Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Концепція соціального контролю П. Бергера.




 

Відповідно до концепції Пітера Бергера (1929) - австрійський і американський соціолог та теолог, кожна людина перебуває у центрі розбіжних концентричних кіл, що представляють різні види, типи і форми соціального контроля. Кожне коло – це нова систему контролю.

Зовнішне, найбільше коло – це політико-юридична система представлена потужним апаратом держави. Перед ним безсилі все. Крім нашої волі держава стягує податки, закликає на військову службу, змушує коритися своїм нескінченним законам і статутам, правилами і принципам, і якщо треба, посадить за грати і може позбавити життя. Індивід перебуває у центрі кола як у точці максимального тиску.

Наступне коло соціального контролю - мораль, звичаї. За моральністю людини стежать всі – починаючи з всього нашого суспільства та закінчуючи батьками, родичами, друзями. Владні органи порушення закону можуть позбавити свободи, батьки та родичі вживають неформальні санкції: осуду, а друзі, не вибачивши зради або підлості, можуть відмовитися від нас. Усі у межах своєї компетенції, застосовують інструменти соціального контролю.

Крім великих кіл примусу, у яких індивід перебуває разом з іншими членами суспільства, є малі кола контролю – коло контролю із боку професійної системи. На роботі людина скована масою обмежень, інструкцій, професійних обов'язків, ділових зобов'язань. Бізнесмена контролюють ліцензуючи організації, робочого – професійні об'єднання, підлеглого – керівники, яких, своєю чергою, контролюють вищі інстанції.

До наступного кола контролю входять неформальні вимоги до індивіду, адже кожна людина крім професійних втягнута й в інші соціальні відносини. Наприклад, правила приймання й членства у багатьох клубах і братствах, корпораціях. Отже, самостійну систему соціального контролю представляє суспільне середовище. Вона містить у собі далеких і близьких, незнайомих і знайомих індивіду людей. Оточення ставить до людини свої основні вимоги, які представляють широкий, спектр явищ. Вони можуть містити манеру вдягатися і говорити, естетичні смаки, політичні та релігійні переконання і навіть манеру поводитися за одним столом. Отже, коло неформальних вимог описує область можливих дій індивіда у певних ситуаціях.

Останнє і найближче до індивіда коло становить та група людей якій здійснюється приватне життя індивіда, це коло його сім'ї та особистих друзів. Соціальний чи, точніше, нормативний тиск на індивіда не слабішає – навпаки, є підстави думати, що він у певному сенсі навіть зростає. У цьому колі індивід встановлює найважливіші соціальні зв'язкі. Несхвалення, втрата престижу, осміяння чи презирство у колі рідних і близьких мають набагато більшу психологічну вагу в людини, ніж подібні санкції, які йдуть з чужих чи незнайомих людей.

Внутрішню частину останнього кола, його ядро, становлять інтимні стосунки. Саме у найінтимніших стосунках людина шукає собі підтримку. Ставити на карту ці зв'язки – отже ризикувати втратою себе.

Людина, озирнувшись навколо себе і послідовно перерахувавши всіх, кому має поступатися, підпорядковуватися чи догоджати, перебувая у центрі концентричних кіл соціального контролю, зрештою приходить до думки, що суспільство придушує його.







Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 511. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия