Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Система голосних фонем сучасної української літературної мови. Класифікація голосних.




У СУМ є 6 голосних та кілька їх модифікацій.

1)За участю губ голосні бувають огублені [o], [y], решта – не огублені.

2)За ступенем піднесення спинки язика: високого підняття (закриті,вузькі) [i], [u], [y]; низького +підняття (відкритий, широкий) [a]; середнього підняття [o], [e].

3)За місцем підняття язика виділяють 3 ряди: передній [i],[u],[e]; середній (в укр.мові не існує); задній [y], [o], [a].

Наголошеність / ненаголошеність: ненаголошені [e], [u], [o] відрізняються від наголошених (наближаються за звучанням до інших). Темп мовлення зумовлює тривалість звуків.

Усі складотворні голосні звуки в СУМ в будь-якій позиції є звуками повного творення (зберігають голос(не редукуються) і якість (за не чисельними винятками) у ненаголошених складах).

 

Система приголосних фонем сучасної української літературної мови. Класифікація приголосних.

Приголосні - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою часткою голосу або тільки шум.

При вимові приголосних звуків голосові зв’язки можуть бути напруженими і вібрувати під тиском повітряного стру­меня, утворюючи музикальний тон (голос), а можуть бути розслабленими, не зімкненими і вільно пропускати видиху­ване повітря. Характерні для приголосних шуми виника­ють переважно у ротовій порожнині при подоланні струме­нем повітря різноманітних перешкод, утворюваних на його шляху активними і пасивними мовними органами.

В основі поділу приголосних на шумні й сонорні, дзвінкі і глухі лежить участь голосу і шуму при їх творенні. Со­норні (від лат. sonorus - звучний) – це приголосні, при творенні яких голос переважає над шумом. Цих звуків в українській мові 9: [в], [м], [н], [н'], [л], [л'], [р], [р'], [і]. Решта – шумні – поділяються на дзвінкі, при творенні яких шум переважає над голосом, і глухі, в яких голос взагалі відсутній (табл. 2).

За активним мовним органом приголосні поділяються на губні, язикові, глотковий (табл. 3), а за ознакою твердо­сті чи м’якості розмежовуються на тверді і м’які (табл. 4).

У мовленнєвому потоці, крім твердих і м’яких звуків, трапляються пом’якшені приголосні, які не є самостійними звуками системи мови, а лише варіантами відповідних твер­дих: [б'] – пом’якшений варіант твердого [б], [п'] – пом’як­шений варіант твердого [п], [в'] – [в], [м'] – [м], [ф'] – [ф], [ж'] – [ж], [ч'] – [ч], [ш'] – [ш], [дж']- [дж], [ґ'] – [ґ], [к'] -[к], [х'] – [х], [г'] – [г]. Інші приголосні пом’якшеними не бувають.

Пом’якшені варіанти твердих приголосних, як прави­ло, з’являються перед голосним [і] (напр.: [б'ілка], [м'істо], [ж'інка], [ч'ітко], [к'іт], [х'ід], [ґелґ'іт], [г'ілка]), проте в не­багатьох українських словах і здебільшого в словах іншо­мовного походження трапляються перед іншими голосни­ми: [ц'в'ах], [с'в'ато], [б'урб], [реив’у], [ф’узеил’аж], [м'узикл], [к'ур'і], [г'аур].

Враховуючи слухове сприйняття, серед приголосних ви­діляють дві групи звуків, які називають свистячими ([з], [з'], [ц], [ц'], [с], [с'], [§], [§'] і шиплячими ([ж], [ч], [ш], [дж]).

Таблиця 2

Сонорні [в] [м] [р] [р'] [л] [л'] [н] [н'] [j]
Шумні Дзвінкі [б] – [д] [д'] [з] [з] [§][§'][ж] [дж][ґ] [г]
Глухі [п] [ф] [т] [т'] [с] [с'] [ц] [ц'] [ш] [ч] [к] [х]

Таблиця 3

Губні Язикові Глотковий
[б] [п] [в] [м] [ф] [д] [д'] [т] [т'] [з] [з'] [с] [с'] [§][§’] [ц] [ц'] [л] [л'] [н] [н'] [р] [р'] [ж] [ч] [ш] [дж] [j] [ґ] [к] [х] [г]

Таблиця 4

Тверді [б] [п] [в] [м] [ф] [ж] [ч] [ш] [дж][ґ] [к] [х] [г] [д] [т] [з][с] [§][ц][л] [н][р]
М‘які [д'] [т'] [з'] [с'] [§’][ц'] [л'] [н'] [р'][j]

 

Чергування голосних.

Чергування – це постійні закономірні зміни в одних і тих же частинах. Чергування бувають: у коренях (солі – сіль, ношу-несу-ніс, рука-руці), в префіксах (зогнути – зігнути, одійти – відійти), у суфіксах (палець – пальця), у закінченнях (палець – пальця).

Розрізняють: позиційні та історичні. Позиційні залежать від позиції звука у слові і є звуковими варіантами того самого слова: ве(и)сна-весни. Історичні – це давні,зумовлені причинами, відсутніми у сучасній мові (діють при словотворенні й словозміні), поділяються на найдавніші та давні.

Найдавніші виникли ще в дослав’янський період і є наслідком тих фонетичних змін, що відбулися давно. Наявні в багатьох слов’янських мовах. е-о : брести-бродити; і-а : сідати-садити; е-і : мести-вимітати; о-а : гонити-ганяти; и-і : сито-сіяти; е-и-нуль звука : деру-здирати-драти; и-ов : рити-рови; у-ов : кузня-коваль.

Давні відбулися в укр..мові (починаючи з VI ст..) причини їх пояснити може історична фонетика.

о,е з і у відкритих/закритих складах : воля-вільний, село-сіл; о,е з нулем звука (випадні): швець-шевця; и-о у сполученнях ли, ри, ло, ро : глитай-глотка; е-о після шиплячих та й : вечеря-вечори.







Дата добавления: 2015-09-15; просмотров: 1897. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.001 сек.) русская версия | украинская версия