ВИСНОВКИ. Соціологія мистецтва не має справи з оцінкою ес­тетичних переваг конкретних витворів мистецтв

Соціологія мистецтва не має справи з оцінкою ес­тетичних переваг конкретних витворів мистецтв. Ці витвори постають для соціолога у вигляді пев­них культурних цінностей, які тією чи тією мірою справляють вплив на поведінку споживачів певного роду цінностей. Предметна царина соціології мистецтва задана такими поняттями, як "культур­на цінність", "естетична цінність", "мистецтво як соціальний феномен", "інституціоналізація мистецтва", "естетично позначена діяльність", "поділ праці у сфері мистецтва", "споживачі мистецтва" тощо.

Соціологія мистецтва, будучи відносно самостій­ною науковою дисципліною, тісно пов'язана з більш загальною соціологічною проблематикою під егідою аксіології та соціальної антропології, які у синтезі можуть бути концептуальними засадами соціології культури. У такому разі соціологія мистецтва може мати спільну теоретичну базу із соціологією культури. Є також зв'язок соціології мистецтва із соціологією права (скажімо, питання про авторські права митців) та соціологією політи­ки (наприклад, місце та роль мистецтва у системі суспільних та державних інституцій). Соціологія культури, що зароджується, своїм корінням сягає філософії гуманізму, яка висуває на перший план людину як соціально-історичну цінність та як суб'єкта історіотворчості. Предмет­на царина соціології культури має бути задана взаємозв'язком двох головних понять — "культу­ра" та "природа". Вивчаючи процеси опанування людиною світу природи, ми виходимо на розу­міння соціальної зумовленості людської трудової діяльності, встановлюємо форми співробітництва, форми поділу праці, форми власності, а також визначаємо систему взаємовідносин "наука — тех­ніка — природа" у рамках концептуальної схеми "культура — людська особистість — цивілізація".

Контрольні завдання

1. Хто є ідеологами концепції "естетичної держави"? У чо­му полягає сенс цієї концепції?

2. Чи є зв'язок між концепціями "поліцейської держави" та "естетичної держави"?

3. На чому побудовано Марксову критику капіталізму в "Економічно-філософських рукописах 1844 року"?

4. Яку роль відіграє поняття "свобода" у гегелівській есте­тиці?

5. У чому полягає суть аксіологічного підходу до мистецтва?

6. Чим займається психологія мистецтва?

7. Дайте загальну характеристику соціології культури.

8. Чи є зв'язок між соціологією культури та економікою культури?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Боголюбова Е. В. Культура и общество. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. — 232 с.

Витаньи И. Общество, культура, социология: Пер. с венг. — М: Прогресс, 1984. - 288 с.

Гегель Г. В. Ф. Эстетика. В 4 т. — М; Искусство, 1968—1971. - Т. 1-4.

Гулыга А. В. Эстетика истории. — М: Наука, 1974. — 128 с.

Давыдов Ю. Н. Искусство как социологический феномен. — М.: Наука, 1968. — 286 с.

Давыдов Ю. Н., Роднянская И. Б. Социология контркультуры. — М.: Наука, 1980. - 264 с.

Ерасов Б. С. Социальная культурология. — М.: Аспект Пресс, 1998. — 591 с.

Куклин А. Я. Введение в социологию искусства. — Л.: ЛГИТМИК, 1978. — 86 с.

Лосев А. Ф. История античной эстетики. — М: Высш. шк., 1963. — 584 с.

Лосев А. Ф. Философия. Мифология. Культура. — М: Политиздат, 1991. — 526 с.

Маркарян 5. С. Теория культуры и современная наука. — М.: Мысль, 1983. — 284 с.

Михайлова Л. И. Социология культуры. — М.: Фаир-пресс, 1999. — 232 с.

Моль А. Социодинамика культуры: Пер. с фр. — М.: Прогресс, 1973. — 406 с.

Неомарксизм и проблемы социологии культуры. — М.: Наука, 1980. — 352 с.

Семке. Шпаргалка

 

11. Співвідношення понять «культура», «цивілізація» і «суспільство»

Термін «культура» латинського походження й спочатку означав «оброблення ґрунту, його культивування». Надалі слово «культура» одержало узагальнене значення, ним стали називати все створене лю­диною. При такому підході культура з'являється як створена людиною «друга природа», надбудована над першою, натуральною природою, як весь створений людиною світ. Культура містить у собі результати матеріального й духовного виробництва. Це загальнофілософський підхід до культури.

У соціології під культурою в широкому змісті розуміють спе­цифічну, генетично не наслідувану сукупність засобів, форм, зразків і орієнтирів взаємодії людей з середовищем існування, які вони ви­робляють у спільному житті для підтримки певних структур діяльності й спілкування.

У вузькому значенні культура трактується як система колективно поділюваних цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, влас­тивих певній групі людей.

Культура розглядається в соціології як складне динамічне утво­рення, що має соціальну природу й виражається в соціальних відно­синах, спрямованих на створення, засвоєння, збереження й поширення предметів, ідей, ціннісних поглядів, що забезпечують взаєморозуміння людей у різних соціальних ситуаціях. Об'єктом соціологічного дослід­ження є конкретний розподіл існуючих у даному суспільстві форм і способів освоєння, створення й передачі об'єктів культури, стійкі й мінливі процеси в культурному житті, а також зумовлюючі їх соціальні фактори й механізми.

 

Поняття «культура» тісно стикається з поняттям «цивілізація», часом їх навіть ототожнюють.

Цивілізація розуміється вченими у двох значеннях, У першому випадку — як історична епоха, яка прийшла на зміну «варварству», що знаменує вищий етап розвитку людства.

У другому випадку цивілізацію пов'язують з географічним місцем, маючи на увазі локальні, регіональні й глобальні цивілізації, наприклад, Східну й Західну. Вони відрізняються не тільки економічним укладом і культурою (сукупністю норм, звичаїв, традицій, символів), але й розумінням сенсу життя, справедливості, долі, ролі праці й дозвілля тощо. Східна й Західна цивілізація базуються на різних системах соціальних цінностей, різній філософії, різних принципах життя й образах світу. І вже з них виникають розходження в поведінці, манері одягатися, типах житла.

 

Зазвичай культуру пов'язують з певним суспільством. Говорять, наприклад, про російську, французьку, іспанську культури, про куль­туру міста або села, маючи на увазі, що в кожному суспільстві існує специфічна, відмінна від інших, система взаємозалежних норм, зви­чаїв, вірувань і цінностей, які сприймає більшість членів суспільства. Внутрішні соціальні зв'язки й незалежність суспільства, що зв'язує усіх його індивідів, є каркасом культури, її основою й захистом від зовнішнього впливу.

Без суспільства як єдиного цілого культура не могла б розвиватися, тому що з його допомогою закріплюються однакові культурні зразки і їхнє відділення від домінуючого впливу інших культурних систем.

Але межі культури й суспільства не ідентичні. Наприклад, римське право є основою правових систем суспільства (і елементом культури) як Франції, так і Німеччини, хоча це й різні соціокультурні спільності. У той же час кожне одиничне суспільство може містити в собі різні культури, у значній мірі відмінні одна від одної (наприклад, наявність у суспіль­стві двох або більше мов або декількох релігійних вірувань).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що, з одного боку, культура кожного окремого суспільства не обов'язково повинна виз­наватися всіма його членами, а з іншого — деякі її культурні зразки поширюються за межі суспільства й можуть бути прийняті в декількох суспільствах.