Критерії інвестиційної успішності в реалізації інноваційних об’єктів у професійних проектах

Показані вище можливості моделювання створення інноваційних об’єктів успішної професійної діяльності, їх репрезентації в якості «ефективних об’єктів» для здійснення успішної професійної кар’єри за очікуваними результатами фахової успішності ставить питання про критерії ефективності створення як самих інноваційних об’єктів, так і їм відповідного (релевантного) професійно-творчого ресурсу. Саме професійно-творча ресурсна складова у створенні інноваційних об’єктів успішної професійної діяльності і фахового кар’єроздійснення в американських корпораціях, японських і західноєвропейських компаніях, дозволяє виявити інтегруючу дію наскрізного професійно-інноваційного фактора у здійсненні успішної управлінської, організаційної, соціально-кадрової та комунікативно-інформаційної діяльності. Він представлений переважно у двух домінуючих формах інноваційно-інтелектуальної і творчо-професійної діяльності (або наявності відповідних професійних потенціалів), а також сукупного професійно-творчого ресурсу (особистого і соціально-партнерського) безпосередньо зорієнтованого на інноваційний розвиток всього виробництва. Він дозволяє суттєво підвищити професійно-технологічну якість управлінських, організаційних, трудових, соціально-кадрових, інформаційно-комунікативних та творчо-реалізаційних ресурсів як окремих фахівців, так і всього персоналу. А з цим з’являється можливість вироблення якісних і ефективних рішень з практичної реалізації та ефективної модернізації виробництва, шляхом задіяння його професійно-творчого ресурсу. Для професійно-інноваційного розвитку сучасних підприємств все більше потрібні вкладення не в зріст матеріальних фондів, а в інтелектуальні активи, в інтелектуально-професійні ресурси та соціальний капітал. Подібне може забезпечити розширене виробництво інновацій, винаходів, відкриттів, патентів, ноу-хау, інформаційних технологій тощо. Як було раніше показано, в першу чергу – це професійні технології та інноваційні об’єкти управлінської, структурно-організаційної, комунікативно-інформаційної інтелектуальної власності, особливо у найсучасніших різновидах креативних корпорацій, «інтелектуальних підприємств», кластерних комплексів, технополісів та інших, котрі потребують свого інтенсивного інноваційно-інвестиційного розвитку. Професійно-ресурсний підхід в цьому відношенні є одним з найефективніших для ініціювання інноваційно-інвестиційної діяльності зі створення інноваційних об’єктів успішної професійної діяльності і кар’єроздійснення та знаходження необхідних інвестиційних коштів для їх ефективного впровадження. Перш за все, це формування сучасних професійно-трудових і соціально-кадрових ресурсів і підняття інтелектуального рівня персоналу, що остається недостатньо високим в інноваційно-професійному відношенні.

Для розробки і впровадження нововведень в якості інноваційних об’єктів, інвестування в них потрібних капіталовкладень необхідно створення сприятливих виробничих умов для цього, насамперед, − для розв’язання професійної ініціативи та підняття професійної активності фахівців у напрямі розробки інноваційних професійних технологій (комунікативних, когнітивних і креативних), творчо-реалізаційної професійної власності як високоліквідної і привабливої для інвестицій і капіталовкладень. Це треба привести до певної системи і таким системним вимогам відповідають певні критерії ефективності реалізації інноваційних об’єктів в успішній професійній діяльності і кар’єроздійсненні.

