Організація інклюзивного навчання як засіб досягнення життєвого успіху дитиною з особливостями психофізичного розвитку

Загальновизнаним освітнім пріоритетом у всіх прогресивних країнах є забезпечення розвитку кожного учня як активної, повноцінної особистості, здатної ефективно вирішувати актуальні суспільні завдання. Тому цілком закономірно, що одним із ключових напрямів реалізації Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки є реформування системи освіти на основі філософії людиноцентризму. Виключна важливість втілення ідей і положень цієї філософії вимагає від навчальних закладів надання цілеспрямованої психолого-педагогічної допомоги всіх дітям, незалежно від їх психофізичних можливостей. Оптимальною формою системного здійснення цієї роботи є інклюзивне навчання, яке дозволяє задовольнити права кожної дитини на отримання якісної освіти, спілкування з однолітками, участь у шкільному житті. Суспільна необхідність інклюзивної освіти підкреслюється в нормативних документах міжнародного значення: Декларації прав дитини, Конвенції про права дитини, «Стандартних правилах щодо зрівняння можливостей інвалідів», Декларації Саламанки та ін. Проте численні виклики, які стоять перед інклюзивною практикою (починаючи від створення відповідних матеріально-технічних умов і завершуючи створенням позитивного психологічного клімату в дитячих колективах), спонукають педагогів до дослідження і практичного розв’язання локальних проблем залучення дітей з особливостями психофізичного розвитку до загальноосвітніх шкіл.

Проблему організації якісної інклюзивної освіти досліджували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: В. Бондар [3], М. Баркаускайте [5], В. Гудоніс [5], П. Гюнваль [6], В. Засенко [7], В. Золотоверх [4], А. Колупаєва [8], Д. Лупарт [9], М. Малофєєв [10], У. Мікаїлова [11], М. Родда [12], Н. Шматко [10] та ін. Зусиллями науковців та небайдужих громадських діячів інклюзивна освіта з кожним роком отримує все більше поширення та суспільне визнання, набуває відповідної нормативно-правової бази. В Україні вона включає Закони «Про охорону дитинства» (стаття 26), «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (статті 21, 27), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (стаття 37); постанову Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.08. 2011 р. №872; накази Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання» від 01.10.2010 р. №912, «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки» від 11.09.2009 р. №855; листи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання» від 26.07.2012 р. №1/9 – 529, «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.2012 р. №1/9 – 384 та ін.

Нині актуальним напрямом підвищення ефективності системи інклюзивної освіти України є дослідження та оптимізація її впливу на різні аспекти фізичного, особистісного та соціального розвитку дитини з особливостями психофізичного розвитку, зокрема, на досягнення нею життєвого успіху. Від зусиль педагогів у значній мірі залежить результативність подолання руйнівного соціального стереотипу – погляду на дитину з особливостями психофізичного розвитку як на дефективну та потенційно неуспішну особистість, неспроможну витримати сучасний темп життя і тому приречену бути аутсайдером. На зміну подібним уявленням має прийти інша, адекватна та конструктивна точка зору, згідно з якою кожна дитина, незважаючи на певні обмеження здоров’я, може стати успішною за умови, якщо її здібності будуть своєчасно помічені та розвинені батьками і педагогами. Саме така ідейна домінанта покладена в основу інклюзивного навчання в умовах Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру.

Системний підхід до організації інклюзивної освіти в закладі забезпечується завдяки впровадженню структурно-функціональної моделі інклюзивної навчання (рис. 1), специфіка якої зумовлена двома основними ознаками. По-перше, спрямованістю закладу на реалізацію повного варіанту інклюзивного навчання, який, відповідно до нормативних документів і висновків з психолого-педагогічних досліджень, має забезпечувати реалізацію наступних завдань:

1) адаптація матеріально-технічних умов закладу до особливих потреб вихованців;

2) надання вихованцям необхідних медичних послуг;

3) варіатизація та індивідуалізація навчально-виховного про-
цесу;

4) забезпечення позитивного психологічного мікроклімату в інклюзивних дитячих колективах;

5) психолого-педагогічний супровід батьків вихованців;

6) залучення фахівців для надання вихованцям спеціальних медико-психолого-педагогічних послуг.

