Рекомендовано до друку 26 страница
2. Франко-завод.
3. Умова постачань, за якої продавець сплачує витрати до обумовленого місця призначення (порту).
4. Франко-борт судна.
5. Умова постачань, за якої товар відпускається зі складу покупця (порту).
6. Франко вздовж борту судна.
7. Міжнародні комерційні терміни, що регулюють умови постачань у міжнародній торгівлі.
8. Вартість, страхування і фрахт.
9. Північноамериканська зона вільної торгівлі.
10. Франко-місце призначення.
11. Міжнародна асоціація повітряного транспорту.
12. Франко-кордон.
Знайти правильні твердження.
1. Міжнародні експедиційні агенства спеціалізуються на відправленні міжнародних вантажів морським і повітряним транспортом.
2. Митні брокери займаються фізичним розподілом продукції.
3. Зовнішньоторгові компанії не займаються логістичною та фінансовою діяльністю.
4. Експортні пакувальники займаються упаковкою вантажів, що відправляються за кордон.
5. Є три види міжнародних вантажних авіаперевезень: чартерні рейси, авіарейси за розкладом, комплексні авіарейси, що спеціалізуються на перевезенні певних вантажів.
6. До міжнародної асоціації повітряного транспорту входять майже всі міжнародні авіакомпанії.
7. Контейнерні перевезення не можуть використовуватися в міжнародній торгівлі.
8. На вартість товарно-матеріальних запасів впливають квоти на експорт та імпорт.
9. Якщо в контракті вказана базисна умова постачань франко-судно, то імпортер має доправити товар до дверей імпортера.
10. Компанії з управління експортом спеціалізуються на укладанні зарубіжних угод.
11. Митні брокери займаються забезпеченням ефективного руху товарів імпортера і супроводжувальної документації через митницю та інші контролюючі пункти.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте роль міжнародної логістики в управлінні товаропотоками.
2. Дайте порівняльну характеристику базисних умов постачань ІНКОТЕРМС.
3. Розкрийте сутність міжнародного постачання.
4. Назвіть відмінності між логістичним каналом і міжнародним логістичним каналом.
5. Розкрийте роль та охарактеризуйте засоби державного регулювання потоків у міжнародній торгівлі.
6. Охарактеризуйте діяльність професійних організацій та асоціацій, що займаються логістикою на міжнародному рівні.
Кросворд
По горизонталі: 1. Вид квот, що встановлюються з метою обмеження ввозу в країну продукції зарубіжних виробників. 2. Базисна умова постачання, яка покладає всі обов'язки щодо доставки продукції на покупця. 3. Базисна умова постачань, яка передбачає відповідальність продавця за завантаження товару на борт судна і доставку товару в порт імпортера. 4. Вид логістики, що займається оптимізацією руху товарів через національні кордони. 5. Послуги з відправлення вантажів, підготовки супровідної документації. 6. Суб'єкт господарювання, що надає транспортні послуги. 17. Компанії, що поєднують у своїй діяльності всі сторони міжнародного бізнесу: реалізацію, фінанси, комунікації, логістику. 18. Реалізація вітчизняних товарів на міжнародному ринку. 19. Вид вантажу, що транспортується міжнародними перевізниками. 20. Показник, через який оцінюється потужність торгових суден. 21. Він буває водний, повітряний, наземний. 22. Базисна умова постачань, яка зобов'язує продавця доставити товар в аеропорт, вказаний покупцем. 23. Торговий союз, що поєднує вантажовідправників однотипних вантажів. 24. Перевезення міжнародних вантажів повітряним транспортом. 25. Вид акредитива, що найчастіше використовується в міжнародній торгівлі. 33. Суб'єкт господарювання, що отримує вантаж. 34. Один із методів зниження зовнішньоекономічних ризиків. 35. Операції з ввезення в країну продукції іноземних виробників. 36. Базисна умова постачань, яка передбачає відповідальність продавця за доставку товару в порт імпортера і його розвантаження. 37. Базисна умова постачань, яка передбачає відповідальність продавця за доставку товарів у вказане перевізником місце.
По вертикалі: 7. Збірник міжнародних комерційних термінів (умов постачань). 8. Назва бар'єрів, що спрямовані на зниження імпортного потоку. 9. Вид міжнародних перевезень. 10. Вид зборів, пов'язаних із оформленням митної документації. 11. Підприємства-пакувальники, що займаються пакуванням продукції, що реалізується за кордон. 12. Один із видів міжнародних вантажних авіаперевезень. 13. Вид міжнародних вантажних авіаперевезень, що використовується при транспортуванні специфічних вантажів. 14. Транспортні засоби, що використовуються для здійснення міжнародних морських перевезень. 15. Він буває логістичним, маркетинговим, прямим, ешелонованим.... 16. Вид водного транспорту. 26. Суб'єкт господарювання, що відправляє вантаж покупцеві. 27. Сукупність товарно-матеріальних цінностей, що транспортуються будь-куди. 28. Вид вантажу. 29. Плата за транспортні послуги. 30. Вид авіаконтейнера, що виготовляється з неметалевого матеріалу. 31. Покупець товарів іноземних виробників. 32. Базисна умова постачань, яка зобов'язує продавця завантажити товари, що експортуються, на транспортний засіб.
ЗБІРНИК НАЙВІДОМІШИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ТА ЗАРУБІЖНИХ ДЖЕРЕЛ СИТУАЦІЙНИХ ЗАДАЧ З ЛОГІСТИКИ
Методичні вказівки до обговорення ситуаційних задач:
1) студенти уважно знайомляться з умовою ситуаційної задачі;
2) дають відповіді на поставлені до задачі запитання, обґрунтовуючи їх;
3) здійснюють SWOT-аналіз логістичної системи підприємства, що фігурує в ситуаційній задачі (якщо умова задачі дозволяє) (табл. 16.1).
Таблиця 16.1. SWOT-аналіз логістичної системи підприємства
Ситуаційна задача 1. Логістика чизбургера
Говорячи про фаст-фуд, більшість людей мають на увазі гамбургери, молочні коктейлі і картоплю фрі, які можна швидко приготувати і подати. Однак у контексті наявної ситуаційної задачі це поняття переважно відносять до масового виробництва "їжі швидкого приготування", що має стандартний розмір, форму, колір і смак. А це у свою чергу забезпечує вищу ефективність виробництва, передбачуваність попиту і можливість оперативного реагування. Насправді фаст-фуд із задоволенням їдять люди практично в усьому світі: починаючи з піци знаменитого італійського витвору XIX ст., локшини – улюбленого китайського блюда, фаршированих виноградних листів – відомого з давніх часів страви пустелі та ін. В індустрії швидкого харчування немає ні початку, ні кінця. І звичайно, з появою McDonald's розвиток фаст-фуда не припинився. Для того, щоб приготувати і подати їжу швидко і при цьому звести до мінімуму ризик зайвих витрат через залишки наприкінці дня, потрібно оволодіти навичками логістичного управління. Крім того, конкурентоспроможність серед продавців фаст-фуда залежить від того, як організована логістика. Адже фаст-фуд – це товар, який потрібно швидко виготовити чи доставити (або і те, й інше). І широко розповсюджений гамбургер чи чизбургер дає придатну базу для вивчення розвитку фаст-фуда в Трансатлантичному регіоні.
White Castle, перший американський продавець фаст-фуда, з'явився в 1921 р. – у той час, коли гамбургер уже користувався популярністю, але більшості "забігайлівок", де його готували, відвідувачі не дуже довіряли. Маленький гамбургер, що коштував всього 50 центів, був першою пропозицією White Castle. Щоб переконати клієнтів у тому, що їхні гамбургери можна їсти без побоювання, працівники компанії були одягнені в білу уніформу і готували їжу прямо за прилавком, на очах у покупців.