Першим з них є критерій ефективності використання вкладень. Подібні вкладення носять форму інвестицій в інноваційні розробки та об’єкти інновацій, отримання вже придатних для впровадження інтелектуальних професійних продуктів, інноваційних професійних технологій і власності. Вони повинні бути репрезентованими в якості високоліквідних інтелектуальних активів (ІА) та інтелектуальної власності (ІВ). В такому вигляді вони отримують статус професійних об’єктів інновацій (ОбІнн) під відповідні інвестиції і зворотно – стають професійними об’єктами інвестицій (ОбІнв). Подібні ОбІнн та ОбІнв мають єдину професійно-інтелектуальну ресурсну складову, але є різними за своїм змістом та формою, а також за кінцевим результатом. Якщо подібні об’єкти є ресурсно-рівнозначними, тобто РесІнн=РесІнв, то їх можна розглядати в якості професійних об’єктів інноваційних інвестицій (ОбІІ). Це такі ОбІІ, котрі можна оцінити у відповідних розробляємих професійних проектах інноваційно-інвестиційного спрямування за 5-ма основними показниками: прибутковості, окупності, порівняльної цінності, тривалості існування нової продукції чи процесу, показник ризику [1, c.274, 296]. Ці показники можуть бути покладені в індикативну основу відповідного професійного проекту з розвитку професійно-творчого ресурсу в якості головного (стратегічного) об’єкта новаційних інвестицій.

Проте діє другий критерій, котрий фіксує фактичну можливість моделювання реалізації інноваційних об’єктів в проектних розробках. А саме – критерій репрезентації інноваційних об’єктів в моделях їх ефективної інвестиційної реалізації. Подібний критерій надалі можна репрезентувати в якості критерія інновацйіної проективності у здійсненні ефективних інвестицій у професійні проекти розвитку творчо-реалізаційного ресурсу професіосфери підприємства. В першу чергу в аспекті його модернізаційного розвитку, що у свойому загальному вигляді може бути обчислено при бізнес-плануванні виробничого нагромадження професійно-творчих ресурсів за відповідною формулою, котра фіксує приріст вартості ІА та ІВ (як нематеріальних активів підприємства – НМА) до рівня інтегрованого (акумульованого) інноваційно-професіосферного ресурсу підприємства. Саме він необхідний для модернізації виробництва при реалізації цього ресурсу в якості соціального капіталу підприємства, здатного до розширеного відтворення через активно-функціонуючу професіосферу та особисту творчо-реалізаційну діяльність кожного успішного фахівця. Ось цей нескладний розрахунок:

ЗВ_нма=(В_іа+В_ів)х(1+r_еф), де:

В_іа, В_ів – вартість інтелектуальних активів та інтелектуальної власності;

r_еф – ефективна відсоткова ставка на ІА та ІВ як високоліквідний інтелектуальний продукт;

ЗВ_нма – збільшена вартість ІА та ІВ.

Щоб отримати подібний інтегрований результат, котрий можна обчислити на індивідуально-професійній основі, необхідно застосування системно-критеріального підходу до моделювання інвестиційного впровадження інноваційних об’єктів в успішній професійній діяльності. В аспекті створення професійних проектів (як особистих і загально-професіосферних) на рівні проектно-програмного комплексу (ППК) їм відповідають критерії проектно-системного характеру. Серед подібних проектно-системних критеріїв можна виділити такі основні.

1). Критерій системно-структурної раціоналізованості та відповідності бізнес-логістичному моделюванню процесів професійно-творчого розвитку у цільових інноваційно-професійних проектах. Цей критерій дозволяє здійснити моделювання цих процесів на виробництві в якості його високоліквідних нематеріальних активів (НМА), що мають відповідну інвентарну цінність, відновлену вартість і можуть функціонувати в якості професійно-інноваційного ресурсу з можливістю його капіталізації як соціального капіталу. Подібне можна здійснити за раніше розглянутими моделями, методами, способами і формами їх професійно-управлінського використання, типом структурної організації виробництва способами технологічних змін, використання комунікативно-інформаційних і соціально-кадрових русурсів.

2). Критерій інвестиційної бізнес-ефективності на всіх етапах реалізації професійних проектів. За цим критерієм об’єкти інвестування (ОбІнв) повинні відповідати вимогам бізнес-планування і покривати витрати на реалізацію професійних проектів вже на першому етапі свого впровадження та забезпечувати нормативний прибуток (відсоткову ставку на вкладений капітал) на другому етапі інвестиційних вкладень в об’єкти інновацій.

