Виды денежного оборотаДенежный оборот – это движение денежного капитала в процессе расширенного денежного производства, непосредственно включающего движение денег на стадиях распределения и обмена. По характеру движения денежных средств он подразделяется на финансы, кредит и денежное обращение, а по форме денег, осуществляющих оборот делится на наличный и безналичный. Наличные расчеты осуществляются между предприятиями и населением, между отдельными лицами. Наличные расчеты между отдельными лицами возникают, как правило, в процессе купли-продажи товаров, предоставления и оплаты услуг. Выдача налички для выплаты заработной платы, стипендий и денежного обеспечения производится банками по срокам, предусмотренных договорами. Наличка выдаётся с расчётного счета предприятий с помощью чеков, на обратной стороне которых указывается целевое назначение денег, снимаемых со счета. Безналичный денежный оборот – часть денежного оборота, в котором движение денег осуществляется в виде перерасчета сумм по счетам в банке или зачета взаимных требований, т. е. без наличных денежных знаков. Большая часть общего денежного оборота осуществляется в безналичной форме. Это обусловлено тем, что безналичный оборот имеет существенные преимущества перед наличным и поэтому более эффективен как для общества в целом, так и для каждого отдельного экономического субъекта. Во-первых, значительно уменьшаются общественные издержки обращения. Во-вторых, создаются необходимые условия для государственного регулирования денежного обращения. В-третьих, улучшается экономическое состояние субъектов денежного обращения, так как ускоряется обращение их денежных средств. (За Ивановым В.М. Деньги и кредит: [кус лекций] / В.М. Иванов. – К.: МАУП, 1999. – С. 35-36.) ЗАВДАННЯ 4. Випишіть словосполучення, у яких правильно утворено форму родового відмінка однини в іменниках чоловічого роду. Відкриття рахунка – відкриття рахунку. До акту додається – до акта додається. Вручення диплому – вручення диплома. Пам’ятного знаку – пам’ятного знака. До призначеного терміну – до призначеного терміна. Структурного підрозділу – структурного підрозділа. Переїхати до Нового Бугу – переїхати до Нового Буга. Направити до Львову – направити до Львова. Політичного блока – політичного блоку. Незаперечного факту – незаперечного факта. Працівники апарату – працівники апарата. Важливого об’єкта – важливого об’єкту. Своєчасного контролю – своєчасного контроля. Ділового папера – ділового паперу.
ЗАВДАННЯ 5. Поставте подані терміни-іменники у: а) Р. в. однини. Обґрунтуйте вибір варіанту закінчення. Дебет, рахунок, дебітор, вексель, декларант, демпінг, депозит, дефіцит, ринок, баланс, дивіденд, дилер, попит, облік, документ, чек, долар, податок, мільйон, банк. б) Д.в. однини, М.в. однини. Обґрунтуйте вибір варіанту закінчення та зміни кінцевого приголосного основи (у випадку їх наявності). Банк, позика, кредитка, замовник, закупка, заявка, надлишок, заробіток, чек, рахунок, податок, іпотека, оцінка, пільга, марка (товарна), маркетинг. в) Р.в. множини. Обґрунтуйте вибір варіанту закінчення. Аванси, гроші, позички, акції, фонди, громадяни, вкладники, аукціони, ціни, біржі, брокери, валюти, послуги, векселі, розрахунки, платежі, кредити, долари.
