Процес і зміна

Викладена вище схема структурних категорій підкреслює сравни-тельный аспект нашого аналізу. Але еволюція є сумарним узагальненням, що означає певний тип процесу змін. Тому тепер ми повинні коротко зупинитися на тому, як слід розглядати процес, зміну і социетальную еволюцію.

Характеристика соціальних систем як процесу - це те, що ми називаємо интеракцией(Parsons, 1968a). Что-бы утворити дію в нашому сенсі, цей процес взаємодії повинен відбуватися головним чином на символічних рівнях. Це припускає передусім лінгвістичний рівень вираження і комунікації - аналіз на такому узагальненому рівні виправданий, по-скольку мова і писемність тісно переплетені з багатьма іншими значущими явищами, такими, як "жест", фізичне "осуществле-ние" цілей і т. д. Більше того, інші символічні засоби инте-ракции, наприклад гроші, також краще розглядати як специали-зированный мова, а не як сутнісно інший вид комунікацій.

Мова - це не просто сукупність традиційно используе-мых символів; це система символів, значення яких соответ-ствует певному коду (Jacobson and Halle, 1956; Chomsky, 1957). Лінгвістичний код є нормативною структурою, паралельною тій, яку складають социетальные цінності і норми. Цю структуру цілком можна розглядати як специфи-ческий випадок норм, якщо зосередитися на її культурному, от-личном від соціального, аспекті.

В процесі комунікації зазвичай відбувається дія на реципієнтів повідомлень, хоча залишається відкритим питання, насколь-ко результати цієї дії відповідають намірам тих, хто ці повідомлення передає. Зміст повідомлення звичайний побужда-ет до реакції у відповідь. Проте відсутність відповіді також можливо як альтернатива, особливо якщо повідомлення передане засобами масових комунікацій (наприклад, надруковано в газеті) і адресо-вано "будь-кому", а цей "будь-хто", у свою чергу, може помітити його або ні, відповісти або не відповісти.

Процес, що веде до відповіді, пов'язаної із змістом одного або більше комунікативних повідомлень, ми можемо назвати "реше-нием". Характер цього процесу, що відбувається усередині особи дійової особи, є неспостережуваним, оскільки особа є свого роду "чорним ящиком". Оскільки комунікація є частиною соціального процесу, остільки лич-ность діє у рамках ролі, характер якої залежить від отно-шений особи з реальними і потенційними реципієнтами і з джерелами отримання комунікативного повідомлення.

Хоча рішення зовні може виглядати як відповідь на определен-ное повідомлення, було б спрощенням розглядати його як след-ствие дії тільки одного стимулу. Рішення завжди є наслідком дії комбінації чинників, а конкретне сообще-ние являється тільки одним з них. Усі соціальні процеси треба розглядати як наслідок комбінацій і рекомбінацій посто-янно комунікативних чинників, що міняються.

Приміром, використання влади може розглядатися як со-общение нижчестоячій ланці про рішення, яке повинне обусло-вить наступні дії колективу і окремих його членів. Так, коли офіцер віддає наказ своєму підрозділу йти в атаку, він просто подає команду, за допомогою якої приводиться в дію складна система поведінки підлеглих йому людей. Очевидно проте, що такі складні комунікативні процеси можуть эф-фективно діяти тільки за умови суворого кибернетичес-кого контролю, здійснюваного інституціональними структура-мі з використанням тих, що різних обговорювалися вище факторов12.

Основним об'єктом інтересу в цій роботі є особливий тип процесу - зміна. Хоча усі процеси щось міняють, для наших цілей корисно виділити ті, під впливом яких изменя-ются соціальні структури. Очевидно, що для підтримки функ-ционирования будь-якої социетальной системи потрібне, щоб происхо-дили багато складних процесів; якщо члени суспільства припинять свою діяльність, воно дуже скоро перестане існувати.

На найзагальніших теоретичних рівнях не існує разни-цы між тими процесами, які служать збереженню системи, і тими, які служать її зміні. Відмінності полягають в интен-сивности, розподілі і організації "елементарних" компо-нентов певних процесів, від яких залежить стан системи, схильної до їх дії. Проте, коли ми описы-ваем харизматичну революцію або розвиток бюрократичної системи як процеси, ми міркуємо не на такому рівні отдель-ных елементів, а узагальнюємо дуже складні комбінації элементар-ных процесів. Такий узагальнений рівень аналізу вибирається нами частково через обмеженість місця, детали-зацию, що виключає, а частково через відсутність точних знань про складну при-роде багатьох даних процесів.