ІІІ. Професійна компетентність соціального працівника

Соціальна робота, як практичний вид діяльності, своєю головною метою вибрала турботу про благополуччя і розкриття можливостей осо­бистості, сім'ї, спільноти, суспільства. Тому цілком правомірною є думка про те, що соціальну роботу варто розглядати як особистісну службу допомоги людям. Проте не можна не погодитись, хоча б частково, і з позицією А. Пінкуса і А.Минохана (США), які роблять акцент на інших аспектах і інших цілях соціальної роботи:

- удосконалювати вміння кожної людини самостійно вирішувати свої проблеми і справлятись зі своїми труднощами;

- допомагати клієнтам при їх зверненні за необхідною допомогою до офіційних осіб і неофіційних джерел;

- сприяти підвищенню ефективності цих джерел;

- надавати допомогу у розвитку і вдосконаленні соціальної політи­ки держави.

Окрім того, аналіз цілей і завдань соціальної роботи у різних країнах дозволив виявити ще ряд важливих аспектів соціальної роботи. Це, зок­рема, сприяння у створенні нормальних умов для життя людини у суспільстві; виявлення соціальних проблем; попередження, ліквідація і пом'якшення особистісних і соціальних конфліктів; розвиток здатності до комунікабельності, самостійності і терпимості; пошук і оволодіння джерелами допомоги; виявлення і розкриття можливостей для отриман­ня освіти, професії тощо.

Незаперечним виявився і той факт, що чимало вчених у розвиток соціальної роботи включають і соціально-психологічний аспект, метою якого є здійснення зміни серед людей з відхиленням від загальноприйня­тої норми чи зламаних життям. Це робота, яка потребує умінь визначати проблеми потреби людей, спільнот на різних рівнях: індивідуальному, міжособистісному і структурному.

Отже, завдання соціального працівника – допомогти людині (клієнту) зберегти себе, знайти своє місце в суспільстві, у складному і суперечли­вому світі, орієнтуватися у соціальних і міжособистісних відносинах. Все сказане вище в сукупності обумовлює той широкий аспект знань і практичних умінь, якими повинен володіти соціальний працівник. При цьому враховується зміст функцій і соціальних ролей, які виконує соціальний працівник у реальному суспільстві, в різних соціумах.

Разом з тим ми наголошуємо на думці про те, що людина – це особистість більш різнобічна, складніша і багатогранніша, ніж діяльність, і її сутність не вичерпується лише діяльністю. Тому в основі змісту професійно-особистісного розвитку спеціаліста лежить ідея, що його не можна розглядати поза діяльністю, так же, як діяльність без врахування особистості, спрямованості її розвитку, саморегуляції, самореалізації тощо.

Безперечно, розглянуті вище напрями і види діяльності та функції соціального працівника не є достатньо вичерпними, їх зміст пов'язаний з завданнями, конкретними формами і видами діяльності, залежать від спеціалізації й основних функцій діяльності. Окрім того, вони можуть бути різними залежно і від оцінки потреб, ситуацій, і ресурсів. Відомо, що соціальному працівнику необхідно виконувати різноманітні функції, а отже володіти широким спектром професійних знань, умінь і навичок, особистісно обумовлених якостей і здібностей.

Соціальний працівник виконує всю багатогранність функцій: органі­зації, координації, забезпечення, підтримки (психологічної, фізичної), правової й адміністративної допомоги, корекційної тощо. Це спеціаліст, який може працювати на різних рівнях реалізації соціальної політики держави — на рівні управління, матеріально-технічного і правового за­безпечення, освіти, охорони здоров'я і безпосередньої практики соціаль­ної роботи.

Це дозволяє говорити про людину, яка викопує означені функції й здійснює організацію різних видів діяльності, як про цілісний суб'єкт професійної діяльності, що досить повно характеризує особистість соц­іального працівника.

Структура особистісного потенціалу при цьому вклю­чає такі компоненти:

а) професійні знания, вміння і навички (кваліфікаційний потенціал);

б) інтелектуальні здібності (освітній потенціал);

в) працездатність (психофізіологічний потенціал);

г) креативні здібності (творчий потенціал);

д) готовність до співпраці і взаємодії (комунікативний потенціал);

є) ціннісно-мотиваційна сферу (морально-етичний потенціал).

