Елементи уроку
З метою чіткого планування і проведення уроку необхідно знати його основні структурні елементи. Елементи структури уроку визначаються завданнями, які належить вирішувати на уроках певного типу, для успішного, раціонального досягнення певних дидактичних цілей. Тому кожний тип уроку повинен мати властиву тільки йому структуру, яку складає набір конкретних елементів: 1. Організаційна частина. До неї належать привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета організаційної частини - мобілізація дітей до праці, активізація їх уваги, створення робочої атмосфери на уроці. 2. Мотивація навчальної діяльності. Передбачає формування в учнів потреби щодо вивчення конкретного навчального матеріалу. Містить повідомлення теми, мети та завдань уроку. Виникненню мотивів навчання сприяє чітке усвідомлення його мети діяльності - кінцевого, запланованого результату спільної діяльності викладача й учнів. 3. Перевірка знань учнів. Сюди належить перевірка письмового домашнього завдання, яку проводять різними методами контролю залежно від поставленої мети: усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за допомогою карток-завдань. 4. Стимулювання навчальної діяльності. Необхідне для розвитку в учнів зацікавленості до вивчення нової теми. Може здійснюватися за рахунок введення додаткової (вторинної) навчальної інформації, на основі якої буде базуватися основна, що повинна бути засвоєною учнями, а також завдяки створенню викладачем проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій. 5. Актуалізація опорних знань. Щоб пояснення досягло своєї мети, учням необхідно нагадати обсяг вивченого, на базі якого засвоюватимуться нові знання. Покликана забезпечити узгодження між поданою викладачем інформацією і сприйняттям, зрозумінням, осмисленням її учнями. 6. Пояснення нового матеріалу. Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. Для успішного засвоєння учнями нових знань викладачеві необхідно подбати про сприймання, зрозуміння, закріплення і застосування. Бажано, щоб у процес пояснення нового матеріалу учні мали змогу оперативно отримувати зворотній зв’язок щодо ефективності їх пізнавальної діяльності. 7. Діагностика правильності засвоєння. Перш ніж приступити до закріплення вивченого матеріалу, викладачеві необхідно здійснити діагностику правильності засвоєння учнями знань. Своєчасна повноцінна діагностика допомагає викладачеві, учням виявити причину нерозуміння певного елемента змісту, невміння чи помилковості виконання інтелектуальної або практичної дії. Вона може бути здійснена за допомогою серії оперативних короткочасних контрольних робіт (письмових, графічних, практичних), усних фронтальних опитувань. За допомогою комп’ютерної техніки діагностика може бути здійснена особливо оперативно. Результати її відкривають для викладача чітку картину диференційованості учнів за рівнем засвоєння навчального матеріалу. 8. Закріплення нового матеріалу. Може здійснюватися шляхом вибіркового фронтального опитування учнів або за допомогою невеликої самостійної роботи. Для цього викладач повинен підібрати питання, завдання, які сприятимуть включенню нових знань до системи засвоєних раніше знань, умінь та навичок. 9. Підведення підсумків уроку. На цьому етапі вчитель робить коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку, аналізує, що нового дізнались учні на занятті, якими знаннями та вміннями оволоділи, яке значення мають ці знання для наступного вивчення предмета. Підведення підсумків уроку повинно містити оцінку роботи всього класу та окремих учнів, позитивні та негативні моменти їх діяльності, пояснення і коментар оцінок. 10. Повідомлення домашнього завдання. Його складають пояснення змісту завдання, методики його виконання, запис його на дошці, учнями - в щоденник.
|