3). Критерій ресурсної рівнозначності об’єктів інновацій, що виступають в якості об’єктів інвестицій. Тобто інноваційний потенціал ОбІнн повинен відповідати їх інвестиційному покриттю як ОбІнв. Тобто ОбІнн за своїм професійним потенціалом повинні бути інвестомісткими, а також постійно підтримувати свою інвестомісткість за своєю високою ліквідністю відповідно до професійно-ресурсного балансу ІннРес=ІнвРес. В іншому випадку ІА та ІВ (як нематеріальні активи – НМА) залишаються інвестиційно незабезпеченими і тому непривабливими як професійно-інноваційні продукти, бо вони не представлені в статусі інтелектуальної цінності як інвентарні (зареєстровані) ІА та ІВ у вигляді НМА підприємства.

4). Критерій випереджаючої ліквідності та аферентна бізнес-ліквідність інноваційних об’єктів. Вона предстає як кратно-випереджувальна бізнес-ліквідність, що обраховується за формулою багатократного перевищення ресурсної вартості інновацій (РВ _Інн) над необхідними інвестиціями в них за своєю вартістю (РВ _Інв), а саме:

ВЛ=РВ _Інн /РВ _Інв = 2-х÷10-и − кратне перевищення.

За подібним критерієм випереджуючої ліквідності (ВЛ) реальні витрати на здійснення інвестицій в інноваційні об’єкти професіосферного розвитку виробництва будуть завжди менше запланованих коштів, виходячи з того економічного факту, що за своєю питомою вагою капіталовкладення (інвестиції) в нематеріальні активи (Інма) завжди на поряок менше інвестицій в матеріальні активи (Іма), а прибуток від НМА на порядок вище, чим від МА. Коефіцієнт порівняльної ефективності (Кпе) складає: Кꞌпе=ЕІнма/ЕІма=10:1.

Тобто в середньому мається 10-кратне перевищення при такій же величині зниження прибутку від Іма в порівнянні з Інма: Кꞌꞌпе=Пма/Пнма=1:10, де Пма – є прибуток від впровадження матеріальних професійних активів (МА), а Пнма – нематеріальних професійних активів (НМА). Таким чином інтегральний коефіцієнт ефективності і реалізації НМА у відповіних професійно-інноваційних технологіях буде складати два порядки, а саме: Кнма=К’пе×К’’пе=100. Можна бачити, що такий понадвеликий професійно-творчий ресурс повністю і з величезним перевершенням забезпечує випереджаюче формування інтелектуальних активів над матеріальними, швидке акумулювання професійно-інноваційних ресурсів в соціальному капіталі підприємства та його іммобілізації для інноваційного інвестування.

5). Критерій змістовної максимізації у контент-моделюванні інвестицій в інноваційні об’єкти, версій і варіантів ефективної реалізації професійно-творчих (комунікативних, когнітивних і креативних) ресурсів при розробці відповідних професійних проектів. Тобто вони повинні бути максимально змістовними для повноцінного впровадження ОбІнн (інноваційних об’єктів) в якості інтелектуальних цінностей і високоліквідних та високоприбуткових ОбІнв (інвестиційних об’єктів).

6). Критерій оптимальної інтегрованості розроблених професійних моделей за їх різними версіями в інтегрованих професійних проектах. В нашому випадку це: а) створення професійної моделі конкурентних переваг корпоративної культури в професійно-інноваційному розвитку американьских підприємств; б) розроблена модель організаційної поведінки на основі комунікативних інтеракцій за методами професійно-інноваційного розвитку в японських компаніях; в) змодельований професійно-інноваційний метод управління знаннями на основі відносин соціального партнерства і створення соціального капіталу за версією створення професійно-творчого ресурсу в західноєвропейських фірмах і компаніях.

7). Сертифікаційно-кволитивний критерій необхідної «інтелектуальної якості» професійних проектів. Так, відповідно до міжнародних вимог подібні проекти повинні відповідати певним стандартам якості, що прийняті у світовій практиці. Наприклад, кваліфікації управління та інтелектуального рівня персоналу за стандартами якості ISO-9000-2000. Головний квалитивний стандарт в цій серії 9000:2000 визначає кволитивний критерій сертифікації персоналу підприємства за ознакою його корпоративної солідарності і зацікавленості персоналу в розвитку ІІ-процесів на виробництві та в реалізації відповідних ІІ-проектів. Наприклад, це «ланцюжок Дьомінга», за яким «кінцевим результатом покращень повинно бути примноження робочих місць в компанії, а не звільнення персоналу». Це також станадарт ISO-9000-2000 для керівництва підприємства структурно, котрий виглядає так: 1) відповідальність керівництва і лідерство; 2) цінності, позиції і поведінка; 3) цілі покращення якості; 4) комунікації і командна праця; 5) визнання і підкреслювання успіхів; 6)навчання і транінг; тобто за своєю суттю – це корпоративний стандарт ефективного використання людських ресурсів персоналу підприємства. В Росії цей стандарт функціонує за шифром ІСО/ТУ16949 в сфері політики в області якості.

Як зазначалося раніше, необхідні базисні теоретичні засади успішної професійної діяльності та ефективного фахового кар’єроздійснення за різними теоретивко-методологічними підходами та в авторській розробці вже зроблені та апробовані у викладанні відповідних навчальних дисциплін та у практичному впровадженні. Проте існує потреба в розробці уніфікованої системи критеріїв, показників, індикаторів та соціотехнічних процедур (СТП) для розробки і реалізації як особистісних професійних проектів, так і їх професіограмних ППК (програмно-проектних комплексів). Тому окрім загальних критеріїв, що дозволяють здійснити системний підхід, комплексний підхід та системний аналіз інвестиційної ефективності в реалізації інноваційних об’єктів [2, c.20-23], ще й спеціальні критерії, котрі дозволяють здійснити необхідне організаційно-технічне забезпечення професійних проектів та провести предпроектні дослідження для складання необіхдного бізнес-плану [3, c.366-367, 371]. До останніх відносяться і спеціальні критерії дооцінки ефективності професійних проектів, в яких згуртовані не самі показники оцінки, а формулюються дооціночні вимоги до ефективності професійних проектів. Тобто за яких умов професійні проекти можуть бути ефективними визначально за своїми первинними умовами. Тому їх можна визначити як кондиціональні критерії умов здійснення професійних проектів, за якими забезпечується ефективність їх виконання. Серед них можна визначити такі головні:

· критерії соціально-економічного обгрунтування виробничої необхідності інвестицій в нововведення та інновації, що представлені для впровадженя у професійному проекті; це добре відомий «критерій необхідності», котрий застосовується у співвідношенні з «критерієм достатності» як необхідні і достатні умови для здійсненя професійного проекту;

· критерій програмування оптимального розвитку професійної діяльності за досягнутим рівнем фахової успішності: він повинен бути достатнім для інтенсифікації професійно-творчих професів і створення професійного проекту в даних виробничих умовах; тобто за своєю суттю – це є «критерій достатності» умов (кондицій), придатних для реалізації професійного проекта;

· критерій професійно-управлінської та організаційно-технічної компетентності керівництва, рівень якого повинен бути необхідний і достатній для ініціювання професійно-інноваційних чинників виробничого розвитку та модернізації підприємства;

· критерій програмно-комплексного підходу до розробки професійних проектів, котрі реалізуються в певній перспективі і за відповідними етапами інноваційного розвитку підприємства та за відповідним проектним програмним комплексом (ППК);

· критерій досягнення позитивно-валентної конкурентоспроможності в разі задіяння ППК та успішної професійної діяльності; подібна вимога дозволяє підприємству здійснювати випереджаючий інноваційний зріст, не втрачаючи своєї конкурентноздатності, а постійно її підвищуючи;

В якості спеціальних критеріїв ефективності інвестицій при плануванні інноваційного розвитку підприємства на основі професійних проектів та їх ППК рекомендується також використовувати критерії професійно-творчої результативності, виходячи з можливостей проектно-інвестиційного моделювання реалізації інноваційних об’єктів в успішній професійній діяльності і кар’єроздійсненні. Серед подібних спеціальних критеріїв можна виділити наступні:

· критерій дохідності інвестицій при їх вкладенні в інноваційні об’єкти успішної професійної діяльності з урахуванням ризику їх вкладень в об’єкти інновацій [4, c.310];

· критерій способів формування і активного управління портфелем інвестицій: позики, кредити, власні кошти, цінні папери, асигнування, субвенції тощо; за цим критерієм можна економічно зрегулювати інноваційний розвиток підприємства в короткостроковому періоді («портфель доходу») і довгостроковому періоді («портфель зросту») [5, c.387-390];

· критерій пріоритетного вибору цінних паперів (акцій) в якості ефективного джерела для залучення ІА та ІВ в якості професійної власності успішних фахівців для ефективної реалізації професійних проектів та їх ППК (по кожному класу інвестиційних активів, задіяних в ПП та ППК) [6, c.870, 891];

· критерій мінімізації вартості інвестиційних ресурсів, необхідних для вкладень в професійні проекти і розробки класифікаційного бізнес-плану та плану кар’єроздійснення (на основі його багатокритеріальної оптимізації) [3, c.84-86];

· критерій багатоцільового підходу при виборі однокритеріальних і багатокритеріальних моделей професійного проектування і створення ресурсно-сбалансованого базнес-плану для акумуляції необхідних професійно-творчих ресурсів [3, c.221, 261];

· критерій професійно-діяльнісного і фахово-рольового «проектування організації» на основі івестиційних професійних проектів [7, c.230, 237, 255];

· критерій сприятливого івестиційного капіталу (внутрішнього і зовнішнього) для залучення ІА та ІВ успішних фахівців під створення і реалізацію професійних проектів; це в першу чергу припускає наявність «управлінської стратегічної перспективи» та «корпоративного руху» персоналу, що є сприятливим для розвитку професіосфери підприємства [3, c.131];

· критерій взаємодоповненості і співпадання ресурсної ефективності інновацій та інвестицій, коли ефективність інновацій та інвестицій дуже близькі або співпадають [5, c.53, 306];

· критерій ринково-цінової визначеності-невизначеності в оцінці необхідності інвестиційних капіталовкладень у розвиток професіосфери підприємства [8, c.70, 401, 461-462]; цей критерій дозволяє встановити визначеність підстав для розробки професійних проектів, коли існує ризикова невизначеність інвестицій в професіосферний розвиток підприємства шляхом приведення інвестиційних витрат до «переважного стану» поточної вартості залучених коштів (що оцінюється за «коефіцієнтом поточної вартості» з поправкою на ризик – RAPVF при пролонгації інвестицій на декілька майбутніх періодів) [8, c.468-472].

Наведені вище критерії унормування професійно-творчих процесів шляхом створення професійних проектів та розвитку професіосфери підприємств дають підставу зробити висновок про необхідність застосування багатокритеріального підходу. Подібний багатокритеріальний підхід за своєю суттю може бути представлений в якості критерію вирішення багатоцільових і високоструктурованих завдань. В аспекті моделювання інвестиційної успішності реалізації інноваційних об’єктів в успішних професійних проектах можна виявити такі 4 головні особливості вирішення багатоцільових задач на засадах відповідного критеріального аналізу [3, c.273-274]:

1) моделювання багатокритеріальних задач, виходячи з умови формалізації її інвестиційного вирішення шляхом оптимізації, моделювання або обмеження економічних вимог до професійної моделі. Цей критерій математично описується так: якщо f(x)≥C є загальний повний план вирішення задачі «Х» з наявністю значень «С», що тяжіють до максимуму С→Сmax, то треба вибрати модель рішення f(x)≥Cопт з оптимальним значенням рішень, коли Сопт→Сmin і Сопт=Сmin, тобто f(x)≥Cmin f(x);