ЗАВДАННЯ 6. Виправте, де потрібно, помилки, допущені у відмінкових закінченнях іменників у: а) Р. в. однини: Споживачу, інвестора, бюджета, замовнику, заявника, імпорту, ордера, курсу, надлишка, збуту, комерсанта, каталогу, продажа, курсу, карбованця, франку, відсотка, проценту, мільйона, рублю. б) Д.в. однини: Націнкі, відсоткові, цінникові, вагі, боржнику, поставкі, книгі (бухгалтерській), обігі, обсягу, заявнику. в) Р.в. множини: Вартостів, власностів, відомостів, гривнів, собівартостів, витратів, видатків, доходів, позиків, постачаннів, застав, фінансуваннів, митниць, розцінків. ЗАВДАННЯ 7. Перепишіть, розкриваючи дужки. Вибір обраного варіанту обґрунтуйте. Вексель – (цінн(ий, а), цінов(ий,а) (папір, бумага), як(ий,а) свідчить про безумовне грошов(ий, е) (обов’язок, зобов’язання) векселедавц(я, ю) (виплати, сплатити, заплатити, уплатити) після настання (срок(у, а), строк(у, а), термін(у, а)) певну (суму, сумму) грош(ів, ей) власник(у, ові) вексел(я, ю). Існують два (вигляди, види) вексел(ей, ів) – простий і (переказний, перевідний). (Переказний, перевідний) вексель (трата, тратта) відрізняється від простого тим, що виписується (кредітором, кредитором) і є наказом боржник(у, ові) (виплати, сплатити, заплатити, уплатити) у зазначений (срок, строк, термін) визначену (суму, сумму) грош(ів,ей) третій особі – (ремитенту, ремітенту). Щоб наказ трасант(у, а) набув чинності, боржник підтверджує свою згоду про (виплату, сплату, уплату) у формі акцепт(а, у). ЗАВДАННЯ 8. Відредагуйте текст. Особливу увагу зверніть на правильність перекладу та запису економічних термінів. Знайдіть слова, у яких допущено помилки на повторені на занятті правила. Поясніть правильність їх написання. Зберігальні сертіфікати – письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладнику на отримання після закінчення встановленого терміна депозіта і процентів по ньому. Видаються зберігальні сертіфікати строкові (із зазначенням договірного проценту і на визначений термін), до затребування, іменні, на пред’явника. Іменні сертіфікати обертанню не підлягають, а їхня продажа іншим особам є недійсною. Дохід по зберігальним сертіфікатам виплачується по пред’явленню їх для оплати до банка, який випустив ці сертіфікати. Якщо власник сертіфіката вимагає депонованих коштів за срочним сертіфікатом раніше обумовленого в ньму терміна, то йому виплачується занижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах під час внесення депозіта.
Вправи до § 6 ЗАВДАННЯ 1. Проаналізуйте подану статтю в контексті основних вимог до змісту, побудови та мовленнєвого оформлення. Випишіть з тексту статті лексико-граматичні конструкції, які відображають структуру тексту наукової статті. Подайте можливі синонімічні замінники виписаних конструкцій. Визначте вид цієї статті за способом розкриття теми. к.е.н., професор, Небава М.І. Вінницький національний технічний університет Еволюція поглядів на систематизацію Постановка проблеми. Підвищений інтерес до проблематики соціального капіталу, що спостерігається останнім часом, пов'язаний, насамперед, із широкими можливостями результативного визначення стану формування демократичного суспільства в Україні, яке знаходиться поки що в зародковому виді [1], в таких категоріях як соціальні мережі, довіра, соціальна стабільність, соціальна згуртованість, соціальна єдність, активний соціальний ресурс та інші. В цьому аспекті потребує невідкладного з'ясування питання про соціальний капітал як потенціальний ресурс економічного зростання та його джерел; виокремлення тих типів ресурсів, які люди отримують завдяки своїм соціальним зв’язкам; дослідження впливу соціального капіталу на зростання людського капіталу та визначення ролі перерозподільних функцій соціального капіталу в системі ринкового середовища. Між тим, відсутність реального соціального капіталу, його роз'єднаність, шкодить довірі й спільним діям. Поряд з цим, виникає також стійкий небезпідставний сумнів, що соціальний капітал дотепер не має усталеного визначення. Все це робить актуальною проблему генезису еволюційної парадигми соціального капіталу та систематизації поглядів в концепції соціального капіталу. Аналіз останніх публікацій. Розробка концепції соціального капіталу достатньо представлена в сучасній соціально-економічній [3-6;9;13-15;19], соціолого-психологічній [10-12;16-18] і політологічній літературі [2;5;8;14], однак, було б перебільшенням стверджувати, що проблема систематизації підходів в дослідженні природи соціального капіталу перебуває в центрі уваги. Між тим, в процесі аналізу ролі, місця і впливу соціального капіталу на суспільно-економічне життя виникають серйозні труднощі концептуального характеру, які пов'язані з наявністю різних точок зору на категорію «соціальний капітал», тобто з невизначеністю самого предмета дослідження. Цілком очевидно, що при існуючій розмаїтості підходів до систематизації теорій соціального капіталу виникає невирішена проблема співвідношення цих підходів і визначення перспектив їхнього використання в подальших дослідженнях такого феномену як соціальний капітал. Мета статті. Проаналізувати еволюцію поглядів і підходів до систематизації теорій соціального капіталу, визначити їхній зміст та розробити їх наукову класифікацію і перспективи використання в подальших