Декількома роками пізніше в кожній булочці White Castle з'явилося по п'ять маленьких отворів – працівники помітили, що булочки обсмажувалися швидше і рівномірніше, якщо їх кілька разів проколоти. Завдяки цим отворам і тому, що булочка присмажувалася у вертикальному положенні, її не треба було перевертати під час готування, а це означало, що в White Castle слово "швидке" придбало реальне значення. Оскільки здатність подати їжу швидко є ключем до успіху в бізнесі фаст-фуда, поява п'яти отворів, яким би простим це не здавалося, прекрасно демонструє один з перших внесків логістики в цю індустрію. White Castle дотепер процвітає в США (близько 350 магазинів), але, на жаль, їхні гамбургери, як і раніше, коштують 49 центів, і вони всі такі ж маленькі.
За минулі роки з'явилося і зникло багато різних закладів швидкого харчування. Але, напевно, найвідомішим серед них є McDonald's, що демонструє прекрасний приклад використання логістики у фаст-фуді.
Перший McDonald's відкрили в Каліфорнії в 1940 р. два брати, і до 1948 р. він уже був добре відомий завдяки своїй "Системі швидкого масового обслуговування". Цей бізнес виявився дуже вдалим і динамічно розвився. В один прекрасний день, у 1954 p., 52-літній Реймонд Крок, продавець апаратів для готування молочних коктейлів, виїхав з будинку, розташованого недалеко від Чикаго, у Сан Бернардино, щоб подивитися кіоск із гамбургерами McDonald's, де одночасно працювали вісім мультиміксерів. Ефективність торгової точки братів Макдональд справила на Рея величезне враження.
Слід зазначити, що первісна ситуація в індустрії фаст-фуда й умови, у яких брати Макдональд створювали свою систему швидкого масового обслуговування, самі значною мірою визначили логістику індустрії швидкого харчування. Скориставшись перевагою гарної погоди Південної Каліфорнії та динамічною "автомобільною культурою" цього району, "суворі індивідуалісти", що заснували те, що пізніше стало відомо як індустрія фаст-фуда, починали свій бізнес із кіосків з їжею, що обслуговують клієнтів безпосередньо в автомобілях, кількість яких сильно зросла в Каліфорнії після Другої світової війни. Усе, чим могли похвалитися ці заклади, – кухня, зручне місце для паркування і молоді, дуже привабливі дівчата, що брали замовлення з вікна машини, а потім передавали його туди ж. їжа подавалася на паперових тарілках з одноразовими столовими приборами. У деяких закладах, щоб прискорити обслуговування, дівчата, що розносять їжу, їздили на роликах.
Хоча погода і була важливим фактором, не варто забувати і про логістику, що мала важливе значення для успішного розвитку фаст-фуда. Це – недорога земля, що давала змогу побудувати чи орендувати кіоск у будь-якому місці, яке сподобалося; дешевий бензин, що забезпечує можливість далеких поїздок на машині до улюблених кіосків з їжею; розвинена і зручна для користувачів мережа автодоріг. Також варто врахувати величезну кількість студентів і старшокласників, що хотіли підробити; погоду, що сприяє подорожам; кількість автомобілів, що збільшується. На закінчення необхідно згадати ще одну особливість того часу, домогосподарки, щоб не готувати самим, купували додому їжу для ланча, обіду чи вечірки.
Так, у Пуерто-Ріко, завдяки перерахованим факторам – особливостям погоди, системі доріг і великій кількості власників автомобілів – місцева індустрія фаст-фуда за короткий час стала швидко зростаючою інвестиційною галуззю.