2) моделювання простої економічної сутності професійного проекту та його інвестиційного сенсу, що виявляється у висхідній постановці багатокритеріальної задачі: досягнення відповідного прибутку, продуктивності праці, собівартості, рівня навантаження, реалізації матеріальних і людських ресурсів, професійної самореалізації, кар’єроздійснення тощо;

3) умова необхідності вибору тих критеріїв, які мають «принципово важливе значення для економічного розвитку і бізнесу підприємства»: це детермінаційний критерій професійно-інноваційного бізнес-пріоритету, котрий застосовується при вирішенні головних завдань професіосферного розвитку підприємства; тобто при виборі тих чи інших критеріїв для розробки професійних проектів має бути їх максимальна кількість, щоб забезпечити «багатокритеріальний підхід», а не звузити питання до «однокритеріального підходу» [3, c.274];

4) при здійсненні подібного «детермінаційного вибору» оптимального критерію для економічного бізнес-вирішення поставлених задач повинна бути використана багатоцільова модель планово-економічної інвестиційної задачі, котра представлена (чи приведена) до «системи критеріїв оптимальності» [3, c.275-277].

Подібну систему оптимальності можна представити у вигляді аналітичних критеріїв оптимального детермінаційного поля вибору рішення фахових завдань при реалізації професійних проектів. А саме: критерій відповідності головним цілям або аналітичний критерій генералізуємості; критерій «чутливості» до зміни варіантів рішення задачі або критерій аналітичного «рівня критичності»; аналітичний критерій «рівня обчислювальності» або критерій рівня формалізації; критерій за «принципом повноти», котрий за мінімальними значеннями вирішення виробничої задачі (Сmin) повинен бути оптимальним (Сопт), тобто Сопт≥Сmin і тому f(x)≥Cопт f(x). Це «аналітичний критерій оптимальності»; критерій «за принципом мінімізації»: за його вимогою потрібна бути мінімальна кількість аналітичних критеріїв, необхідних для вирішення головних задач та за їх впливом на кінцевий економічний результат рішення задачі, тобто це критерій мінімізації за принципом не надлишковості. Критерій за принципом «незалежності»: це така «критеріальна незалежність», коли немає реальної можливості «виразити один критерій через інший шляхом відповідного агрегування», тобто це критерій інваріативності, коли можлива «декомпозиції критерію» за принципом «критеріальної декомпозиції». Аналітичний критерій впорядкованості та «узгодженості» між економічними показниками, що включаються для обчислювання критеріїв: при постановці планово-проектної «інвестиційної задачі» − це критерій індикаторної непротирічності (консенсуальності).

Виходячи з подібних міркувань «критеріальної оптимальності» можна відповідним чином змоделювати інвестиційну успішність реалізації інноваційних об’єктів у професійних проектах на основі введення багатоцільового критерія підвищення ресурсності капітальних інвестицій (ресурсомісткості) у розвиток професіосфери підприємства через ПП і ППК. Подібне пов’язане з оптимальною переорієнтацією з матеріально-технічних ресурсів на професійно-інноваційні ресурси, що представлені високоліквідними НМА, інтелектуально-професійними цінностями у вигляді ІА та ІВ та відповідними інтелектуальними технологіями інноваційного розвитку [9, c.184-185]. Їх впровадження дає великий і понадвеликий економічний і соціальний ефект, створюючи на розширеній основі професійний, корпоративний і соціальний капітал підприємства [9, c.126-127].

