|
| Назвіть усі основні функції мови:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) емотивна, конотативна, референтна, метамовна;
|
| b) емотивна, конотативна, референтна, метамовна, фатична, поетична;
|
| c) емотивна, референтна, фатична, поетична;
|
| d) емотивна, конотативна, метамовна, поетична.
|
|
| Назвіть усі основні особливості усної форми мовлення:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вона супроводжується невербальними засобами; характеризується ім-провізо-ваністю; передбачає вміле вербальне оформлення людиною своєї думки;
|
| b) вона передбачає вміле вербальне оформлення людиною своєї думки, супроводжується невербальними засобами; характеризується імпровізо-ваністю; характеризується безпосереднім спілкуванням зі слухачами;
|
| c) вона характеризується імпровізованістю; характеризується безпосереднім спілкуванням зі слухачами;
|
| d) вона характеризується імпровізованістю; супроводжується невербаль-ними засобами; характеризується безпосереднім спілкуванням зі слухачами.
|
|
| Назвіть усі типові недоліки усної форми мовлення за Ю.Л. Львовою:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) недостатня послідовність у викладанні матеріалу; відволікання від вив-чаємої теми; багатослів’я; невміння чітко формулювати свою думку; нев-міння відділити основне положення від слідства, постулат від аргумента;
|
| b) відволікання від теми, недостатня послідовність у викладанні матеріа-лу; невміння чітко формулювати свою думку; багатослів’я;
|
| c) багатослів’я; невміння чітко формулювати свою думку; невміння відділити основне положення від слідства;
|
| d) невміння чітко формулювати свою думку; невміння відділити основне положення від слідства; недостатня послідовність у викладанні матеріалу.
|
|
| Основні компоненти культури мовлення:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) норми літературної мови;
|
| b) комунікативні якості мовлення;
|
| c) норми літературної мови та комунікативні якості мовлення;
|
| d) стилі мови.
|
|
| Назвіть усі основні норми літературної мови:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) лексичні, граматичні, акцентологічні;
|
| b) орфоепічні, лексичні, граматичні;
|
| c) лексичні, граматичні, орфоепічні, акцентологічні;
|
| d) орфоепічні, граматичні, акцентологічні.
|
|
| Лексичні норми літературної мови – це:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вірне вживання форм слів, частин мовлення, вірна побудова словоспо-лучень та речень;
|
| b) вірне слововживання;
|
| c) вірна вимова звуків, слів;
|
| d) вірна постанова наголосу в слові.
|
|
| Граматичні норми літературної мови – це:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вірне застосування правил граматики (вживання форм слів, частин мовлення, вірна побудова словосполучень та речень);
|
| b) вірне слововживання;
|
| c) вірна вимова звуків, слів;
|
| d) вірна постанова наголосу в слові.
|
|
| Орфоепічні норми літературної мови – це:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вірне вживання форм слів, частин мовлення, вірна побудова словоспо-лучень та речень;
|
| b) вірне слововживання;
|
| c) вірна вимова звуків, слів;
|
| d) вірна постанова наголосу в слові.
|
|
| Акцентологічні норми літературної мови – це:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вірне вживання форм слів, частин мовлення;
|
| b) вірне слововживання;
|
| c) вірна вимова звуків, слів;
|
| d) вірна постанова наголосу в слові.
|
|
| Основні комунікативні якості мовлення:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) правильність, багатство, чистота, точність, логічність, доречність, виразність;
|
| b) чистота, точність, логічність, доречність, виразність;
|
| c) правильність, багатство, точність, логічність, доречність;
|
| d) чистота, багатство, правильність, доречність, виразність.
|
|
| Основні шляхи створення виразності мовлення:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) вербальний, емоційний;
| b) вербальний, невербальний;
|
| c) емоційний, експресивний;
| d) невербальний, експресивний.
|
|
| Вербальний шлях створення виразності мовлення передбачає використання:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) лексичних засобів, тропів, стилістичних (синтаксичних) фігур;
|
| b) інтонації, міміки;
|
| c) міміки, пантоміміки;
|
| d) інтонації, пантоміміки.
