Організація підготовчої роботи

У підготовчий період проводять наступні види робіт:

1. Складання програми, методики і плану робіт з вказівкою їх об'єму і термінів виконання, рішення організаційних питань з обласними і районними радами, науковими установами, тощо, інформування громадськості, за допомогою місцевого друку і радіо, про науково-практичне значення передбачуваних грунтових досліджень.

2. Збір і вивчення літератури про грунти і умови грунтоутворення районів передбачуваних робіт. Вивченню підлягають всі наявні матеріали по геології, геоморфології, гідрогеології, клімату, рослинності, грунтам, виробничій діяльності людини, ступеню освоєності території, по перспективному плану розвитку господарства і іншим природно-економічним питанням, що характеризують умови району.

3. Оцінка грунтово-картографічного матеріалу району робіт. Виготовлення копій карт (геологічних, геоморфологічнихх, грунтових, рослинності), складених в минулі роки. Підготовка, підбір і оцінка планово-картографічної основи відповідно завданням і масштабам грунтових досліджень. Виготовлення копій топооснови. Детальне знайомство з матеріалами аерозйомки.

4. Знайомство з відповідними методичними вказівками та інструкціями, що стосуються проведення грунтових робіт. Вони повинні бути ретельно вивчені, а основні нові методичні рекомендації повинні бути зафіксовані.

5. Складання попередньої (робочої) класифікації грунтів і їх систематичного списку, а також узгодження єдиної номенклатури морфолого-генетичних показників грунтів та їх агрономічної оцінки. При складанні робочої класифікації і списку грунтів рекомендується використовувати регіональні класифікації грунтів і схеми класифікації по природних зонах.

6. Організація грунтової експедиції або партії: штат експедиції та його укомплектовування (спорядження, устаткування, транспорт), складання кошторису на проведення польового дослідження і картування грунтів.

Тільки ретельне виконання всіх перерахованих вище підготовчих робіт може забезпечити нормальну діяльність грунтознавця в польовий період. Недооцінка того або іншого виду робіт в підготовчий період, буквально, з перших днів роботи, негативно позначиться на роботі грунтознавця в полі.

Краще всього підготовку до польового дослідження і картуванню грунтів починати з складання загальної програми і плану робіт, в яких повинні бути визначені завдання, об'єкт і об'єм дослідження, терміни робіт. Для цього дослідник-грунтознавець повинен мати в своєму розпорядженні дані про об'єкт дослідження, його географічне положення, займану площу і точно визначити спільно із зацікавленими організаціями завдання досліджень і терміни представлення матеріалів. Після ретельного вивчення і уточнення цих матеріалів грунтознавець залежно від цілей дослідження, складності грунтового покриву і ступеня його вивченості встановлює масштаб грунтової зйомки, об'єм роботи, склад виконавців, визначає потрібну кількість устаткування, транспорту, вартість робіт і терміни виконання їх в підготовчий, польовий і камерально-аналітичний періоди грунтових досліджень.

Наступним, не менш відповідальним видом підготовчих робіт є збір і вивчення матеріалів попередніх років про умови грунтоутворення і грунти. Кожному грунтознавцю необхідно вивчати не тільки літературу і рукописні матеріали про грунти, але і всі літературні джерела, в яких висвітлюються чинники грунтоутворення — материнські породи, клімат, рослинність і ін. Вивчення фізико-географічних умов районів, що підлягають дослідженням, дозволить грунтознавцю, на основі обліку взаємозв'язків умов грунтоутворення і грунтів, скласти правильніше уявлення про грунти району, що цікавить його, про їх розвиток, географію і сільськогосподарську цінність. Адже без знань географії умов грунтоутворення не можна правильно вирішити багато питань картографії грунтів і скласти науково обгрунтовану генетичну грунтову карту.

У підготовчий період грунтознавцю необхідно вивчити не тільки опубліковані, але і фондові матеріали: рукописи, звіти, записки пояснень, попередні геологічні, грунтові, сільськогосподарські та інші карти, що характеризують природно-економічні умови краю, області, району, колгоспу, радгоспу, що підлягає дослідженню. Попереднє ознайомлення з природно-економічними умовами обраного району, краще всього починати із загальної физико-географічної літератури. Коли відомий об'єкт дослідження (край, область, район), — перш за все, слід визначити його географічне положення. Для цього рекомендується зробити викопіровку із загальногеографічної карти з вказівкою меж району дослідження (якщо мається на увазі крупний об'єкт, або відзначити особливим знаком місце дослідження, якщо йдеться про невелику площу об'єкту, наприклад, сортодільниця, дослідне поле). Знаючи точно місцеположення об'єкту дослідження, його координати, відповідно, підбирають літературу по даній частині території. Наприклад, якщо одержане завдання на виробництво грунтових досліджень західної частини Доно-Маничського вододілу, то, перш ніж приступити до вивчення літератури по заданому району, складають карту-схему району досліджень з вказівкою географічних координат місцевості, природних меж, населених пунктів, мережі, гідрографії, і ін. важливих показників і орієнтирів. Надалі, у міру накопичення матеріалу грунтознавець переходить від загального ознайомлення з фізико-географічними умовами місцевості до вивчення карт і спеціальної літератури по геології, геоморфології, клімату, рослинності, грунтам, економіці. При цьому він зосереджує увагу на матеріалах не тільки свого району, але і сусідніх.