Мета закладу – здійснення комплексної реабілітації, надання якісної освіти та розвиток життєвої компетентності дітей та молоді з обмеженими можливостями здоров’я

Мета інклюзивного навчання – соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей та молоді з обмеженими можливостями здоров’я, розвиток у них життєвої компетентності

Наскрізні завдання інклюзивного навчання

Відділення ранньої соціальної реабілітації

Дошкільне відділення

Загальноосвітня школа

Багатопрофільний коледж

Забезпечення первинної соціалізації дитини через організацію її комунікативних зв’язків з найближчим соціальним оточенням, розвиток базових соціальних компетенцій

Створення умов для повноцінного залучення дитини до дошкільної групи, формування позитивних взаємин між усіма вихованцями

Забезпечення різнобічної самореалізації дитини у дитячих колективах (класах і виховних групах), засвоєння нею соціальних норм і цінностей повноцінного спілкування з оточуючими

Професійне зростання та подальша соціалізація особистості в соціальній ролі студента

Змістові нововведення

Організаційні нововведення

Технологічні нововведення

Змістові нововведення

Організаційні нововведення

Технологічні нововведення

Змістові нововведення

Організаційні нововведення

Технологічні нововведення

Змістові нововведення

Організаційні нововведення

Технологічні нововведення

Результат: життєва компетентність, соціальна адаптація та інтеграція в суспільство дітей та молоді з обмеженими можливостями здоров’я

Необхідність інклюзивного навчання

 

 

Рис. 1. Структурно-функціональна модель інклюзивного навчання в Хортицькому центрі

У моделі інклюзивного навчання зазначені завдання розглядаються як наскрізні, тобто такі, які проходять через всі освітньо-реабілітаційні ланки закладу. Комплементарність цих ланок утворює другу специфічну ознаку моделі – наступність інклюзивного навчання, можливість безперервної соціалізації особистості від перших місяців життя до моменту отримання документу про професійну освіту. Така можливість з’явилася внаслідок розбудови унікальної структури закладу, яка включає:

- обласний центр ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

- дошкільне відділення;

- санаторну загальноосвітню школу-інтернат І-ІІІ ступенів;

- коледж І-ІІ рівня акредитації.

Модель інклюзивної освіти в Хортицькому центрі послідовно описує процес розбудови в закладі інклюзивного освітньо-реабілі-
таційного простору: від визначення його мети (в контексті загальної мети закладу) до отримання кінцевого результату – життєвої компетентності, соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей та молоді з обмеженими можливостями здоров’я.

Для системної розбудови акмеологічного освітньо-реабілітацій-
ного простору, в якому кожна дитина має варіативні можливості для успішної самореалізації, в закладі розроблено та впроваджено ще одну модель – модель досягнення учнями життєвого успіху (рис. 2). Вона базується на положенні про те, що досягнення школярами успіху в умовах навчального закладу є найбільш надійним фундаментом їх майбутнього успішного життєздійснення. Ця залежність була простежена дослідниками в галузі акмеології, які виділяють своєрідні «мікроакме» на кожному віковому етапі життя людини. Такі «мікроакме» виступають певними сигналами-провісниками виходу на рівень макроакме у зрілий період життя. Враховуючи залежність між актуальним і перспективним життєвим успіхом, педагоги закладу цілеспрямовано створюють ситуації успіху, які особливо важливі для вихованців з особливостями психофізичного розвитку. Притаманне багатьом з них почуття власної неповноцінності, детально описане А. Адлером [1], нейтралізується лише через переживання власного успіху, реального самоствердження в ході особистісно цінної діяльності. Для однієї
дитини джерелом таких переживань є навчальні досягнення, для іншої – активна участь у самоврядуванні, в реабілітаційному театрі

 

