Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Розвиток комунікативних здібностей учнів середніх класів навчально-реабілітаційного центру засобами тренінгової роботи




Оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства, вступ системи освіти у новий етап розвитку, пов’язаний із трансформацією соціально-демократичних відносин, зміною менталітету суспільства і особистості, сприяло появі потреби у новому поколінні, здатному співпрацювати, налагоджувати стосунки, оптимізувати міжособистісні відносини, долати комунікативні бар’єри, організовувати людей на досягнення спільної мети. Саме тому проблема розвитку комунікативних здібностей особливо актуальною є в підлітковому віці, який є сенситивним періодом для комунікативного розвитку, остаточного відшліфовування даного роду здібностей, засвоєння зразків поведінки і соціальних ролей, набуття досвіду спілкування та комунікативної культури [5, с. 95-96].

Розвиток здібностей дітей підліткового віку до встановлення контактів з дорослими та однолітками, висловлювання ними своєї точки зору, вміння бути цікавими співрозмовниками виступає одним з важливих завдань педагогіки і практичної психології. Це завдання зафіксоване в документі «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні», а саме: «У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, розширюється сфера спілкування, засвоюються соціальні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки. Необхідним є виховання особистості в колективі, формування умінь налагоджувати взаємодію, співпрацю, вміння гармонійно виходити з конфліктів. Тому одним з напрямів виховної діяльності навчальних закладів є розвиток комунікативних здібностей учнів…» [6, с. 8-9].

В умовах сучасного суспільства зростає кількість дітей, які мають певні особливості психофізичного розвитку. А отже, на перший план виступає проблема розвитку комунікативних здібностей учнів навчально-реабілітаційних центрів. Адже, невміння спілкуватися може призвести до зниження самооцінки дитини, переживання стану відчуженості, викривлення особистісного розвитку, цінностей та ставлення до життя. Тому, зважаючи на вищезазначене, необхідним є впровадження спеціальних заходів з метою розвитку комунікативних здібностей підлітків.

Проблемою розвитку комунікативних здібностей підлітків займалися такі науковці як Ф.С. Бацевич [1], Д.Б. Ельконін [2], М.М. За-
бродський [2], Б.Д. Карвасарський [10], Ю.В. Касаткіна [4], Н.В. Клю-
єва [4], В.У. Кузьменко [5], Г.А. Міськова [5], Р.С. Нємов [7], Е.С. Па-
лихата [1], Л.І. Федоренко [1] та багато інших.

Ю.В. Касаткіна [4], Н.В. Клюєва [4], Р.С. Нємов [7] визначили поняття комунікативних здібностей, досліджували їх розвиток, значення для індивіда, їх структуру.

Д.Б. Ельконін [2], М.М. Забродський [2], Р.С. Нємов [7] вивчали особливості вікового розвитку підлітків та роль, яку відіграє формування комунікативних здібностей саме в цьому віці.

Б.Д. Карвасарський [10], Ф.С. Бацевич [1], Е.С. Палихата [1], Л.І. Федоренко [1] розглядали спеціальні профілактичні заходи, які сприяють розвитку комунікативних здібностей підлітків. Вони визначили поняття «тренінг», «тренінгова робота», етапи тренінгової роботи та її переваги.

Разом з тим, проблема розвитку комунікативних здібностей учнів середніх класів навчально-реабілітаційного центру засобами тренінгової роботи є малодослідженою, що і зумовило її актуальність.

Р.С. Нємов вважає, що здібності – це високий рівень розвинених загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різноманітних видів діяльності [7, с. 316].

Н.В. Клюєва та Ю.В. Касаткіна визначають комунікативні здібності як індивідуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують ефективність її спілкування і сумісність з іншими людьми. На їх думку, вони включають в себе: бажання вступати в контакт з оточуючими людьми; вміння організувати спілкування, що включає в себе вміння слухати співрозмовника, вміння емоційно співпереживати, вміння вирішувати конфліктні ситуації; знання норм і правил, яких необхідно дотримуватися під час спілкування з оточуючими [4, с. 6-7].

Р.С. Нємов вважає, що до структури комунікативних здібностей людини входять техніка і прийоми спілкування. Техніка спілкування – це засоби психонастрою людини на спілкування з людьми, її поведінка в процесі спілкування. Прийоми спілкування – це переважаючі
засоби вербального і невербального спілкування (окремі елементи техніки спілкування) [7, с. 126].