дослідженнях соціального капіталу. Для якісного розвитку концепції соціального капіталу та її змістовного збагачення має сенс розглянути різні погляди в контексті систематизації теорії соціального капіталу і окреслити хоча б у першому наближенні структуру існуючих підходів до визначення й дослідження соціального капіталу. Виклад основного матеріалу. Вперше термін «соціальний капітал» ми зустрічаємо в Джадсона Ханіфана, у дискусії по сільських школах у 1916 році. Він використав цей термін для опису «тих значущих обставин, що впливають на повсякденне життя кожного». Ханіфан дійшов висновку про необхідність виховання доброї волі, братерства, симпатії один до одного й вміння налагоджувати соціальні стосунки між людьми, які «утворюють соціальну одиницю». Через півстоліття термін «соціальний капітал» почав широко вживатися в літературі. Свій внесок у це зробили, перш за все зарубіжні дослідники. Так, Джейн Джекобс – у застосуванні до міського життя й добросусідства, Пьєр Бурдьє – по відношенню до соціальної теорії. У 80-их рр. роках Джеймс Коулман увів цей термін в академічне обговорення в контексті освіти. У 90-их рр. Роберт Патнем застосував соціальний капітал в популярній темі для політичних дискусій, тоді ж тему «соціального капіталу» підхопив також Світовий Банк. Насправді поняття «соціальний капітал» є розмитим і неоднозначним. Економістам воно важливе для розуміння неформального боку існування ринку. Політологи пов'язують цей термін з довірою до влади; фахівці з PR-технологій воліють говорити про капітал репутацій. Для соціологів соціальний капітал означає, передусім, якість соціальних зв'язків у таких вимірах як довіра, взаємоповага і взаємодопомога. У зв'язку з тим, що важко знайти чітке визначення соціального капіталу, у літературі інколи має місце його інтерпретація за принципом «від зворотного». Тобто, дослідники визначають ті суспільства, які відрізняються корупцією, хабарництвом, взаємною недовірою влади і суспільства як такі, що в них відсутній або не розвинутий соціальний капітал. В останні десятиліття спостерігається свого роду «капіталізація соціології» – явне захоплення терміном «капітал»: поряд з існуванням понять «людський капітал», «інтелектуальний капітал», «соціальний капітал науки», «освіта як соціальний капітал» [2], з’явилися словосполучення «мовний капітал», «капітал довіри», «рефлексивний капітал», «культурний капітал», «релігійний капітал», «юридичний капітал», «капітал самостійності», «споживчий капітал» і т.д. [3]. Спочатку на генетичному рівні соціальний капітал визначався як «ресурси, засновані на родинних відносинах в групі членства» [4]. Тобто П.Бурдьє звернув увагу на існування деякого віртуального феномену, який при всій своїй символічній і важко вимірюваній природі має властивість трансформуватися у цілком конкретні переваги, можливості, врешті-решт у реальні ресурси. З часом поняття «соціальний капітал» наповнювалося новим ресурсним змістом, оскільки в реальному економічному житті, все впливовішими на ефективність нашої діяльності стають нематеріального роду фактори, які нерідко є або вирішальними чинниками успіху, або причиною невдач, за ніби-то однакових початкових умовах і матеріальних ресурсах. На це особливо звернув увагу Джеймс Коулмен, запропонувавши включити соціальний капітал до структури факторів ефективності виробництва і визначив його як потенціал взаємної довіри та взаємодопомоги, що цілеспрямовано і раціонально формується в міжособистісних відносинах: зобов’язання та очікування, інформаційні канали й соціальні норми [5]. Таким чином, з боку структурного підходу соціальний капітал виступає як сукупність мережних контактів, а з погляду інституціонального підходу соціальний капітал є накопиченням довіри й вимірюється кількістю накопичених зобов'язань. Цікавий з економічної точки зору погляд Дж. Тернера [12], згідно з яким соціальний капітал є чинником, що збільшує потенціал економічного розвитку суспільства за рахунок створення й розвитку соціальних зв'язків і моделей соціальних організацій. При цьому соціальний капітал формується, по-перше, як об'єднання індивідів, що вирішують завдання фундаментального характеру і пов'язані з виробництвом, відтворенням, регулюванням і координацією основних потреб. Завдання ці вирішуються на рівні соціальних інститутів, тобто на макрорівні. По-друге, соціальний капітал формується як корпоративні елементи людського капіталу і категоріальні елементи, які генерують соціальні відмінності, що впливають на ставлення до них у суспільстві. Це корпоративні й соціальні осередки, що представляють мезорівень. По-третє, соціальний капітал формується як безпосередні особисті відносини в корпоративних і соціальних осередках – це мікрорівень. Макрорівневого трактування соціального капіталу дотримується Р.