Студопедия — Призначення, організація, озброєня, бойове застосування й можливості інженерних військ армії США
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Призначення, організація, озброєня, бойове застосування й можливості інженерних військ армії США






Відповідно з прийнятою концепцією «Армія-21» командування Сухопутних військ США продовжує проводити широкий комплекс заходів щодо підвищення боєздатності та боєготовності військ, удосконалення організаційно-штатної структури підрозділів, частин та з’єднань, в тому числі інженерних військ.

Інженерні війська армії США іменуються інженерним корпусом (Corps of Engineers) й є самостійним родом військ, який, за поглядами командування, призначений для забезпечення бойових дій основних родів військ. В разі потреби підрозділи інженерних військ можуть використовуватись як піхота. Основні положення щодо принципів дій інженерних військ викладені в польовому статуті FM5-100 “Інженерне забезпечення”.

Керування інженерними військами США покладене на інженерне командування (Engineer Command), що підпорядковане міністру армії (Secretary of the Army), який здійснює адміністративне керування СВ через начальника штабу сухопутних військ (Chief of the Army Staff).

За організаційною приналежності інженерні війська США розподіляються на військові і резерву головного командування. До військового відносяться інженерні (саперні) батальйони дивізії й інженерні (саперні) роти окремих бригад. Інші частини і підрозділи інженерних військ складають резерв головного командування.

Для інженерних військ армії США характерна відсутність спеціалізованих інженерних з'єднань, частин і підрозділів, таких, як дорожні, мостобудівні, загороджень, позиційні й інше. Наявні понтонно-мостові підрозділи (не оснащені самохідними понтонними парками) призначені тільки для утримування і перевезення переправного майна, збирання поромів і наведення мостів виконують інженерні підрозділи.

Головними завданнями інженерних військ під час ведення бойових дій усіх видів є забезпечення мобільності, контрмобільності, живучості й виконання загальних інженерних завдань.

До загальних інженерних завдань відносяться специфічні заходи, що виконуються інженерними частинами в тиловій зоні. Найважливішими з них вважаються устаткування, утримування й відновлення ліній комунікацій, влаштування й інших споруджень для підрозділів тилу, будівництво посадкових майданчиків для армійської авіації, проведення суцільного розмінування.

Мобільність передбачає забезпечення бойовим і підтримуючим частинам (підрозділам) свободи маневру за будь-яких умов бойової обстановки шляхом вирішення наступних завдань:

- забезпечення руху військ (за рахунок побудови військових доріг і колонних шляхів), розвідки маршрутів руху, ремонту, відновлення й утримування дорожньої мережі;

- подолання мінно-вибухових і невибухових загороджень, що передбачає їхню розвідку, пошук чи устаткування обходів, пророблення і позначення проходів, складання звітної документації, розбирання руйнувань;

- долання водних перешкод (їхня рекогносцировка, підготовка табельних засобів, ус-таткування вихідного району і протилежного берега перешкоди, збирання мостів і поромів, організація комендантської служби на переправи).

- забезпечення передового базування армійської авіації, яке містить проведення рекогносціровочних заходів, будівельних та ремонтних робів, утримування посадочних майданчиків.

Контрмобільність передбачає максимальне обмеження рухливості противника, в першу чергу його танкових й механізованих частин та з’єднань. Для цього широко застосовуються загородження всіх видів, головна роль серед яких відводиться мінним. При веденні бойових дій передбачається широкомасштабне застосування мін в установці яких будуть брати участь не тільки інженерні формування, але й артилерія, армійська авіація. А також авіація ВВС, ВМС й морської піхоти. За допомогою сучасних мін планується ставити загородження, якими можливо зупинити просування противника, затримати його або направити в зони, де можливе найбільш ефективне використання проти нього різних видів зброї.

Живучість передбачає проведення заходів, що забезпечують прихованість військ від розвідки противника й ураження його різними вогневими засобами. Це завдання вирішує весь особовий склад, а на інженерні підрозділи покладені обов’язки щодо проведення крупних маскувальних заходів, влаштуванню захисних споруджень для озброєння й військової техніки, обладнанню та захисту командних пунктів, вузлів зв’язку й центрів управління.

Організація інженерних підрозділів СВ США. Найбільш крупним інженерним з’єднанням інженерних військ СВ США є інженерна бригада АК. Вона, залежно від завдань, що вирішуються, можливостей противника, особливостей ТВД може бути різного складу і складається з штабу і штабного підрозділу, однієї-двох інженерних груп (в кожній по 2-5 інженерних батальйонів), однієї будівельної групи (3-6 інженерних батальйонів), топографічної роти а також окремих рот, що вводяться до складу бригади за необхідністю. Штаб бригади є штабом інженерної служби армійського корпусу.

