Типологія конфліктівТрадиційну типологію конфліктів подав А.Г. Здравомислов [37, 105], базуючись на працях Н.Смелзера: 1. Міжіндивідуальні конфлікти. 2. Міжгрупові конфлікти (причому виділяє такі типи груп: а) група інтересів; б) група етнонаціонального характеру; в) групи за спільністю становища. 3. Конфлікти між асоціаціями, партіями. 4. Внутрішньо- та міжінституціальні конфлікти. 5. Конфлікти між секторами суспільного поділу праці. 6. Конфлікти між державними утвореннями. 7. Конфлікти між культурами і типами культур. 1.2.3. Причини конфліктів. Особистісні причини виникнення конфліктів. Загальні причини конструктивних та деструктивних конфліктів. Як виникають конфлікти Плати добром за зло. Талмуд Причини конфліктів Конфлікти в сучасному суспільстві є зародженням та проявами об’єктивно наявних соціальних суперечностей. Суперечності суспільства є специфічним відображенням його суті, його вирішальною, рушійною силою розвитку. Кожна суперечність специфічним чином проявляється в контексті всієї системи суперечностей і потребує адекватного розв’язання. Особистісні причини виникнення конфліктів Хочеш бути щасливим усе життя - будь чесною людиною. Т. Фулер Серед особистісних причин виникнення конфліктів найдоцільніше виділити психологічні особливості особи. Конфліктологи, психологи-практики стверджують, що поява конфліктів, як правило, пов’язана з психологічними особливостями особи, її поведінкою, потребами. Основними характеристиками особи, що визначають її поведінку, є: - природні властивості особи, її індивідуально-психологічні особливості; - система потреб, мотивів, інтересів; - внутрішня уява особи про себе, її “Я” як образ. Природні властивості особи - це те, що закладено в ній від народження і виражається такими динамічними характеристиками, як активність та емоційність. На початку 20-х рр. ХХ ст. швейцарський психіатр К.Г.Юнг (1875-1961 рр.) запропонував психологічні особливості індивіда, що випливають з його інтересів до навколишнього світу, назвати “екстраверсія-інтроверсія” [12]. Екстраверсія - коли індивід зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об’єктах, інколи за рахунок своїх власних, у деяких випадках в результаті приниження особистісної значущості. Таким особистостям властива імпульсивність поведінки, активність у жестах, товариськість, прояв ініціативи (іноді з надлишком), соціальна адаптованість, відкритість їх у зовнішній світ. Інтроверсія - характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах, на власному внутрішньому світі. Такі особистості спілкуються неактивно, досить утрудненою для них є соціальна адаптація. Чого навчає практика життя? Вона вчить нас усвідомити, що причини конфліктів потрібно вивчати, знати про них якнайбільше, щоб запобігати їм. Серед причин конфліктів психологи пропонують розрізняти такі, що породжують конструктивні та деструктивні конфлікти. Причини конструктивних конфліктів Мало знати, треба вміло знання використовувати. Кларк Найбільш відомими причинами, що породжують конструктивні конфлікти, є причини наших професійних буднів, а саме: - незадоволення умовами праці; - недоліки в організації праці; - незадоволення оплатою праці; - невідповідність прав та обов’язків; - неритмічність роботи; - незручний графік роботи; - упущення та недоліки в технології; - незабезпеченість ресурсами (сировиною, матеріалами, комплектуючими тощо); - низький рівень трудової та виконавчої дисципліни; - конфліктогенність організаційних структур; - низький рівень управлінської культури керівників тощо. Позитивне врегулювання конструктивного конфлікту - це перш за все врахування та ліквідація недоліків, оскільки така дія на користь справі та обом сторонам, які перебували в конфліктній ситуації. Причини деструктивних конфліктів У кожного є право на власну думку, але ні в кого немає права помилятися у фактах. Бернард Барук Породжуються деструктивні конфлікти найчастіше суб’єктивними причинами. До таких причин належать: - неправильні дії керівника; - неправильні дії підлеглих; - неправильні дії керівника й підлеглих; - невідповідність організації управління вимогам закону тощо. Учені, конфліктологи-практики виділяють два основні критерії для оцінки типу конфлікту, що проявився: - конфлікт є деструктивним (руйнуючим), якщо стосунки між людьми не поліпшились. Конструктивний конфлікт сприяє поглибленню взаєморозуміння; - конфлікт є деструктивним, якщо проблема, що його викликала, залишилась нерозв’язаною. При конструктивному підході проблеми знаходять своє розв’язання. Пропонуємо правила, які сприяють конструктивним нормам оцінки конфліктних ситуацій: - не можна від проблеми переходити на особу; - не можна партнера вважати ворогом; - не можна впадати в гнів, злість та мститись йому; - не можна думати лише про свої інтереси. Такою є людська природа, що ми всі припускаємо помилки, бачимо частіше їх в інших, а не в себе. Але пам’ятаймо: “Кому