Правила написання й оформлення навчального реферату

Рефератом в освітянській сфері називають і доповідь на будь-яку тему, що складається з огляду різноманітних джерел.

Реферат як поширений і самостійний жанр наукової літератури, окрім загальних закономірностей наукового стилю, має особливості, характерні саме для нього, що обумовлено функцією реферату та його інформативним призначенням. Так, на відміну від жанру наукової статті, в рефераті немає характерної для наукової статті ґрунтовності викладу, розгорнутих доповнень, міркувань, порівнянь, обговорення результатів, оцінок тощо, оскільки все це – дієвий засіб переконання читача, а призначення реферату – передати інформацію, повідомити.

Сутність реферату – це стислий виклад (за умови достатності інформативної повноти) основного змісту джерела (джерел), повідомлення нової проблемної інформації, що міститься в ньому, або доповідь за певною темою, підготовлена в результаті самостійного опрацювання кількох джерел.

Реферат відповідає на запитання що саме нове й суттєве є в першоджерелі, і викладає його основний зміст, нову проблемну інформацію. Отже, в рефераті обов’язково акцентується увага на новій інформації, яка є в першоджерелі.

Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в зазначених обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов’язковим при підготовці, наприклад, дипломних, курсових, конкурсних та інших науково-дослідних робіт у навчальному закладі. Воно передбачає сформованість певного комплексу взаємопов’язаних умінь і навичок, зокрема з оглядового, пошукового й суцільного видів читання; смислового аналізу тексту та його фрагментів з метою вилучення основної інформації.

Реферати класифікують за різними параметрами. З урахуванням ступеня повноти викладу змісту першоджерела реферати поділяються на кілька видів:

1) інформативні (реферати-конспекти), які містять в узагальненому вигляді всі основні положення наукового джерела, ілюстративний матеріал, важливу документацію, відомості про методику дослідження, використані технології, сфери застосування;

2) індикативні (реферати-резюме), які містять лише ті основні положення, які найтісніше пов’язані з темою реферованого джерела.

За кількістю реферованих джерел реферати поділяються на монографічні, що складені за одним науковим джерелом, та оглядові, підготовлені за кількома науковими джерелами однієї тематики.

За читацьким призначенням реферати поділяються на загальні, що містять виклад змісту джерела в цілому та у зв’язку з цим розраховані на широке коло читачів, і спеціалізовані, в яких виклад змісту орієнтований на фахівців відповідної галузі знань.

За укладачами реферати поділяються на:

- автореферати, які готуються самим автором;

- реферати, складені спеціалістами тієї галузі знань, до якої відноситься рефероване наукове джерело;

- реферати, що підготовлені професійними референтами, у тому числі перекладачами референтами.

У рефератах будь-якого виду не допускаються як суб’єктивні погляди референта на висвітлюване питання, так і оцінка реферованого наукового джерела.

При підготовці курсових, дипломних, конкурсних, дисертаційних та інших науково-дослідних робіт найбільшу допомогу надають інформативні реферати. Щоб навчитись адекватно викладати зміст основних положень наукового джерела (джерел) необхідно бути озброєним не лише глибокими знаннями з певної галузі, але й уміти якісно та у визначений час реферувати джерела за алгоритмічним приписом і в повній відповідності до вимог об’єктивності, інформативної повноти, логічності, єдності за стилем, чинних мовних норм та достатності за обсягом.

Реферат має такі реквізити:

1. Назва міністерства, якому підпорядковується установа.

2. Назва закладу, в якому навчається автор.

3. Назва кафедри, на якій виконано роботу.

4. Заголовок (тема реферату).

5. Прізвище, ім’я, по батькові, посада, науковий ступінь виконавця та керівника роботи.

6. Місце і рік написання.

7. Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.

8. Список використаної літератури.

Реквізити 1 – 6 зазначають на титульній сторінці. (Див. зразок).

Структура навчального реферату

1. Титульна сторінка.

2. Зміст – перелік основних пунктів реферату з вказівкою сторінки, на якій починається кожен пункт.

3. Вступ – формулюється сутність досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми, визначається її значимість та актуальність, зазначаються мета й завдання реферату, дається характеристика літератури з теми.