Аналізуючи здібності до спілкування, варто звернути увагу на те, що без уміння адаптуватися до контактів міжособистісного характеру й до людей, які беруть у них участь, правильно сприймати й оцінювати їх самих та їхні вчинки, взаємодіяти з ними й налагоджувати приязні стосунки в різних соціальних ситуаціях, нормальне життя і психічний розвиток особистості були б просто неможливі.

Особливо важливим є розвиток комунікативних здібностей в учнів середніх класів, а це, як відомо, підлітковий віковий період. Це зумовлено тим, що вони не вміють запобігати виникненню конфліктів, конструктивно їх вирішувати, а також налагоджувати позитивні взаємовідносини з однолітками. За класифікацією Д.Б. Ельконіна [2, с. 15-23] підлітковий вік охоплює віковий період від 10-11 до 13-14 років. Центральним моментом соціальної ситуації розвитку в підлітковому віці є прагнення зайняти соціальну позицію дорослого. Соціальна активність підлітків спрямована на прийняття і засвоєння норм, цінностей і способів поведінки, характерних для дорослих, і відносин між ними.

М.М. Забродський стверджував, що провідним видом діяльності в підлітковому віці є інтимно-особистісне спілкування. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з однолітками. Воно набуває такої значущості, що і спілкування з батьками, і навчання відходять на другий план. Підлітки схильні встановлювати близькі, проте нестійкі відносини з різними однолітками. Спілкування в основному охоплює не ділові, а особисті проблеми, питання взаємовідносин, загальних інтересів, тому і зветься інтимно-особистісним. У зв’язку зі специфічними особливостями розвитку дітей даного віку, спілкування з дорослими стає більш конфліктним. Основною причиною конфліктів найчастіше виступає відсутність взаєморозуміння [2, с. 60-62].

У підлітковому віці відбувається активний розвиток загальних і спеціальних здібностей. Формуються загальні інтелектуальні здібності (понятійне теоретичне мислення, вміння робити висновки тощо); комунікативні здібності (вміння вступати в контакт, добиватись взаєморозуміння); організаторські здібності (вміння розподіляти обов’язки, домовлятися з іншими людьми); практичні вміння та навички (використання персонального комп’ютеру, робота з Інтернетом); спеціальні здібності (музичні, математичні, мовні та інші).

У зв’язку з підвищеною чутливістю, тривожністю і відсутністю навичок спілкування у підлітків нерідко виникають комунікативні труднощі (сором’язливість, грубість, напруженість і неприродність спілкування, нездатність самостійно встановити контакт, неадекватність вираження почуттів і таке інше) [2, с. 60-62].

Особливо актуальним виступає розвиток комунікативних здібностей учнів середніх класів освітнього закладу інноваційного типу – навчально-реабілітаційного центру.

Навчально-реабілітаційний центр – це заклад освіти, який забезпечує умови для відновлення здоров’я, соціальної адаптації, професійної орієнтації дітей, що мають органічні та функціональні захворювання внутрішніх органів та систем або вади психофізичного розвитку. Його мета – здійснення комплексної медичної, психологічної, педагогічної реабілітації хворої дитини.

Основними завданнями навчально-реабілітаційного центру є:

- створення умов для формування соціально-адаптивної та соціально-продуктивної особистості;

- забезпечення умов для отримання вихованцями якісної освіти певного рівня (дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної, вищої);

- розробка та втілення у практику інноваційного змісту, форм та методик навчально-виховного й лікувально-реабілітаційного процесу [8].

Варто звернути увагу на те, що в закладах даного типу навчаються діти з особливими освітніми потребами. Це діти, які мають певні відхилення у фізичному та (або) розумовому розвитку, та потребують їх корекції у спеціально створених для цього умовах [9]. Здійснюючи розвивальну роботу з розвитку комунікативних здібностей даної категорії дітей, педагог має враховувати їх вікові та індивідуальні особливості.