За останні вісім років в результаті вивчення особливостей практич­ної діяльності соціальних працівників в Україні вдалося виокремити гру­пи професійно обумовлених особистісних якостей, необхідних спеціалі­сту, і які водночас є підґрунтям для його професійно-особистісного роз­витку і саморозвитку:

— інтелектуальні (професійна компетентність, ерудиція, гнучкість, аналітичність, оперативність мислення і прийняття рішень, розміркованість, кмітливість, орієнтація на навчання);

— моральні (гуманність, громадянськість, доброзичливість, так­товність, терпимість, принциповість, повага до людей, чесність, винахід­ливість, оптимістичність);

— комунікативні (комунікабельність, адаптивність, контактність, емоційність, уміння слухати і чути, уміння переконувати, почуття гумору);

— вольові (наполегливість, витримка, рішучість, організованість, врівноваженість, сміливість, вимогливість, дисциплінованість);

— організаторські (активність, ініціативність, відповідальність, впев­неність у собі, цілеспрямованість, підприємливість).

Це дозволяє говорити про те, що соціальний працівник повинен во­лодіти чималим арсеналом умінь і навичок, володіти глибокими знаннями в галузі наук про людину: психології, медицини, соціології, педагогіки, економіки, права, етики тощо. Знання теорії, методики і технології соц­іальної роботи. Вміння застосувати їх у поєднанні з відповідними особи­стісними якостями і здібностями до творчості можуть розглядатися, як готовність спеціаліста до професійної діяльності.

Проте, ми вважаємо, що неможливо об'єктивно побудувати структу­ру і зміст кваліфікаційних характеристик лише за допомогою зіставлен­ня теоретичної і практичної моделей професіоналізму. Необхідно врахо­вувати вимоги до властивостей, якостей особистості і розвиненості різних компонентів свідомості, психології і практичної діяльності соціального працівника, які потребує реальне життя. Без сумніву, професійно обу­мовлені якості є необхідною умовою для ефективної діяльності. Проте не менш важливими компонентами особистості спеціаліста є такі, як його світогляд, культура, гуманістична й етична спрямованість усього життя. Істотно виливають на особистісні і професійні якості спеціаліста простір соціальних відносин у суспільстві, становлення нового типу взаємодії спеціаліста соціальної роботи і клієнта, морально-правовий статус соц­іального працівника в суспільстві та ін.

Отже, вивчення наукової літератури, практики соціальної роботи дозволяють вичленити у характеристиці особистості соціального праців­ника, як суб'єкта діяльності, такі концептуальні основи:

1. Особистість соціального працівника є суб'єктом професійної діяль­ності, включений в конкретні соціокультурні умови.

2. Особистість соціального працівника – це професіоналізований індивід, який здійснює свою професійну діяльність у системі, "людина-людина".

3. Особистість соціального працівника – це цілісність, але не замк­нута на собі, а така, що знаходить вихід у професійній діяльності. Цілісність особистості можна уявити як єдність природного і результатів соціаль­ного та персоналізації; єдність соціального, морального, психологічного, загальнокультурного, професійного; нерозривність професійно обумов­лених якостей особистості з діяльністю.

4. Особистість соціального працівника формується, розвивається, самореалізується, удосконалюється у професійній діяльності і як активний суб'єкт усієї діяльності, вона змінює себе й діяльність.

Таким чином, означені компоненти, функції, ролі і види діяльності соціального працівника, дають можливість говорити про певні блоки умінь, необхідних соціальному працівникові для реалізації як глобаль­них завдань, окреслених соціальною політикою, так і завдань на рівні регіональному, місцевому чи індивідуальному.

Спеціаліст соціальної сфери, працює у взаємодії з управлінням соц­іального захисту населення, службами зайнятості населення, опікунськи­ми службами, інспекціями у справах неповнолітніх, виправно-трудовими колоніями, житловими управліннями, загсами, прокуратурою, народними судами, структурами МВС, Збройних Сил України, пансіонатами для учасників війни та ветеранів праці, радами ветеранів праці та війни, спецінтернатами, інтернатами для інвалідів, реабілітаційними службами для безпритульних, комерційними та іншими структурами.

Установи, в яких може працювати соціальний працівник, можуть мати державний, громадський чи громадсько-державний характер.

Спеціаліст за рівнем підготовки "бакалавр" може залучатись до та­ких видів виробничої діяльності, (за ДК 009-96) (табл. 1).