більше дано, з того варто більше питати!” Тому політики, керівники різних державних те недержавних служб мусять бути соціально відповідальними за свою управлінську роль. Досить сучасною і вдалою є думка Петра І, який писав: “Господарі вищого рангу думають і судять про справу, але чиновники ці справи псують, коли їх господарі сліпо додержуються порад чиновників.” Доцільно тверезо оцінювати поради і не піддаватися нашіптуванням, інколи пробачити і пояснити людині, що при таких учинках усім погано. Як виникають конфлікти Не зневажай думку ворога: він першим бачить твої погрішності. Антисфен Спостереження показують, що 80% конфліктів виникає поза бажанням їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки та того, що більшість людей або про конфлікти не знає, або не надає значення конфліктогенам. Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени. Це слово означає - “те, що сприяє конфлікту”. Конфліктогенами називають слова, дії (бездіяльність), що можуть призвести до конфліктів або конфліктних ситуацій. Люди більшою мірою чутливіші до слів інших, ніж до того, що говорять самі. На конфліктоген, що виданий на нашу адресу, ми намагаємось відповісти більш сильним конфліктогеном, думаючи, що зробили собі добро, а насправді - зло. Люди недосконалі, боляче реагують на образи, намагаються дати відсіч супротивникові й тим виявляють відповідну агресію. Вимоги високої моралі (релігій) пропонують утримуватись від агресії. Ми цього не робимо - для нас оберігати свою думку важливіше. Високій моралі духовного світу - терпимості - нас не навчили, цього навчає релігія. Теоретично необхідно навчитися протидіяти ескалації конфлікту. Є багато психологічних порад, так званих правил спілкування. Про них піде наша розмова в наступних темах книги.
1.2.4. Учасники конфлікту. Функції конфліктів у суспільстві: позитивні та негативні. Межі конфлікту. Ознаки конфлікту Цинік - людина, яка всьому знає ціну, і нічого не в змозі по-справжньому оцінити О. Уайльд Учасники конфлікту У політиці, комерції, трудових відносинах та повсякденному житті часто трапляються ситуації, в яких учасники конфлікту діляться на тих, хто відкрито виступає одне проти одного, та тих, хто нібито спостерігає з боку, а водночас стимулює конфлікт. До прикладу. Учасники політичного конфлікту в демократичному суспільстві - групи, партії, рухи - так чи інакше втягнуті у відносини з владою. Політичний конфлікт розгортається на двох рівнях: між владою та опозицією, з одного боку, і всередині владних структур - з другого боку. Політичні конфлікти виходять інколи за межі однієї держави. Такі конфлікти мають різні прояви, найскладніші з них - війни або терористичні акти, що стали частим явищем у наш час. Функції конфліктів у суспільстві: позитивні та негативні Краще небагато з правдою, ніж багато прибутку з неправдою. Біблія. Притчі Соломона Функції конфліктів у суспільстві вивчали завжди й продовжують вивчати в наш час учені-теоретики, практики-конфліктологи та медіатори. Л.Козер (США) у 1956 р. видав книгу “Функції соціальних конфліктів.” Кожен його аналіз і до сьогодні залишається класичним взірцем опису саме функцій конфліктів. Конфліктологи дійшли висновку, що правомірним є виділення двох функцій будь-якого типу конфліктів: позитивних (конструктивних) і негативних (деструктивних). Позитивні функції конфліктів Недостатньо володіти мудрістю, потрібно вміти нею користуватися. Цицерон Конфлікт - джерело розвитку. Це є найбільш позитивна його функція. Найбільш явне вираження ця функція, що набуває форми кризи і стимулює до змін у суспільстві, знайшла в концепції Ериксона. Окрім того, існує множина інших концепцій, про які ми даємо інформацію, враховуючи також і ваші власні роздуми, оскільки в процесі праці назбирається багато різновидів конфліктних ситуацій. Конфлікт - сигнал до змін. Осмислюючи типи критичних ситуацій, Ф.Е. Василюк підкреслює позитивну роль, “потребу” внутрішніх конфліктів для життя: “ Вони сигналізують про об’єктивні суперечності життєвих стосунків і дають шанс врегулювати їх до реального зіткнення, що може закінчитись згубно для особистостей” [12, с. 94]. Аналогічну сигнальну функцію конфлікти виконують і в міжособистісних стосунках. Конфлікт - можливість зближення. Інколи бувають проблемні ситуації, які можуть зближувати людей. Соціологи чиказької школи стверджували, що “конфлікт - це можливість розмови начистоту”, коли особистості, поспілкувавшись, мають шанс для порозуміння. Конфлікт - це можливість розрядки напруги, “оздоровлення” стосунків. Досить активно використовується в педагогічній практиці. А.С. Макаренко рекомендує врегулювати його методом “вибуху”. “Вибухом я називаю доведення до конфлікту, до останньої межі, до такого стану, коли немає можливості для будь-якої тяжби між особистістю і суспільством, коли ребром поставлено запитання - чи бути членом суспільства, чи вийти з нього” [63, с. 508]. Виділимо:
|
