Традиційна класифікація методів навчання
2. Класифікація методів за призначенням (М.А. Данилов, Б.П.Єсіпов). Загальною ознакою класифікації є послідовні етапи, через які проходить процес навчання на уроці. Виділяються наступні методи: а) засвоєння знань; б) формування умінь і навичок; в) застосування знань; г) творча діяльність; д) закріплення; е) перевірка знань, умінь, навичок. Неважко помітити, що дана класифікація методів узгоджується з класичною схемою організації навчального процесу і підкоряється завданню допомогти педагогам у здійсненні навчально-виховного процесу і спростити номенклатуру методів. 3. Класифікація методів за типом (характером) пізнавальної діяльності (І.Я.Лернер, М.Н.Скаткін). Тип пізнавальної діяльності (ТПД) – це рівень самостійності (напруженості) пізнавальної діяльності, якого досягають учні, працюючи за пропонованою педагогом схемою навчання. Ця характеристика тісно сполучена з уже відомими нам рівнями розумової активності учнів. У даній класифікації виділяються наступні методи: · пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний); · репродуктивний; · проблемний виклад; · частково пошуковий (евристичний); · дослідницький. Якщо, наприклад, пізнавальна діяльність, організована викладачем, приводить лише до запам'ятовування готових знань і наступному їх безпомилковому відтворенню, що може бути і неусвідомленим, то тут має місце досить низький рівень розумової активності і відповідний йому репродуктивний метод навчання. При більш високому рівні напруженості мислення учнів, коли знання здобуваються у результаті їх власної творчої пізнавальної праці, має місце евристичний або ще більш високий – дослідницький метод навчання. Ця класифікація набула підтримки і поширення. Розглянемо сутність виділених у ній методів. Сутність інформаційно-рецептивного методу виражається в наступних його характерних ознаках: знання учням пропонуються у «готовому» вигляді; педагог організує різними способами сприйняття цих знань; учні здійснюють сприйняття (рецепцію). При рецепції використовуються всі джерела інформації (слово, наочність та ін.). Логіка викладу може розвиватися як індуктивним, так і дедуктивним шляхом. Керівна діяльність педагога обмежується організацією сприйняття знань. У репродуктивному методі навчання виділяються наступні ознаки: 1) знання учням пропонуються в «готовому» вигляді; 2) педагог не тільки презентує матеріал, але і пояснює його; 3) учні свідомо засвоюють знання, розуміють матеріал і запам'ятовують його. Критерієм засвоєння є правильне відтворення (репродукція) знань; 4) необхідна міцність засвоєння забезпечується шляхом багаторазового повторення знань. Головна перевага даного методу, як і розглянутого вище інформаційно-рецептивного методу, – економність. Він забезпечує можливість передачі значного обсягу знань, умінь за мінімально короткий час і з невеликими витратами зусиль. Міцність знань, завдяки можливості їх багаторазового повторення, може бути значною. Людська діяльність може бути репродуктивною, виконавською або творчою. Репродуктивна діяльність передує творчої, тому ігнорувати її в навчанні не можна, як не можна й надмірно захоплюватися нею. Репродуктивний метод має поєднуватися з іншими методами. Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. На певному етапі навчання учні ще не можуть самостійно вирішувати проблемні задачі, а тому педагог показує шлях дослідження проблеми, викладаючи її рішення від початку й до кінця. І хоча учні при такому методі навчання є не учасниками, а лише спостерігачами за ходом міркувань, вони одержують гарний урок з’ясування пізнавальних труднощів. Сутність частково пошукового (евристичного) методу навчання виражається в наступних його ознаках: 1. знання учням не пропонуються в «готовому» вигляді, їх потрібно здобувати самостійно; 2. викладач не презентує матеріал, а організує пошук нових знань за допомогою різноманітних засобів; 3. учні під керівництвом педагога самостійно міркують, вирішують виниклі пізнавальні задачі, створюють і вирішують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють, роблять висновки та ін., у результаті чого в них формуються усвідомлені міцні знання. Метод має назву частково пошукового тому, що учні не завжди можуть самостійно вирішити складну навчальну проблему від початку і до кінця. Тому навчальна діяльність розвивається за схемою: педагог – учні – педагог – учні тощо. Частину матеріалу повідомляє викладач, частину учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені питання або вирішуючи проблемні завдання. Однією з модифікацій даного методу є евристична (що відкриває) бесіда. Сутність дослідницького методу навчання зводиться до того, що: · викладач разом з учнями формулює проблему, вирішенню якої присвячується відрізок навчального часу; · матеріал учням не повідомляється. Учні самостійно здобувають його у процесі вирішення (дослідження) проблеми, порівнянні різних варіантів одержуваних відповідей. Засоби для досягнення результату також визначаються саме учнями; · діяльність викладача зводиться до оперативного керування процесом вирішення проблемних задач; · навчальний процес характеризується високою інтенсивністю, навчання супроводжується підвищеним інтересом, отримані знання відрізняються глибиною, міцністю, дієвістю. Дослідницький метод навчання передбачає творче засвоєння знань. Його недоліки – значні витрати часу й енергії викладачів і учнів. Застосування дослідницького методу вимагає високого рівня педагогічної кваліфікації. 4. За дидактичними цілями виділяються дві групи методів навчання: 1) методи, що сприяють первинному засвоєнню навчального матеріалу; 2) методи, що сприяють закріпленню й удосконалюванню набутих знань (Г.І.Щукіна, І.Т.Городників та ін.). До першої групи належать: інформаційно-розвиваючі методи (усний виклад педагога, бесіда, робота з книгою); евристичні (пошукові) методи навчання (евристична бесіда, диспут, лабораторні роботи); дослідницький метод. До другої групи належать: вправи (за зразком, коментовані вправи, варіативні вправи та ін.); практичні роботи. 5. Здійснено численні спроби створення бінарних і полінарних класифікацій методів навчання, у яких останні групуються на основі двох або більше загальних ознак. Наприклад, бінарна класифікація методів навчання М.І.Махмутова побудована на поєднанні: методів викладання і методів навчання (табл. 5).
Таблиця 5
|
