Операційне завдання професійно-світоглядного рівня фахового саморозвитку
Третій професійно-світоглядний рівень. Його можна характеризувати як рівень професійного новаторства і професійно-технологічного вдосконалення. На цьому рівні студенти шляхом операційних практик оволодівають здатністю перетворювати теоретичне знання у практичне (когнітивне знання), вмінням розробки технологічних операцій з вирішення комплексних завдань (включаючи ІТ-алгоритми), створення операційних творчо-реалізаційних технологій самостійного виконання завдань, проведення тренінгів і навчальних практик тощо. Подібне повинно здійснюватись як особисто, так і в діаді-дуалі, а головне – у співпраці 8-и світоглядних культуротипів в октаві. На цьому рівні перебуває 32-38% особистостей, що можуть технологічно співпрацювати, ідентифікуючи свої культуротипи на рівні «новаторів» із намаганням стати першокласними професіоналами і спеціалістами вищого ґатунку. Для них розробляються комплексні «оперони- завдання-V» із синхронізованою дією в октаві як єдиної «технологічної групи» студентів, що проходять творчо-реалізаційні практики професійно- технологічного самовдосконалення. В системному визначенні культуротип студентів першого рівня свого професійно-світоглядного виявлення можна характеризувати як «функціоналістів», що опановують дві функції в діаді. Перша – це здатність первинного визначення власного культуротипу і друга функція – вміння співпрацювати (операційно функціонувати) з протилежно-дихотомічним культуротипом. На другому рівні вони постають як «тематичні функціоналісти», що можуть вирішувати у складі чотирьох культуротипів у квадрі операційні тематичні завдання (оперон-ІІ та оперон-ІІІ). На третьому рівні вони діють як «програмно-тематичні функціоналісти», що можуть вирішувати завдання «у комплексі», переходячи з рівня «функціоналістів» на рівень «комплексування» і вирішення «пакетних завдань». В цьому контексті новаторів часто визначають як «комплексистів» і на виробництві у їх складі можна створювати «комплексні бригади», котрі здатні у невеликому складі (8-10 працівників, а це якраз кількість «октави») комплексно виконувати всі технологічні завдання в даному виробничому циклі. Студентів, що розвинулися до цього рівня, небагато, і вони діють як потенційні новатори, самостійно, шляхом «спроб і помилок», бо навички колективного новаторства і колективної творчості їм не надаються. Для цього потрібна розробка завдань-оперонів «професійного вдосконалення» і «професійного новаторства» (оперони-V) з відповідними творчо-реалізаційними практиками. Лише окремі здібні й талановиті студенти, діючи методами самоорганізації, самонавчання й творчих комунікацій, опановують здатність опредмечувати загальне знання в конкретно-практичне, створювати операційні технології вирішення комплексних завдань в навчальних октавах. Подібні вимоги, за Болонськими навчальними стандартами, в близькій перспективі повинні пред’являтись більшості студентів, а відповідні оперони-завдання для проведення творчо-реалізаційних практик треба розробляти зараз. Четвертий професійно-світоглядний рівень. Він характеризується як рівень когнітивних творчо-реалізаційних практик або професійної когнітивності, на якому знаходиться не більше 8-22% особистостей. Зрозуміло, що їхня здатність до професійної когнітивності, раціоналізації й винахідництва перебуває у латентному (скритому) стані, і вони розвиваються як «раціоналізатори» та «винахідники» вже за межами ВНЗ. Проте подібну здібність можна розвинути та ідентифікувати у відповідних світоглядних культуротипах в «світоглядному соціоні» з 16-ти інтертипів, об'єднинах у дві октави або чотири квадри, що раніше виявлялися. Тоді з когорти «функціоналістів» і «комплексистів» такі обдаровані студенти переходять у невелику групу «структурників», які є «мозком» сучасного виробництва. В якості «структурників» вони здатні повністю модернізувати й перебудовувати структуру виробництва й робити це цілими «блоками» або навіть «суперблоками» з найновіших технологій. Подібна здатність базується на їх розвиненій здібності до інтелектуальної самораціоналізації і когнітивно-практичної ідентифікації у предметних витворах та розробках. Це «когнітивна здібність» і когнітивні вміння, котрі можна цілеспрямовано формувати, проводячи відповідні когнітивно-операційні тренінги з підвищення інтелектуально-предметного рівня студентів з виробленням у них навичок когнітивної інтелектуальної предметності (оперон-VІ) та професійної технокогнітивності (оперон-VІІ). Це здатність максимально високо осягнути теоретичні горизонти знань, пов’язаних із фахом і професією, максимально предметно побачити їх практичні можливості, які можна реалізувати з найбільшою користю й ефективністю. П’ятий професійно-світоглядний рівень. Це рівень автентичної професійно-творчої самореалізації, на