.

Ефективність соціальної роботи з сім’єю зростає, якщо вона ґрунтується на тісній взаємодії соціального педагога з школою. Тому ми подаємо матеріали щодо методів та форм роботи соціального педагога з батьками учнів, взаємодії з педагогічним колективом школи, форм залучення батьків до виховної роботи, умов ефективної взаємодії соціального педагога з батьками, напрямів роботи з педа­гогічно неспроможними, педагогічно пасивними, антипедагогічними та сім’ями, в яких батьків поглинула бізнесова діяльність.

У пропонованому навчальному посібнику автор намагалася використати результати сучасних педагогічних та соціально-педа­гогічних досліджень відомих українських вчених - М.М. Фіцули, А.І. Кузьмінського, В.Л. Омеляненка, С.Г. Карпенчук, Є.Г. Сарапулової, В.А. Семиченко, Ю.П. Азарова, Н.П. Волкової, В.М. Галузинського, В.Г. Постового, В.М. Галузяка та інших.

Аналізуючи організацію соціальної роботи з сім’єю, ми спи­рались на роботи провідних фахівців у галузі соціальної педагогіки -

А.И. Капської, З.Г. Зайцевої, І.Д. Звєрєвої, Л.Г. Коваль, С.Р. Хлєбнік, І.М. Трубавіної та інших.

З метою поглибленого вивчення матеріалу пропонуємо студентам познайомитись з вітчизняними та зарубіжними моделями сімейного виховання, які описали у своїх роботах А.С. Макаренко, В.О. Сухом- линський, К.Д. Ушинський, Б.П. Нікітін та Л.А. Нікітіна, М.Г. Стель- махович, Л.Б. Фесюкова, Р. Кемпбелл, Б. Спок та інші вчені.

Дидактична структура посібника вибрана з урахуванням перс­пектив самостійного оволодіння студентами, зокрема заочної форми навчання, змістом навчальної дисципліни “Педагогіка сімейного виховання”. На початку теми міститься її методична характеристика, що включає перелік основних понять та питань для вивчення з теми. Далі подається зміст теми, розбитий на питання для більш зручного користування посібником. Після змістового опису теми наведено список рекомендованої літератури, у якій студент може знайти поглиблений аналіз питань теми. Далі подано завдання для самоконтролю, зокрема тести різних рівнів складності, та питання для поглибленого вивчення матеріалу зі списком рекомендованої літератури. Ці питання призна­чені для підготовки доповідей на семінарських заняттях і організації науково-дослідної роботи студентів.

У глосарії, який міститься наприкінці посібника, студент знайде визначення невідомих понять, а список літератури допоможе у під­готовці до семінарських та практичних занять, написанні рефератів та підготовці доповідей. Завершують навчальний посібник додатки, що містять матеріали практичного спрямування.

Автор сподівається, що організація самостійної роботи студентів за допомогою пропонованого посібника буде успішною і сприятиме продуктивному оволодінню майбутніми соціальними педагогами знаннями з дисципліни “Педагогіка сімейного виховання”.

Виконана робота не претендує на вичерпне висвітлення всіх важливих питань сімейного виховання. Автор з вдячністю сприйме і врахує всі зауваження, пропозиції та думки, що допоможуть поліпшити і розширити подальші перевидання посібника.

 

Тема 1. Сім "я - основний інститут виховання особистості

Ця тема передбачає оволодіння поняттями “сімейна педагогіка” та „сім’я”. Оволодівши понятійним апаратом, Ви ознайомитесь з проблемами, особливостями та перспективами розвитку сучасної сім’ї. Ви повинні засвоїти нові терміни: „нуклеарна сім’я”, „молода сім’я”, „девіантна сім’я”.

Під час вивчення цієї теми Вам варто познайомитись з роботами педагогів, які в різні історичні періоди займались проблемою сімейного виховання. Це Ф. Рабле, Ж.-Ж. Руссо, И.Г. Песталоцці. За радянських часів найвідомішими творами з сімейної педагогіки були „Книга для батьків” А.С. Макаренка і „Батьківська педагогіка” В.О. Сухомлинського. Серед сучасних науковців над проблемами сімейної педагогіки, соціальної роботи з молодою сім’єю працюють А.И. Капська. З.Г. Зайцева, І.Д. Звєрєва та інші.

Сім’я (родина) - це мала соціальна група, що складається з поєднаних шлюбом чоловіка та жінки, їхніх дітей (власних або усиновлених), інших осіб, пов’язаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів.

Для закріплення знань з теми на семінарське заняття підготуйте виступ на тему: „Проблеми, особливості та перспективи розвитку сучасної сім’ї”.

Основними питаннями до вивчення теми є:

1. Сімейна педагогіка як частина соціальної педагогіки.

2. Проблеми сучасності, пов’язані з родиною та сімейним вихованням.

3. Визначення сім’ї. Поняття про сім’ю як малу соціальну групу.

4. Особливості та перспективи розвитку сучасної родини.

Сімейна педагогіка як частина соціальної педагогіки

У складний час існування нашого суспільства з особливою силою виявляється об’єднуюча роль міцної сім’ї для повноцінного виховання дітей. Міцність сім’ї, навіть за несприятливих умов, компенсує багато вад у громадському середовищі. Відчуття любові батьків і дітей, навіть у кризовий підлітковий вік, коли вони прагнуть бути самостійними, є необхідним, хоч для більшості типовим виявом самостійності є „автономна моральність”, яка нерідко призводить до педагогічної занедбаності, відчуженості від батьків.

Спроби побудувати сімейну педагогіку як частину соціальної педагогіки робилися ще в ХУІ-ХУШ ст. Свій вклад зробили світові класики Ф.Рабле („Гаргантюа і Пантагрюель”, 1535 р.), Ж.-Ж.Руссо („Еміль, або про виховання”, 1762 р.), И.Г. Песталлоці („Лінгард і Гертруда”, 1795 р.) та інші, менш відомі, але талановиті педагоги, лікарі, літератори, книжки і оповідання яких містили багато спосте­режень і порад батькам.

За радянських часів відомими творами сімейної педагогіки були “Книга для батьків” А.С. Макаренка (1937 р.) і „Батьківська педагогіка”

О.В. Сухомлинського (1958 р.). Багато виховних аспектів висвітлюється в „Народній педагогіці” М. Стельмаховича (1985 р.) та художній літературі (наприклад, у „Десятикласниках” О. Копиленка, „Бригантині” О.Гончара).

Розробка теорії сімейної педагогіки в 70-80-х роках була пов’я­зана в основному з проблемою „Школа і сім’я”. Здебільшого теоретично обґрунтовувалися розділи педагогічної пропаганди серед батьків - ідейно-політичне виховання в сім’ї, патріотичне та інтернаціональне, моральне, статеве, трудове виховання в сім’ї, естетичне, фізичне вихо­вання. Однак у теорії сімейної педагогіки, яка ґрунтується винятково на особистому прикладі батьків, на їхньому індивідуальному підході до своєї дитини, на взаємодії педагогів і батьків, саме ці методи майже не враховувалися.