Інноваційне навчання та його необхідність

 

Реформування професійно-технічної освіти на сучасному етапі розвитку нашої країни і суспільства в цілому зумовлює необхідність зміни освітньої парадигми.

Основне протиріччя сучасної системи освіти – це протиріччя між швидким темпом прирощення знань в сучасному світі та обмеженими можливостями їх засвоєння індивідом. Це протиріччя вимагає педагогічну теорію відмовитись від абсолютного освітнього ідеалу (всебічно розвинутої особистості) та перейти до нового ідеалу – максимальному розвитку здібностей людини до саморегуляції та самоосвіти.

Таким чином, першим пунктом інноваційного навчання являється розвиток здібностей на основі освіти та самоосвіти. Тобто педагог (майстер) повинен стимулювати прагнення учнів до самоосвіти та допомагати їм формувати ці навички. По-друге, основні риси нової парадигми освіти створює фундаментальність освіти, під якою розуміють цілісне уявлення про сучасну природонаукову картину світу, яке закладає наукове підгрунтя оцінки наслідків професійної діяльності, сприяє творчому розвитку особистості. Якщо раніш основна формула освіти була: “Знати все про необхідне та трохи про все”. Тобто учням надавались у готовому вигляді достатньо глибокі знання зі своєї майбутньої професії та широкий погляд на інші речі. Зараз педагоги більш схиляються до іншої формули – “Знати про сутність всього, щоб пізнати нову сутність”. Пізнати сутність, саму суть з великої кількості інформації у кожній дисципліні – це мета сучасного учня. Треба навчити учня виокремлювати суттєві риси та закономірності функціювання об’єкту, які складають кістяк знань про нього. А більш детальне уявлення про цей об’єкт учень може надбати самостійно. Окрім того, кістяк знань надає можливість учням набувати нові знання в певній логічній послідовності.

Сутнісний підхід – це системний підхід, який передбачає синтез різних наукових галузей, а тому дію всіх викладачів в одному напрямку розвитку здібностей учнів на основі формування сутнісних системних знань з установленням міжпредметних зв’язків та цілісних уявлень.

Третьою рисою інноваційного навчання являється акмеологічний підхід. Акмеологія – це комплекс наукових дисциплін, об’єктом вивчення яких являється людина в динаміці її саморозвитку, самоудосконалення, самовизначення в різних життєвих сферах самореалізації.

Предмет акмеології – творчий потенціал людини, закономірності та умови досягнення суб’єктом діяльності різних рівнів розкриття творчого потенціалу, вершин самореалізації. Задача акмеології – навчити людину як досягти успіху в самореалізації в різних сферах діяльності, перш за все у своїй професії. “Акме” – вершина професіоналізму – це стабільність високих результатів праці, а в подальшому і надійність. Працювати професійно – це не мати зривів, грубих помилок. Окрім того, творчість – це необхідний компонент професіоналізму, важливі також натхнення та індивідуальний стиль діяльності. Саморозвиток – це шлях досягнення вершин професіоналізму. У всіх учнів потрібно виробляти навичку саморозвитку, самоудосконалення, самоосвіти і самоконтролю, бо саме ці фактори складають досягнення стану “акме”. Але щоб ці акмеологічні фактори “спрацювали”, необхідні сильні побуджувальні причини. Це перш за все мотиви досягнення. Тому задача викладача (майстра) – допомогти учням у формуванні їх потреб та мотивів.

Таким чином, інноваційна освіта включає у себе особистісний підхід, фундаментальність освіти, творчий підхід, а також сутнісний та акмеологічний підходи, професіоналізм, синтез технічної та гуманітарної культур, використання новітніх інформаційних технологій.

 

Контрольні запитання та завдання

 

Ø Наведіть критерії класифікації форм навчання.

Ø Наведіть структуру будь-якої форми навчання.

Ø Що являє собою класно-урочна форма навчання?

Ø Назвіть загальні вимоги до уроку.

Ø Дайте характеристику основних типів уроків.

Ø Розкрийте зміст кожного структурного елемента уроку.

Ø Що являє собою нестандартний урок?

Ø Розкрийте сутність інноваційного навчання.