Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Та гарантії місцевого самоврядування




Визнаючи місцеве самоврядування однією із засад конститу­ційного ладу, сутність якого, насамперед, полягає в забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, Основний Закон гарантує стійкий розвиток цього інституту, зобов'язуючи державу брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядуван­ня, фінансово підтримувати місцеве самоврядування (ч. З ст. 142). Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає захист більш слабких у фінансовому відношенні органів місцевого само­врядування через запровадження процедур бюджетного вирівню­вання або аналогічних заходів (ст. 9).

Конституційні приписи деталізовано в ст. 62 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у фор­муванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за закон­ним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самов­рядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загально­державних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає з місцевого бюджету до де­ржавного бюджету частину надлишку в порядку, встановлено­му Бюджетним кодексом України. Мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюд­жетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, вихо­дячи з рівня мінімальних соціальних потреб, який установлено законом.

Державна підтримка місцевого самоврядування можлива й в інших формах, зокрема, шляхом передання окремих об'єктів у ко-

мунальну власність. Відповідно до ч. 9 ст. 60 Закону «Про місце­ве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право: а) вносити пропо­зиції про передання або продаж у комунальну власність відповід­них територіальних громад підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до держав­ної та інших форм власності, якщо вони мають важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальних громад; б) на переважне придбання в кому­нальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташова­них на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.

Указом Президента України від 30 серпня 2001 року N 749/2001 затверджена Програма державної підтримки розвитку місцевого самоврядування в Україні, в якій визначено, що розвиток місце­вого самоврядування є на сучасному етапі одним із найпріоритет- ніших напрямів державної політики України. Основними завдан­нями Програми є: а) сприяння формуванню економічно достатніх територіальних громад; б) удосконалення механізмів управління об'єктами права комунальної власності та спільної власності тери­торіальних громад; в) надання науково-методичної допомоги орга­нам місцевого самоврядування; г) підвищення професійного рівня посадових осіб органів місцевого самоврядування, забезпечення підготовки кадрів для цих органів; ґ) проведення просвітницької діяльності з питань розвитку місцевого самоврядування в Україні та розв'язання проблем у цій сфері; д) поліпшення взаємодії асо­ціацій та інших об'єднань органів місцевого самоврядування з органами виконавчої влади; е) проведення наукових досліджень із проблемних питань місцевого самоврядування; є) створення на­лежних умов для реалізації територіальними громадами та орга­нами місцевого самоврядування прав та повноважень, визначених Конституцією та законами України; ж) залучення громадських ор­ганізацій, науковців, жителів сіл, селищ, міст до процесів розвит­ку місцевого самоврядування в Україні; з) вивчення, аналіз, уза­гальнення і впровадження кращого вітчизняного та міжнародного досвіду у сфері розвитку місцевого самоврядування; и) підготовка

пропозицій і рекомендацій щодо розвитку місцевого самовряду­вання в Україні та розв'язання актуальних проблем у цій сфері.

Становлення й розвиток місцевого самоврядування в Україні значною мірою залежить від гарантій, тобто від того, наскільки повно й всебічно забезпечені й захищені його права. Гарантії міс­цевого самоврядування часто визначаються як необхідні умови (механізм), які забезпечують ефективну участь населення у вирі­шенні питань місцевого значення, для вираження волі та інтересів відповідної територіальної громади. На думку О.В. Батанова, га­рантії місцевого самоврядування - це необхідне для набуття, во­лодіння, користування і розпорядження муніципальними правами та свободами політико-правове та соціально-економічне оточення та спеціальний механізм, які забезпечують і захищають діяльність територіальних громад та інших суб'єктів системи місцевого са­моврядування щодо вирішення питань місцевого значення1.

Система гарантій місцевого самоврядування науковцями виз­начається по-різному. Більшість авторів виділяє загальні (еконо­мічні, політичні, соціальні та духовні) і спеціальні (юридичні, пра­вові) гарантії2. Більш досконалою є класифікація, в якій як основні критерії виділяють: а) сферу (об'єкт) суспільних відносин, на яку поширюється сила гарантуючого впливу; б) форму нормативно- правової фіксації гарантій місцевого самоврядування; в) техноло­гію діяльності територіальних громад та інших суб'єктів місцево­го самоврядування3.

Діяльність органів місцевого самоврядування, реалізація їх повноважень здійснюється під впливом соціально-економічних, політико-правових, ідеологічних та інших факторів, які можуть як негативно, так і позитивно впливати на процес самоврядуван­ня. Тому як гарантії місцевого самоврядування можна розгляда­ти устої та цінності суспільства, які стимулюють його розвиток,

' Муніципальне право України [Текст] : підручник / [за ред. М. О. Баймура- това]. - 2-ге вид., доп. - К. : Правова єдність, 2009. - С. 560.