Карта-схема служить первинним орієнтиром по збору і вивченню інших дослідницьких матеріалів. Окрім карти-схеми, украй необхідно мати викопіровки з карт: гіпсометричної, геологічної, четвертинних відкладів, кліматичної, геоботанічної, грунтової, сільсько-господарського районування і ін. Викопіровки повинні включати не тільки територію району дослідження, але і частково захоплювати територію прилеглих районів. Наявність під руками викопіровок з карт геологічної, геоморфологічної, гіпсометричної, рослинності, клімату, грунтів і ін. дозволяє грунтознавцю ще з підготовчого періоду, до виїзду в поле, правильно, на науковій основі, оцінити грунтово-географічну обстановку, складність поєднань природних умов району, намітити ряд питань, що вимагають подальшого опрацьовування, організувати відповідну підготовку працівників експедиції, підібрати необхідне устаткування, вибрати засоби пересування і намітити маршрути рекогносцировки місцевості. Для загального ознайомлення з геологічною будовою, кліматом, рослинним покривом і грунтами наміченої до дослідження території можна використовувати:

а) геологічну карту України і записки пояснень до неї, а також зведені роботи по геології нашої країни і її окремих частин;

б) світовий та інші агрокліматичні довідники;

в) карту рослинності України;

г) грунтову карту України.

Після загального ознайомлення з умовами грунтоутворення і грунтами району слід приступати до більш поглибленого систематичного вивчення літератури і фондово-рукописних матеріалів, що стосуються безпосередньо території, що підлягає дослідженню.

В процесі вивчення літератури і рукописних джерел необхідно робити акцент на фактичному матеріалі: морфолого-генетичних показниках найголовніших грунтів району, опис розрізів, результатах аналізів, класифікації грунтів, прийомах обробки, врожайності і ін., роблячи відповідні записи в спеціальному робочому зошиті.

Разом з вивченням природних умов (клімату, геології, рослинності, грунтового покриву) району дослідження, грунтознавець також повинен приділяти належну увагу вивченню економічних умов району: напрямки спеціалізації господарства, перспективного плану розвитку окремих галузей народного господарства, побуту місцевого населення, його щільності, культури.

Знайомство з цими питаннями дозволить грунтознавцю правильніше скласти план і організувати грунтові дослідження. Як ми вже відзначали, глибоке і всестороннє попереднє вивчення літературних джерел з усіх питань природи, економіки, культури, історії краю надасть величезну користь в подальшій польовій роботі. «Можна з визначеністю сказати, — пише проф. А. А. Красюк, — що успіх дослідження, його повнота і глибина, правильне встановлення грунтових типів і різниць, виразна їх характеристика, ясне уявлення про ландшафти місцевості — все це в значному ступені залежить від попереднього всестороннього знайомства дослідника із спеціальною літературою краю. Інакше, якщо грунтознавець концентруватиме свою увагу, наприклад, лише на грунтовій літературі, не зважаючи на геологічну і культурну історію місцевості, не звертаючи уваги на клімат, на рослинний і тваринний світ, на діяльність людини, то таке дослідження може повести до малоцінних висновків, дилетантів, позбавлених всякої серйозної наукової основи».

В результаті вивчення названих вище матеріалів необхідно скласти:

1) план першочергових робіт з термінами їх виконання;

2) карту-схему (у дрібному масштабі) ступеня вивченої території, що підлягає грунтовим дослідженням;

3) схематичну карту з відміткою (особливими умовними знаками) деяких раніше вивчених грунтових розрізів, геологічних шурфів, свердловин, вказавши на самій карті їх основні показники (назва, потужність і ін. особливості), а в спеціальному зошиті — результати аналізів цих розрізів, шурфів і т. п.;

4) виписки, копії або викопіровки з картографічних і літературних матеріалів по геології, клімату, рослинності, грунтам і ін. джерелам, що представляють інтерес;

5) попередню класифікацію грунтів (робочий систематичний список грунтів) району дослідження з вказівкою основних морфолого-генетичних показників типів, підтипів, видів грунтів, їх культурних варіантів.

Тільки після вивчення літератури і карт району дослідження і систематичного оформлення необхідних надалі матеріалів, можна рахувати роботу підготовчого періоду закінченою.