4. Основна частина – подаються розділи, зазначені в змісті реферату, кожний з яких доказово розкриває окремий аспект досліджуваної проблеми і є логічним продовженням попереднього.

5. Висновки – дається узагальнений підсумок з теми реферату, зазначаються пропозиції.

6. Список використаної літератури – зазначаються (відповідно до вимог укладання бібліографії) джерела, використані в процесі підготовки реферату.

Зразок титульної сторінки реферату

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля   кафедра української мови та літератури     Реферат на тему: „Провідні ознаки наукового стилю” Виконав: студент групи ЕК-201 Нечай Микола Петрович Перевірив: ст. викладач Пашко В.І.     Луганськ, 2011

Критерії оцінювання реферату

1. Відповідність змісту реферату темі.

2. Глибина опрацювання матеріалу.

3. Правильність та повнота використання джерел.

4. Відповідність оформлення реферату стандартам.

Як писати реферат
(ПАМ’ЯТКА!!!)

1. Доберіть літературу, що відповідає темі вашого реферату.

2. Опрацюйте оглядовим читанням відібрані наукові джерела й визначте поміж них базове за змістом, тобто те, в якому тему розкрито найглибше й найповніше.

3. Складіть логізований план базового джерела.

4. Прочитайте всі джерела по черзі і знайдіть у кожному нову (по відношенню до базового джерела) інформацію, що відповідає темі реферату.

5. Деталізуйте план базового джерела пунктами й підпунктами – і ви одержите загальний план реферату.

6. Систематизуйте відібраний матеріал відповідно до загального плану реферату.

7. Порівняйте наукові позиції авторів (спільне, подібне, відмінне).

8. Скористайтесь різними видами мовних трансформацій (перефразування, узагальнення, абстрагування тощо) та лексичними засобами організації зв’язного тексту й підготуйте письмовий реферат.

9. Здійсніть самоконтроль написаного реферату на всіх рівнях: смисловому (чи всю нову та основну інформацію джерел висвітлено), структурно-логічному (чи немає повторів, непослідовності) та мовному/мовленнєвому (чи немає помилок).

10. Здійсніть (у разі потреби) редагування тексту реферату.

2. Дієприкметник в економічній лексиці. Особливості вживання дієприкметників в українській мові

Дієприкметником називається неособова форма дієслова, яка відповідає на питання який? і поєднує ознаки дієслова та прикметника. Дієприкметники виражають не просту ознаку предмета (як прикметники), а ознаку за виконуваною дією. Українська мова має певні особливості вживання дієприкметників:

2.1. Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній українській мові не властиві. Слова з суфіксами –уч- (-юч-), -ач- (-яч-) звичайно є віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну ознаку: правлячий (режим), квітучий (сад), пекучий (біль), родючі (поля), блискуча (поверхня), лежачий (камінь) та ін. Свідченням переходу цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова на зразок родючий, голосуючий, малюючий, співаючий, їдучий, бажаючий тощо є штучними утвореннями. Іншими словами, таких слів у сучасній українській літературній мові просто немає.

При перекладі з російської мови дієприкметників з суфіксами –ущ-, (-ющ-), -ащ-, (-ящ-) активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли в прикметники та іменники, замінюються відповідними частинами мови, як-от: ведущий – який (що) веде, провідний; вступающий – який (що) вступає, вступник; движущийся – який (що) рухається, рухомий; заведующий – який (що) завідує, завідувач; красящий – який (що) фарбує, фарбувальний, барвний; начинающий – який (що) починає, початківець; окружающий – який (що) оточує, навколишній; решающий – вирішальний, який (що) вирішує; служащий – який (що) служить, службовець; соединяющий – який (що) з’єднує, сполучний, з’єднувальний; соответствующий – який (що) відповідає, дійсний; учащийся – який (що) навчається, учень і под.

