ВВЕДЕНИЕ. Всі перешкоди у визначенні поняття української національної ідентичності пов'язані зі спадщиною "неіст.ї нації"
Всі перешкоди у визначенні поняття української національної ідентичності пов'язані зі спадщиною "неіст.ї нації". Це свідчення того, що в сучасній історії України бракувало наступності державних і національних традицій. "Батько" української історії Михайло Грушевський простежував витоки сучасної України до Київ.Р. та козацької гетьманщини. Київське походження, заперечується істориками Росії, які наполягають на наступності київського і московського правління. Козацька гетьманщина міцно відноситься до періоду до початку Нового часу і краще за все може бути охарактеризована як протогосударство, особливо коли порівнюється з абсолютистські національними державами, що виникали в ті часи в Західній Європі. І існування гетьманщини закінчилося (як і існування польської Речі Посполитої) якраз у момент появи "сучасного" національної держави в епоху Великої французької революції. Значна увага приділяється ще однієї дуже важливої групи інститутів, церквам. Однак церкви, особливо Укр. автокефальна православна, Греко-католицька та уніатська, мають безліч тих же проблем фундаментального відсутності наступності й асиміляції / уніфікації, що і інститути управління і влади. У зв'язку з проблемою інституційної наступності історики також зустрічають труднощі в прослеживании наступності еліт, оскільки вважається, що Укр. не вистачає того, що німці називають staatstragende Elemente, особливо по контрасту з Польським дворянством та інтелігенцією дев'ятнадцятого століття, які претендували на роль зберігачів нації в ситуації відсутності держави в епоху розділів. Після скасування гетьманщини та інтеграції в структури Російської імперії, укр. дворянство асимілювалося в польську чи російську культуру. Але навіть у сфері культ. України страждає істотним розривом спадкоємності. На вершині гетьманського періоду рівень осв. на українських землях був вище, ніж у центрі Росії. Процвітала укр. традиція бароко, яка відрізнялася як від польської, так і від російської традицій. Укр. була важливим посередником у процесі європейського культурного та інтелектуального впливу на Росію. Але після скасування гетьманщини Укр.культ. прийшла в занепад в порівнянні з російською і польською. Відсутність наступності є однією стороною монети; інший її стороною є виняткова проникність національних культурних кордонів. Століття окупації іноземними державами і спроби зруйнувати або придушити українську культуру і замінити її російської, польської, німецької, угорської чи румунської культурою та мовою змінилися пошуком "чистої", або незмінною, української ідентичності, що є тінню.
СОДЕРЖАНИЕ
Введение Глава 1.Понятие, сущность и классификация рисков Глава 2.Особенности управления рисками на автотранспортных предприятиях Список использованной литературы
ВВЕДЕНИЕ
Самостоятельность экономического субъекта предполагает наличие многообразных рисков в процессе его деятельности. В результате осуществления деятельности возможны потери, убытки, ущерб. Анализ и моделирование операций и систем показывает, что основными свойствами любой системы и операции являются целевой эффект, затраты (времени и ресурсов), риск (опасность или безопасность). Негативные последствия рисков обуславливают необходимость их изучения и управления ими. Риск присущ любой сфере человеческой деятельности, что связано с множеством условий и факторов, влияющих на положительный исход принимаемых людьми решений. Исторический опыт показывает, что риск недополучения намеченных результатов особенно стал проявляться при всеобщности товарно-денежных отношений, конкуренции участников хозяйственного оборота. Поэтому с возникновением и развитием капиталистических отношений появляются различные теории риска, а классики экономической теории уделяют большое внимание исследованию проблем риска в предпринимательской деятельности. Цель работы заключается в определении специфики рисков для предприятий автотранспортной отрасли, а также изучение методов управления ими. Задачи: - изучить понятие и сущность рисков; - определить природу предпринимательских рисков; - рассмотреть классификацию рисков; - проанализировать виды рисков, характерные для автотранспортных предприятий; - дать рекомендации по управлению рисками.
|