А практично це передбачає кругообіг інвестицій у сфері інновацій в якості інтелектуальних цінностей, що формалізується таким чином [9, c.146-148]:

де: (І_r, І_Т, І_МП) – інвестиції у грошовій і товарній формах та у вигляді майнових прав (інтелектуальні цінності);

ІТ₁(ІН₁, ІН₂, …ІН_n) специфічний інвестиційний товар у вигляді об’єктів інвестицій: ліцензій, ноу-хау та інші інтелектуальні цінності (що створюються на підприємстві чи коригуються на ринку інвестицій);

ІН_В – іннотації, що здійснені незалежно від їхньої фінансової віддачі для «виживання» інвестора;

ІН₁, ІН₂, …ІН_n – інновації, що здійсненні інвестором для відновлення основного та оборотного капіталу, технологій і т.д. за рахунок інтелектуальних цінностей;

ІМ – приріст капітального майна у формі створених (чи придбаних) інтелектуальних цінностей;

К_о – основний капітал, створений і поповнений за рахунок інтелектуальних цінностей;

К_об – обіговий капітал, створений і поповнений за рахунок інтелектуальних цінностей;

ПТС – професійно-творча сила, представлена як інтелектуальний потенціал (ресурс, інтелектуальний актив), інтелектуальна власність, корпоративний і соціальний капітал персоналу;

П – продуктивна стадія обігу інвестицій (у переважній формі акціонерного капіталу);

Т¹ – товарна стадія обігу інвестицій (на фондовому ринку цінних паперів та в інших формах капіталовкладень);

П(ЧД) – прибуток (чистий прибуток від ІІ-дяльності).

Дохідність (або прибутковість) інвестицій в інновації (інноваційні об’єкти), що закладається у професійний проект розраховується за наступною формулою [9, c.149-150]:

, де:

Д(ФА) – грошовий еквівалент інвестицій (ФА – фінансових активів) у вигляді інтелектуальних цінностей (ЦП, інтелектуальних технологій тощо);

r^a, r^o, r^Д, rⁿ – норма доходності акцій, облігацій, депозитів та інших фінансових активів;

Д¹ – дохід від фінансових активів (акціонерного капіталу), що виступають у вигляді дивідендів вкладень (ДВ) і процентів на акціонерний капітал (ПР – портфель розвитку).

Грошовий еквівалент інвестицій Д(ФА) у вигляді інтелектуальних цінностей (ЦП), представлених в ІА та ІВ (що відображено у вартості акцій, облігацій, депозитів та інших ЦП з нормою доходності r^a, r^o, r^Д, rⁿ) і повинен вмістити в собі інтелектуально-корпоративний ресурс, в розвиток якого були здійснені відповідні капітальні вкладення (КВ) дял отримання завершених інтелектуальних продуктів як цінностей (ІЦ). Наприклад, у вигляді патенту на винахід, технологію, ноу-хау тощо. Вартість здійснених капіталовкладень можна розрахувати за формулою [10, c.147]:

, де:

С_КВ – вартість зроблених капітальних вкладень (інвестицій) в інтелектуальний продукт (ІП) – це ІА та ІВ;

і =1, 2, 3, … Т – період здійснення КВ, кількість років;

J_i – прибуток в і -тий період на КВ за і -тий період; розраховується за формулою:

, де

Е_КВі – коефіцієнт ефективності КВ за і-тий період;

R – ставка процента, котра розраховується від встановленої відсоткової ефективної ставки;

– є здійсненні капітальні вкладення С_КВ, що дорівнюють поточній вартості патенту С_і, які оцінюються від періоду Т до n-ої кількості років оцінювання поточної вартості С_і.

Поточна вартість патента С_і на протязі n-ої кількості років обчислюється формулою [10, c.147-148]:

, де

r_еф – відсоткова ефективна ставка на отриманий прибуток від впровадження патента.

Нескладні розрахунки показують, що шляхом моделювання інвестиційної успішності реалізації інноваційних об’єктів у професійних проектах, можна довести високу ефективність задіяння професійно-ресурсних можливостей сучасного виробництва і професійно-творчих потенціалів успішних фахівців. Так, при свторенні професійного бізнес-інкубатора, що моделює розширене відтворення професійно-творчих здібностей з залученням ІА та ІВ в якості акціонерно-інвестиційного капіталу (а це професійно-творча власність ІВ_ПТВ та сукупний соціально-професійний капітал – СК_ПТВ самих же успішних фахівців), наприклад, у розмірі СК_ПТВ=СК_КВ=2 млн. грн прибуток на здійсненні інвестиції складе J_i=1,08 млн. грн при r_еф=0,24 та при n=1 рік. Тоді вартість нематеріального активу у вигляді професійно-інтелектуального НМА для його реалізації як інноваційного об’єкта складе за вищенаведеною формулою:

млн. грн.