Часто трапляються помилки при перекладі слова следующий, яке може бути і дієприкметником і прикметником. Дієприкметник следующий відповідно до певного значення передається в українській мові описовою конструкцією із сполучником: следующий через станцию поезд – поїзд, що проходить через станцію; следующий советам врача пациент – пацієнт, який слухає поради лікаря; следующие из сказанного выводы – висновки, що випливають із сказаного; следующая остановка – наступна зупинка; следующие вопросы – такі питання і т. ін.Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово передається займенником такий: Сейчас будут выступать следующие депутаты... – Зараз виступатимуть такі депутати...; Скажу вам следующее... – Скажу вам таке; Вызываются следущее лица... – Викликаються такі особи... Запам’ятайте відповідники російських словосполучень зі словом следующий: в следующий раз – наступного разу; на следующий день – на другий день, другого (наступного)дня; следующим выступает – далі виступає; следующим образом – так, таким чином, у такий спосіб.

Увага! Сфера вживання активних дієприкметників з суфіксами –уч- (-юч-), -ач- (-яч-) – в основному термінологічна лексика: ведуче колесо, ріжучий диск, резонуюча камера, несуча поверхня, працюючий двигун, планеруючий літак.

Російські дієприкметники на – щийся (разрушающийся) вживають для позначення понять, пов’язаних як з перехідною дією (пасивна дійова здатність – зруйнований;стан перебування в пасивній дії – зруйнований. руйнований;назва пасивного учасника дії – руйнованець), так і з неперехідною дією (неперехідна ділова здатність – руйнівний;стан перебування у неперехідній дії – що руйнується;назва виконавця неперехідної дії – руйнівливець).

2.2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомогою суфікса –л-: дозрілий, загорілий, зарослий. навислий, побілілий, пожовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий.

Російські активні дієприкметники з суфіксом –ш- (-вш-) у сучасній українській літературній мові не вживаються. Російські активні дієприкметники в українській мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із суфіксом –л-: помогший – той, що допоміг; окнчивший – той, що закінчив; победивший – той, що переміг; вспыхнувший – той, що спалахнув; наболевший (вопрос) – наболіле (питання) тощо.

2.3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів –н-, ‑ен -, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на –ну- і на –о можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути – висунутий і висунений, колоти – колотий і колений, повернути – повернутий і повернений, пороти – поротий і порений, стиснути – стиснутий і стиснений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу з суфіксом –ема при перекладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: анализируемый (документ) – аналізований (документ); желаемый (результат) – бажаний (результат); заключаемый (договор) – укладаний (договір), занимаемая (должность) – обіймана (посада), записываемый (протокол) – записуваний (протокол), освещаемый (в прессе) – висітлюваний (у пресі), употребляемый (всеми) – вживаний (усіма), применяемый (в промышленности) – застосовуваний (у промисловості), який застосовується у промисловості, принимаемый (регулярно) – який приймається (регулярно), вживаний (регулярно), приобретаемые (навыки) – набувані (навички) тощо.

Увага! В українській мові – н – у суфіксах дієприкметників не подвоюється: здійснюваний, написаний, зроблений, відрізаний, прочитаний.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

При відтворенні українською мовою російських конструкцій з дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Милозвучність і органічність перекладу досягається використанням різноманітних мовних засобів – пасивними дієприкметниками (наболевший вопрос – наболіле питання), прикметників; (текущий счёт – поточний рахунок), іменників (исполняющий обязанности – виконавець обов’язків).

3. Дієприслівник в економічній лексиці. Особливості вживанні дієприслівникових зворотів у реченнях

Дієприслівник – особлива незмінювана форма дієслова, яка означає додаткову дію або стан, що супроводжують іншу дію або стан, названі дієсловом і відповідає на питання що робивши? що роблячи?

1. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів –ачи, -ячи: ходячи, стоячи. Форми із суфіксом –а, (-я) (лёжа, ходя, сидя, стоя) для сучасної української мови є ненормативними.

2. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфікса –вши, -ши: прочитавши, приготувавши, зробивши, принісши, перемігши.

Дієприслівник означає додаткову дію до дієслів-присудків (працював щось наспівуючи; зрозумівши все, посміхнулась). Отже, дія, що виражається дієприслівником обов’язково повинна стосуватися підмета, наприклад: Туристський автобус, петляючи між поліських залісків, невдовзі вискочив на широку луку ( В. Скуратівський ).