Але що ж знайшов пан Крок, коли відвідав з метою співпраці братів Макдональд у 1954 p.? їхній кіоск пропонував меню, що склалося з дев'яти блюд, які можна було їсти без металевих столових приладів! Вони також розробили основу конвеєрного виробництва гамбургерів у такий спосіб, що могли поставляти замовлення менш ніж за 60 с за наявності працівників низької кваліфікації. Перестали користуватися послугами дівчат, що розносять їжу, на користь системи самообслуговування. Однак, що ще більш дивно, – брати могли продавати бургери і смажену картоплю за дуже низькими цінами: бургери за 15 центів, а картоплю – за 10. Пан Крок побачив потенційні можливості бізнесу Макдональдів і "відразу уявив безліч ресторанів McDonald's на кожному перехресті по всій країні".
Реймонд Крок переконав братів Макдональдів скористатися його ідеєю франчайзингової мережі і почав розробляти точну систему роботи і доставки на підставі конвеєрної теорії Генрі Форда. Таким чином, так само, як було з автомобілями Форда, форма, розмір, смак і вміст кожного бургера стали стандартизованими. За традицією, брати Макдональди використовували "двостулкові жаровні", де бургер обсмажувався одночасно з двох сторін менше, ніж за 4 хв. Вони готували бургери у кількості, необхідній для задоволення передбачуваного попиту в найближчі 15 хв (згідно з оцінкою місцевого менеджера). Така система "планового виготовлення" добре працювала протягом декількох десятиліть, поки клієнти не почали скаржитися, що вони одержують холодну їжу. Для рішення цієї проблеми використовували мікрохвильові печі, у яких сендвічі повторно розігрівали перед подачею. Але від цього кількість скарг клієнтів тільки збільшилася: оскільки їжа розігрівалася по кілька разів, смак і навіть консистенція вмісту сендвіча погіршувалися.
Крім скарг розсерджених клієнтів, McDonald's зіткнувся і з типовою проблемою логістики: прогнози, що робилися кожні 15 хвилин, виявлялися не настільки правильними, як очікувалося. В одних випадках залишалося дуже багато відходів, від яких треба було рятуватися, в інших у працівників виникала гостра проблема недостачі готового продукту. А в підсумку "Великому М" треба було щось робити.
Макдональди стверджують, що в результаті цих змін відходи виробництва зменшилися на 50%. Схоже на те, що скарги клієнтів були усунуті, і швидкість обслуговування не знизилася. Хоча деякі конкуренти стверджують зворотне. Крім того, McDonald's може додавати більше блюд у своє меню завдяки нинішньому рівню маневреності.
Питання і завдання
1. Як вирішити проблему свіжості булочок і збереження їхніх смакових якостей?
2. У який спосіб зменшити відходи чи збільшити запаси, тобто спрогнозувати потрібну кількість продукції?
3. Назвіть, які логістичні прийоми McDonald's уже використовували у своїй діяльності і які ще доцільно впровадити?
4. Здійсніть SWOT-аналіз логістичної системи McDonald's.
Ситуаційна задача 2. Логістична діяльність групи компаній "Стоїк"
Група компаній "Стоїк" здійснює виробництво і реалізацію чаю (торгових марок "Batik", "Аскольд", "Домашній чай"), ринкова частка цієї компанії становить 17,4% у натуральному вираженні і 19,2% у грошовому, а обсяг виробництва більше З тис. т продукції на рік.
Керівництво компанії було незадоволене обсягом продажів чаю "Аскольд". Співробітники відділу маркетингу і логістики компанії вирішили провести опитування й анкетування споживачів і трейдерів з метою з'ясування необхідності зміни дизайну упакування чаю "Аскольд". Підвівши підсумки опитування, було з'ясовано, що покупці вирішили, що дизайн упакування кардинальних змін не вимагає, але в оптових і роздрібних торговців склалася протилежна думка. Тому компанія "Стоїк" прийняла рішення: дизайн упакування ТМ "Аскольд" необхідно змінити.