|
|
| Невербальний шлях створення виразності мовлення передбачає використання:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) тропів, стилістичних фігур, фонетичних засобів;
|
| b) лексичних засобів, тропів;
|
| c) інтонації, міміки, пантоміміки;
|
| d) синтаксичних фігур, лексичних засобів;
|
|
| Основні компоненти техніки мовлення:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) дихання, голос, дикція;
| b) інтонація, голос;
|
| c) дикція, інтонація;
| d) дихання, голос.
|
|
| Яким типом дихання треба оволодіти педагогу:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) грудним (реберним);
| b) ключичним (плечовим);
|
| c) діафрагменим;
| d) реберно-діафрагменим.
|
|
| Які існують резонатори у людини:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) грудні, головні;
| b) головні, діафрагмені;
|
| c) грудні, гортанні;
| d) гортанні, головні.
|
|
| Назвіть якості професійно тренованого голосу:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) сила, гнучкість;
| b) виносливість, гнучкість;
|
| c) сила, виносливість;
| d) діапазон, сила.
|
|
| Назвіть всі основні характеристики голосу:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) діапазон, висота, тембр, сила;
| b) висота, тембр, сила;
|
| c) діапазон, тембр, сила;
| d) висота, діапазон, тембр.
|
|
| Що таке дикція:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) розділ техніки мовлення, який займається питаннями вимови кожного звука мовлення;
|
| b) розділ техніки мовлення, який займається питаннями постанови наголосу в слові;
|
| c) розділ техніки мовлення, який займається питаннями вірного слововживання;
|
| d) розділ техніки мовлення, який займається моделюванням майбутнього виступу.
|
|
| Назвіть всі основні етапи мовленнєвого спілкування:
| a
| b
| c
| d
|
|
| a) моделювання майбутньої промови, керування мовленням, аналіз мовлення;
|
| b) моделювання майбутньої промови, „комунікативна атака”, керування мовленням, аналіз мовлення;
|
| c) „комунікативна атака”, керування мовленням;
|
| d) „комунікативна атака”, керування мовленням, аналіз мовлення.
|
Современной наукой культура понимается как совокупность достижений человеческого общества в результате его материального и духовного развития на определённом историческом этапе. Понятие культуры включает три важных аспекта: систему материальных и духовных ценностей человечества; деятельность человека по созданию этих ценностей; потребление этих ценностей, означающее развитие самого человечества, усвоение им культурного опыта, накопленного предшествующими поколениями.
Культура выступает в двух формах: материальной и духовной. Материальная культура охватывает всю сферу материально-производственной деятельности человека и её результаты. Духовная культура выступает как результат духовной деятельности людей, включая науку, нравственность, воспитание, философию, религию, искусство, т.е. сферу сознания. Она существует в форме духовного мира каждого отдельного человека и его деятельности по созданию духовных ценностей, а также в форме самих этих духовных ценностей: научных работ, художественных произведений, законов и т.д. Важнейшей областью духовной культуры является культура художественная, выступающая как совокупный способ и продукт художественной, творческой деятельности людей.
Мировая художественная культура - категория историческая; она меняет своё содержание и объём вместе с изменением субъектов, социального пространства и времени. В соответствии с принятой в исторической науке периодизацией выделяются этапы развития самой художественной культуры. Учение об общественно-экономических формациях - основа исторической типологии культур. Основные типы культур:
1. Художественная культура первобытного общества (XXX -V тыс. до н.э.).
2. Художественная культура рабовладельческого общества (две формы: древневосточная, античная) (IV тыс. до н.э. - V в.н.э.).
3. Художественная культура феодального общества (эпоха средневековья) (V - XIV вв.).
4. Художественная культура в период перехода от феодализма к: капитализму (эпоха Возрождения, барокко, Просвещение) (XV-XVIII вв.).
5. Художественная культура капиталистического общества (XIX в.).
6. Современная художественная культура (XX в.).
