Класифікація методів проблемно-розвиваючого навчання

Підвищення якості підготовки учнів залежить не тільки від глибини засвоєння теоретичних знань, практичних умінь та навичок, але й від розвитку їх творчих здібностей. Реалізації цього завдання сприяє впровадження в навчальний процес активних методів навчання (стимулюють пізнавальну активність учнів), одним з яких є проблемно-розвиваюче навчання.

Метод проблемно-розвиваючого навчання – система регулятивних принципів діяльності, цілеспрямованості та про­блемності, правил взаємодії викладача та учнів, вибір і використання способів та прийомів створення про­блемних ситуацій і вирішування навчальних проблем, використання яких гарантує досягнення поставленої мети.

Систе­ма методів проблемно-розвиваючого навчання побудована на ос­нові принципів цілеспрямованості (відображає передбачувані, плановані результати свідомо організованої діяльності), бінарності (складається з діяльності викладача й діяльності учнів) та про­блемності (визначає рівень склад­ності матеріалу і труднощі в його засвоєнні).

Виділяють такі методи: показовий (показове викладання), діалогічний (діалогічне викладання), евристичний (евристична бесіда), дослідницький (дослідницькі завдання), програмований (програмовані завдання).

В основі цієї класи­фікації:

- рівень проблемності - від найнижчого (показовий метод) до найвищого рівня (дослідницький). Програмований метод залежно від змісту навчальної програми може мати різні рівні проблемності;

- основні функції викладання – методи викладання навчально­го матеріалу (показовий та діалогічний), методи організації само­стійної роботи учнів (евристичний та дослідницький) і змішаний (про­грамований) метод;

- рівень пізнавальної самостійності учнів – репродуктивний (показовий та програмований) і продуктивний (діалогічний, евристич­ний та дослідницький) методи.

Показовий метод викладання. Це - спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між раніше засвоєними знаннями та новими фактами, законами, правилами і положеннями з метою пояснення останнім суті нових понять і формування уявлення про логіку розв'язання наукової про­блеми.

Викладач пояснює навчальний матеріал, показує проблему, що виникла в історії науки, способи її вирішення вченими. Учні включаються в активну репродуктивну діяльність, спосте­рігають, слухають, осмислюють логіку вирішення наукового дослід­ження, беруть участь у доведенні гіпо­тези, перевірці правильності вирішення навчальної проблеми.

Суть показового методу навчання:створюють перший тип проблемної ситуації (рідше – другий тип) – супе­речність між раніше засвоєними знаннями та новими фактами, де­монструють зразок наукового пошуку. При цьому формують низький (виконавчо-інструктивний) рівень проблемності, властивий діяль­ності за інструкцією (описують, як діяти в даній ситу­ації, показують логіку вирішення навчальної проблеми, або надають­ алгоритм, який необхідно виконати вперше).

Використовують у випадках значного ступеня невідповід­ності між раніше засвоєними знаннями учнів і тими, які їм необхідні для вирішення навчальної проблеми.

Діалогічний метод. Це – спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між ран­іше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх вико­ристання з метою спонукання останніх до участі в постановці про­блем і їх рішень, засвоєнні нових понять та спо­собів дії.

Виклад навчального матеріалу проходить у формі повідомлюючої бесіди. Демонструючи суперечності фактів, явищ, викладач створює проблемні ситуації, спонукаючи учнів до участі в постановці пробле­ми, висуненні припущень, доведенні гіпотези, пошуку способів її вирішення. Це сприяє формуванню в учнів умінь і навичок мовленнєвого спілкування та самостійної пізна­вальної, пошукової діяльності.

Суть діалогічного методу навчання:створюють другий тип проблемної ситуації (рідше – перший тип) – супе­речність між раніше засвоєними знаннями та новими практичними умовами їх використання. Він є «перехідним» від методів викладання навчального матеріалу до методів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів. При цьому формують середній (виконавчо-дослідницький) рівень проблемності, вла­стивий для діяльності, з дослідницькими та виконавчими процедурами, необхідними для практичних робіт.

Використовують у випадку незначного ступеня невідповідності між раніше засвоєними учнями знаннями та вміннями і необхідними для вирішення навчальної проблеми.