В даний час інженерні батальйони «важких» (бронетанкової і механізований) і «легких» (піхотної, легкої піхотної, повітряно-штурмової та повітряно-десантної) дивізій оснащені й організовані для виконання всього комплексу військово-інженерних завдань, приведених вище.В останні роки минулого століття в США була проведена їхня реорганізація, що переслідувала наступні цілі: оснастити війська новими засобами, виконаниминаоснові сучасних технологій; удосконалити питання зв'язку, керування і взаємодії; орієнтувати інженерні частини на вирішення в першу чергу головних для них завдань - забезпечення мобільності, контрмобільності і живучості; створити умови для самостійних дій у передових районах; підвищити здатність до швидкого розгортання для дій у складі загальновійськових формувань.

Інженерний батальйон «важкої» дивізії містить штаб і штабну роту (загальною чисельністю 138 чоловік), чотири інженерні роти й одну мостову. Він має чисельність від 776 до 984 чоловік. На озброєнні батальйону знаходиться до 400 одиниць техніки, у тому числі 60 одиниць - інженерної. До виконання завдань інженерного забезпечення бойових дій у батальйоні може бути залучено 60—70% особового складу, інші зайняті управлінням і обслуговуванням.

На інженерні батальйони дивізій покладаються наступні завдання:

- влаштування, утримування і ремонт доріг, мостів,

- наведення і утримування переправ через водні перешкоди;

- устаткування переходів через перешкоди;

- створення і подолання загороджень;

- виконання різних будівельних робіт;

- організація і ведення інженерної розвідки;

- надання допомоги військам при фортифікаційному обладнанні місцевості і проведенні заходів з маскування;

- забезпечення частин дивізії водою;

- участь у штурмі сильно укріплених позицій.

Штабна рота (198 чоловік) складається з керування, взводу інженерних машин і секцій: дивізіонного інженера, оперативної, розвідки, зв'язку, постачання, ремонту, адміністративної, медичної. Взвод інженерних машин (20 чол.) використовується для посилення інженерних рот. У деяких випадках при виконанні дорожньо-будівельних і аеродромних робіт взвод здатен діяти самостійно. Секція дивізіонного інженера (5 чол.) безпосередньо обслуговує дивізіонного інженера (командира батальйону) У бойових умовах вона знаходиться на командному пункті дивізії, здійснює постійний зв'язок зі штабом інженерного батальйону і представляє в штаб дивізії документацію щодо інженерного забезпечення бойових дій військ, яка розроблена штабом батальйону. Оперативна секція (10 чол.) розробляє документацію щодо інженерного забезпечення бойових дій частин дивізії та з бойової підготовки підрозділів батальйону. Розвідувальна секція (11 чол.) планує і здійснює заходи щодо інженерній розвідки в інтересах дивізії. З її складу може бути створено до трьох інженерних розвідувальних груп, що залучаються до складу загальновійськової розвідки дивізії чи ведуть інженерну розвідку самостійно. Крім того, секція організує і контролює заходи щодо маскування, постачає дивізію топографічними картами. Секція зв'язку (16 чол.) забезпечує постійний зв'язок штабу батальйону з підрозділами і штабом дивізії, а також ремонт засобів зв'язку. Секція постачання (16 чол.) відповідає за організацію забезпечення дивізії водою, інженерною технікою, будівельними, фортифікаційними матеріалами, шанцевим інструментом та іншим інженерним майном, а також за постачання батальйону усіма видами постачання. Секція ремонту (60 чол.) проводить технічне обслуговування і середній ремонт усіх табельних інженерних засобів батальйону і військовий ремонт інженерних засобів дивізії.

Інженерна рота (181 чоловік) має управління роти (20 чол.) і п'ять взводів: три інженерних, один мобільності і контрмобільності, взвод підтримки.

На озброєнні інженерного взводу (32 чол.) знаходяться дві універсальні інженерні машини М9, що використовуються для земляних робіт під час риття котлованів під укриття, окопів для бойової і транспортної техніки, а також для транспортування будівельних матеріалів. Кожне з чотирьох інженерних відділень взводу оснащено гусеничним бронетранспортером М113А1, на якому, крім особового складу, перевозиться табельне майно відділення.

Найбільш важливими змінами в організації інженерного батальйону бронетанкової (механізованої) дивізії, як відзначається в іноземній пресі, є включення в його склад нового підрозділу - взводу мобільності і контрмобільності.

Взвод мобільності й контрмобільності (31 чол.), оснащений інженерними засобами для виконання завдань з влаштування та долання загороджень: наземною системою мінування СЕМSS, яка розрахована на установку протитанкових чи змішаних мінних полів (для перевезення мін застосовується гусеничний транспортер М548), двома саперними танками М728 (руйнують довгострокові спорудження і загородження, відривають окопи для бойових машин), чотирма танковими мостоукладачами АVLB для подолання перешкод шириною до 18 м, двома 5-т вантажними автомобілями і 10-т автомобілем високої прохідності НЕМSS, трьома інженерними машинами розгородження, призначеними в першу чергу для пророблення проходів у мінних полях противника. Ці машини створені на базі основного бойового танка армії США. Усього в складі взводу два відділення: мобільності в контрмобільності, а також танкових мостоукладачів.