Згідно із зазначених вище, соціальний працівник має вирішувати такі проблеми і задачі соціальної діяльності:

- засвоювати досягнення світової цивілізації та національної спад­щини українського народу;

- з наукової точки зору оцінювати і прогнозувати соціально-політичні, економічні, культурні процеси та явища;

- володіти комплексною системою знань з різних галузей наук про суспільство і людину в ньому;

- досконало володіти державною та щонайменше однією з іноземних мов на рівні професійного і побутового спілкування;

- шукати і набувати знання, вміння, прогресивні технології;

- розуміти та виконувати норми державного законодавства та міжна­родних правових актів;

- застосовувати екосистемний підхід до аналізу соціальних

Таблиця 1.

КОД КВЕД	НАЗВА ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ	ПРИ­МІТКА
Розділ, група, клас	Підклас	код ISIC
85.3 85.31	85.31.0	Соціальна допомога   Соціальна допомога із забезпеченням проживання Цей підклас включає: • цілодобову діяльність, спрямовану на на­дання соціальної допомоги дітям, людям похилого віку та спеціальним категоріям громадян з обмеженими можливостями самообслуговування, в установах, де лікування, навчання не є головними елементами: дитя­чі будинки, сімейні дитячі будинки, ясла чи дитячі садки, будинки престарілих, установи для осіб з фізичними чи розумовими вада­ми, в тому числі сліпих, німих та наркоманів, притулки для безпритульних, установи, що надають притулок матерям-одиначкам з дітьми тощо. Цей підклас включає: • діяльність з усиновлення (удочеріння) (див. 85.32.1)
85.32	85.32.1	Соціальна допомога без забезпечення проживання Цей підклас включає: • соціальну допомогу, консультації, соціальний захист, послуги із соціальної орієнтації та допомоги біженцям, а також аналогічні послуги, що надаються окремим особам чи сім'ям вдома чи в інших місцях. Ця діяль­ність може виконуватися державними служ­бами чи приватними установами взаємодо­помоги, а також фахівцями, які надають консультаційні послуги: соціальний захист та поради в сфері орієнтації для дітей та підлітків; діяльність з усиновлення та удочеріння, а також захист дітей та інших осіб від жор­стокого ставлення до них; надання права на отримання соціальної допомоги, субсидій на сплату за житло чи талонів на харчування; відвідування літніх та хворих; поради з ве­дення домашнього господарства, подружні та сімейні консультації; допомогу. умовно засу­дженим та особам, що знаходяться під на­глядом; діяльність у робочих колективах та за місцем проживання; допомогу жертвам стихійного лиха, біженцям, мігрантам, вклю­чаючи надання цим особам тимчасового місця проживання. Цей підклас включає: • діяльність, що звичайно охоплюється про­грамами обов'язкового соціального страху­вання.
	85.32.2	Діяльність дитячих ясел та садків для дітей з фізичними та розумовим вадами
	85.32.3	Діяльність центрів з нагляду за дорослими, що страждають фізичними чи розумовими вадами Цей підклас включає: • послуги з нагляду протягом дня за дорос­лими особами, що страждають фізичними чи розумовими вадами.
	85.32.4	Діяльність центрів денного перебування для знедолених осіб Цей підклас включає: • послуги центрів денного перебування для безпритульних та інших знедолених соціаль­них груп.
	85.32.5	Благодійна діяльність Цей підклас включає: • збір коштів чи іншу благодійну діяльність і надання соціальних послуг.

 

Соціальний працівник підготовлений на рівні бакалавру здатний ви­конувати зазначену нижче професійну роботу і може займати первинні посади:

 

Код КП	Професійна назва роботи
	Соціальний працівник (1, 2 категорії)
	Інспектор соціальної допомоги
	Інспектор з призначення пенсій
	Інспектор з виплати пенсій
	Інспектор з охорони дитинства
	Фахівець-організатор соціально-побутового обслуговування
2446.2	Фахівці соціальної роботи
2446.1	Науковий співробітник (соціальний захист населення, соціальна сфера)
2446.2	Фахівець (допомоги малозабезпеченим сім'ям, соціально-незахищеним громадянам та ін.)
2446.2	Наглядач в громадському центрі
2446.2	Наглядач за умовно засудженими
2446.2	Профконсультант
	Консультант психолого-медико-педагогічної консультації
	Вихователь соціальний по роботі з дітьми-інвалідами
2310.2	Викладач вищого навчального закладу
2351.2	Вихователь-методист
2359.1	Науковий співробітник (в інших галузях навчання)
2359.2	Лектор
	Вихователь
	Вихователь гуртожитку
	Вихователь професійно-технічного навчального закладу
	Страховий агент
	Викладач професійного навчально-виховного закладу
	Вчитель середнього навчально-виховного закладу
	Методист
	Інспектор
2412.2	Інспектор з профадаптації
	Інструктор
	Державний інспектор