Евристичний метод. Це – спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між тео­ретично можливим шляхом вирішення проблеми і практичною не­здійсненністю обраного способу з метою організації самостійної роботи останніх з засвоєння частини програми за допомогою проблем­но-пізнавальних задач.

Викладач визначає обсяг навчального матеріалу, рівень трудності. Виклад його здійснюють у формі евристичної бесіди, дискусії чи ди­дактичної гри, де поєднують част­кове пояснення нового матеріалу з постановкою проблемних пи­тань, пізнавальних завдань чи експерименту. Це спонукає учнів до самостійної пошукової діяльності, оволодіння прийомами активного мовленнєвого спілкуван­ня, постановки й вирішення навчальних проблем.

Суть евристичного методу навчання:створюють третій тип проблемних ситуацій (рід­ше – другий тип) – су­перечність між теоретично можливим шляхом рішення проблеми і практичною нездійсненністю обраного способу. Учитель пояснює той матеріал, який недосяжний учням для самостійного засвоєння. При цьому формують високий (дослідницько-логічний) рівень проблемності, властивий діяльності в новій ситуації, алгоритм дії невідомий, але в діяльності домінують логічні процедури аналізу, порівняння, узагальнення.

Використовують у випадку достатньо повного обсягу в учнів опорних знань та вмінь, необхідних для вирішення навчальної проблеми.

Дослідницький метод. Це – спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між тео­ретично можливим шляхом вирішення проблеми і практичною не­здійсненністю обраного способу з метою самостійного засвоєння останніми нових понять та способів інтелектуальних і практичних дій.

Викладач разом з учнями створює проблемну ситуацію, спонукає їх до самостійної практичної роботи по збиранню фактів (фактичний матеріал учні добирають з книг або експерименту), їх систематизації і пошукової діяльності (аналіз фактів, постановка проблеми і її вирішення), організовує творчу, самостійну роботу, дає завдання проблемного характеру з вказівкою мети роботи (проблемні ситуації виникають у ході виконання навчальних завдань, що мають не тільки теоретичний, але й практичний характер).

Суть дослідницького методу навчання: створюють третій тип проблемних ситуацій (рід­ше – четвертий тип)» – супе­речність між теоретично можливим шляхом вирішення проблеми і практичною нездійсненністю обраного способу. Поста­вивши проблемне завдання, учитель доручає учням самостійно збирати необхідні знання та факти. При цьому формують дуже високий (дослідницько-евристичний) рівень проблемності, властивий для діяльності в новій ситуації, алгоритм якої невідомий (в діяльності домі­нують евристичні процедури, пов'язані з висуненням гіпотез, пошу­ком та використанням аналогії у розміркуванні).

Використовують у випадку значного ступеня відповідності між раніше засвоєними знаннями та вміннями і тими, які необхідні учням для вирішення навчальної проблеми.

Програмований метод. Це – спосіб взаємодії викладача й учнів на основі створення інформаційно-пізнавальної суперечності між практично досягнутим результатом і відсутністю в останніх знань для його теоретичного обґрунтування шляхом поетапного поділу на­вчального матеріалу у формі питань, задач і завдань (з вибором відповідей чи без вибору) та організації самостійної роботи учнів з по елементного вивчення нового (або повторення раніше вивче­ного) матеріалу.

Викладач створює проблемну ситуацію на основі постановки запитань і проблемних завдань. Шляхом по­етапного роздріблення навчального матеріалу з постановкою до кожної його «порції» питань і завдань викладач спонукає учнів до само­стійної теоретичної роботи по визначенню алгоритму пошуку вирішення проблеми, активної участі у створенні проблем­ної ситуації, висуненні припущень, доведенні гіпотези і перевірці правильності її вирішення.

Суть програмованого методу навчання:створюють четвертий тип проблемних ситуацій (рідше – третій тип) – супе­речність між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для його теоретичного обґрунтування. Викладач, ставлячи проблемне завдання, доручає учням самостійно знайти необхідний алгоритм вирішення навчальної проблеми.

Використовують у випадку значного ступеня відповідності між раніше засвоєними знаннями та вміннями учнів і тими, які необхідні їм для вирішення проблеми.