Мета та основні завдання інженерного забезпечення загальновійськового бою. Стислі відомості з історії інженерних військ.

 

1). Предмет і завдання нормативного курсу.

2). Українські землі в первісну добу і в контексті історії стародавнього світу.

3). Особливості розвитку середньовічного світу.

4). Слов’янські племена. Теорії походження Київської Русі. Походження назви “Русь”.

5). Перші київські князі, їх внутрішня і зовнішня політика.

6). Внутрішня та зовнішня політика Володимира Великого.

7). Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.

8).Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.

9). Історичне значення та проблема спадщини Київської Русі.

10).Розвиток Галичини і Волині в умовах Київської Русі. Самостійний розвиток двох князівств до 1199 р.

11). Розвиток об’єднаного Галицько-Волинського князівства за Романа Мстиславовича. Галицько-Волинське князівство 1205-1238 рр.

12).Галицько-Волинське князівство за Данила Романовича.

13).Галицько-Волинське князівство за спадкоємців Данила Галицького (1264-1340 рр.).

14). Етапи та історичне значення Галицько-Волинського князівства.

15). Українські землі в епоху Пізнього Середньовіччя. Литовська держава.

16). Ознаки Нового часу.

17). Українські землі під владою Речі Посполитої. Кревська та Люблінська унії.

18). Національно-культурний рух в Україні другої половини ХУІ – першої половини ХУІІ ст. Брестська церковна унія.

19). Соціально-економічні та політичні передумови створення козацтва. Діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного.

20). Причини, рушійні сили, цілі, форми та характер національно-визвольної війни.

21). Розвиток національно-визвольної війни 1648-1653 рр.

22). Формування української державності в ході національно-визвольної війни.

23).Березневі статті: умови і значення.

24). Постать Б.Хмельницького в українській історії. Оцінки діяльності гетьмана в історіографії.

25). Доба Руїни в українській історії.

26). Україна за гетьманування Івана Мазепи. Конституція П. Орлика.

27). Ліквідація російським царизмом української автономії. Історичне значення Гетьманщини.

28). Становище Правобережної України під владою Польщі.

29). Геополітичні зміни в Україні в другій половині ХУІІІ ст.

30). Велика французька революція та її наслідки.

31). Основні напрямки визвольного руху в Україні першої половини ХІХ ст. Масонські ложі. Діяльність декабристів.

32). Сутність національного відродження. Культурницька діяльність української інтелігенції в Наддніпрянській Україні першої половини ХІХ ст.

33). Кирило-Мефодіївське братство. Роль Т. Шевченка.

34). Початок культурного відродження в Західній Україні. “Клерикальне товариство”.

35). Діяльність “Руської трійці”. “Русалка Дністровая”.

36).Вплив революції 1848 р. на національне відродження в Західній Україні. “Головна Руська Рада”.

37). Національно-визвольний рух в Західній Україні в другій половині ХІХ ст. Москвофіли, народовці, радикали. Політизація національного руху.

38). Царські реформи 1860-1870-х рр. Модернізація. Промисловий переворот.

39). Національно-визвольний рух в Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст.

40). Україна на початку ХХ ст. Політизація національного руху.

41). Україна в роки Першої світової війни.

42). Світ на початку ХХ ст.

43). Заснування Української Центральної Ради. І - ий і ІІ - ий Універсали Центральної Ради.

44). ІІІ Універсал Української Центральної Ради. Війна більшовиків проти Центральної Ради.

45). ІУ Універсал. Брестський мир і Україна.

46). Українська держава гетьмана П. Скоропадського.

47). Внутрішня і зовнішня політика Директорії УНР.

48). Утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Листопадове повстання.

49). Злука УНР і ЗУНР та її історичне значення.

50). Внутрішня і зовнішня політика ЗУНР.

51). Польська інтервенція в Україну (червень 1919 р.). Поразка ЗУНР.

52). Уроки і наслідки української національно-демократичної революції.

53). Характерні ознаки міжвоєння.

54). Україна і утворення СРСР. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні.

55). Соціально-економічні перетворення в Україні на основі НЕПу

56). Українське національно-культурне відродження 1920-х рр.

57). Індустріалізація України кінця 1920 – поч. 1930-х рр.

58). Колективізація українського села. Голодомор 1932-1933 рр.

59). Сталінські репресії 1930-х рр.

60). Державно-правовий статус західних українців у міжвоєнний період.

61). Політика Польщі щодо галицьких українців у міжвоєнний період.

