Візитна картка

Нині важко уявити собі ділову людину, яка б не мала візитної картки. Візитна картка – картка для вручення під час знайомства та візиту; документ, який має певний стандарт і містить достовірну, достатню інформацію про її власника. Зазвичай таку картку виготовляють з білого тонкого матового картону (розмір 5 х 9 см), на якому друкарським способом чітко зазначено прізвище, ім’я та іншу інформацію (назву організації, посаду, адресу, телефони, номер електронної пошти тощо), яку особа хоче про себе повідомити. Шрифт має бути таким, щоб добре читався, інформація подається стисло, але зрозуміло; картка повинна мати стандартний розмір.

Візитні картки мають давнє походження: документальне підтвер­дження їх появи виявлено в Німеччині (1786 рік), пізніше вони поширилися в Європі, де і склалися правила користування ними. Ві­зитними картками обмінюються відразу ж після того, як особи були представлені одна одній. Картку беруть вказівним та великим пальцями лівої або правої руки, ознайомлюються з текстом і ховають, але в жод­ному разі не можна згинати її, робити помітки.

Світова практика має досвід використання візитних карток, які різняться за функційним призначенням. Найбільш поширені такі:

1. Стандартна картка: містить назву установи, прізвище, ім’я, по батькові (друкують великими літерами), посаду, службову адресу, телефон (іноді стільниковий), використовується під час знайомства, що передбачає подальші стосунки.

	Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
ШЕВЧУК Світлана Володимирівна завідувач кафедри культури української мови, професор, академік АВОУкраїни   вул. Тургенєвська,8/14, кім.7-9 Тел. (044) 4867903 м. Київ, 04053 E-mail: [email protected]

2. Картка, що використовується зі спеціальною представниць­кою метою: містить прізвище, ім’я, по батькові, посаду, назву організації, але адреси й номерів телефонів не зазначено. Таку візитну картку вручають, коли хочуть уникнути подальших контактів.

3. Картка неофіційних намірів – прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання.

4. Сімейна візитна картка – прізвище, ім’я, по батькові кожного з членів подружжя, номер телефону.

Ділова візитна картка зазвичай друкується державною мовою тієї країни, яку представляє її власник. Для ділових стосунків з іноземними партнерами можна з іншого боку візитки продублювати текст іноземною мовою, що полегшить знайомство та встановлення ділових стосунків, проте краще мати для цього односторонні візитки, виготовлені мовою іноземних партнерів.