Перед компанією була поставлена задача: зміна дизайну упакування, збільшення обсягу продажів чаю. Мета: зняти "напругу" в оптових і роздрібних торговців, викликану підвищенням ціни внаслідок зміни розважування чаю "Аскольд"; підтримати лояльність до торгової марки; зміцнити партнерські відносини з учасниками збутового каналу. Термін проведення 2 місяці. Вартість: проведення акції з урахуванням призового фонду – 15% рекламного бюджету компанії. Рішення задачі: насамперед був змінений колір упакування. Для упакування зеленого чаю був обраний зелений колір, а для чорного – синій. На упакуванні були додані графічні елементи, зокрема тиснення фольгою напису "Шляхетний чай" під логотипом "Аскольд". Але, як виявилося, візуальні елементи кращий вигляд мають на упакуваннях більшого розміру. Тому розмір упакування був збільшений. Логічно було б збільшити і розважування чаю – з 90 гр до 100 гр, що і було зроблено. Однак крупнолистовий чай як і раніше фасується по 85 гр.: при більшій кількості великий чайний лист ламається. Після зміни дизайну упакування продукт став сприйматися споживачем як товар дорогої групи. Додавши в пачку чай, компанії довелося підняти його ціну на 12%. А таке зростання цін на напої є досить істотним. Споживач більш-менш безболісно сприймає підвищення цін на такі товари не більш ніж 5%. Тому керівництво компанії "Стоїк" вирішило провести "компенсуючу" акцію зі стимулювання продажів.
Маркетологи і фахівці з логістики ГК "Стоїк" прийшли до висновку, що більшість продовольчих компаній заохочують продавців грошовими винагородами, щоб вони були зацікавлені в просуванні їхнього товару. Адже якщо в оптовика у прайсі 1 тис. найменувань, йому все рівно, що "просувати": чай, чіпси чи шоколад. Коли він одержував відсоток від загального обсягу продажів компанії, дуже важко було змусити його займатися просуванням саме чаю "Аскольд". Аналогічна проблема була й у роздрібній торгівлі.
Питання і завдання
1. Як фахівці компанії могли б стимулювати бажання оптових і роздрібних торговців займатися просуванням їхнього товару? Які види логістичних послуг могли б надаватися групою компаній "Стоїк"?
2. Припустимо, що компанія вибрала як стимулювання продажів ігрову акцію, у якій учасники логістичного ланцюжка, що закуповували і згодом просували чай, могли набрати певну кількість балів (залежно від обсягу закупівлі), що обмінювалися на призи.
3. Як компанії варто робити обмін балів на призи?
4. Чи дасть змогу система нагромадження балів зацікавити всіх оптових і роздрібних торговців у закупівлі чаю?
5. Як організувати найбільш ефективну систему підрахунку балів, що переконає учасників у тому, що це чесна гра і шанс на перемогу є в кожного?
6. Продумайте і складіть можливий алгоритм проведення акції для:
– оптових торговців;
– роздрібних торговців;
– торгових представників регіональних дистриб'юторів.
7. Визначте найбільш оптимальну для реалізації чаїв структуру логістичного ланцюга.
8. Чи можлива реалізація чайної продукції через прямі логістичні канали?
9. Запропонуйте варіант організації розподільчої мережі ГК "Стоїк".
Ситуаційна задача 3. Розвиток виробничої логістики ВАТ "Одеський коровай"
Незважаючи на те, що історія ВАТ "Одеський коровай" налічує всього вісім років, найстаршому підприємству компанії – хлібозаводу № 1 – більше 200 років. Він був створений в Одесі указом імператриці Катерини II і називався "Будинок працьовитості". Завод запускали на пожертвування великих промисловців з однією метою – нагодувати жебраків. Свого часу на цьому підприємстві працював Максим Горький. Базове підприємство компанії – Одеський хлібозавод № 4. За радянських часів він вважався зразково-показовим. Після розпаду СРСР на його основі було створено державне підприємство "Одесахліб", яке у 1998 р. було приватизоване і розділене на ВАТ "Одеський коровай" і "Південна паляниця". На початку своєї діяльності ВАТ "Одеський коровай" володіло сімома заводами в Одесі та в Одеській області. Надалі компанія відмовилася від підприємств в області, оскільки в районах потрібен інший логістичний менеджмент, виробництво орієнтовано на локальний, місцевий ринок, тому було вирішено не розмінюватися, і продати велику частину заводів в області. Сьогодні компанія володіє трьома хлібозаводами в Одесі і одним – в Котовську. У міру розвитку ВАТ "Одеський коровай" обростало дочірніми підприємствами. У 2002 р. з'явився торговий будинок "Коровай", що займається роздрібною торгівлею в Одесі. У 2004 р. у Києві був відкритий торговий будинок "Єврохліб", що організовує продаж продукції компанії по всій Україні. Завдяки йому хліб виробництва ВАТ "Одеський коровай" зараз можна купити в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Хмельницькому, Запоріжжі, Миколаєві й Івано-Франківську.