[1] Кравченко В. В. Муніципальне право України [Текст] : навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К. : Атіка, 2003 - С. 314.

[1] Батанов О. В. Система гарантій місцевого самоврядування в Україні: про­блемні питання теорії / О. В. Батанов // Наук, праці Одеської нац. юрид. академії. - Одеса, 2004.-Т. З,-С. 147-158.

забезпечують певну сталість і стабільність у діяльності суб'єктів місцевого самоврядування і залежно від сфери поділяються на со­ціальні, політичні, економічні, ідеологічні (духовні).

Соціальними гарантіями є передумови, що сприяють станов­ленню й розвитку місцевого самоврядування, забезпечують стій­кість і послідовність в організації та діяльності суб'єктів місцевого самоврядування, створюють реальні умови для найбільш повної реалізації їх функцій. Це, насамперед, сприйняття людини як най­вищої соціальної цінності, забезпечення умов для всебічного роз­витку особистості, соціальне структурування суспільства, форму­вання «середнього класу», сприйняття місцевого самоврядування як ефективної форми самоорганізації населення, одного з основ­них інститутів громадянського суспільства.

Політичні гарантії - це демократичний характер політичного режиму в державі, який передбачає не тільки надання населен­ню права на місцеве самоврядування, а й отримання захисту від держави. Місцеве самоврядування, як одна із засад конституцій­ного ладу, є основним принципом організації та здійснення пуб­лічної влади. Тільки в демократичній державі, яка функціонує з дотриманням принципів народовладдя, поділу влади, розмежуван­ня питань загальнодержавного та місцевого значення, політичної багатоманітності, можливе існування та розвиток місцевого само­врядування.

Економічними гарантіями є економічна система суспільства, основу якої становлять принципи ринкової економіки, вільного переміщення товарів, послуг, фінансових ресурсів, підприємниц­тво, конкуренція, рівний захист усіх форм власності, наявність відповідних матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для ефективного виконання територіальними громадами та їх органами функцій і повноважень, які закріплені за ними чинним законодавс­твом України. Ефективне функціонування місцевого самовряду­вання можливе лише за наявності відповідних матеріально-фінан­сових ресурсів, які повинні бути адекватні тим повноваженням, що надані органам місцевого самоврядування. Відповідно, гаран­тією економічної самостійності є закріплення на конституційному рівні матеріальних і фінансових основ місцевого самоврядування (ст. 142, ст. 143).

Ідеологічні (духовні) гарантії - це система духовних, культур­них, національних цінностей, традицій та звичаїв, загальний рівень громадянської свідомості, ідеологічна багатоманітність, заборона на розпалювання соціальної, расової, міжетнічної, релігійної во­рожнечі, оцінка суспільних явищ із позицій моральності, справед­ливості та інші необхідні умови, які забезпечують розвиток місце­вого самоврядування.

Залежно від форми фіксації гарантії місцевого самоврядування поділяються на конституційні, міжнародно-правові, законодавчі, підзаконні, а також ті, які містяться в інших соціальних нормах.

Конституційні гарантії місцевого самоврядування мають ос­новоположне, фундаментальне значення для розвитку соціальних процесів і відіграють спрямувальну роль для всього державно-пра­вового регулювання. Конституція України містить норми та окре­мий розділ про місцеве самоврядування. У Конституції закріпле­но, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (ст. 7), органи місцевого самоврядування є однією з підсистеми публічної влади, через яку народ здійснює владу (ст. 5), право ор­ганів місцевого самоврядування в межах, установлених Консти­туцією, володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктами пра­ва власності Українського народу (ст. 13). Конституція України тримає в установлених рамках законодавця (визначає параметри для подальшого законодавчого регулювання) і унеможливлює не­обгрунтоване втручання держави у сферу компетенції місцевого самоврядування.

Не менш важливе значення для розвитку місцевого самовря­дування в Україні мають міжнародно-правові гарантії місцево­го самоврядування. В Європейській хартії місцевого самовря­дування, яка ратифікована Верховною Радою України 15 липня 1997 року, закріплено правові, інституційні, адміністративні та фінансові гарантії автономності територіальних громад і їх ор­ганів. Гарантії місцевого самоврядування закріплені також в ін­ших міжнародно-правових документах (Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіаль­ними общинами або властями 1980 р., Декларації про принципи місцевого самоврядування у державах-учасниках Співдружності 1994 р.), норми яких становлять основу функціонування демок-

ратичиої системи управління при розв'язанні питань місцевого значення.

Законодавчі гарантії місцевого самоврядування деталізують конституційні й міжнародно-правові приписи, що регулюють від­носини у сфері місцевого самоврядування. Переважно вони закріп­лені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також інших законах, які забезпечують організацію та діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Підзаконні гарантії місцевого самоврядування закріплюються актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Ав­тономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції. Нерідко відносять до цієї групи або виділяють окремо муніципальні гарантії, які закріплю­ються в статутах територіальних громад, регламентах місцевих рад, положеннях про органи самоорганізації населення та інших нормативно-правових актах органів місцевого самоврядування.

В інших соціальних нормах (релігійні, етичні норми, місцеві традиції, звичаї тощо) також можуть закріплюватися гарантії міс­цевого самоврядування. Специфіка ідеологічних (духовних) га­рантій виявляється в тому, що вони фіксуються саме в таких со­ціальних нормах.

Окрему групу складають статусно-процедурні (технологічні) гарантії, до яких зазвичай відносять інформаційні, нормотворчі, процесуальні, організаційні, кадрові гарантії судового захисту.

Місцеве самоврядування структурно й організаційно відо­кремлене від державної влади і діє, в межах Конституції і законів України, автономно. За свою діяльність органи й посадові особи місцевого самоврядування відповідальні насамперед перед те­риторіальною громадою. Органи місцевого самоврядування не підпорядковуються органам державної влади, однак місцеве са­моврядування не існує ізольовано від держави, простежується їх функціональна близькість, адже органи місцевого самоврядування, як і органи державної влади, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Враховуючи важливість цього інституту, для становлення і розвитку громадянського суспільс­

тва, порядок визначення засад місцевого самоврядування віднесе­но ст. 92 Конституції України до виключної сфери законодавчого регулювання. Гарантією місцевого самоврядування також є і кон­ституційне визначення основних форм безпосереднього волевияв­лення територіальних громад, через які забезпечується здійснення самоврядування: вибори, референдум та інші форми безпосеред­ньої демократії.

Основоположною гарантією місцевого самоврядування є його організаційна самостійність, яка полягає в тому, що призначен­ня посадових осіб, формування органів місцевого самоврядуван­ня здійснюється територіальними громадами, причому це право є виключним. Конституція України не надає органам державної влади права створювати органи місцевого самоврядування і при­значати його посадових осіб. Інституційна автономія місцевого самоврядування проявляється в тому, що територіальні громади не можуть бути примусово об'єднані, ради самостійно визначають свою структуру, систему і структуру своїх виконавчих органів, без затвердження чи узгодження з державними інстанціями. Відповід­но до ст. 6 Європейської хартії місцевого самоврядування місцеві органи влади повинні мати можливість, не порушуючи більш за­гальних законодавчих положень, самостійно визначати свої внут­рішні адміністративні структури з тим, щоб вони відповідали міс­цевим потребам і забезпечували ефективне управління.

Повноваження органів і посадових осіб місцевого самовря­дування не можуть бути достроково припинені державними ор­ганами. До повноважень Верховної Ради України належить при­значення чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування в разі, якщо ними прийняті рішення з порушен­ням Конституції і законів України, прав і свобод громадян, якщо вони не забезпечують здійснення наданих їм повноважень. Проте і в цьому випадку відповідний орган продовжує діяти до обрання нового органу місцевого самоврядування територіальною грома­дою. Якщо ж територіальна громада по-іншому оцінює діяльність органу чи посадової особи місцевого самоврядування і не погод­жується з рішенням Верховної Ради України, то показовими в цьо­му випадку можуть бути результати виборів, за якими орган місце­вого самоврядування може бути обраний у тому ж складі.

Гарантією місцевого самоврядування є закріплення на консти­туційному рівні обов'язковості рішень органів місцевого самовря­дування на відповідній території (ст. 144). Зокрема, акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах на­даних їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма роз­ташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та органі­заціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Важливою конституційною гарантією місцевого самоврядуван­ня є його право на судовий захист. Ця конституційна норма має принципове значення в плані забезпечення правової, організацій­ної і фінансової самостійності місцевого самоврядування, оскіль­ки якою б досконалою і завершеною не була система законодавс­тва, конфлікти, а часом і відверте порушення прав територіальних громад і їх органів усе ще трапляється. У правовій державі суди не залежні від впливу інших органів, їх юрисдикція поширюється на всі правовідносини. Органи та посадові особи місцевого само­врядування мають право звертатися до суду щодо визнання неза­конними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушу­ють права територіальних громад, повноваження їх органів та по­садових осіб.







Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 589. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.004 сек.) русская версия | украинская версия