Патнам [14], який вважає, що особливістю громадського життя є наявність мережі взаємин, що існують між людьми, норм цих відносин і довіра, тобто все, що дозволяє учасникам відносин діяти спільно більш ефективно в досягненні загальних цілей. До прихильників такого підходу можна віднести й Ф. Фукуяму, який розглядає соціальний капітал як певну можливість людей працювати разом заради досягнення цілей у групах і організаціях [15]. Зазвичай, кожний з рівнів розкриває специфічну картину формування соціального капіталу й дозволяє визначити ступінь соціальної активності, однак, такий, назвемо його умовно трьохрівневий підхід до визначення й дослідження соціального капіталу, трохи утрудняє концептуальне пояснення дійсності та її вплив на формування соціального капіталу. Пояснюється це тим, що соціальну реальність не можна чітко розмежувати по рівнях і тому аналіз на кожному рівні з неминучістю приводить до необхідності аналізу на двох інших. Отже, представляється досить цікавим і плідним все-таки структурно-інституціональний підхід, при якому виділяються структурний й інституціональний бік соціального капіталу. Структурною основою соціального капіталу виступають соціальні мережі. Р. Роуз розглядає соціальний капітал як сукупність формальних і неформальних соціальних мереж, які індивіди використовують для виробництва або розподілу товарів і послуг. Це поряд з іншими характеристиками підтверджує, що соціальний капітал виникає у відносинах між індивідами [16]. Неформальні соціальні мережі припускають наявність особистісних довірчих відносин між обмеженою кількістю індивідів, що добре знають один одного, зв'язаних кровним спорідненням, спільністю інтересів або дружбою. Формальні мережі розглядаються як офіційні організації, що діють у рамках правового поля, що мають певну структуру, юридичний статус. Тут зв'язки між індивідами й зв'язки між організаціями опосередковані і багаторівневі. Відносини між неформальними соціальними мережами й офіційними організаціями обумовлені наступними обставинами. Саме в рамках мережної системи відтворюються стратифікаційні розбіжності, які пов'язані з нерівним доступом до соціальних мереж. Вимірюється ж соціальний капітал ступенем охопленості тією чи іншою мережею, а також розмірами й щільністю цих мереж, міцністю й інтенсивністю мережних зв'язків. В основі інституціонального підходу лежить проблематика довіри. Різні автори по-різному розглядають довіру стосовно соціального капіталу. Р.Патнам [14] розцінює її як елемент соціального капіталу, Е. Лессер [17] висловлює думку про те, що довіра є окремим поняттям і може бути як джерелом соціального капіталу, так і його результатом. Це твердження ґрунтується на тому, що довіра й соціальний капітал зміцнюють один одного. Таку думку підтримує також академік Кремінь В. [18]. Соціальний капітал створює міцні відносини, а довіра, яка виникає в результаті цього, в свою чергу продукує взаємність і довіру, і як результат є довіра на макрорівні, що сприяє формуванню загальних цінностей. Однак повною мірою в руслі інституціонального підходу перебуває позиція Ф. Фукуями, що прирівнює довіру до соціального капіталу. Довіра, за Ф. Фукуямою [19], є ключовою характеристикою розвинутого людського суспільства, що проявляється й на індивідуальному, і на соціальному рівні (довіра до соціальних інститутів і держави в цілому). Саме довіра визначає прогрес, а успіх самореалізації конкретного суспільства залежить насамперед не від ринкових принципів і не від врахування традицій, а тільки від одного рівня довіри, що існує в суспільстві. На наш погляд, безсумнівною перевагою структурного й інституціонального підходів до дослідження соціального капіталу є те, що в його основі знаходяться системоутворювальні категорії, що дозволяє досить глибоко проникнути в сутність досліджуваних реалій. Висновки. На підставі аналізу різних підходів до дослідження соціального капіталу та узагальнивши результати аналізу, можна виділити три основних типи систематизації теорій соціального капіталу: трьохрівневий, структурно-інституціональний і предметно-функціональний. Зазначені типи систематизації теорій соціального капіталу перебувають у тісному взаємозв'язку й взаємно доповнюють один одного, що видно хоча б з того, що теорію того самого автора, класифікуючи з різних підстав, можна віднести до різних типів. Подальші дослідження в аспекті даної проблеми дозволять теоретично коректно описувати проблемні процеси формування якісно нового інституціонального вітчизняного середовища, використовувати концепцію соціального капіталу як одну із основ розуміння соціальної структури суспільства в парадигмі раціональної поведінки. А) Напишіть анотацію-резюме до поданої статті. Випишіть 5-6 ключових слів (словосполучень), які розкривають зміст статті. Б) Зверніть увагу на правильність оформлення цитат і посилань в тексті статті. Які види цитування застосовує автор? В) Проаналізуйте подану статтю за планом: - тема, основна проблема, головна думка; - мета й завдання автора; - узгодженість назви статті з основним змістом; - композиція статті, висновки; - доречність застосування мовних засобів. ЗАВДАННЯ 2. Напишіть оглядову статтю на одну з тем за вибором. 1. Сутність і види сучасної інфляції. 2. Методи антиінфляційної політики. ЗАВДАННЯ 3. Запишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання складних іменників. (Мікро)економіка, (макро)економіка, (гіпер)інфляція, (акт)повідомлення, (міні)кредит, (банк)кредитор, (біл)брокер, (брутто)премія, (мега)прибутки, (бухгалтер)ревізор, (бюджет)нетто, (країна)імпортер, (виставка)ярмарок, (грос)бух, (дебет)авізо, (купівля)продаж, (держ)бюджет, (нац)банк, (держ)пром, (банк)гарант, (напів)фабрикат, (пів)відсотка, (орендо)давець, (євро)валюта, (бізнес)одиниця, (само)окупність.
