Закладання і розподіл грунтових розрізів на місцевості

Вибір місць для закладання грунтових розрізів (повних, напів’ям, прикопок), їх правильний розподіл на обстежуваній території — справа дуже відповідальна, і до неї потрібно віднестися дуже уважно.

Перш за все, дослідник повинен найретельнішим чином оглянути і перевірити ступінь однорідності рельєфу і рослинності тієї частини місцевості, для характеристики грунтового покриву якої намічається грунтовий розріз. Розріз необхідно закладати в найбільш характерному місці обстежуваної території.

При визначенні місць грунтових розрізів необхідно керуватися наступними правилами:

1) місця розрізів треба цілком погоджувати з рельєфом і станом рослинності;

2) кожен новий елемент рельєфу повинен бути охарактеризований особливим основним розрізом;

3) чим спокійніший і однорідніший рельєф ділянки, тим менше на даній площі можна намічати розрізів, і навпаки;

4) розрізи слід розташовувати так, щоб досліднику зручно було виконувати маршрути. При цьому відмітимо, що грунтові розрізи не повинні закладатися близько доріг, поряд з узбіччями канав, в нетипових для території, що вивчається, мікропониженнях, в місцях колишніх військових споруд — окопах, бліндажах і т.п.

На вибраному для грунтового розрізу місці копають яму (розміром 0,8х1,5х2,0 м), так, щоб три стінки її були прямовисні, тобто вертикальні, а четверта — зі сходинками; передня «лицьова» стінка, яка призначається для вивчення грунтового розрізу, повинна бути звернена до сонця. Грунт з ями необхідно викидати на довгі бічні сторони, але у жодному випадку не у бік «лицьової» стінки, оскільки це приводить до її «забруднення» і навіть до руйнування верхньої частини грунтового розрізу.

Копаючи ями, корисно відкласти недалеко від розрізу по одному зразку грунту з кожного горизонту для додаткового перегляду і вивчення забарвлення, структури новоутворень та інших ознак грунтів.

Коли яма готова, дослідник повинен, в першу чергу, визначити характер грунтотворної породи, її механічний склад, засолення, ступінь зволоження і взяти зразок материнської породи для подальшого вивчення або аналізу, оскільки надалі, при препаруванні, нижня частина «лицьової» стінки і дно ями будуть не тільки засмічені, але і частково засипані грунтовою масою, що обсипається, з верхніх горизонтів. Після цього «лицьову» освітлену сонцем стінку гладко очищають лопатою і одну — праву половину стінки препарують стамескою або саперною маленькою лопаткою, для того, щоб краще розглянути морфолого-генетичні ознаки грунту, а другу — ліву половину стінки залишають в гладко зачищеному вигляді для порівняння і контролю. Потім грунтознавець приступає до вивчення морфолого-генетичних ознак грунту і опису грунтового розрізу.