Взвод підтримки(34 людини) утримує і експлуатує основний парк машин роти, до числа яких відносяться: два універсальних екскаватора-навантажувача, ковшовий навантажувач, три 5-т автомобілі-самоскиди і 5-т вантажний автомобіль загального призначення, БРЭМ і 10-т РЕМ. Уся ця техніка знаходиться в двох відділеннях(машин та ремонтному), що нараховують відповідно 11 і 20 чоловік.

Як правило, інженерна рота батальйону, посилена засобами інших підрозділів або інженерних підрозділів корпуса, додається однієї з бригад дивізії із завданням інженерного забезпечення її дій. При цьому вважається доцільним кожну з рот постійно закріплювати за визначеною бригадою, що повинне сприяти більш надійній взаємодії командування й особового складу цих формувань у ході спільних дій. Досвід навчань і аналіз розрахунків показує, однак, що виділюваних бригадам інженерних сил для вирішення необхідних завдань у необхідному високому темпі недостатньо.

Мостова рота (143 чол.) включає два мостових взводи (по три відділення) і взвод підтримки. Основним засобом роти є тактичний понтонний парк, що має 20 річкових і вісім берегових ланок (з них можна навести наплавний 145-м міст вантажопідйомністю 54 т чи зібрати чотири перевізних пороми такої ж вантажопідйомності), а також 12 буксирно-моторних катерів. Усе майно перевозиться на спеціально обладнаних 5-т автомобілях високої прохідності. Останнім часом понтонний парк, що був скопійований американцями з радянського парку ПМП, удосконалений і зараз може використовуватися на водних перешкодах з більш високими швидкостями течії.

Взвод підтримки оснащений інженерними машинами, що призначені в першу чергу для надання допомоги при устаткуванні переправ, тобто для розчищення підходів до водної перешкоди, влаштування апарелів на обох берегах, устаткування бродів. У їхньому числі універсальні інженерні машини М9, екскаватори-навантажувачі, ковшові навантажувачі, автомобілі-самоскиди.

Інженернийбатальйон «легкої» дивізії (чисельність290 чол.) має штаб, штабну роту(101 чол.) і три інженерні роти (по 63 чол. у кожній). Характерним для цього підрозділу є відсутність мостової роти й оснащення легкою інженерною технікою, що розрахована на перевезення штатними військово-транспортними літаками С-130 і С-17.

Штабна рота має три взводи: штурмовий, загороджень (оснащений засобами влаштування і долання загороджень), інженерних машин (для фортифікаційного устаткування місцевості).

Інженерна рота містить відділення управління і два інженерних взводи(ускладі кожного три відділення). Вона призначена для посилення однієї з бригад дивізії й оснащена комплексом устаткування для виконання всіх основних завдань щодо інженерного забезпечення дій бригади (при необхідності вона може бути посилена засобами штабної роти).

Найближчим часом інженерні батальйони «легких» дивізій будуть переоснащені новими засобами інженерного озброєння, до числа яких, зокрема, відносяться наземна система мінування «Вулкан», подовжені заряди розмінування МIСLIС і легкі штурмові мости LАВ. Особливо важливими засобами американські фахівці вважають універсальні інженерні машини М9 і легкі екскаватори-навантажувачі SЕЕ. Машина М9, здатна виконувати функції бульдозера, скрепера, автогрейдера і 5-т автомобіля-самоскида, має часткове бронювання, що захищає оператора і моторне відділення від куль і осколків. За її допомогою вогнева позиція для ПТРК ТОW обладнається за 10 хв., а на риття окопу для танка М1 «Абрамс» потрібно 20—30 хв. Машина має запас ходу 320 км і пристосована до переправи через водні перешкоди на плаву (рушієм служать гусениці). Екскаватор-навантажувач SEЕ - це легка універсальна машина, що виконана на базі двохосьового автомобіля високої прохідності й оснащена змінним робочим устаткуванням з гідравлічним приводом, до складу якого входять ковші екскаватора і навантажувача різних типів і місткості. Зміна устаткування проводиться за 30 хв. Швидкість ходу екскаватора-навантажувача по дорогах складає до 45 км/год.

Керує штатними інженерними підрозділами дивізії й інженерних формувань вищої ланки, що їй додаються, дивізіонний інженер, обов'язки якого виконує, як правило, командир інженерного батальйону дивізії.