Керівництво компанії з самого початку усвідомлювало, що хлібний ринок дуже непростий. Хліб – соціальний товар. Тоді як ціни на решту продуктів харчування давно регулює ринок, а просування самого товару здійснюється за допомогою реклами, маркетингових технологій та інших інструментів ринкової економіки, хліб завжди був швидше політичним продуктом та й сьогодні ним залишається. Держава обмежує на нього ціни, торгові надбавки, контролює об'єми виробництва та ін. Таке відношення привело до того, що галузь практично не розвивається: інвестиції мінімальні, устаткування застаріває, кадри йдуть. Не меншою проблемою для виробника є і падіння об'ємів споживання хліба. Все більше сімей відмовляються зовсім або обмежують споживання цього продукту, переходять на полегшений хліб і булочну продукцію. Ton-менеджер "Одеського короваю" це передбачав, оскільки з самого початку роботи активно вивчав не тільки внутрішній ринок, але і світові "хлібні" тенденції. Розуміючи, що споживання хліба скорочуватиметься, було вирішено, що українському хлібовиробнику для виживання, крім "стандартного" хліба, потрібні нова продукція і нові технології.
Активний пошук такої "нової пропозиції" і перспективної ніші на ринку почався в кінці 1990-х років. Перші спроби були хибними. Спочатку компанія вирішила вийти на суміжний ринок і випускати кондитерську продукцію. Було вирішено перепрофілювати один із заводів, закупити устаткування, встановити лінії. Проте за більш детального ознайомлення з ринком з'ясувалося, що на ньому вже присутні сильні гравці і є свої правила ведення бізнесу. Проект був зупинений. Єдине, що залишилося від невдалого проекту – виробництво вафель, компанія їх випускає дотепер.
Другою спробою знайти свою "фішку" стало виробництво "сабвеїв" довгих булок з полегшеного тіста для хот-догів. У 2000 р. "Одеський коровай" розробив рецептуру для "сабвеїв", почав їх виробництво, відкрив декілька точок з продажу в Одесі. Проте через деякий час керівництво компанії зрозуміло, що проект "мілкуватий" для "Одеського короваю". Цей продукт цікавий приватному підприємцю, дрібному і середньому бізнесу, а не великій компанії, тому було продовжено пошук. Утім, від цього проекту в компанії залишилося виробництво булок, що використовуються в мережах фаст-фудів.
Тож пошук нових ідей, здатних вивести компанію на загальнонаціональний ринок, продовжувався. Вивчення західних ринків не пройшло дарма. Аналітики підприємства звернули увагу, що в Європі в мережах супермаркетів продаж тостових сортів у частці продажів хліба досягає 60%. У 2001 р. "Одеський коровай" почав проект виробництва тостового хліба під ТМ "Euro". Проте лінія для виробництва такого хліба коштувала чималих грошей. Керівництво підприємства поставило питання: якщо у світі є безліч міжнародних грантів, то чому б цим не скористатися? Були зібрані відомості про всілякі варіанти фінансової допомоги українським виробникам. Найпривабливішою виявилася програма підтримки українського бізнесу PSO, в межах якої щороку виділяється 10 грантів, які фінансує голландський уряд. Причому іноземці допомагали не грошима, а устаткуванням і сировиною. Компанію це абсолютно влаштовувало, тому що устаткування для майбутньої лінії виготовляли в Голландії. Після того, як проект "потрапив у десятку", "Одеський коровай" одержав грант на мільйон доларів. Однією з вимог інвесторів було не тримати в секреті особливості виробництва.