якому повноцінно та цілісно реалізуються-опредмечуються всі світоглядні культуротипи. Як і в попередньому випадку світоглядні культуротипи на цьому рівні також ідентифікуються у соціоні, що стає автентичним творчо-реалізаційним соціоном за умов, коли в ньому прирощується додаткова міра соціальної та духовної «свободи творчості» у найрізноманітніших світоглядних вимірах. Подібна «світоглядна доповненість» висхідного культуротипу і надає йому якості «світоглядного культуротипу», а сам соціон перетворюється на «автентичний світоглядний соціон», що має «соціокультурну повноцінність», тобто світоглядну цілісність і завершеність. «Світоглядні потенціали» цього рівня мають 6-10% особистостей, і це є соціокультурна якість «світоглядної полікультурності». У сучасної молоді і студентства вона найчастіше фіксується «на негативі»: девіантність, ексцесуальність, маргінальність тощо, що подається під виглядом «демократичної розкутості». Зрозуміло, що мова повинна йти не про «розкуту», «демократичну» поведінку при знятих «репресаліях», а про нову соціокультурну якість молодої людини – професійну креативність. Тому цей професійно-світоглядний рівень і визначається як рівень автентичної предметно-творчої самореалізації, на якому відбувається повна ідентифікація світоглядного культуротипу в соціально і духовно прирощеному вигляді творчо-реалізаційних надбань. Для подібного соціокультурного зросту необхідне проведення відповідних «світоглядних практик» у різноманітних модусах предметної креативності та творчої самореалізації. Їх головна особливість полягає в тому, що вони формують особистостей-«системників», з системним баченням своїх професійних перспектив і професійно-предметної самореалізації. «Світоглядний оперон» повинен мати три різновиди «креативних практик», а саме – з восьми основних соціонічних культуротипів (в першій октаві), з восьми основних комунікативних культуротипів (у другій октаві) в їх «субсистемній якості», а також з 16-ти світоглядних культуротипів в їх системній якості. А це означає, що кожний із визначених «світоглядних культуротипів», є творчо здатний ефективно діяти як в «полікультуротипній команді», так і в якості «культуротипного лідера». Він вміло налагоджує «тематичні репертуари» інтертипних відносин, а також необхідні «мікроконнектори зв’язку» культуротипів: «лідер-раціоналіст», «лідер-етик», «лідер-прагматист», «лідер, що імпровізує», «лідер-регламентатор» тощо. Їх часто зводять (регресують) до таких відомих лідерських типологій: - демократичний тип лідерства, що в культуротипному відношенні є лідер-конформіст, який добре орієнтується в різних середовищах; - автократичний тип лідерства, або культуротип ригістичного «лідера- принципала», що є надстійким у своїх принципах чи постає в якості «лідера- боротьбіста», волютивного «революціонера» чи «консерватора»; - ліберальний тип лідерства в культуротипному визначенні постає як некерований «лідер-анарх», імпровізаційний лідер «за ситуацією»; - попускаючий («свійський») тип лідерства («ти – мені, я – тобі»), що постає в культуротипі «лідера-прагматика», або неконфліктного «лідера- пацифіста», «договірника-узгодженця». Серед соціонічних культуротипів лідерство відповідає характеру інтертипних дихотомій: • у діаді – це «контекстуальне» або «індикативне» лідерство, що знаходиться «в контексті» чи «в індикації» (визначенні) оперона-завдання; • у квадрі – це «комунікативне» чи «іллокутивне» лідерство інтерсуб’єктів, що можуть досягати узгодженого рішення без зміни внутрішніх позицій; • в октаві виникають субсистемні різновиди «функціонального і рівневого лідерства» при вирішення різних тематичних завдань – загалом це «репертуарне лідерство» лідерів-«інтерперсоналій», що добре володіють різними інтертипними репертуарами; • у соціоні наявне соціокультурне та світоглядне лідерство на принципах полікультурності та полісвітоглядності, коли «світоглядний лідер» може синтезувати і виразити цінності більшості культуротипів у соціоні в успішній професійно-творчій самореалізації, тобто стає творчо-реалізаційним лідером. Таким чином, можна бачити, що розвиток професійного світогляду молодих фахівців у практично-навчальній площині цілком можливо шляхом проведення професійно-світоглядних тренінгових практик. Вони дозволяють змоделювати успішну фахову поведінку, створити тренінгові програми професійної ідентифікації, виявити основні світоглядні культуротипи молодих особистостей, провести відповідні творчо-реалізаційні практики успішного кар’єроздійснення у професійній діяльності. На цих підставах відкриваються реальні можливості практичного конструювання успішної професійної діяльності і кар’єроздійснення в найбільш ефективних варіантах професійно-творчої самореалізації, а також відповідним чином оптимально спланувати цей складний життєдіяльнісний процес.
|
