В процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні

Муніципальне право, регулюючи суспільні відносини у сфері місцевого самоврядування, може як сприяти, так і стримувати розвиток цього інституту. Конституційна, міжнародно-правова та законодавча регламентація права територіальних громад безпо­середньо або через утворювані ними органи вирішувати питання місцевого значення покликана сприяти становленню та розвитку місцевого самоврядування в Україні. Норми муніципального пра­ва визначають форми участі громадян у місцевому самоврядуван­ні, правовий статус територіальних громад, їх органів та посадо­вих осіб, установлюють їх функції, компетенцію, форми і методи роботи, правові, територіальні та матеріально-фінансові основи їх

діяльності, регламентують інші відносини на місцевому та регіо­нальному рівні. Безперечно, це позитивний чинник подальшого роз­витку місцевого самоврядування в Україні. Перелік нормативних актів, які регулюють відносини у сфері місцевого самоврядування досить значний, і більшість із них необхідна для його розвитку як одного з основних інститутів громадянського суспільства. Разом із тим, слід відзначити, щоостаннім часом набуває актуальності про­блема надмірної кількості законодавчих актів, що регламентують відносини у сфері місцевого самоврядування. Правові акти прий­маються безсистемно, їх положення часто суперечливі, що нега­тивно позначається на ефективності вирішення питань місцевого значення. Швидке, неконтрольоване розширення нормативної бази, насамперед законодавчих актів, досить відчутно ускладнює дотримання принципу законності в діяльності органів і посадових осіб публічної влади, процес реалізації права в цілому, спричиня­ючи масові правопорушення. Останнє, у свою чергу, сприймаєть­ся як неефективність чинного законодавства і провокує все нові й нові зміни в ньому, утворюючи «замкнуте коло». Зрештою, постає питання про необхідну й достатню кількість законодавчих актів для національної правової системи, а з ним - і про якість таких ак­тів'. Ідея суспільного прогресу іноді некоректно ототожнюється з ідеєю правового руху як прирощуванням нових юридичних норм, актів². Часто прийняття нових і вдосконалення наявних норматив­них актів розглядають як панацею в розв'язанні проблем місцевого самоврядування, соціально-економічного й культурного розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Звичайне кількісне накопичення певних норм (актів) однознач­но не викликає якісних змін регулювання місцевого самоврядуван­ня. Удосконалення правового підґрунтя місцевого самоврядування означає перехід на якісно новий рівень правової регламентації сус­пільних відносин із забезпеченням безумовного пріоритету кон­ституційного права громад самостійно вирішувати питання міс­цевого значення. Сьогодні необхідно започаткувати насамперед

^[1] Шемчушенко Ю. До проблеми формування законодавчої політики в Ук­раїні / Ю. Шемчушенко, О. Ющик // Право України. - 2005. - № 11. - С. 5.

^[1] Селіванов В. Людський вимір політики трансформації державного управ­ління України / В. Селіванов II Право України. - 2004. - № 10. - С. 9.

науково-аналітичну оцінку чинних нормативних актів і з огляду на неї розробити рекомендації щодо вдосконалення правового ре­гулювання місцевого самоврядування. Окрему увагу слід приділя­ти юридичній техніці, термінам і категоріям, які застосовуються в цих нормативних актах. Недостатньо чітка регламентація відносин призводить до непорозумінь, надмірного витрачання бюджетних коштів або навіть протистояння й відкритих конфліктів¹. Норма- тивно-гіравові акти, що визначають статус органів публічної влади на місцевому рівні, мають вади законодавчої техніки, притаманні ще актам радянської доби (омонімізація, некоректне використання термінів, визначення функцій органів публічної влади без їх конк­ретизації через компетенцію тощо)². А. Селіванов слушно відзна­чає, що в процесі законотворення все менше звертається увага на принципи права, яких має обов'язково дотримуватися законода­вець, що в першу чергу стосується конституційних принципів при створенні того чи іншого «продукту» законодавчого процесу. За певних умов доктрина практично не виступає формою права, ос­кільки держава в особі законодавчого органу байдуже ставиться до доктринальних ідей як ступеня правомірної поведінки в сус­пільстві, що призводить до значного погіршення якості законопро­ектів. А розрахунки на те, що авторитет держави може зробити такі закони дієвими, позбавлені підстав і серйозних аргументів³.

Складність, різноманітність, невелика передбачуваність трива­лості існування нових соціальних інститутів, їх систем і структур породжують нові проблеми й вимоги до методології та інстру­ментарію спеціальних правових теорій, характеру їх взаємодії із

^[1] Любченко П. М. Проблеми новелізації статусу місцевого самоврядування / П. М. Любченко // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні: матеріали Міжнар. наук-прак. конф. (м. Харків, 25 травня 2004 р.) / за ред. проф. Ю. П. Битяка. - Харків: Інститут державного будів­ництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. - С. 19.

^[1] Серьогіна С. Г. Струкгурні та компетенційні проблеми організації місцево­го самоврядування в Україні / С. Г. Серьогіна // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. пр. — 2001. — Вип. 1. - С. 108.

^[1] Селіванов А. Проблемні аспекти законотворчого процесу та їх відображен­ня в рішеннях Конституційного Суду України / А. Селіванов // Право України. - 2004.-№ 9-С. 35.

соціальною реальністю в цілому. Тому прийоми, способи, методи й засоби вирішення нових проблем мають відповідати складності сучасного життя, бути орієнтованими на використання й функціо­нування в умовах високої невизначеності й динамічності сучас­ної ситуації¹. З огляду на різноманітність самоврядних відносин важливого значення набуває проблема системності їх правового регулювання. Системність - одна з вирішальних умов підвищення ефективності правового регулювання, що стосується і сфери міс­цевого самоврядування. Умовою її досягнення є, зокрема, послі­довне врахування в нормотворчій діяльності єдності публічних і приватних аспектів самоврядних відносин².