ЗАВДАННЯ 4. Запишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання складних прикметників. (Фінансово)економічний, (економіко)статистичний, (пів)річний, (економічно)вигідний, (крос)факторний, (виробничо)комерційний, (функціонально)вартісний, (зовнішньо)економічний, (постачально)збутовий, (прямо)пропорційний, (високо)ефективний, (поза)бюджетний, (понад)кошторисний, (інвестиційно)комерційний, (товарно)сировинний, (вільно)конвертований, (зовнішньо)торговельний, (кредито)спроможний, (швидко)псувний, (довго)строковий, (товаро)супровідний, (розрахунково)грошовий, (проектно)кошторисний, (середньо)річний, (анти)демпінговий, (двадцяти)відсотковий, (багато)валютний, (валютно)обмінний.
ЗАВДАННЯ 5. З поданих слів утворіть складні прикметники. Поясніть їх написання. Використовуючи іменники, подані для довідок, утворіть з ними словосполучення за значенням. Нормативний + розрахунковий; орендний + підрядний; взаємний + вигідний; аграрний + промисловий; середній + річний; матеріальний + технічний; суспільний + корисний; суспільний + необхідний; матеріальний + відповідальний. Для довідок:особа, продукт, праця, база, обсяг, комплекс, умови, форма, ціна.
ЗАВДАННЯ 6. Виправте, де потрібно, допущені помилки в написанні складних слів. Свою відповідь аргументуйте. А) Агро-промисловий, суспільнокорисний, виробничо-збутовий, довго-строковий, фінансово-кредитний, золото-валютний, експортно-імпортний, товаро-обмінний, поза-бюджетний, виробничо-збутовий. Б) Біл-борд, бізнесплан, гіпермаркет, дебеткартка, євро-облігація, форс-мажор, франко-одержувач, холдингкомпанія, фондо-віддача, право-здатність, мінімаркет, товаро-обіг.
ЗАВДАННЯ 7. Відредагуйте текст. Особливу увагу зверніть на правильність перекладу та запису економічних термінів. Знайдіть слова, у яких допущено помилки на повторені на занятті правила. Поясніть правильність їх написання. Стратегією грошовокредітної політики послідовників монетарістської школи є впровадження постійної, передбачуваної денежної політики, вільної від алогічних змін курса. Постійне збільшення грошової масси, яка перебуває в обертанні, яка приблизно дорівнює три-відсотковому росту реального об’єма виробництва, властивого довго-строковим часовим інтервалам є найкращою, з точки зору більшості монетарістів, грошовою політикою.
Вправи до § 7 ЗАВДАННЯ 1. Ознайомтесь з поданими тезами. Виділіть початок і закінчення кожної структурної частини тез. Чи відповідають подані тези вимогам, які висуваються до наукових робіт такого типу? Свою відповідь аргументуйте.
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОЇ РИНКОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ Максимова Т.О., Корниенко ЮМ, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Необхідність дослідження, аналізу й діагностики стану регіональної ринкової інфраструктури (РРІ) визначається її впливом на ринкові процеси. Для регіону ринкова інфраструктура являє собою не тільки найважливішу складову частину виробничого потенціалу регіону, вона є організаційним і технологічним інструментом здійснення ринкового процесу й виконання функцій маркетингу. Регіональну ринкову інфраструктуру варто розглядати як сукупність допоміжних підгалузей, які організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси – взаємний пошук між продавцями і покупцями, товарорух, обмін товарів на гроші, господарсько-економічну й фінансову діяльність таких ринкових структур, як торгівля, сфера послуг, інформаційне обслуговування, організація й здійснення грошових операцій між учасниками ринкових процесів. Технологія здійснення названих процесів, що являє собою сукупність технічних засобів, методів і прийомів виконання цих процесів, залежить від того, якою мірою у сфері товарного обігу використовуються досягнення науки й техніки, яке їх інноваційно-інвестеційне забезпечення. Тому РРІ являє собою особливий предмет економічного дослідження й аналізу. Предметом економічного аналізу РРІ є стан і динаміка розвитку процесів її функціонування, включаючи матеріально-технічний і трудовий потенціал збуту, торгівлі й сфери послуг, інформаційне й транспортне забезпечення ринкової діяльності. Основною метою економічного аналізу РРІ є оцінка стану і діагностування рівня реалізації потенційних можливостей матеріально-технічної бази. Реалізація зазначених задач, характеристика інфраструктури регіонального ринку та його елементів здійснюється за допомогою системи показників. Але з позиції маркетингу певний інтерес має аналіз матеріально-технічного потенціалу елементів інфраструктури, оцінка їх стану та динаміки розвитку. Для дослідження регіональної ринкової інфраструктури характерне з'єднання високого ступеня формалізації дослідницького процесу, використання математичного апарата, методів статистичного моделювання поряд з неформалізованою, описовою характеристикою досліджуваних явищ і процесів, їхньою якісною оцінкою, тобто ринковою діагностикою. Необхідно відзначити, що погляди різних шкіл маркетологів на методологію дослідження РРІ діаметрально розходяться. Одні є прихильниками застосування методів кількісного, формалізованого аналізу (школи Ф. Котлера, Д.Ф. Коксу, Р.Д. Базела, Ф. Букереля, а у нашій країні – А.В.Войчак, С.С.Гаркавенко, В.І.Герасимчук, А.А.Мазаракі), інші дотримують думки, що розвитку РРІ, де рідко складаються однакові ситуації і нічого ніколи не повторюється, властиві неформальні методи дослідження (школа К. Симмондса). Проте специфіка маркетингу дозволяє не тільки сполучати ці напрямки, але і доповнювати, збагачувати їх. У дослідженні РРІ особливу роль відіграють статистичні методи збирання, оброблення й аналізу масивів інформації. Разом із тим, крім статистичних методів дослідження РРІ, необхідно ширше використовувати методологію інших наук. Дослідження РРІ повинні бути засновані на методах і прийомах статистики, економетрії, соціометрії, кваліметрії, біхевіоризму і специфічних неформальних маркетингових прийомах. У теорії маркетингового дослідження існує поняття трьох банків маркетингу: банку інформації - єдиної оперативної системи збереження і використання даних (нагромадження інформації, її систематизація й передача користувачам), що формується у виді таблиць, карток, досьє чи безпаперової інформаційної технології (дискет, магнітних стрічок); статистичного банку- набору статистичних методів згортання, угруповання й аналізу даних, які дозволяють одержувати оцінки ринкових процесів і виявляти причиниво-наслідкові зв'язки; банку моделей - результатів маркетингового дослідження у формі набору статистичних і специфічних маркетингових моделей. Вони дозволяють забезпечити вибір оптимальних рішень (прогнозні моделі попиту і місткості ринку, коефіцієнти еластичності попиту та пропозиції, моделі реакції попиту, криві «навчання і досвіду», матриці маркетингової стратегії, моделі демографічної сегментації ринку, ефективності рекламних заходів, поводження