62). Український національний рух в Другій Речі Посполитій. Організація Українських Націоналістів.

63). Політика Румунії і Чехословаччини щодо українців. Карпатська Україна.

64). Пакт Молотова-Ріббентропа і Західна Україна.

65). Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої Червоної Армії у 1941-1942 рр.

66). Встановлення німецького окупаційного режиму в Україні.

67). Рух опору в Україні доби Другої світової війни.

68). Наступ радянських військ у 1943-1944 рр. і визволення українських земель.

69). Особливості історичного процесу другої половини ХХ ст.

70). Українські землі в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму (1945-1953 рр.)

71). Україна в добу десталінізації (1953-1964 рр.). Хрущовська «відлига».

72). Українські землі у період загострення кризи радянської системи (середина 1960-х – середина 1980-х рр.).

73). Перебудовчі процеси в СРСР. Проведення економічних та політичних реформ.

74).Зростання суспільно-політичної активності населення України в другій половині 1980-х рр. Відродження національно-визвольних процесів.

75). Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 р.

76). Світ на зламі тисячоліть. Глобалізаційні процеси.

77). Україна в умовах національної державності.

 

Мета та основні завдання інженерного забезпечення загальновійськового бою. Стислі відомості з історії інженерних військ.

 

Протягом усієї iсторiї збройної боротьби, особливо у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, а також у локальних війнах i збройних конфліктах останніх років, роль i значення інженерного забезпечення бойових дій постійно зростали.

Термін “інженерне забезпечення” почав використовуватись лише у XX ст. До цього усі інженерні завдання та заходи об’єднувались загальним поняттям – військово-інженерне мистецтво.

Військово-інженерне мистецтво - це теорія і практика військово-інженерної підготовки території країни до війни, організація будівництва та озброєння інженерних військ, їхнього застосування в бою і операції, інженерного забезпечення бойових дій.

В дорадянський період основним завданням військово-інженерного мистецтва було укріплення місцевості, і насамперед - спорудження фортець та інших оборонних споруджень, які виконували важливу роль в боротьбі із супротивником.

Велика Вітчизняна війна показала, що досягнення успіху в бою багато в чому залежить від того, як швидко війська спроможні пересуватися на місцевості з великою кількістю природних перешкод та інженерних загороджень, як своєчасно вони можуть здійснити інженерне обладнання місцевості з метою захисту техніки та особового складу від усіх засобів ураження, від здатності військ у високих темпах долати водні перешкоди, руйнування і завали та від їхніх можливостей вирішувати інші задачі інженерного забезпечення.

Якщо раніше, як було зазначено, основним завданням інженерного забезпечення було закріплення мiсцевостi, і перш за все влаштування різноманітних захисних фортифікаційних споруд, то зараз комплекс інженерних завдань значно поширився. В сучасних умов інженерне забезпечення є одним з основних видів бойового забезпечення. Воно являє собою низку інженерних завдань і заходів, що виконуються для досягнення успіху в бою.

Теорія і практика інженерного забезпечення загальновійськового бою в сучасних умовах розвиваються під впливом змін багатьох застарілих положень з тактики та оперативного мистецтва, що відбуваються останнім часом. Інженерне забезпечення загальновійськового бою набуває подальшого розвитку під впливом об’єктивних потреб удосконалення способів нанесення противнику ураження, ускладнення його маневру і зниження ефективності його зброї, підвищення живучості своїх військ.

Зараз, в результаті подальшого розвитку Сухопутних військ й оснащення їх, в перспективі, новими засобами боротьби, виконання завдань, що постають перед підрозділами родів військ та спеціальних військ, перетворилося у більш складну проблему, ніж то було раніше. Це підтверджує закономірність розвитку форм і методів інженерного забезпечення бойових дій підрозділів та частин Сухопутних військ. Сутність цієї закономірності полягає в тому, що зі збільшенням бойових можливостей загальновійськових та спеціальних підрозділів, завдання інженерного забезпечення не спрощуються, а навпаки – ускладнюються: інженерні заходи щодо забезпечення бойових дій проводяться на більшому просторі, включаючи і повітряний простір, обсяги їх значно збільшуються, а терміни виконання різко скорочуються. Необхідність забезпечувати дії всіх родів військ і спеціальних військ на всю глибину бойових порядків обумовлює різноманіття завдань і специфіку їх виконання.

