Історія Польщі. було зосереджено текстильні та машинобудівні підприємства, які раніше працювали на російський ринок

було зосереджено текстильні та машинобудівні підприємства, які раніше працювали на російський ринок. Східна частина була переважно відсталим сільськогосподарським краєм з великими соціальними та національними контрастами. Не випадково цю частину держави називали "Польщею Б", на противагу більш розвиненій "Польщі А", кордон між якими умовно проходив по Віслі. Тож у післявоєнний час правителі Польщі зіткнулися з великою кількістю політичних, соціальних, господарських і психологічних проблем, які стали на шляху інтеграції земель і подоланні відставання від західноєвропейських держав. Характеризуючи неспівмірність реальності й амбіцій окремих політиків, знаний економіст Еугеніуш Квятковський (1888-1974) у 1931 р. зазначав: "Всупереч, можливо, здоровим амбіціям, мусимо усвідомити собі, що сьогодні хіба що у власній уяві або у закордонних банкетних тостах ми належимо до шостої нації і шостої держави в Європі. У перспективі ми маємо можливість посісти навіть вище місце в родині вільних націй Європи, але нині, згідно з поширеними поглядами, належимо до Європи Б, до якої Європа А ставиться з неприхованими неприязню та легковажністю..."

На момент здобуття незалежності економічна ситуація Польщі була складною. Воєнні руйнування і негоди спричинили спад виробництва в усіх галузях. Промислова продукція у 1919 р. становила лише ЗО % від рівня 1913 р. Напружені стосунки склалися в аграрному секторі. Засади земельної реформи, окреслені сеймовими законами 1919 і 1920 pp. ввели примусовий продаж землі великих власників понад встановлений максимум за ціною 50 % її ринкової вартості. Але після схвалення Конституції виявилося, що земельні закони порушують гарантоване нею право приватної власності. За зверненням великих землевласників, Конституційний трибунал відхилив ці закони як такі, що суперечать Конституції. Реформа не проводилась. Гострою проблемою було врегулювання фінансової системи. До 1920 р. в обігу були різні гроші - російські карбованці, польські та німецькі марки, австрійські корони. На початку цього року в обігу залишилися тільки польські марки. Однак війни і конфлікти вимагали великих коштів, які перевищували можливості бюджету. Отримані від західних країн кредити в розмірі 272 млн. доларів пішли на воєнні потреби. Виникла інфляція, яка, однак, сприяла відбудові господарського життя і розвиткові підприємництва: люди не тримали грошей, витрачали їх; польські товари за кордоном за рахунок різниці валют продавалися дешевше без втрат для виробництва. На формування державних інститутів негативно впливав брак досвідчених кадрів фахівців. Загальний рівень освіти населення був невисокий: за переписом 1921 р. 31 % дорослих осіб були неписьменні.

Позиція Польщі в Європі була слабкою. За рівнем продукції на одного мешканця вона посідала одне з останніх місць на континенті. Ставлення до неї було неоднозначне. Франція та Великобританія всіляко підтримували Польщу, вважаючи її важливим чинником європейської політики на Сході, зокрема стосовно "санітарного кордону" проти більшовиків. Натомість Німеччина і СРСР негативно ставилися до Польщі, хоча й з відмінних міркувань. Керівники СРСР усвідомлювали роль Польщі як заборола проти поширення "соціалістичної революції" в Європу й намагались усіляко дестабілізувати внутрішню обстановку в ній. Німецькі правителі, маючи великі територіальні претензії до Польщі, вважали її штучним витвором, "сезонною державою". У 1921 р. німецький генерал Г. фон Сект у меморіалі в справі зовнішньої політики Німеччини стверджував: "Існування Польщі є неможливим і не узгоджується з життєвими інтересами Німеччини. Вона повинна зникнути і зникне". Вороже ставлення до Польщі з боку двох великих сусідів - Німеччини та СРСР - робило її становище вкрай небезпечним.

Гострою проблемою відбудованої держави було національне питання. На першому місці стояла справа українців. Польсько-українська війна залишила величезний слід у свідомості українців усіх земель, де вони становили переважну або значну частку