Програма дослідження девіантної поведінки.

Програма вивчення особистості, поєднуючи найбільш загальні питання характеристики особистості і спеціальні, що орієнтують вихователя на визначення та розуміння можливих умов та факторів розвитку схильності до девіантної поведінки, може надати допомогу педагогові у плануванні його діяльності профілактичного характеру, доборі пакету методичних матеріалів відповідного змісту, доцільних форм роботи у певному напрямку, педагогічно обґрунтованих методів виховного впливу на особистість. Залежно від особливостей його поведінки і розвитку та обставин педагогічної ситуації під відповідним кутом зору може використовуватись оцінка інформації для будь-якого вікового періоду.

Програма вивчення особистості школяра (різного віку) має такі розділи:

І. Особливості соціально-психологічного клімату сім'ї:

· склад сім'ї (повна, неповна);

· соціально-професійний статус сім'ї (професії батьків);

· матеріально-економічні умови сім'ї: матеріальний добробут сім'ї; побутові умови; умови навчання та розвитку дітей: санітарно-гігієнічні умови; харчування;

· культурно-освітній рівень сім'ї: освіта батьків; взаємовідносини в сім'ї (між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і членами сім'ї похилого віку); сімейне дозвілля; ставлення сім'ї до соціально-культурних цінностей (книг, творів мистецтва, музики, спорту, сімейних традицій); ставлення сім'ї до наркогенних речовин; тип сімейного виховання.

II. Індивідуально-типологічні особливості школяра:

· стан здоров'я учня (здоровий, хворіє іноді, хворіє часто, оперативні втручання, травми, інфекційні хвороби, стан психіки, фізичні вади); спадковість (можливі ускладнення, пов'язані зі зловживанням батьків наркогенних речовин);

· психологічні особливості особистості: тип темпераменту; характерологічні риси; інтелектуальний розвиток; цінності та інтереси; альтернативні цінності та інтереси.

III. Соціально-психологічний статус у колективі:

· положення у формальній групі; характер спрямованості неформальної групи; положення у неформальній групі.

 

4. Етичні питання дослідження девіантної поведінки.

Затверджений в Україні Кодекс професійної етики соціолога Соціолоічної асоціації України визначає принципи й етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів та характеристика прийомів та методів проведення дослідження.

Основні норми, які зазначені в даному кодексі, що відповідають за етичну поведінку соціолога:

· соціолог відповідальний за етичне проведення дослідження не тільки зі свого боку, а й з боку тих осіб, якими він керує або яких контролює;

· соціолог не припускає використання методів, техніки, процедур, які вражають гідність особистості респондентів (обстежуваних) та порушують їхні інтереси;

· соціолог, котрий проводить дослідження, має діставати згоду від учасників дослідження;

· соціолог має отримувати згоду учасників дослідження до проведення відеозапису, кінозйомок чи будь-якого іншого виду документування, якщо це не безпосередні спостереження у громадських місцях;

· соціолог інформує учасників дослідження про характер дослідження, звертає їхню увагу на те, що їхня участь є добровільною і будь-якої миті може бути перервана за бажанням обстежуваного (респондента);

· соціолог ніколи не обманює учасників дослідження стосовно аспектів, здатних істотно впливати на їхнє бажання брати участь (наприклад, фізичний ризик, дискомфорт, неприємні емоційні наслідки);

· соціолог не використовує облудні методи;

· при плануванні та проведенні дослідження соціолог визначає його сумісність із Кодексом професійної етики соціолога;

· ставлення соціолога до інших ідей і людей – авторів або прихильників цих ідей – визначається толерантністю й повагою.

Всі ці норми і правила є загальнолюдськими, тобто їх виконання є обов’язковим не лише для окремої категорії осіб, а для всіх. Але іноді навіть експерименти які мають за мету отримання позитивних результатів приводять до негативних наслідків. Таким прикладом є Стендфордський тюремний експеримент. Експеримент зі «штучною в'язницею» не замислювався як неетичне або шкідливий. Однак наслідки дослідження ішли врозріз з основними постулатами біоетики.