Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Правова природа сучасних теорій місцевого самоврядування




Найбільш поширеними є три концепції розвитку місцевого са­моврядування: громадівська, державницька, муніципального ду­алізму.

Громадівська теорія місцевого самоврядування, що замінила теорію вільної громади, була започаткована практикою державот­ворення С1ІІА. Прихильники громадівської теорії місцевого само­врядування вважають:

48 первинні суб'єкти місцевого самоврядування — громади є самостійним джерелом такої публічної влади, яка не належить де­ржаві, а є самостійною, «муніципальною»;

49 право на місцеве самоврядування є невід'ємним від самої громади, а тому держава тільки його визнає та гарантує;

50 місцеве самоврядування можливе лише на рівні населених пунктів, бо тільки там ще збереглися умови для відтворення гро­мад. Щодо інших рівнів адміністративно-територіального поділу, то там місцеве самоврядування можливе лише у формі добровіль­них об'єднань (асоціацій);

51 місцеве самоврядування, його інституції мають вирішувати тільки питання місцевого значення, а здійснення повноважень де­ржавної влади має покладатися на місцеві органи державної ви­конавчої влади. У розв'язанні питань місцевого значення органи місцевого самоврядування мають діяти за принципом «дозволено все, що не заборонено законом».

Згідно з громадівською теорією місцеве самоврядування роз­глядається як самостійна форма публічної влади, суб'єктом якої є територіальний колектив - елемент громадянського суспільства1, як одна з форм прояву громадської ініціативи, що сприяє мінімі­

[1] Фрицький О. Ф. Конституційне право України [Текст] : [підручник] / О. Ф. Фрицький. - К. : Юрінком-Інтер, 2002 - С. 515.

зації ролі держави в розв'язанні місцевих проблем. Науковці, які підтримують громадівську теорію місцевого самоврядування, ка­тегорично заперечують державну природу влади територіальний громад. Місцеве самоврядування, його органи не є складовою частиною державного механізму1. Німецький учений 3. Баллейс наголошує, що муніципалітети є передусім природними корпора­тивними одиницями, а їх автономність випливає не стільки з де­ржавної влади, скільки із суверенітету народу, який має поважати­ся й забезпечуватися державою на практиці2.

О. В. Батанов уважає, що місцеве самоврядування - це неде­ржавна за своєю природою самостійна форма здійснення народом своєї влади, тобто публічна влада територіальної громади. На йог» думку, Конституція України підносить право територіальної гро­мади на місцеве самоврядування на рівень невід'ємного природ­ного права місцевого населення самостійно вирішувати питання місцевого значення незалежно від державних структур у межах за­конів, власної фінансово-економічної бази згідно зі своїми інтере­сами. Під природним правом територіальної громади він розуміє сукупність (комплекс) прав жителів певних населених пунктів, на­даних їм від Бога (природи), а тому священних і невідчужуваних від них. Саме тому таке природне право не залежить від законо­давчого визнання чи невизнання його державою, яка за допомогою правових заходів лише впорядковує, зовнішньо оформлює само­врядну активність територіальних громад, не встановлюючи її'. Противники, навпаки, стверджують, що в громадівській концепції місцеве самоврядування постає швидше у формі благих, але пус­тих декларацій, ніж як реально наявний соціальний феномен4.

[1] Кутафин О. Е. Муниципальное право Российской Федерации [Текст] : учебник / О. Е. Кутафин, В. И. Фадеев. - М. : Юристь, 1997. - С. 88.

[1] Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика [Текст] / А. И. Черкасов. - М. : Изд. группа «ФОРУМ-ИНФРА-М», 1998. - С. 20.

[1] Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого само­врядування та державної влади / О. В. Батанов // Часопис Київського університе­ту права.-2002.-№ 2. - С. 21.

[1] Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник Моск. ун-та. - Сер. 12 : По­литические науки. - 2002. - № 4. - С. 87.

Державницька теорія місцевого самоврядування була започат­кована в Магдебурзькому праві й отримала найбільше поширення в Європі. Основні її положення були розроблені німецькими вче­ними Л. Штейном та Р. Гнейстом. В основі цієї теорії є:

52 ідея децентралізації частини державної влади, її деволюції на рівень територіальних спільнот громадян (громад, комун, тери­торіальних колективів) і тих інституцій, які вони обирають;

53 певна правова, організаційна та фінансова автономія місце­вого самоврядування та його інституцій щодо центральних та міс­цевих інституцій державної влади;

54 місцеве самоврядування як засіб здійснення державних фун­кцій за допомогою недержавних за своєю суттю суб'єктів (місце­вого населення та його інституцій);

55 органи місцевого самоврядування діють за принципом: «доз­волено те, що передбачено законом».

Державницька теорія виходить із того, що місцеве самовряду­вання, поряд із територіальною автономією, є однією з форм де­централізації державної влади на рівні територіальних колективів, а правоздатність останніх на самостійний розгляд місцевих питань трактується її прихильниками як така, що походить виключно від держави. Звідси — місцеве самоврядування визнається ними як різ­новид державної влади.

На думку К.Ф. Шеремета, «місцеве самоврядування - це справжнє децентралізоване державне управління»1. Інші правники називають його інститутом демократичної держави2. Приміром, Г. М. Чеботарьов уважає, що влада органів місцевого самовря­дування за своєю природою і не може бути іншою, ніж держав­ною3. Сучасний шведський учений С. Монтін наголошує, що з

[1] Шеремет К. Ф. Актуальные проблемы формирования местного самоуправ­ления в Российской Федерации («круглый стол») / К. Ф. Шеремет // Государство и право. - 1997. -№ 5. - С. 33.

[1] Воронов М. П. Питання взаємозв'язку місцевих рад з їх виконавчими орга­нами / М. П. Воронов, К. Є. Соляннік // Державне будівництво та місцеве самов­рядування : зб. наук. пр. - 2003. - № 5. - С. 54.

[1] Чеботарев Г. Н. Развитие конституционных основ местного самоуправле­ния : [Текст] / Г. Н. Чеботарев. - Тюмень : Изд-во Тюменского гос. ун-та, 1995. -С. 85.

погляду конституції та загальної ієрархії політичних інститути, муніципалітети - це частина державної адміністрації, а місцевому самоврядуванню його компетенція надається парламентом і тому в підсумку воно здійснює «делеговану державну владу»1. Одно­рідність державної та муніципальної влади, як правило, вбачають у певних загальних ознаках: (а) чітко вираженому інституціалізо- ваному характері, (б) наявності специфічного апарату здійснення влади, (в) загальності, (г) універсальності, (ґ) встановленні й зборі податків.

На думку В. І. Борденюка, влада органів місцевого самовряду­вання є похідною від влади державної, а не від вигаданої муніци­пальної. Водночас він не заперечує й існування влади, джерелом якої є територіальна громада, але в даному разі її влада, на відміну від влади об'єднань громадян, трансформується, по суті, в держав- ну2.

Недоліки державницької теорії полягають у заниженні ролі ініціативи населення, утискуванні демократичних принципів участі громадян у розв'язанні проблем місцевого значення, у тому, що ставиться під сумнів здатність суспільства до самоорганізації та самоврядування'. Чинне законодавство України настільки су­перечливе й непослідовне, що прихильники всіх концепцій мають змогу посилатися на відповідні норми для підтвердження правиль­ності своїх позицій. Посилення тенденції поєднання при правово­му регулюванні статусу місцевого самоврядування громадівської й державницької концепцій, по суті, стало результатом реалізації законодавцем намагання закріпити загальносоціальну (громадівсь- ку) цінність цього інституту шляхом не самоусвідомлення й само­організації територіальних громад, а адміністрування державою.

[1] Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика : [Текст] / А. Черкасов ; Ин-т государства и права Рос. акад. наук. - М. : Изд. дом «Форум» ИНФРА-М, 1998. - С. 20.

[1] Борденюк В. Деякі аспекта співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні / В. Борденюк // Право України. -2001. -№ 2. -С. 26.

[1] Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник МГУ. - Сер. 12 : Полити­ческие науки. - 2002. - № 4. - С. 87.

При цьому тут відіграли свою роль не прагнення до чистоти вті­лення теоретичних ідей і конструкцій, а бажання швидше відійти від старих форм державного управління на місцях, побороти опір становленню нових форм і забезпечити правові гарантії незворот­ності їх утвердження1. На думку О. Ф. Фрицького, в Україні за­проваджено державницьку концепцію місцевого самоврядування із залишками радянської моделі, що на практиці означає безпосе­реднє втручання в діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування виконавчої влади в особі місцевих державних ад­міністрацій2.

Розгляд місцевого самоврядування лише як форми децентралі­зації виконавчої влади фактично випускає з уваги чимало правових аспектів теми дослідження. Заперечується поділ публічної влади на державну і муніципальну (владу територіальної громади), на­явність місцевих (локальних) інтересів територіальних громад, які можуть суперечити інтересам держави, та окремої сфери місцево­го самоврядування, яка відмінна від сфери державного управління. Зведення місцевого самоврядування лише до місцевого рівня де­ржавного управління суттєво звужує спектр аналізу й дослідження сутності місцевого самоврядування, як одного з фундаментальних принципів конституційного ладу, як інституту громадянського суспільства, як однієї з форм народовладдя, як фундаменту сучас­ної філософії людини, як багатогранного суспільного, соціально- політичного та соціально-правового феномену.

Певною модифікацією громадівської та державницької теорій місцевого самоврядування є громадівсько-державна теорія або ж теорія муніципального дуалізму. Це досить поширена теорія у сві­товій літературі, яка має прихильників і в Україні. Відповідно до основних постулатів цієї теорії:

• інституції місцевого самоврядування є незалежними від де­ржави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній вони розглядаються як інституції держави, що виконують її функції та повноваження;

[1] Васильєв В. И. Местное самоуправление [Текст] : учеб. и науч.-гіракт. по­собие / В. И. Васильєв. - М. : Юринформцентр, 1999. - С. 20.

[1] Фрицький О. Ф. Конституційне право України [Текст] : [підручник] / О. Ф. Фрицький. -К. : Юрінком-Інтер, 2002. -С. 521.

56 ті справи, які повинні здійснювати інституції місцевого са­моврядування, мають також поділятися на «власні» та «делего­вані»;

57 у здійсненні власних справ органи місцевого самоврядуван­ня мають діяти незалежно та самостійно від державних органів, дотримуючись лише законів;

58 у виконанні ж делегованих повноважень органи місцевого самоврядування діють під контролем та адміністративною опікою відповідних державних органів;

59 поєднання в особі органів місцевого самоврядування функ­цій місцевого самоврядування з функціями державного управлін­ня на місцях визначається «подвійною», або «двоєдиною», політи- ко-правовою природою місцевого самоврядування.

Теорія муніципального дуалізму (громадівсько-державницька) акцентує увагу на подвійній природі влади місцевого самовряду­вання. Прихильники цієї концепції вважають, що місцеве само­врядування не залежить від держави лише при розв'язанні суто господарських і громадських справ, а в політичній сфері воно роз­глядається як агент держави, що виконує державні функції. На їх думку, синтез державного й недержавного в місцевому самовря­дуванні значущий для суспільства. Завдяки поєднанню цих двох засад вирішуються найважливіші громадсько-державні завдання: (а) усувається роздвоєння влади, яке призводить до політичної нестабільності й послаблення держави та її інститутів; (б) створю­ються можливості для участі людей в управлінні справами суспіль­ства й держави, що підносить культурно-правовий рівень громадян і виховує в них почуття поваги до законів; (в) ліквідується розрив між суспільством і державою; (г) досягається єдина мета - збере­ження і зміцнення суспільства й держави на основі демократичних інститутів; (ґ) держава може краще вивчати потреби населення, місцеві справи й ухвалювати рішення, що відповідають інтересам людей; (д) народжується спільний інтерес громадян і державних органів, сутність якого полягає в побудові життя, гідного кожної людини й суспільства в цілому, а управління суспільством на ос­нові узгоджених дій переростає в єдиний творчий процес1.

[1] Постовой Н. В. Муниципальное право России [Текст]: учебник / Н. В. Пос­товой. - М. : Новый Юрист, 1998. - С. 20-21.

М. О. Бажинов пропонує місцеве самоврядування ідентифіку­вати, по-перше, як найнижчий рівень державної влади, юридично відмежований від інших ешелонів влади з метою надання йому самостійності й широти можливостей у конкретних умовах не­великих і часто специфічних муніципальних утворень, по-друге, як інститут громадянського суспільства, спосіб самоорганізації населення. Ключовим є словосполучення «самостійна діяльність», оскільки владні повноваження в цьому разі вторинні для місцевого самоврядування, головною метою якого є реалізація (здійснення) функцій громадянського суспільства. У сукупності ці дві сторо­ни місцевого самоврядування становлять «граничну смугу» в со­ціумі, покликану розв'язувати завдання правильної структуризації й оптимальної взаємодії держави і громадянського суспільства1. Подібною є позиція В. В. Кравченка й М. В. Пітцика, які акценту­ють увагу на значенні місцевого самоврядування в механізмі со­ціального управління і на його подвійній природі, з одного боку, як форми публічної влади (в системі місцевого самоврядування можуть видаватися загальнообов'язкові рішення, виконання яких забезпечується примусовою силою держави), а з другого, - як інс­титуту громадянського суспільства2.

Плюралізм теорій, концепцій, доктрин, учень, що утвердився в науці, знайшов своє відповідне відображення й у підходах до розуміння місцевого самоврядування, коли його сутність, зміст і форми реалізації визначаються по-різному. З огляду на те, що розв'язання багатьох соціально-економічних проблем, пов'язаних із підвищенням життєвого рівня населення, забезпеченням прав і свобод громадян, наповненням їх реальним змістом, можливе лише в умовах реального й ефективного місцевого самоврядуван­ня, важливе значення має аналіз визначень, що пропонуються су­часною правовою науковою літературою3.

' Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестник Моск. ун-та. - Сер. 12 : По­литические науки. - 2002. - № 4. - С. 88.

[1] Кравченко В. В. Муніципальне право України [Текст] : навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. - К. : Атіка, 2003 - С. 73.

[1] Воронов Н. П. Понятие и основы местного и регионального самоуправле­ния / Н. П. Воронов, С. В. Болдырев // Проблемы законности : республ. межве-

Крім вищеназваних, досить поширеними є й інші концепції організації влади на місцях: «політична» теорія самоврядування, «теорія держави загачьного добробуту», «концепція позаполі- тичного місцевого самоврядування», «теорія муніципального со­ціалізму». Загалом же сьогодні в багатьох демократичних країнах (Італія, Німеччина, Норвегія) досить поширеними є погляди на місцеве самоврядування як на цілковито автономну сферу місце­вого управління.







Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 4766. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.004 сек.) русская версия | украинская версия