- процесів та здійснення професійного втручання у практичній соціальній роботі;

- достатньою мірою володіти знаннями у галузі сучасних інформац­ійних технологій, комп’ютерною та офісною технікою;

- керуватися нормами етичного кодексу фахівця соціальної роботи в практичній діяльності;

- ініціювати та впроваджувати інновації в системі надання соціаль­них послуг групам, особам, громадянам;

- ініціювати та керувати процесами запланованих змін в мезо- та мікросоціальних системах;

- розуміти філософію незалежного способу життя неповноправних;

- володіти соціальним обладнанням для реабілітаційної роботи, за­безпечення життєдіяльності неповноправних;

- організовувати та вмотивовувати волонтерів, представників гро­мади до участі в соціальній роботі;

- бути здатним та вмотивованим до професійного зростання;

- вести і пропагувати здоровий спосіб життя, формувати павички фізичного самовдосконалення;

- оцінювати політичні, економічні, соціальні та культурні фактори, що впливають на розвиток соціальної роботи в різних країнах, їх схожість та відмінність з вітчизняним надбанням;

- застосовувати ефективно принципи соціального розвитку для ана­лізу природи соціальних проблем та пошуку шляхів їх вирішення;

- розробляти та впроваджувати інноваційні програми, базовані на потребах громади, особистості, суспільства;

- критично оцінювати чинні законодавчі акти, що стосуються право­вого захисту різних категорій населення;

- оцінювати зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на роботу закладів соціального захисту населення;

- оцінювати ефективність професійного втручання, зокрема в кризо­вих ситуаціях чи в клінічній соціальній роботі.

Для реалізації окреслених професійних здатностей соціального прац­івника необхідне володіння спеціалістом відповідними уміннями:

1. Аналіз основних закономірностей, тенденцій розвитку і вирішен­ня соціальних проблем на основі соціологічних та емпіричних даних: готувати підсумковий звіт соціологічного дослідження та опрацьовувати рекомендації для вирішення проблем, прогнозувати тенденції розвитку досліджуваних явищ.

2. Чітко визначати соціальну проблему, яка є об'єктом дослід­ження, вичленовувати її найсуттєвіші елементи і фактори, діагностувати і обґрунтовувати її актуальність; методологічно вірно обґрунтовувати інструментарій соціологічного дослідження та логіку аналізу і інтерпре­тації отриманих емпіричних даних (в результаті збору первинної соціо­логічної інформації).

3. Обробляти та аналізувати емпіричні дані, в тому числі за допо­могою спеціалізованих програмних засобів (ОСА, SPSS); оформляти підсумкові документи за результатами соціологічного дослідження (офор­млення таблиць, аналітичний звіт).

4. Розробляти і впроваджувати програми соціальної роботи: анал­ізувати соціальні проблеми (соціальний стан певної категорії клієнтів), причини їх виникнення, тенденції розвитку, наслідки; визначати мету, завдання, принципи соціальної роботи в конкретному випадку; добирати та адаптувати відповідно до мети, особливостей клієнтів і реальної ситу­ації, методи та завдання професійного втручання; налагоджувати і підтри­мувати зв’язки з зацікавленими установами і організаціями.

5. Застосувати відповідні технології професійного втручання: за­стосовувати оптимальні для даного випадку технології професійного втру­чання на мікро-, мезо- та макрорівнях, які спричинятимуть бажані зміни; визначати соціальні потреби та проблеми особистості, групи, громади; проводити мотиваційне консультування клієнта; проводити професійне втручання у кризовій ситуації; визначати міру втручання у конфлікти сторін і обирати доцільну процедуру їх розв'язання; застосовувати відповідні моделі вирішення проблем у практиці роботи з окремими осо­бами, цільовими та терапевтичними групами; діяти у відповідності з етич­ними нормами практики, що ґрунтується на цінностях; виконувати роль фасилітатора (організатора) груп. Вести групу через процес змін; оціню­вати ефективність професійного втручання.

6. Соціальний захист та представництво інтересів клієнта: анал­ізувати і наявну нормативну базу, що визначає становище клієнта (соц­іальної групи) і шляхи подолання ним своєї проблеми; виявляти дер­жавні установи і громадські організації які компетентні вирішувати пи­тання стосовно проблем клієнта; інформувати клієнта про його права і можливості подолання проблеми.