Порушенням норми є речення, в яких суб’єкти дій, виражених дієприслівником і присудком, не збігаються, як-от: Відпочиваючи у Карпатах, мені надзвичайно сподобалось обслуговування. Спіткнувшись вчора, у нього зломалась нога. (Виходить, що відпочивало у Карпатах обслуговування, а спіткнулась нога).

Дієприслівник не може приєднуватись до пасивної конструкції: Докладаючи всіх зусиль, урожай збирається без втрат. Працюючи тиждень, ремонт був завершений. (ці речення не відповідають граматичним нормам української мови).

У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки у тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив: Будували нову хату і біля неї обов’язково висаджували калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між шибами пучки червоних ґрон (В. Скуратівський). В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі: Вивчаючи географію, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Вивчаючи географію, ми не мали жодних проблем.

Пам’ятайте!

Вживання дієприслівника в реченні буде доречним лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття „реферат”.

2. Сформулюйте мету й сутність написання навчального реферату.

3. Назвіть реквізити реферату.

4. Перерахуйте структурні компоненти навчального реферату.

5. Назвіть способи передачі російських дієприкметників українською мовою.

6. Яка помилка є типовою при вживанні в тексті дієприслівників? Як її уникнути?

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК ДО РОЗДІЛУ II

Вправи до § 1

ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтесь з текстами анотацій. Схарактеризуйте анотації за ознаками, видом, структурою та визначте типові лексико-граматичні конструкції, використані при написанні тексту анотації.

а) Підготовка й оформлення курсових, дипломних і дисертаційних робіт: Методичний посібник / [уклад. І.Н. Кузнєцов]. – Мн.: Харвест, 1999. – 176 с.

Посібник містить рекомендації з підготовки, написання й редагування курсових, дипломних і дисертаційних робіт. Подані нормативні документи, що визначають правила оформлення й підготовки рукописів до видання.

Адресовано викладачам та студентам ВНЗ, коледжів, технікумів, а також аспірантам, науковим і бібліотечним працівникам.

б) Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій / В.М. Іванов. – К.: МАУП, 1999. – 230 с.

Курс лекцій, що охоплює 25 тем, призначений для вивчення походження, ролі й функцій категорій „гроші” та „кредит”. Не претендуючи на остаточне розв’язання дискусійних питань в теорії, автор прагнув поєднати досягнення західної економічної думки з вітчизняною.

Для студентів МАУП та всіх, хто цікавиться сутністю грошей, кредиту, банків, сегментів фінансового ринку як сукупності економічних відносин, що мають прямий та зворотній зв’язок із процесом суспільного виробництва.

в) Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посібник / А.В. Шегда. – К.: „Знання”, КОО, 2002. – 583 с.

Пропонована книга – перероблений і доповнений варіант навчального посібника „Основи менеджменту”, який уперше вийшов друком 1998р. і отримав високу оцінку фахівців. Головна увага у посібнику приділяється економічній природі, сутності, функціям, функціям, принципам і методам здійснення ефективного менеджменту організацій. Розкриваються системи мотивацій, економічний та організаційний механізми управління сучасними підприємницькими структурами.

Розраховано на студентів, аспірантів і викладачів ВНЗ економічного профілю.

г) Бабенко А.Г. Проблема зайнятості та відтворення людських ресурсів у сільській місцевості / А.Г. Бабенко // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – Т. 1., Ч. I. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 10-13.

У статті акцентується увага на теоретичних аспектах проблеми зайнятості, механізму державного регулювання та відтворення людських ресурсів в Україні. Аналізуються чинники, що впливають на вирішення проблеми, відтворення робочої сили в сільській місцевості, зокрема матеріальне стимулювання аграрної праці, забезпечення зростання оплати праці в аграрному секторі до рівня матеріальної винагороди робітників базових галузей промисловості.

д) Білик О.М. Оцінка потенційної та реалізованої трудової мобільності в контексті теорії людського капіталу / О.М. Білик // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики. – Т. 1., Ч. I. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 10-13.

Автором проведено дослідження трудової мобільності як елементу людського капіталу. Розглянуто питання визначення рівня потенційної та реалізованої трудової мобільності як окремої особистості, так і населення країни загалом.

ЗАВДАННЯ 2. Напишіть довідково-рекомендаційну анотацію поданого тексту.