покупців, криві життєвого циклу товару). Сучасна методологія розрізняє і навіть протиставляє один одному два напрямки маркетингового дослідження: Desk-research, тобто «дослідження за письмовим столом», чи «кабінетне» дослідження, обробка вже існуючої, вторинної інформації і field-research, тобто "польове" дослідження, збір і обробка даних для конкретного маркетингового аналізу. Дійсно, визначені розходження цих методів дослідження існують, але немає ніяких підстав для їхнього протиставлення і тим більше присвоєння їм різних ступенів важливості. Кожне з них вирішує свої задачі, доповнюючи й розвиваючи один одного. При оцінці варіантів розвитку РРІ в умовах ринкової конкуренції найбільш доцільним є застосування методів імітаційного моделювання. Для їхньої реалізації будується модель контрольованих і неконтрольованих факторів ринкового середовища. Імітаційне моделювання застосовується у випадках, коли одержання повної математичної моделі не представляється можливим. Деякі фахівці вказують, що цей метод певною мірою є мистецтвом, оскільки добір істотних фактів і залучення спрощених рішень на підставі обмеженої точності даних спираються на інтуїцію і практичний досвід дослідника. Розглянуті підходи не вичерпують перелік методів, які можуть знайти застосування у дослідженнях стану і динаміки розвитку регіональної ринкової інфраструктури. А. Випишіть з тексту тез прикметники у формі вищого й найвищого ступенів порівняння. Б. Випишіть прикметники, від яких ступені порівняння утворити не можливо. ЗАВДАННЯ 2. Перекладіть текст українською мовою. Випишіть з нього прикметники й прикметникові словосполучення. Визначте розряд прикметників. Від якісних прикметників (якщо це можливо) утворіть всі форми ступенів порівняння. Курс валютный гибкий (рыночный) – валютный курс, который формируется на валютном рынке под действием спроса и предложения. Различают: плавающий валютный курс – режим свободного колебания курса, который базируется на рыночном механизме валютного регулирования. Плавающие курсы характерны для ведущих твердых валют – доллара США, немецкой марки, английского фунта стерлингов, японской ены и т.д.; колеблющийся валютный курс – курс, который изменяется в зависимости от спроса и предложения на валютном рынке, но корректируется валютными интервенциями центрального банка с целью выравнивания временных резких колебаний. ЗАВДАННЯ 3. Поставте наголоси в поданих прикметниках. Утворіть всі можливі форми ступенів порівняння прикметників. Вигідний, рентабельний, податковий, дохідний, щорічний, прибутковий, збитковий, взаємовигідний, самоокупний. ЗАВДАННЯ 4. З поданих прикметникових словосполучень випишіть ті, в яких прикметники не можуть утворювати форми ступенів порівняння. Ринкові відносини; ділова пропозиція; високий рівень розвитку; брокерська фірма; інвестиційні фонди; приватний банк; дешевий товар; економічні відносини; велике підприємство; акціонерне товариство; великий прибуток; короткий термін; вагомий внесок. ЗАВДАННЯ 5. Вставте потрібні за значенням прикметники, які допоможуть глибше розкрити значення оренди в сучасних умовах господарювання. Поясніть, які з прикметників можуть утворювати ступені порівняння, а які ні? Чому? Оренда стає однією з форм... власності.... оренда дає селянинові відчуття господаря. Два роки роботи в умовах... відносин у багатьох господарствах показали... переваги... методів господарювання навіть у... умовах. Темпи впровадження... форм підряду залежать від... і... факторів. Для довідок:довготерміновий, всенародний, орендний, незаперечний, новий, несприятливий, об’єктивний, суб’єктивний. ЗАВДАННЯ 6. Виправте неправильно утворені форми ступенів порівняння і неправильно утворені порівняльні конструкції з прикметниками. Самий розумний, самий улюблений процес, більш відвертіші слова, менш зрозуміліші поняття, найбільш вдаліший експеримент, найменш перспективніший науковець, кращі кадри фірми, кращі результати пошуку, практика корисніша навчання, прибуток більший затрат, мигдаль дорожчий арахісу, попит вищий пропозиції, прибутки нижчі видатків. ЗАВДАННЯ 7. Перепишіть текст, розкриваючи дужки. Вибір граматичних форм прикметників обґрунтуйте. Ринкова економіка є (більш складнішою, більш складною) й (більш вимогливою, більш вимогливішою), ніж адміністративна. За умов вільного потоку капіталу, ресурсів, ноу-хау і сучасної продукції