Фактори, що впливають на інтерпретацію такі.

1. Досвід, знання. Ми пояснюємо матеріал на підставі попереднього, але, обминувши якусь ланку, ми не розуміємо, як робити вправу або розв’язувати задачу.

2. Актуальні потреби, інтереси, загалом, мотивація... Якщо ми хочемо пити, то навіть в обрисі банкомата ми побачимо автомат для води. Ми бачимо те, що нам хочеться бачити, а не те, що є насправді. В кожному явищі є погане і добре. До речі, мистецтву розпізнавати в кожній людині позитивне слід вчитися.

3. Стан особистості. Якщо людина готова сприйняти інформацію, то інформація потрапить на підготовлений ґрунт, у протилежному випадку, наприклад, у поганому настрої, інформація залишиться поза свідомістю.

4. Стереотипи сприйняття. Наш життєвий досвід, судження, міркування і очікування забезпечують нас стереотипами сприйняття. Кого ми бачимо на тому чи іншому малюнку залежить від того, яку картинку ми побачили першою.

5. Вплив контексту. Той чи інший стимул може викликати різні сприйняття через відсутність особистих схем сприйняття під впливом конкретного фону чи контексту.

6. Вплив культури і контексту. Психологи встановили, що наше сприйняття залежить від національності та раси, але й можливі ілюзії сприйняття. Одне з найцікавіших проявів впливу культури на сприйняття – це зміна ставлення до людини залежно від того, до якого культурного шару вона належить. Люди свого культурного шару легко помічають тонку різницю навіть між людьми свого кола, хоча це не заважає їм сприймати представників інших націй, рас схожими один на одного як дві краплі води. Люди схильні стереотипно сприймати тих, хто належить до інших груп (етносів чи рас). Якщо ви добре знаєте представників своєї „групи”, то те, що будуть про них говорити, ви сприймаєте критично. Але коли говорять (ЗМІ), наприклад, про представників інших „груп”, ви будете не такими критичними.

7. Ілюзії сприйняття. Чи потрібні людині ілюзії? Ілюзія впливає на спосіб організації та інтерпретацію наших відчуттів. В. Вундт запитував, чому люди чують цокання годинника – тик-так, а не тик, тик, тик, тик, яким воно є насправді. Сприймання виникає під час процесів чуттєвого (сенсорного) виявлення, що є орієнтуванням, розглядом, прислуховуванням, підключенням інших органів відчуття..., розпізнаванням («Що це?»). Правильність сприймання залежить від попереднього досвіду людини. Викривлене сприймання, або спотворена інтерпретація, є ілюзія. Іноді винуватцем ілюзій є наш мозок. Існують:

1) ілюзія величини (розміру):

 

 

2) ілюзія форми:

 

3) ілюзія напрямку:

 

 

4) ілюзія дистанції: місце, де земля сходиться з небом;

5) ілюзія маси: піднімаємо предмет швидко – він здається легшим за інший, який піднімаємо повільно, хоча їхня вага однакова;

6) ілюзія кольору. Стрункіші ми в чорному, зеленому, темно-синьому одязі, при чому смуги на одягу мають бути розташовані поздовжньо;

7) слухові ілюзії. Ефект Доплера (1842 р.) Звук паротягу, що наближається до нас, здається сильнішим за звук паротягу, що віддаляється;

8) ілюзія руху: Всі предмети рухаються нам назустріч під час їзди;

9) галюцинації (слухові та візуальні) – сприйняття зовнішнього об’єкта в момент його відсутності;

10) псевдогалюцинації виникають у стані страху. Коли ми боїмося, найменший шерех ми сприймаємо як щось загрозливе;

11) ілюзія довжини:

Ілюзія Мюллера-Лаєра Ілюзія Понз(с)о