На базі свого підприємства компанія повинна була організовувати семінари. Тобто інтерес голландців полягав у подальшій популяризації таких проектів. І в "Одеському короваї" з цим змирилися. Проект не працював на повну потужність. Покупцям дуже подобався тостовий хліб, але на ті часи він був достатньо дорогим – фактично в 4 рази дорожче звичайного. Тому він не міг стати масовим. Зараз помічено зростання обсягів продажу.
Керівники "Одеського короваю" вважають, що важливу роль у просуванні на ринок нових "хлібних ідей" зіграли супермаркети. Спостерігаючи за стрімким розвитком мереж в Україні, аналітики компанії стали більше уваги надавати вивченню торгівлі хлібом через супермаркети в Європі. В компанії розуміли, що українські супермаркети не винайдуть велосипед, а розвиватимуться за європейськими шаблонами; тому нерідко йшли на випередження – пропонували вітчизняним ріелторам те, чого в Україні ще не було, але вже практикувалося на Заході. В Одесі, наприклад, компанія першою почала виготовляти продукцію в упаковці, зі штрих-кодами. Сьогодні подібна практика введена повсюдно, але чотири роки тому це було новиною.
Недавно німці розробили абсолютно нову технологію: виробництво недопеченого хліба, тобто напівфабрикату. Хліб випікається на 60–80% і у такому вигляді завозиться в торгову мережу, зберігається, а потім випікається на очах у покупця. Над цією технологією працював і "Одеський коровай". У кінці 2003 р. на початку 2004 р. компанії вдалося її освоїти. Так з'явився другий хлібний бренд – ТМ "Духмяний хліб".
Із заявками на поставку гарячого хліба компанія ледве справляється, адже необхідно встановлювати печі в магазинах, навчати персонал. Проте сил і завзятості вистачає на "докручування" ідеї: компанія планує в найближчому майбутньому запропонувати "Духмяний хліб" господиням. Покупець зможе просто купити в магазині хліб у недопеченому вигляді, зберегти його і у будь-який час допекти в домашніх умовах: у мікрохвильових або у звичайних духовках.
"Одеський коровай" запроваджує нові технології й при виробництві масових сортів хліба. Тому підприємство сьогодні продовжує залежати не тільки від стрибків цін на зерно, але і від якості пшениці. При старті нових проектів, удосконаленні наявних рецептур у компанії зрозуміли, що їх абсолютно не влаштовує якість зерна, яке сьогодні вирощують в Україні. Проблема в тому, що технології виробництва хліба на "Одеському короваї" стрімко удосконалюються, а сировинна база не розвивається. Тому керівництво компанії опікувалося рішенням проблеми якості зерна. З травня 2005 р. "Одеський коровай" спільно з Одеською облдержадміністрацією почав виконання програми, яка умовно названа "Від поля до прилавка". У новому проекті беруть участь усі ланки "хлібного" ланцюжка. Значення програми в тому, що селекційно-генетичним інститутом розробляються рекомендації з вирощування спеціальних сортів пшениці, адаптованих до хлібопечіння. Його одержать аграрії, що уклали договір з "Одеським короваєм" на вирощування і подальшу поставку пшениці з наперед заданими параметрами. Потім підключаться переробники зерна, які виготовлять для хліборобів борошно. Компанія планує підключити до програми банки, які могли б кредитувати цю схему виробництва. Така програма, крім сировини потрібної якості, дасть пекарям гарантовані об'єми поставок і відносно стабільні ціни на зерно і муку.
|