Все вищезазначене сприяло пошуку ефективних засобів розвитку комунікативних здібностей учнів середніх класів навчально-реабілітаційного центру. Зокрема Ф.С. Бацевич наголошував на тому, що для ефективного розвитку навичок спілкування необхідно використовувати активні методи групового навчання, а саме дискусійні та ігрові методи [1, с. 46-54]. Л.І. Федоренко та Е.С. Палихата з метою підвищення рівня розвитку комунікативних здібностей учнів запропонували застосовувати наступні засоби: бесіди, дискусії, розумові штурми, проблемно-рефлексивні полілоги, розповіді педагога, диспути, діалогування [1, с. 75-77]. Проте як найефективніший засіб було визначено тренінг.

Під поняттям «тренінг» Б.Д. Карвасарський розуміє сукупність психотерапевтичних, психокорекційних та навчальних методів, спрямованих на розвиток навичок самопізнання і саморегуляції, спілкування і міжособистісної взаємодії, комунікативних і професійних умінь [10, с. 921].

М.І. Станкін виділяє такі етапи тренінгу: перший етап – аналіз психологом проблемних ситуацій; другий етап – підбір вправ на розвиток вмінь контактувати з людьми; третій етап – виконання вправ на розвиток вмінь спілкування [11, с. 21].

Труднощі та суперечності, які об’єктивно роз’єднують людей, породжують атмосферу страху, викликають відчуття «самотності серед натовпу», невпевненості, безсилля. Але досвід, набутий у навчально-тренувальних групах, створює певний соціально-психологічний «імунітет», який допомагає розв’язувати складні проблеми, що виникають у міжособистісному і діловому спілкуванні практично у кожної людини. Вміння та навички, що формуються в штучно створеному соціально-психологічному середовищі, допомагають ефективно долати труднощі, збагачувати міжособистісні стосунки. В цьому полягає перевага тренінгової роботи перед іншими засобами формування та розвитку комунікативних здібностей [10, с. 921].

Тренінгова робота використовувалась різними фахівцями з метою формування комунікативних навичок осіб різного віку. Тому доцільно було обрати дану форму роботи для розвитку комунікативних здібностей підлітків.

На основі проведеного теоретичного аналізу науково-методич-
ної та психолого-педагогічної літератури було розроблено «Програму тренінгу з розвитку комунікативних здібностей підлітків». Дану програму можна застосовувати як у загальноосвітній навчальній установі, так і у закладі освітньо-реабілітаційного спрямування.

Актуальність програми полягає в тому, щоб створити умови для розвитку комунікативних здібностей підлітків. У сучасному суспільстві надзвичайно важливо вміти встановлювати контакти з дорослими та однолітками, вміти висловлювати свою точку зору, бути цікавим співрозмовником. Використовуючи дану програму, можна сприяти розвитку комунікативних здібностей підлітків в спеціально створеній тренінговій групі. В процесі тренінгової роботи підвищується рівень комунікативних здібностей – спочатку в групі, а потім і в реальному житті.

Метою впровадження тренінгової програми є сприяння розвитку комунікативних здібностей підлітків, розвиток здатності учасників ефективно взаємодіяти з оточуючими їх людьми. Завданнями програми визначено: розвиток здатності пізнавати себе та інших і адекватно їх оцінювати; формування позитивного ставлення до себе та до життя; формування навичок вербальної та невербальної комунікації; формування почуття впевненості в собі; допомога учасникам в освоєнні вміння вести розмову; розвиток вміння слухати співрозмовника; розвиток умінь та навичок профілактики і подолання комунікативних бар’єрів за будь-яких ситуацій спілкування; формування в учасників навичок самоаналізу.

Тренінгова програма розрахована на 11 занять. Передбачає наявність 10-15 осіб у тренінговій групі. До категорії учасників відносяться підлітки з низьким рівнем розвитку комунікативних здібностей. Заняття проводяться відповідно до тематичного плану програми два рази на тиждень. Одне заняття триває 45 хвилин (1 академічна година). В цілому програма реалізовується протягом шести тижнів.

Кожне заняття структуровано таким чином: вступна частина, що включає в себе привітання, організаційні моменти, розминку (розрахована на 5 хвилин); основна частина, що складається із розвивальних вправ (35 хвилин); заключна частина, яка включає підбиття підсумків та рефлексію заняття (5 хвилин). Тренінгова програма передбачає отримання учнями позитивного досвіду побудови міжособистісних стосунків.

Згідно з тематичним планом програма включає в себе опис наступних тренінгових занять:

- «Знайомство»;

- «Позитивне ставлення до себе та до життя»;

- «Найкращі людські якості та характеристики»;

- «Впевненість – шлях до успіху»;

- «Невербальна комунікація – невід’ємний компонент людського життя»;

- «Як навчитись вести розмову?»;

- «Розвиваємо вміння слухати співрозмовника»;

- «Як зрозуміти поведінку інших людей та навчитись їх сприймати такими, якими вони є?»;

- «Вчимось долати комунікативні бар’єри»;

- «Активне самопізнання та здібність до самоаналізу»;

- «Заключне заняття».

Дана тренінгова програма є ефективним засобом практичного вирішення проблеми розвитку комунікативних здібностей учнів середніх класів навчально-реабілітаційного центру.

Отже, спираючись на вищезазначене, бачимо, що комунікативні здібності є одними з найважливіших якостей людини. Доцільно їх розвивати саме в учнів середніх класів, оскільки провідним видом діяльності підлітків є інтимно-особистісне спілкування, успішність якого визначає подальший психологічний розвиток дитини. На сучасному етапі розвитку суспільства збільшується кількість дітей з особливостями психофізичного розвитку, які здобувають освіту та виховуються у навчально-реабілітаційних центрах. Розвиток комунікативних здібностей саме у даної категорії учнів сприятиме формуванню у них позитивного емоційного стану, почуття згуртованості, належності до дитячого колективу, адекватної самооцінки, вміння конструктивно вирішувати конфлікти тощо.

Найефективнішим засобом підвищення рівня розвитку комунікативних здібностей підлітків було визначено тренінг, оскільки дана форма роботи сприяє усвідомленню та усуненню учнем причин своїх комунікативних труднощів. В ході теоретичного аналізу науково-методичної та психолого-педагогічної літератури було розроблено «Програму тренінгу з розвитку комунікативних здібностей підлітків», опис якої включає в себе: актуальність програми, її мету та завдання, структуру та тематику тренінгових занять. Дана програма є ефективною у застосуванні як у загальноосвітньому навчальному закладі, так і в навчально-реабілітаційному центрі.

 

Список використаних літературних джерел:

 

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики / Ф.С. Баце-
вич. – К.: Академія, 2004. – 342 с.

2. Забродський М.М. Основи вікової психології: навчальний посібник / М.М. Забродський. – Тернопіль: Навчальна книга,
2003. – 112 с.

3. Карелин А.А. Большая энциклопедия психологических тестов / А.А. Карелин. – М.: Эксмо, 2007. – 416 с.

4. Клюева Н.В. Учим детей общению. Характер, коммуникабельность: популярное пособие для родителей и педагогов / Н.В. Клюе-
ва, Ю.В. Касаткина. – Ярославль: Академия развития, 2004. – 240 с.

5. Кузьменко В.У. Теоретичний аналіз проблеми розвитку комунікативних здібностей підлітків / В.У. Кузьменко, Г.А. Міськова // Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. – Вип. 10: збірник наукових праць. – Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2012. – С. 95-102.

6. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді
в Україні. Інститут проблем виховання АПН України. – Київ,
2004. – 18 с.

7. Немов Р.С. Психология. Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. В 3 к. / Р.С. Немов. – М.: Просвещение, ВЛАДОС, 1995. – 494 с. Книга 1. Общие основы психологии. – 1995. – 494 с.

8. Положення від 28.08.1997 №325 «Про навчально-реабіліта-
ційний центр» [Електронний ресурс] / сайт «Верховна Рада України», 1994-2013. – Режим доступу до публікації: http://zakon1.rada.gov.ua/
laws/show/z0034-98

9. Положення від 09.12.2010 №1224 «Про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах» [Електронний ресурс] / сайт «Управління комп’ютеризованих систем Апарату Верховної Ради України», 2010. – Режим доступу до публікації: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=z1412-10

10. Психотерапевтическая энциклопедия / [Под ред. Б.Д. Кар-
васарского]. – СПб.: Питер, 2002. – 1024 с.

11. Станкин М.И. Если мы хотим сотрудничать: книга для преподавателя и воспитателя / М.И. Станкин. – М.: Издат. центр «Академия», 1996. – 384 с.

 

 







Дата добавления: 2015-06-15; просмотров: 1286. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия