ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №7.

Тема: Поділ жорсткого диску на логічні, їх форматування. Клонування дисків.

Мета: Набути вмінь і навиків при роботі з програмним забезпеченням для поділу жорсткого диску на логічні та зміни їх параметрів.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ.

Для нормальної роботи вінчестера необхідно, щоб він мав таблицю розбиття (іноді її називають partition table,строго кажучи, partition - це безпосередньо розділи диска). Таблиця розбиття містить відомості про фізичні характеристики диска: кількості сторін, кількості доріжок і секторів на доріжці, а також інформацію про розділи і логічні диски.

Розділи диска.

При роботі в системі MS-DOS кожен жорсткий диск може мати наступні розділи: Первинний розділ DOS: присутній обов'язково. У цьому розділі формується єдиний системний логічний диск (що має, як правило, ім'я С:) Розширений розділ DOS: присутній тільки тоді, коли вінчестер має два або більше логічних диска. Розділ не DOS: формується, якщо установлені дві і більше операційні системи. Цей розділ віддається в користування іншим операційним системам і для MS-DOS невидимий.

Основні вигоди від розбиття диска:

Розбиття диска підвищує надійність роботи: ймовірність, що всі розділи будуть зруйновані повністю (тобто знищена FAT) набагато менше, ніж ймовірність руйнування одного розділу. Якщо ж виявиться пошкодженим MBR, то його легко відновити за допомогою спеціальних утиліт (наприклад, Norton Disk Docror). Поділ дисків на декілька розділів зменшує розмір кластера, а значить, і втрату місця при великому числі маленьких файлів (особливо це слід враховувати тим, хто користується FAT16 або FAT32, а не NTFS). Великі диски більше схильні до фрагментації, ніж маленькі. Крім того, частина операцій на великому диску виконується набагато повільніше (особливо це стосується відкриття файлу і запису нового файлу на диск). Для кешування службової інформації неподіленого диска йде набагато більше пам'яті, ніж для кешування декількох неподілених. Великий диск набагато довше і складніше дефрагментувати, ніж декілька малих. Розбивати диск слід так, щоб кожен розділ мав своє призначення: наприклад, системний диск, робочий диск, ігровий диск, і т.д. Якщо користувачів, працюючих на комп'ютері, небагато, то є сенс зробити кожному користувачу окремий робочий диск.

Необхідно ретельно продумати, скільки місця для яких цілей вам потрібно. Крім того, врахувати також порядок, в якому логічні розділи розташовуватимуться один за одним на жорсткому диску - він теж має велике значення. Найпершим краще зробити системний диск: найперший розділ. У середині слід розташувати найціннішу інформацію - робочий розділ. В кінці можна розмістити ігровий диск, архіви, і тому подібну інформацію. Таке розташування має наступні переваги: перший розділ, що знаходиться близько до центру жорсткого диска, - найбільш швидкий, але і найбільш схильний до атак різних вірусів. Встановивши туди систему, можна одержати максимальну швидкодію, а у разі атаки не втратити цінних даних (систему завжди можна переустановити, а ось відновити особисті файли набагато складніше). Розділ, що знаходиться на останніх доріжках, володітиме якнайменшою швидкодією, тому розміщення там архівів - найвдаліше його використання. А робочі дані в результаті опиняються в найвигіднішому місці: у середині диска, де вони більш захищені як від можливих вірусних атак, так і від фізичних руйнувань диска (які найчастіше починаються з останніх доріжок).

Ще однією перешкодою для розбиття жорсткого диска є те, що при видаленні розділу втрачається вся інформація на ньому, і виходить так: користувач купив комп'ютер, на якому був нерозбитий жорсткий диск, накопичив на ньому яку-небудь інформацію, а перерозбити його не може, оскільки нікуди цю інформацію скопіювати. Але в цьому випадку проблему можна розв'язати за допомогою програми Power Quest Partition Magic, яка дозволяє змінювати розмір розділу без його переформатування.

Для розбиття жорсткого диска в Windows 9X використовується програма FDISK. Після її запуску буде поставлене питання "Включити підтримку великих жорстких дисків?". Необхідно дати відповідь "так" якщо є потреба використовувати FAT32 (це обов'язково, якщо будуть створюватися розділи розміром більше 2Gb).