Сучасний соціальний простір

Потреба в підготовці освітніми закладами успішних і конкурентоспроможних випускників

Збагачений освітньо-реабілітаційний простір Хортицького центру як складова сучасного соціального простору

Мета освітнього процесу – розвиток життєвої компетентності школярів, розкриття їх можливостей щодо успішного життєздійснення

Створення в закладі умов для успішного навчання та життєздійснення школярів

Організаційні умови

Технологічні умови

Змістові умови

Педагогічний супровід поетапного досягнення школярами особистісних цілей, визначених завдяки усвідомленню та інтеріоризації соціально значущих цілей і цінностей

Досягнення школярами актуального життєвого успіху

Життєва компетентність випускників (підготовленість до досягнення життєвого успіху в майбутньому)

Готовність до досягнення життєвого успіху, яка виражається в наявності реалістичних життєвих цілей і сформованості мотивації їх досягнення

Здатність до досягнення життєвого успіху, яка передбачає сформованість в учнів 12 ключових компетенцій, відповідно до моделі компетентного випускника ХННРБЦ

Майбутній соціальний простір

Зовнішні чинники, що впливають на мега-, макро- та мікрорівнях

Внутрішні чинники:   · зміни суб’єктної позиції (цілей, цінностей, настанов), пов’язані з компетентнісним розвитком і самоактуалізацією випускників; · вплив спадковості, що позначається на психофізичних можливостях людини

Розширення та вдосконалення випускниками стратегії досягнення життєвого успіху з урахуванням комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів

Досягнення життєвого успіху випускниками Хортицького центру

 

 

Рис. 2. Модель досягнення життєвого успіху учнями
Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру

«Інклюзив» тощо. Але незалежно від сфери самореалізації кінцеві зміни – задоволеність учня самим собою, зміцнення його готовності докладати зусилля для досягнення власних цілей – є найбільш цінним, очікуваним результатом створення ситуацій успіху.

Створення ситуацій успіху без перебільшення можна визначити як один із магістральних шляхів реалізації гуманістичної та акмеологічної місії школи. Погоджуючись з А. Бєлкіним, ми стверджуємо, що «головний смисл діяльності Вчителя полягає в тому, щоб створити кожному вихованцю ситуацію успіху» [2, с. 30].

Найважливішим результатом впровадження в закладі наведеної моделі є розбудова збагаченого освітньо-реабілітаційного простору, в якому кожна дитина може обрати індивідуальну траєкторію досягнення успіху відповідно до своїх потреб і можливостей. Для більшості учнів ця траєкторія проходить через навчальну, мистецьку або спортивну сфери життєдіяльності, особливості яких доцільно розглянути детальніше.

Інклюзивний навчальний процес у закладі базується на принципі суб’єкт-суб’єктних стосунків між усіма його учасниками. Позитивний психологічний мікроклімат в інклюзивних класах, яких у 2012-2013 н.р. налічується десять, забезпечується злагодженою діяльністю вчителів і психологів. Педагогічним колективом ведеться активний пошук щодо побудови індивідуального розвивального педагогічного процесу. Особлива увага звертається на розроблення та реалізацію індивідуальних програм розвитку і саморозвитку кожного учня. Організація особистісно зорієнтованого навчання спрямована на розробку вчителями технологій, мета яких – не нагромадження знань, умінь, а постійне збагачення досвідом творчості, формування механізму самоорганізації та самореалізації особистості кожного учня. В основу навчальних програм закладаються умови для оволодіння тими видами діяльності, які дають учням широку орієнтацію в системі суб’єкт-суб’єктних відносин, де вони виступають як активні творці цих відносин. Коротко сформулюємо основні вимоги до розроблення дидактичного забезпечення особистісно зорієнтованого навчального процесу:

- дидактичний матеріал має забезпечувати виявлення змісту суб’єктного досвіду учня, його постійне перетворення;

- активне стимулювання учня до самоцінної діяльності, зміст і форму якої повинні забезпечувати можливість самоосвіти, саморозвитку в ході оволодіння знаннями;

- конструювання і організація навчального матеріалу, який дає можливість учневі обирати його зміст, вид і форму при виконанні завдань;

- виявлення й оцінка способів навчальної роботи, якими користується учень самостійно, продуктивно;

- при введенні метазнань, тобто знань про прийоми виконання навчальних дій, необхідно виділяти загальнологічні та специфічні предметні способи навчальної роботи з урахуванням їх функцій в особистісному розвитку;

- освітній процес має забезпечувати побудову, реалізацію, рефлексію, оцінку суб’єктної діяльності учня.

