Що є релігія?
Задовго до виникнення держави у стародавніх суспільствах народилася релігія, найвищою метою якої було проголошено порятунок душі. У світовій релігієзнавчій думці існує понад сто різних визначень релігії. З одного боку, це свідчить про складність релігійного феномена, який охоплює "світ видимий та невидимий", а з другого – про різні суб'єктивні орієнтації дослідників, розмаїття їхнього темпераменту, розуміння добра і зла. Слово "релігія" походить із латинської і має більше десяти значень. Їх можна згрупувати в такі поняття як зв'язок, святість (благоговіння), совість (благочестя), милосердя, святиня – у значенні предметів і місць релігійного поклоніння надприродним силам (у "невидимому світі"), а також явищам природи, суспільства, різноманітним проявам духовного життя (у "видимому світі"). У теперішньому значенні слово "релігія", незалежно від конфесійної (віросповідної) орієнтації, знайшло поширення у мовах народів Європи з За визначенням академічного релігієзнавства, суть релігії полягає в інтуїтивному відчутті людиною наявності в собі надприродної Вищої Сили, яка підносить її над самою собою, дає можливість відчути себе у світі і світ у собі, свою причетність до Всесвіту. Однотипне за визначенням богословське розуміння суті релігії, яке передбачає такі трактування: 1) як форма зв'язку людини з Богом в обрядово-ритуальних діях (молитва, поклін, подяка тощо), у прояві особистих чеснот (любов, милосердя, співчуття тощо); 2) як Об'явлення (Одкровення) Боже першим людям про принципи моральної поведінки, а також про створення світу і людини, яка наділена мовою, почуттям совісті, має власну історію життя; 3) як сокровенна духовність, що забезпечує пізнання Бога [Догматичне богослов'я. – Львів: Свічадо, 1994. – С. 18-33]. Поза всяким сумнівом, центральним об'єктом релігійної віри є ідея Бога, з якої виводиться сутність релігії. В історії людства важко знайти іншу ідею, яка могла би порівнятися з ідеєю Бога за потужністю впливу і терміном дії. Надприродну Вищу Силу, на думку сучасного богословського вчення, можна знати, вірити в неї, але не можна пізнати прийнятими в науці методами логічного осягнення. Бог для релігійної свідомості є гарантією обов'язкової перемоги добра, справедливості та життя над смертю. Згідно з релігійними поглядами, якщо людина прийняла ідею існування Бога, вона визначила сенс свого особистого життя. Віруючий в Бога має жити по-божому. В разі ігнорування цього принципу існує загроза втрати моральних устоїв. З. Фрейд абсолютно чітко вказує на те, що темні людські маси без "Бога в душі" є вкрай небезпечними для людської культури, і що ця культура тільки тоді не страждає від них, поки вони "не знають, що в Бога більше не вірять" [Фрейд З. Будущее одной иллюзии // Сумерки богов. – М., 1989. – С. 127]. Український мислитель і політичний діяч В. Липинський наголошував на тому, що всім людям притаманні "егоїзми", а отже, щоб збудувати і зберігати державу, ці егоїстичні інстинкти потрібно обмежити, однаково як у тих, хто править, так і в тих, ким правлять. Мислитель був переконаний у тому, що облагороджувати душі як правителів, так і підлеглих може лише релігія через посередництво церкви [Липинський В. Релігія і церква в історії України. – Нью-Йорк, 1956. – С. 13-14].
|
