Примітки1 Читач може знайти для себе корисним при читанні тексту звертатися до наведених нижче схем 1 і 2, як до таких, що дають графічне зоб-раження взаємозв'язків між вказаними системами. На схемі 1 представлені основні стосунки між соціальною системою і загальною системою її зовнішніх средв термінах використовуваної нами функціональної схеми. У стовпці I перераховані функціональні категорії, що інтерпретуються тут на рівні загальної дії. У стовпці II соціальна система вичленяє з інших відповідно до її інтеграційних функцій усередині системи дії. У стовпці III, відповідному стовпцю IV на схемі 2, перераховуються три інші первинні підсистеми дії, що є безпосередніми (у рамках дії) середовищами соціальної системи. У стовпці IV представлено два середовища, усередині яких функціонують системи дії, а саме: физико-органическая середовище, стосунки з якою опосередковані в першу чергу поведінковим організмом; і середовище, яке ми називаємо "вища реальність", стосунки з якою опосередковані конститутивними символічними системами (т. е. релігійними компонентами) культурної системи. Нарешті, в стовпці V показано два напрями, в яких різні чинники здійснюють свій вплив на ці системи. Стрілка, що йде вгору, фіксує ієрархію умов, які на кожному наступному кумулятивному рівні являються, перефразовуючи поширене вираження, "усе менш необхідними, але усе більш достатніми". Стрілка, що йде вниз, означає ієрархію контролюючих чинників в кібернетичному сенсі. Якщо ми рухаємося вниз, контроль над усе більш необхідними умовами робить можливою реалізацію зразків, планів або програм. Системи, розташовані в ієрархії вище, мають вищий уро-вень інформації, а розташовані нижче - вищий рівень енергії. На схемі 2 представлений набір аналізованих в тексті стосунків, пов'язаних з первинною структурою суспільства як системи, і передусім з социетальным співтовариством. У стовпці I перераховані чотири первинні функціональні категорії відповідно до їх місця в кібернетичній ієрархії контролю. У стовпці II, пов'язаному із стол-бцом I, социетальное співтовариство визначається як інтеграційна підсистема суспільства - т. е. як така аналітично виділена підсистема, яка характеризується в першу чергу своєю интегра-тивной функцією в ширшій системі. У стовпці III вказані три інші аналітичні підсистеми (функції яких також дані у відношенні до стовпця I), що утворюють зовнішні середовища социетального со-общества, але суспільства, що одночасно є внутрішніми підсистемами, як соціальної системи. Стовпець III характеризує як про-цессы взаємообміну між ними, так і деякі зони їх взаимо-переплетения. У стовпці IV аналогічним чином деталізуються первинні підсистеми дії (відмінні від соціальної системи), що у свою чергу виступають середовищами соціальної системи, пред-полагая при цьому той же порядок взаємообміну і взаємнопереплетення, але з іншим специфічним змістом. Похилі пунктирні ли-нии показують, що социетальная система в цілому (а не кожна з її окремих підсистем) залучена в ці взаємообміни з різними середовищами дії. Нарешті, в стовпці V перераховуються функциональ-ные категорії, в термінах яких диференціюються системи дей-ствия, цього разу в контексті загальної системи дії, а не социаль-ной системи, як в стовпці I. 2 Хороший огляд сучасних робіт по еволюційній біології дан в кн.: Simpson, 1950; Mayr, 1963. 3 Детальніше обговорення проблеми стосунків особи з дру-гими підсистемами дії міститься в "Введенні" Джесі Пит-тса до третьої частини книги Parsons et al., 1961. 4 Я використовував тезу Гоббса як головного відправного пунк-та мого власного дослідження теорії соціальної системи (Parsons, 1937). 5 Кібернетична теорія була розроблена Норбертом Винером (Ви-нер, 1968) і була застосована ним до аналізу соціальних проблем в кн.: Вінер, 1958. Хорошим введенням для суспільствознавців може служити книга Карла Дейча (Deutch, 1963). 6 Ця частина відноситься до стосунків між стовпцем II і стовпцями III і IV на схемі 2. 7 Цей і два наступні підрозділи торкаються стосунків між столб-цами III і IV на схемі 2. 8 Навички - це, по суті, интернализация організмом определен-ных елементів культури. 9 Підкреслення ролі примусу пов'язане із забезпеченням безопас-ности для нормативного порядку. Якщо на порядку денному стоїть питання про колективне досягнення мети (що обговорювалося вище), центр уваги зрушується на ефективну мобілізацію послуг і матери-альных ресурсів. При цьому адекватний нормативний порядок в по-литической системі є умовою ефективної мобілізації на досягнення мети. 10 Ясно, що такі пріоритети не виключають наявності двосторонніх зв'язків між даними рівнями. Звичайно, технологиче-ские інновації, що ведуть до створення нового продукту, можуть "сти-мулировать" попит на цей продукт. Але подібна зміна завжди ставить на економічному рівні нову проблему розміщення: чи мо-жет воно бути обгрунтовано в термінах альтернативних способів використання відповідних ресурсів? 11 Важливо не плутати цей сенс з розумінням цінностей як цінних об'єктів у таких теоретиків, як Томас і Знанецкий, Лассуэлл, Ис-тон і Хоманс. 12 Це положення розвивається в двох моїх статтях, написаних з це-лью вирішити дещо значно складніших проблем концеп-туализации соціального процесу (Parsons, 1963a, 1963b). 13 Це може бути випадок розширення співтовариства з метою уникнути виключення елементів, що знову утворилися, наприклад молодшої гілки роду, що перейшла на нове місце проживання. 14 Цей аналіз процесу еволюційної зміни являється пересмот-ром схеми, висуненої нами в книзі,: Parsons, 1961. 15 Це слідує також і з теоретичних стосунків, виділених на схемі 2, особливо в стовпцях I, II, III. 16 Бела у своїй чудовій статті "Еволюція релігії" (Bellah, 1964; Бела, 1972) використовує схему п'яти великих стадій, яка не цілком відповідає пропонованій тут схемі. Частково це пов'язано з разли-чием в підходах: Бела приділяє більшу увагу культурним, а не социетальным чинникам. Проте я думаю, що відмінність наших схем пояснюється також і відмінністю в теоретичних поглядах.
|