Важливою особливістю інженерного забезпечення бойових дій військ в локальних війнах і воєнних конфліктах сучасності є те, що вони розпочинаються і ведуться звичайно в умовах мирного часу, при відсутності на загрозливих напрямках достатньої кількості розгорнутих угруповань військ, в тому числі частин і з’єднань інженерних військ. Бойовий досвід особового складу, як правило, відсутній. Ці обставини, вимагають значно більшого, порівняно зі звичайними умовами, залучення інженерних сил і засобів, нестандартних прийомів і способів їх бойового застосування і організації інженерного забезпечення у цілому.

Виходячи з загальних цілей операцій, що проводяться визначається основна мета інженерного забезпечення бойових дій з’єднань та підрозділів Сухопутних військ це:

- створення необхідних умов для своєчасного і організованого висування військ в райони їхнього призначення, підвищення їх захисту і прихованості на шляхах руху та у вихідних районах;

- підвищення бойової ефективності сил і засобів, що залучаються під час виконання постановлених задач.;

- забезпечення високої мобільності військ і раптовості їхніх дій;

- нанесення противнику втрат і ускладнення його дій інженерними силами і засобами.

В сучасних умовах, в результаті подальшого розвитку Сухопутних військ України та їх поступового оснащення, новими засобами збройної боротьби, підвищується значення інженерного забезпечення бою, а виконання завдань, що постають перед підрозділами перетворилося на ще складнішу проблему, ніж то було раніше. Зараз інженерні заходи щодо забезпечення бойових дій здійснюються на великому просторі, включаючи повітряний простір, їх обсяги значно збільшуються, а терміни виконання різко скорочуються. Необхідність забезпечувати дії всіх родів військ та спеціальних військ на всю глибину бойових порядків обумовлює різноманіття завдань інженерного забезпечення та специфіку їх виконання.

Під інженерним забезпеченням розуміється сукупність інженерних завдань та заходів, що виконуються підрозділами (частинами, з’єднаннями) родів військ і спеціальних військ з метою досягнення успіху в бою.

Метою інженерного забезпечення є створення необхідних умов для своєчасного і прихованого висування, розгортання, маневру своїх підрозділів, створення міцної та стійкої оборони, підвищення захисту військ і військових об’єктів від усіх засобів ураження, ефективного застосування бойової техніки, а також для нанесення противнику найбільших втрат і ускладнення його дій.

Зазначена мета досягається проведенням комплексу різноманітних інженерних завдань і заходів щодо обладнання районів (позицій), займаних підрозділами. частинами та з’єднаннями, спрямованих на забезпечення раптовості дій і широкого маневру військ під час бойових дій, протитанкової оборони і захисту особового складу, бойової техніки, транспортних і спеціальних машин від сучасних засобів ураження, в першу чергу від високоточної зброї.

Основними завданнями інженерного забезпечення бою є:

- інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів;

- фортифікаційне обладнання районів, рубежів і позицій, які зайняті підрозділами, районів розгортання пунктів управління та об’єктів тилу;

- створення та утримування проходів в інженерних загородженнях, завалах і руйнуваннях;

- підготовка та утримування шляхів для руху військ, маневру, підвозу й евакуації;

- устаткування та утримування переправ під час форсування водних перешкод;

- улаштування та утримування загороджень і створення руйнувань;

- добування й очищення води та влаштування пунктів водопостачання;

- виконання заходів щодо маскування підрозділів і військових об’єктів та їх захисту від високоточної зброї;

- постачання військ засобами інженерного озброєння та їх ремонт.

Інженерне забезпечення здійснюється на підставі рішення загальновійськового командира і містить підготовку та здійснення цілого комплексу інженерних заходів і завдань.

Значну частину завдань інженерного забезпечення бойових дій в сучасних умовах здатні виконувати частини та підрозділи усіх родів військ і спеціальних військ. В усіх видах сучасного загальновійськового бою повинні вміти власними силами й засобами в найкоротші строки влаштовувати споруди для ведення вогню і спостереження, укриття для особового складу, техніки і запасів матеріальних засобів; прикривати інженерними загородженнями і ретельно маскувати табельними і підручними засобами свої позиції і райони розташування; прокладати і позначати колонні шляхи для свого руху; долати інженерні загородження й природні перешкоди; форсувати водні перешкоди бродом, під водою і на бойовій техніці, що плаває; добувати та очищувати воду з використанням табельних засобів на місцевих джерелах води.

Підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання, які потребують спеціальної підготовки особового складу і залучення інженерної техніки та спеціальних боєприпасів, наносять втрати противнику мінно-вибуховими загородженнями.

Для виконання завдань інженерного забезпечення вони використовують інженерні боєприпаси, збірні конструкції інженерних споруджень, засоби маскування, здобуття та очищення води, інженерне майно і будівельні матеріали.

Завдання інженерного забезпечення підрозділи та частини родів військ повинні виконувати із широким застосуванням засобів механізації робіт та інженерної техніки, з дотриманням максимальної самостійності і забезпеченням постійної бойової готовності. При цьому на підрозділи інженерних військ зазвичай покладається виконання найбільш складних завдань, які потребують залучення інженерної техніки і боєприпасів, спеціального оснащення і добре підготовленого особового складу. При необхідності такі підрозділи підсилюються механізованими, танковими чи іншими підрозділами.

Успіх виконання завдань інженерного забезпечення досягається:

- правильним усвідомленням командирами всіх ступенів завдань інженерного забезпечення;

- умілим застосуванням інженерних підрозділів і чіткою їх взаємодією з іншими бойовими та спеціальними підрозділами;

- вмілим використанням місцевості і місцевих матеріалів із метою виконання інженерних завдань;

- високою інженерною підготовкою особового складу.

Необхідність забезпечувати дії родів військ і спеціальних військ на всю глибину бойових порядків обумовлює різноманітність завдань інженерного забезпечення і специфіку їх виконання.

Слід, однак зауважити, що на рубежі століть, особливо у зв’язку зі складним економічним становищем України, повільного реформування ЗС України збалансований розвиток усієї системи інженерного забезпечення і підтримування раніше досягнутого рівня є дуже проблематичним. В сучасних умовах першочергового значення набуває планування розвитку та експлуатації ЗІО.

Доцільно більш широко застосовувати техніку подвійного призначення, що дозволить найбільш раціонально витрачати кошти, що виділяються, зберегти науково-виробничу базу і підготовлені мобілізаційні ресурси. При цьому значною мірою скорочується потреба у запасах техніки.

Як першочергові проблеми інженерного забезпечення бойових дій усіх видів і родів військ, які виникли і потребують вирішення, можливо визначити наступні:

- підвищення темпів просування військ в умовах масових загороджень і руйнувань;

- підвищення ефективності МВЗ для сковування маневру військ противника і нанесення йому втрат;

- скорочення часу на обладнання оборонних смуг і рубежів, підвищення ступеню захисту від засобів ураження противника (в тому числі від високоточного);

- досягнення прихованості бойової діяльності військ і введення противника в оману.

Основними завданнями інженерного забезпечення сучасного бою є:

Ø інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів;

Ø фортифікаційне обладнання районів зосередження, оборонних рубежів, опорних пунктів та позицій, які займані загальновійськовими підрозділами, районів розгортання пунктів управління, медичних пунктів і об’єктів тилу, а також місць привалів та відпочинку;

Ø створення й утримування проходів у інженерних загородженнях, завалах і руйнуваннях, влаштування переходів через перешкоди;

Ø підготовка і утримування шляхів для руху військ, маневру, підвозу й евакуації;

Ø устаткування та утримування переправ через водні перешкоди під час форсування водних перешкод;

Ø виконання інженерних заходів щодо ліквідації наслідків ядерного нападу противника;

Ø улаштування та утримування загороджень і створення руйнувань;

Ø здобуття й очищення води та влаштування пунктів водопостачання;

Ø виконання заходів щодо маскування підрозділів і військових об’єктів та їх захисту від високоточної зброї;

Ø розмінування місцевості й об'єктів

Однак, залежно від виду бою кожному з них більш властиві окремі завдання, які суттєво розрізнюються за змістом та специфікою їх виконання.

Інженерні заходи в обороні здійснюються з метою забезпечити її високу стійкість і створити умови для найбільш ефективного застосування усіх видів зброї, ускладнити й скувати дії противника, нанести йому втрат інженерними боєприпасами і створити умови для переходу в рішучий наступ. Тому, основними завданнями оборони механізованих (танкових) підрозділів є: фортифікаційне обладнання опорних пунктів (районів оборони); влаштування інженерних загороджень; підготовка і створення руйнувань; підготовка шляхів маневру, підвозу та евакуації; виконання інженерних заходів із маскування; здобуття та очищення води, устаткування пункту водопостачання.

Виходячи із ходу ведення оборонного бою загальновійськовими підрозділами інженерне забезпечення оборони може розподілятися на:

- інженерне забезпечення відбиття атаки противника перед переднім краєм;

- інженерне забезпечення бою за утримання позицій;

- інженерне забезпечення контратаки підрозділів другого ешелону;

- інженерне забезпечення закріплення на рубежах, що зайняті у результаті контратаки.