більшості наших підприємств із (застарівшими, застарілими) системами управління, технологіями, товарами на ринку робити нічого. Тому керівникам у (самі короткі, найкоротші) строки треба буде пройти шлях через науку, практику до (найвищого, самого високого) мистецтва управління. Без опанування сучасної теорії мистецтва менеджменту вітчизняними підприємствами не зупинити наростання (кризисних, кризових) процесів в Україні. ЗАВДАННЯ 8. Спишіть, розкриваючи дужки, поясніть вживання великої літери. А) (Р,р)ада (Є,є)вропи; (Р,р)ада (Е,е)кономічної (В,в)заємодопомоги; (Ц,ц)ентр (С,с)тратегічних і (М,м)іжнародних (Д,д)осліджень; (К,к)омітет з (Т,т)оргівлі (С,с)ільськогосподарськими (Т,т)оварами; (М,м)іністерство (Т,т)оргівлі (У,у)країни; (З,з)акон (П,п)ро (К,к)онтроль за (Е,е)кспортом; (Є,є)вропейський (Б,б)анк (Р,р)еконструкції і (Р,р)озвитку; (Є,є)вропейське (Е,е)кономічне (С,с)півтовариство; (Р,р)ада з (Е,е)кономічної (П,п)олітики США; (Б,б)анк “(А,а)валь”; (Д,д)ержавні (Т,т)орговельні (П,п)ідприємтва; (В,в)ідділ (Д,д)оговорів; (Г,г)оловний (Е,е)кономіст; (П,п)рограма з (Т,т)оргівлі та (Р,р)озвитку; (П,п)одаток на (Д,д)одану (В,в)артість; (В,в)сесвітня (Т,т)оргівельна (О,о)рганізація. Б) (Г,г)оловне (У,у)правління (Д,д)ержавного (С,с)трахування; (М,м)іністерство (Ф,ф)інансів України; (М,міжнародний) (В,в)алютний (Ф,ф)онд; (С,с)хідноукраїнський (Н,н)аціональний (У,у)ніверситет імені Володимира Даля; (Д, день) (П,п)рацівника (Б,б)анківської (С,с)фери; (В,в)ерховна (Р,р)ада України; (П,п)резидент України; (А,а)кціонерний (К,к)омерційний (Б,б)анк „(У,у)країна”; (Е,е)кономічний (Ф,ф)акультет; (К,к)афедра (О,о)податкування; (Д,д)екан (Ф,факультету, (Д,д)октор (Н,н)аук; (Д,д)оцент; (З,з)ахідна Україна; (С,с)хідна Україна; (С,с)хідний (Р,р)егіон України; (С,с)хід України; (П,п)івдень України; (М,м)етодична (Р,р)ада (Е,е)кономічного (Ф,факультету); (В,в)чена (Р,р)ада (У,у)ніверситету; (Е,е)кономічна (М,м)одель (К,к)ейнса; (К,к)ейнсіанська (М,м)одель (С,с)поживання. ЗАВДАННЯ 9. Відредагуйте речення. Виправте помилки, допущені при утворенні ступенів порівняння прикметників. 1. Найбільш вигідніший кредит можна оформити у Приватбанку. 2. Безготівкова оплата більш розповсюдженіша форма розрахунків у всьому світі, чим готівкова. 3. Microsoft – сама успішна корпорація світу. 4. Найневигідніше вкладати кошти в аграрний комплекс. 5. Пільгові позики для банків менш вигідніші, чим іпотечні позички. 6. Зони вільної торгівлі – найпрекрасніше середовище для розквіту тіньового бізнесу.
Вправи до § 8 ЗАВДАННЯ 1. Перекладіть українською мовою, звертаючи увагу на переклад дієприкметникових зворотів. Свободно конвертируемая валюта; свободно плавающая валюта; текущий счет; галопирующая инфляция; растущие проценты; предвиденная инфляция; скользящее планирование; двойная действующая ставка; товары, подлежащие реализации; сумма цен товаров, проданных в кредит; взаимно погашающиеся платежи; денежная масса, находящаяся в обращении; сроки, оговоренные контрактом. ЗАВДАННЯ 2. Усно. Оберіть варіант речення, у якому дієприкметникові звороти перекладено правильно. Свою думку аргументуйте. 1. Фірма – організація, володіюча підприємствами й ведуча на них господарську діяльність. / Фірма організація, що володіє підприємствами й веде на них господарську діяльність. 2. Ставка позичкового процента – ціна, що сплачується за використання чужих коштів. / Ставка позичкового процента – ціна сплачувана за використання чужих коштів. 3. Ринок – механізм, зводячий разом покупців і продавців. / Ринок – механізм, що зводить разом покупців і продавців. 4. Виробнича функція – закон, що встановлює залежність між затратами факторів виробництва та розмірами виготовлюваної продукції. / Виробнича функція – закон, всановлюючий залежність між затратами факторів виробництва й розмірами виготовляємої продукції. 5. Мікроекономіка – розділ економічної теорії, досліджуючий логіку й фактори динаміки економічної поведінки одиничних суб’єктів ринку. ЗАВДАННЯ 3. Виправте помилки у реченнях з дієприкметниковими зворотами. 1. Валютна система– це механізм, пов’язуючий окремі національні економічні системи в єдине світове господарство. 2. Ревальвація – дія, спрямованна на підвищення курсу національної валюти, стимулююча споживчий попит на імпорт. 3. Трансфертні платежі – безкоштовні субсидії держави, спрямовані на підтримку с
|