При реалізації патента на професійно-творчий інкубатор (ПТІ) у професійному проекті на другому році його здійснення вартість НМА (С₂) складе: С₂=1,08(1+0,24)²=1,66 млн. грн, тобто підвищиться на ∆=1,66-1,34=0,32 млн.грн. Але при реалізації професійного проекту на 2-му його здійсненні ПТІ із генеруючого творчі здібності інкубатора (виробництво ебілітивного типу) перетворюється на професійно-творчий кластер (ПТК), що генерує діяльності під розвинуті професійні здібності фахівців (виробництво праксеологічного типу). І цей кластер при реалізації через ПТК професійного проекту має свій реалізаційний прибуток в розмірі J₂=1,92 млн. грн. при С_КВ2=4 млн. грн. і r_еф2=0,48. Таким чином вартість патенту як професійно-творчої власності успішних фахівців (ІВ_ПТВ) та їх соціально-професійного капіталу (СК_ПТВ) зросте і складе: С₂¹=1,92(1+0,48)=2,84 млн. грн. Загальна вартість патенту як СК_ПТВ складе:

млн. грн.

Це вже більше самого інвестиційного капітального вкладення (С_КВ2=4 млн. грн.) на: млн. грн., при підвищенні від висхідного значення С₁=1,34 млн. грн. на ∆^ІІ=4,5-1,34=3,16 млн.грн. або в 3,4 рази більше. Це й формує підвищений професійно-творчий інтелектуальний ресурс у вигляді соціального капіталу фахівців і всього підприємства. Як невід’ємний соціально-професійний успішних фахівців (або корпоративний капітал підприємства) патент на бізнес-інкубатор (ПТІ) з вартістю С₁=1,34 млн.грн. може набути організаційно-правову форму «бізнес-кластеру» (ПТК), що пропонується для своєї реалізації у вигляді патенту на бізнес-кластер (ПТК) у професійному проекті з вартістю патенту на нього С₂=4,5 млн.грн. І так далі: мале інноваційне підприємство (МІП), програмний комплекс з проектів (ППК), велике інноваційне підприємство і з кінцевим результатом – Велика господарча організація (ВГК) корпоративно-креативного типу. Якщо це ВГК вертикальної інтеграції з дивізіональною структурою, то вона може стати креативною ТНК, а коли це інноваційний центр з продукування ІА та ІВ, то він предстає як інжиніринговий комплекс, технопарк, технополіс тощо. Подібні організаційно-правові форми професійно-творчих утворень засновуються і розвиваються саме виходячи з критерію проектної репрезентації професіосферних процесів з початкових форм інноваційного розвитку підприємств (бізнес-інкубатор, виробничий кластер, інженерний центр) до все більших і самостійних внутрішніх і зовнішніх товариств вже цілком ринкового типу. Зараз це все більше охвачується поняттям «венчурне підприємництво», під чим розуміється вкладення «капіталу… в невеликі і нові компанії у передових галузях промисловості» шляхом «стадійного фінансування» по етапам: «фінансування ранньої стадії», «фінансування другої стадії» тощо. Це створює «джерело довгострокових інвестцій, що даються переважно на 5-7 років… діючим підприємствам для їх розширення і модернізації» [11, c.10, 19, 34-35].

Виходячи з проведеного багатокритеріального аналізу можливостей моделювання успішних інвестицій в інноваційні об’єкти на основі професійних планів та обгрунтування ефективності подібних моделей і проектів, представляється цілком можливим логістичне ІТ-програмування створення професійно-творчого ресурсу успішного кар’єроздійснення.