Характер завдань інженерного забезпечення під час підготовки та ведення наступу загальновійськовими підрозділами є зовсім іншим. В наступі воно здійснюється з метою створення необхідних умов для розгрому у стислі терміни противника, що протидіє й оволодіння важливими районами й рубежами. Головними з них є: інженерна розвідка противника, місцевості й об’єктів, фортифікаційне обладнання районів розташування механізованих (танкових підрозділів), які вони займають до початку наступу, і здійснення заходів щодо тактичного маскування; підготовка й утримування шляхів висування бойових частин (підрозділів) до переднього краю оборони противника; пророблення проходів у загородженнях і руйнуваннях, влаштування переходів через перепони; устаткування й утримування переправ; улаштування інженерних загороджень і створення руйнувань під час закріплення захоплених в ході наступу рубежів; здобуття й очищення води та обладнання пункту водопостачання.

В ході наступу основними завданнями інженерного забезпечення є: інженерна розвідка противника, місцевості й об'єктів,

фортифікаційне облаштування районів привалів, денного і нічного відпочинку; утримування шляхів висування бойових підрозділів до переднього краю оборони противника; пророблення проходів у загородженнях й зруйнуваннях, влаштування переходів через перешкоди і важко прохідні ділянки; устаткування й утримування переправ; улаштування інженерних загороджень і зруйнувань на можливих напрямках контратак противника, а також при закріпленні на захоплених у ході наступу рубежах.

По етапах ведення наступу загальновійськовими підрозділами інженерне забезпечення наступу можливо розподілити на:

- інженерне забезпечення висування, розгортання і переходу в наступ;

- інженерне забезпечення зустрічного бою;

- інженерне забезпечення подолання зони прикриття;

- інженерне забезпечення прориву передового і проміжного рубежів;

- інженерне забезпечення форсування водних перешкод;

- інженерне забезпечення відбиття контратаки противника;

- інженерне забезпечення введення в бій підрозділів другого ешелону;

- інженерне забезпечення закріплення на захоплених рубежах.

Інженерне забезпечення маршу танкового (механізованого) підрозділу передбачає: створення сприятливих умов, що забезпечують високі темпи руху, прихованість маршу, збереження особового складу, техніки й бойової готовності танкових (механізованих) підрозділів. При цьому головними завданнями інженерного забезпечення можуть бути інженерна розвідка ділянок доріг; мостів; ділянок маршруту, які проходять по цілині, заболоченій місцевості та в лісі; бродів; загороджень; об‘їздів можливих зруйнувань; заражених ділянок і шляхів обходу, виконання різноманітних інженерних завдань: усування мінно-вибухових та інших загороджень і завалів на дорогах, ремонт і підсилення окремих ділянок дороги, що існує, прокладання шляху по цілині, устаткування переправи, ремонт, підсилення або побудова мостів малих прольотів, позначення шляхів. Важливим завданням є також підготовка табельних і заготівля підручних засобів та матеріалів, що необхідні для забезпечення безперешкодного руху колісних і гусеничних машин.

Обсяг і характер завдань інженерного забезпечення в сучасному бою визначається багатьма факторами, основними з яких є: характер дій військ противника, складу і можливостей своїх військ, обстановка що склалася, умови місцевості, кліматичні умови, наявність часу.

Особливо слід зауважити те, що умови місцевості, в будь-якому виді бою, надають суттєвого впливу на характер дій бойових та спеціальних підрозділів, можуть сприяти або навпаки заважати успіху виконання завдань інженерного забезпечення. Тому, урахування і правильне використання умов і особливостей місцевості, а також здійснення відповідних інженерних заходів щодо їх зміни в інтересах виконання поставлених завдань щодо забезпечення бойових дій, пересування й розташування підрозділів у призначених ним районах набуває великого значення. Інженерне устаткування місцевості містить проведення важливих заходів, що позитивно впливають на успіх ведення наступу загальновійськовими підрозділами та частинами, створюють вигідні умови для найбільш ефективного застосування бойової техніки й озброєння танкових (механізованих) підрозділів і створення міцної оборони. Виконання таких заходів значною мірою сприяє підвищенню захисту особового складу й бойової техніки танкових підрозділів, а також зашкоджує діям противника.

Виконання завдань інженерного забезпечення, в сучасних умовах, потребує своєчасного залучення відповідних засобів і використання способів з широким використанням приоритетних досягнень науки в нашій країні та іноземних країнах.