7. Уміти розробляти, адаптувати і впроваджувати інноваційні технології соціальної роботи: аналізувати наявний досвід роботи, ефек­тивність застосування його форм і методів до певної категорії проблем і клієнтів в реальних умовах; виявляти і аналізувати соціальні, психологічні, демографічні особливості соціальних груп та окремих індивідів, які є об’єктом соціальної роботи; співвідносити методики соціальної роботи з конкретною проблемою, на вирішення якої спрямована соціальна робота.

8. Уміти організовувати іпроводити навчальні семінари та по­шукову роботу: виявляти реальний рівень знань, умінь і навичок спец­іалістів, залучених до навчання, їх особистісні характеристики, мотива­цію; відбирати і застосовувати доцільні методики навчання і колективно­го пошуку; вирішувати організаційні питання проведення семінарів (виз­начення часу, підготовка приміщення, матеріальне та інструментальне забезпечення, інформування учасників тощо); визначати необхідний об­сяг знань, умінь, навичок, необхідних для соціальної роботи па гро­мадських засадах у конкретній сфері; проводити оцінку готовності во­лонтерів, які пройшли навчання, до виконання соціальної роботи.

9. Організовувати і проводити заходи соціальної попереджуваль­но-профілактичної роботи: виявляти причини поширення певної про­блеми (негативного явища) серед конкретної соціальної групи, шляхи поширення, чинники, які на це впливають; добирати технологію проф­ілактики у відповідності до проблематики і категорії клієнтів; вирішува­ти організаційні питання проведення профілактичних заходів (час, місце, матеріали, кадрове забезпечення).

10. Розробляти івпроваджувати соціальну рекламу: аналізувати особливості категорії людей, па яких спрямований вплив соціальної реклами, канали поширення інформації серед них; вирішувати організаційні питання (залучення коштів, технічних засобів, взаємодії з каналом поширення інфор­мації); залучати представників певної соціальної групи до поширення рек­ламної продукції; аналізувати ефективність соціальної реклами.

11. Впроваджувати інформаційно-просвітницькі програми: визначати та аналізувати рівень поінформованості певних верств населення стосов­но соціальних і особистісних проблем та шляхів і засобів їх подолання; аналізувати канали поширення соціальної інформації серед певних верств населення; добирати адекватні форми і методи роботи відповідно до особливостей конкретної категорії населення (соціальної групи).

12. Організувати медичну психолого-педагогічну, юридичну та соц­іальну допомогу вразливим верствам населення: встановлювати довго­строкові стосунки з клієнтом; виявляти дійсні потреби клієнта щодо на­дання йому медичної, психологічної, юридичної і соціальної допомоги; визначати форми і методи надання психолого-педагогічної, медичної, юридичної та соціальної допомоги клієнту у відповідності до його про­блем і особистісних характеристик; мотивувати клієнта до активної взає­модії та самодопомоги у вирішенні проблеми; оцінювати ефективність соціальної допомоги клієнтові.

13. Розробляти і впроваджувати соціально-реабілітаційні програ­ми: виявляти особливості клієнтів, на яких поширюється соціальна робо­та за певною програмою; добирати та адаптувати відповідно до мети соціальної програми, особливостей клієнтів і реальної ситуації, методи та завдання соціальної роботи; визначати фізичні звичаєві, психологічні та інституційні бар’єри щодо повного залучення неповноправних у всі сфери суспільного життя та вироблення рекомендацій щодо їх усунення; забезпечувати підтримку проектів з боку посадових осіб, недержавних організацій, громадськості; аналізувати ефективність реалізації програ­ми, коректувати її в процесі реалізації.

14. Сприяти організації діяльності груп самодопомоги: визначати мету, зміст і засоби колективної дії; керувати груповим процесом, підтри­мувати позитивну психологічну атмосферу в групі; виявляти коло про­блем, які доцільно вирішувати за допомогою самореалізації й активних дій клієнтів; мотивувати клієнтів зі спільною проблемою до організації в групи соціальної дії та самодопомоги.

15. Підтримувати діяльність громадських організацій соціальної сфери: визначати сфери соціальної роботи, де можлива співпраця з різнопрофільними громадськими організаціями.

Таким чином, визначені компоненти, які можуть сприяти вирішенню чималої кількості проблем клієнтів у сфері їх життєдіяльності і підтвер­джуються невідворотність професіаналізації діяльності соціальних праці­вників.