Широкі можливості для досягнення дитиною успіху у мистецькій сфері відкриває реабілітаційний театр «Інклюзив», який має звання народного та є ключовим компонентом виховної системи закладу. На базі театру «Інклюзив» проводяться як внутрішньошкільні вистави, так і масштабні заходи, такі, як інтеграційний фестиваль життєтворчості «Шлях до успіху», що проходить під девізом: «У таланті кожної дитини відкриєм зірку світову». За шість років фестиваль із обласного перетворився у міжнародний та став осередком творчої самореалізації для 35 дитячих колективів з різних регіонів України. Метою фестивалю є створення рівних умов для реалізації творчих здібностей обдарованих учнів і молоді та дітей з особливостями психофізичного розвитку та фізичного стану незалежно від індивідуальних можливостей розвитку. Мистецтво може бути дієвим каталізатором особистісного та соціального розвитку дитини з особливими потребами, розкриття її потенціалу, компенсації наявних обмежень життєдіяльності. Але найголовнішим можна вважати психологічний ефект від самопрезентації дитиною своїх художньо-естетичних здібностей, адже позитивні відгуки глядачів допомагають їй вибратися з безмежного кола хвилювань і думок про свою хворобу, подолати комплекс неповноцінності, повірити в себе, як успішну особистість.

Ще одним магістральним напрямом досягнення вихованцями життєвого успіху є їх самореалізація у сфері фізичної культури та спорту. В 2012 р. українські паралімпійці в черговий раз яскраво довели, що обмеження здоров’я не є перешкодою для активного способу життя та спортивних успіхів. Переконливо підтвердила це і учениця
9-А класу Хортицького центру Савцова Вікторія, виборовши на Паралімпійських іграх у Лондоні золоту медаль у змаганнях з плавання. Дівчинка, що має дитячий церебральний параліч, довела слушність життєвого кредо: «Перемагає той, хто перемагає себе».

Такі приклади спортивного поступу дитини всупереч певним обмеженням здоров’я з’являються не на порожньому місці. Їх обов’язковим фундаментом є система комплексної реабілітації вихованців, яка постійно вдосконалюється за рахунок перманентного інноваційного пошуку медико-психолого-педагогічного колективу, його відкритості передовим ідеям і технологіям реабілітації. Так, у 2009 р. в індивідуальні реабілітаційні програми вихованців почали вводитися елементи іпотерапії, як одного із важливих методів реабілітації дітей з ДЦП, заснованого на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди. У закладі працюють кілька інструкторів з іпотерапії, які серйозно займаються даним видом реабілітації і лікування, пройшли відповідну спеціалізацію.

Найближчим часом планується впровадження ще одного перспективного напряму реабілітації – каністерапії, яка заснована на використанні спеціально підготовленої собаки-терапевта для реабілітації дітей із синдромом Дауна, затримкою психічного розвитку, розумовим відставанням, аутизмом.

Визначальним чинником ефективності зусиль працівників закладу щодо створення акмеологічного простору є педагогічно грамотне культивування філософії життєвого успіху. Цьому сприяє випуск Всеукраїнської газети «Майстер-клас», яка заснована та видається Хортицьким центром щомісяця. У її рубриках «Особистість» і «Житейське море» публікуються статті про результати успішної життєвої практики відомих і звичайних людей з інвалідністю, які успішно реалізували свої життєві плани, змогли достойно пройти через випробування долі та готові розповісти про власний досвід подолання життєвих труднощів, особистісного та професійного самовдосконалення. Статті відзначаються життєстверджувальною тональністю, яскравістю та повчальністю наведених у них життєвих уроків. Оскільки кожне життєве дослідження є оригінальним, некомпільованим проектом, на сторінках газети воно завжди перетворюється у самобутню статтю, яка привертає увагу читачів і спонукає їх замислитися над фундаментальними питаннями та справжніми цінностями життя. Відповідно до назви газети, подані в ній публікації є своєрідним майстер-класом перемог, успіхів і життєвого поступу людей з особливими потребами.

Отже, спрямування інклюзивної освіти на досягнення життєвого успіху дитиною з особливостями психофізичного розвитку є актуальним педагогічним завданням, яке вимагає об’єднання зусиль педагогів, психологів і медичних працівників. Цементуючою ланкою такої консолідованої діяльності є розбудова збагаченого освітньо-реабілі-
таційного простору, в якому кожна дитина може обрати власну траєкторію досягнення успіху. Ця можливість є принципово важливою, адже наявність достатньої кількості ситуацій успіху школярів в умовах навчального закладу є найбільш надійним фундаментом їх майбутнього успішного життєздійснення та компетентнісного розвитку.

 

Список використаних літературних джерел:

 

1. Адлер А. Понять природу человека / Пер. Е.А. Цыпина. – СПБ.: «Академический проект», 1997. – 256 с.

2. Белкин А.С. Ситуация успеха. Как ее создать: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 176 с.

3. Бондар В. Інтеграція дітей з обмеженими психофізичними можливостями в загальноосвітні заклади: за і проти // Дефектологія. – 2003. – №3. – С. 2-5.

4. Бондар В., Золотоверх В. Інтерпретація еволюції спеціальної освіти: зародження, становлення, розвиток (до десятиріччя Інституту спеціальної педагогіки АПН України) // Дефектологія. – 2004. – №1. – С. 2-10.

5. Гудонис В., Баркаускайте М. Интегрированное обучение детей с нарушениями зрения // Дефектология. – 2006. – №3. – С. 78-82.

6. Гюнваль Пер Ч. От «Школы для многих» к «Школе для всех» // Дефектология. – 2006. – № 2. – С. 73-78.

7. Засенко В. Сучасні проблеми теорії і практики навчання дітей з особливими потребами // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід): Матеріали Міжнар. конф.,
Київ, 25-26 травня 2004 р. / За ред.: В.І. Бондаря, Р. Петришина. – К.: Наук. світ, 2004. – 200 с.

8. Колупаєва А. Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір, як напрям гуманізації
системи освіти // Інклюзивна освіта: стан і перспективи розвитку в Україні: Науково-методичний збірник до Всеукраїнської науково-практичної конференції в рамках реалізації проекту «Створення ресурсних центрів для батьків дітей з особливими освітніми потребами» за підтримки програми ІВРР – ТАСІS Європейської комісії / ВФ «Крок за кроком». – К.: ФО-П Придатченко П.М., 2007. – С. 14-19.

9. Лупарт Д. До справедливості та досконалості у канадських школах: чи може інклюзивне навчання зменшити прірву // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід): Матеріали Міжнар. конф., Київ, 25-26 травня 2004 р. / За ред.: В.І. Бондаря, Р. Петришина. – К.: Наук. світ, 2004. – 200 с.

10. Малофеев Н.Н., Шматко Н.Д. Базовые модели интегрированного обучения // Дефектология. – 2008. – №1. – С. 71-78.

11. Микаилова У.Т. О развитии инклюзивного образования в Азербайджане // Дефектология. – 2006. – №4. – С. 63-68.

12. Родда М. Громадянське суспільство, Канада, Україна і проблеми освіти глухих // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-Канадський досвід): Матеріали Міжнар. конф., Київ,
25-26 травня 2004 р. / За ред.: В.І. Бондаря, Р. Петришина. – К.: Наук. світ, 2004. – 200 с.