Американські військові фахівці відзначають, що, незважаючи на насичення частин дивізії новою інженерною технікою і реорганізацію окремих інженерних підрозділів, саперам дивізії усе ще складно успішно вирішувати свої завдання. Досвід бойових дій. А також навчань і досліджень показав, що в сучасних умовах бою інженерні підрозділи виявляються настільки перевантаженими численними завданнями, що не спроможні виконувати їх у необхідні терміни з необхідною якістю. Вихід з такого положення передбачається шукати в двох напрямках: передати частину інженерних завдань іншим родам військ, а також збільшити чисельність інженерних формувань, у першу чергу бойових, що діють у передовій зоні.

Найбільш важливими вважаються питання, пов'язані з улаштуванням і доланням мінних загороджень. Завдання щодо мінування планується покладати не тільки на інженерні підрозділи, що озброєні наземними системами мінування, але і на артилерійські частини, завдяки тому що дивізіони 155-мм гаубиць у складі своїх боєкомплектів мають касетні снаряди з протитанковими протиднищевими і протипіхотними осколковими мінами, які можливо встановлювати в ході бою на відстанях до 18 км. Для установки аналогічного типу мін може залучатися армійська і тактична авіація ВПС, а також авіація ВМС.

Особлива увага приділяється здатності військ самостійно (без залучення саперів), вчасно і з мінімальними втратами виявляти і долати мінні загородження противника, що можуть зустрітися на шляху їхнього руху. Для виявлення мін усі військові підрозділи дивізії мають портативні міношукачі двох типів - індукційні, що розраховані на пошук мін з металевими компонентами, і радіочастотні для мін з неметалевими корпусами. У танкових частинах є батальйонний протимінний комплект, що включає мінні коткові і ножові трали і приладдя для позначення меж проходів, що проробляються в мінних загородженнях. Мінні трали є колійними, що пристосовані для навішення на лінійні танки. Коткові трали передбачається використовувати для виявлення передньої і тильної границь загородження і пророблення в ньому проходів, а ножові для пророблення проходів у розвіданому загороджені.

Перспективи розвитку. З метою підвищення ефективності інженерних військ по забезпеченню бойових дій загальновійськових формувань при реалізації ними концепції «повітряно-наземна операція (бій)», що вимагає великих темпів, гнучкості, розмаху і координації дій, у даний час серйозно переглядається роль інженерних частин усіх рівнів, і в першу чергу дивізіонної ланки. Попередні дослідження військових фахівців США і досвід ведення бойових дій у Кувейту та Іраку, експерименти, що проводилися американськими військами, дислокованими в Європі, привели до висновку про необхідність різкого посилення інженерних можливостей. У результаті розроблена програма створення так званих «інженерних сил» (Е-Fогсе), що передбачає наявність у дивізії умов для посилення кожної з її бригад інженерним батальйоном. Вважається доцільним, щоб дивізіонний інженер мав у своєму розпорядженні штаб і штабну роту (чисельність 80 чол.), три інженерних батальйони (по 490 чол.) і мостову роту (130 чол.). Загальна чисельність дивізіонних «інженерних сил» 1685 чол.

Бронеінженерна рота(110 чол.) складається з управління (13 чол.), що має в розпорядженні гусеничний бронетранспортер, 2,5-т автомобіль і 10-т вантажний автомобіль високої прохідності, а також причіп-цистерну для води; двох саперних взводів (по 30 чоловік), кожний з який складається з групи керування (дві універсальні інженерні машини М9, гусеничний бронетранспортер, 10-т автомобіль) і трьох саперних відділень по вісім чоловік (гусеничний бронетранспортер і 1,5-т причіп у кожному), а також взводу штурмового та загороджень (38 чол.). Останній, крім групи керування, має два штурмових відділення (по 13 чол.), кожне з який оснащене саперним танком чи інженерною машиною розгородження СЕV, машиною розгородження, двома подовженими зарядами розмінування МIСLIС, двома танковими мостоукладачами АVLВ, універсальною інженерною машиною М9, двома 6-т гусеничними транспортерами і 10-т вантажним автомобілем, і відділення загороджень (дев'ять чол.), з двома наземними системами мінування «Вулкан», універсальними екскаваторами-навантажувачами, двома автомобілями-самоскидами, 10-т автомобілем і чотирма 1,5-т причепами.







Дата добавления: 2015-08-31; просмотров: 845. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Пункты решения командира взвода на организацию боя. уяснение полученной задачи; оценка обстановки; принятие решения; проведение рекогносцировки; отдача боевого приказа; организация взаимодействия...

Что такое пропорции? Это соотношение частей целого между собой. Что может являться частями в образе или в луке...

Растягивание костей и хрящей. Данные способы применимы в случае закрытых зон роста. Врачи-хирурги выяснили...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Виды сухожильных швов После выделения культи сухожилия и эвакуации гематомы приступают к восстановлению целостности сухожилия...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия